Ухвала

від 01.11.2016 по справі 15/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

01 листопада 2016 року Справа № 15/73

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги вх. № 16574/16 ПАТ по газифікації та газопостачанню В«МиколаївгазВ» на бездіяльність органів державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі

за позовом Дочірньої компанії В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 31301827)

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню В«МиколаївгазВ» , вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263)

про стягнення боргу та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (скаржника): ОСОБА_3, довіреність № 04/1275 від 01.09.2016 року;

від органу ДВС: ОСОБА_1, довіреність № 20-22/601 від 30.12.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

30.09.2016 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області надійшла скарга вх. № 16574/16 ПАТ по газифікації та газопостачанню В«МиколаївгазВ» на бездіяльність органів державної виконавчої служби, у якій заявник просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 309/4 (ВП 3190801), винесеною при примусовому виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року № 15/73.

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 309/4 (ВП 3190801), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2016 року скаргу на бездіяльність органів ДВС передано на розгляд судді Олейняш Е.М. Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу заяви є звільнення судді з посади.

Скаргу передано на розгляд судді Олейняш Е. М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року скарга на дії органу ДВС прийнята судом до розгляду та призначено судове засідання для розгляду скарги на 25.10.2016 року (арк. 67).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.10.2016 року відкладено розгляд скарги в судовому засіданні на 01.11.2016 року.

В судове засідання 01.11.2016 року представник позивача (стягувача) повноважного представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення (телефонограмма), яке отримано помічником керівника юридичного департаменту Бондар Л.О.27.10.2016 року (арк. 97).

01.11.2016 року до господарського суду Миколаївської області від представника позивача (стягувача) засобом електронного зв'язку надійшло клопотання вх. № 18170/16, у якому позивач повідомив суд про неможливість явки в судове засідання та просив суд розглядати справу № 15/73 без присутності представника позивача за наявними у справі матеріалами (арк. 98).

Подане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 64, 87, 121-2 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо належного повідомлення усіх учасників процесу про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи, що явка повноважних представників учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення скарги по суті за відсутності повноважного представника позивача (стягувача). Клопотання про розгляд скарги за відсутності повноважного представника позивача (стягувача) судом задоволено.

Представник відповідача (боржника) в судовому засіданні вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив суд скаргу задовольнити. Скарга ПАТ по газифікації та газопостачанню В«МиколаївгазВ» (арк. 69-71) обґрунтована приписами ч. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 121-2 ГПК України та мотивована тим, що 19.12.2006 року постановою № 309/4 було відкрито виконавче провадження на виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року по справі № 15/73 про стягнення з ВАТ «Миколаївгаз» на користь ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 12 713 935, 54 грн., 1 356, 77 грн. державного мита та 94, 17 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 712,70 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги. Пунктом 4 вищезазначеної постанови накладено арешт на все майно ВАТ «Миколаївгаз» в межах суми 12 716 099,18 грн.

30.10.2013 року головним державним виконавцем Валявським О.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 3190801) з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 15/73 від 15.11.2006 року, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», але арешт накладений на майно боржника не знято.

11.02.2016 року державним виконавцем Бойко винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту. Проте відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці від 19.05.2016 року, арешт накладено на все нерухоме майно.

Скаржник зазначає, що неодноразово звертався до відділу примусового виконання рішень щодо зняття арешту, відповідей на звернення не надано.

Таким чином, державним виконавцем порушено вимоги законодавства про виконавче провадження, не зазначено у постанові про закінчення виконавчого провадження про зняття арешту з майна боржника, не скасовано вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, що привело до незаконної бездіяльності щодо не зняття арешту з майна боржника в межах даного виконавчого провадження.

Представник органу ДВС в судовому засіданні 01.11.2016 року вимоги, викладені в скарзі, залишив на розсуд суду.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Акту № 1 від 23.05.2016 року про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, затвердженого головою господарського суду Миколаївської області 23.05.2016 року, на підставі переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації було відібрано до знищення документи (судові справи), як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення, а саме судові справи з 1997 року по 2006 рік, у тому числі справу № 15/73/2055 у 7-ми томах за позовом ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз» до ВАТ «Миколаївгаз» про стягнення боргу та штрафних санкцій (арк. 6-9).

З матеріалів даної справи було вилучено оригінали судових рішень та сформовано Опис № 2 справ постійного зберігання (арк. 1-2).

З Опису № 2 фонду № Р-5585 судом зроблено копії матеріалів справи № 15/73.

Розглянувши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.02.2005 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи призначено на 21.03.2005 року (суддя Середа О.Ф.) (арк. 10).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь Дочірньої компанії В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» борг в сумі 6 604 406, 50 грн., збитки від інфляції у сумі 1 169 243, 01 грн. та три відсотки річних у сумі 334 387, 50 грн., 1 020 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.

Виконання судового рішення відстрочено до 01.07.2006 року включно.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано неукладеним пункт 5.2 договору від 28.12.01 року № 06/01-797-00000001 між Дочірньою компанією В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» .

Стягнуто з Дочірньої компанії В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» 85 грн. держмита та 118 грн. судових витрат (суддя Середа О.Ф.) (арк. 16-20).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 року апеляційну скаргу ДК В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» задоволено частково. Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005 року по справі № 15/73 змінено.

Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь Дочірньої компанії В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» борг в сумі 12 713 935, 54 грн., збитки від інфляції у сумі 2 774 812, 51 грн. та три відсотки річних у сумі 796 973, 10 грн., 1 356, 77 грн. - державного мита та 94, 17 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу. Виконання судового рішення відстрочено до 01.01.2006 року включно.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ»на користь Дочірньої компанії В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» 712, 70 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги (арк. 29-34).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2006 року касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2005 року скасовано в частині вимог про стягнення 2 774 812, 51 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 796 973, 10 грн. річних та 1 973 876, 63 грн. пені, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2005 року у справі № 15/73 залишено без змін (арк. 39-42).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.09.2006 року прийнято справу № 15/73/05 до провадження та присвоєно їй номер 15/73/05-НР. Розгляд справи призначено на 05.10.2006 року (суддя Філінюк І.Г.) (арк. 43).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.10.2006 року в задоволенні вимог щодо стягнення 2 774 812, 51 грн. - інфляційних нарахувань на суму боргу, 796 973, 10 грн. - річних та 1 973 876, 63 грн. - пені відмовлено (суддя Філінюк І.Г.) (арк. 44-46).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року апеляційну скаргу ДК В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» частково задоволено. Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.10.2006 року по справі № 15/73/05-нр скасовано. Позов в частині стягнення пені, збитків від інфляції, 3 % річних частково задоволено.

Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь ДК В«ОСОБА_1 УкраїниВ» НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» 50 000 грн. - пені, 1 564 916, 44 грн. - збитків від інфляції, 421 127, 34 грн. - 3 % річних. В решті позову про стягнення пені, збитків від інфляції та 3 % річних - відмовлено (арк. 56-60).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2008 року касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року у справі № 15/73/05-нр у частині стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» 50 000, 00 грн. - пені скасовано та відмовлено у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року залишено без змін (арк. 65-66).

Відповідно до інформації № 3190801/2 від 31.10.2016 року, наданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 3190801, з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року № 15/73 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» на

користь Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» борг в сумі 12 713 935, 54 грн., 1 356,77 грн. державного мита та 94, 17 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 712,70 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.

19.12.2006 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

30.10.2013 року державним виконавцем Валявським Олександром Анатолійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з фактичним виконанням, арешт з майна боржника постановою про закінчення виконавчого провадження не знімався.

Державний виконавець Валявський О.А., який закінчив виконавче провадження та передав справу до архіву, звільнився із займаної посади. Матеріали виконавчого провадження № 3190801 в архіві відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відсутні, в зв'язку з чим надати копію матеріалів виконавчого провадження не має можливості, а також неможливо надати ідентифікатор доступу оскільки виконавче провадження внесено до ЄДРВП у 2006 році - ідентифікатор системою не присвоювався (арк. 101).

З наявних матеріалів та з поданої суду скарги на бездіяльність органу ДВС судом встановлено наступне.

Постановою № 309/4 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 15.11.2006 року по справі № 15/73 про стягнення з ВАТ «Миколаївгаз» на користь ДК «ОСОБА_1 України» НАК «Нафтогаз України» боргу в сумі 12 713 935, 54 грн., 1 356, 77 грн. - державного мита; 94, 17 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу; 712, 70 грн. - держмита за розгляд апеляційної скарги.

Пунктом 4 постанови про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» в межах суми 12 716 099, 18 грн.

30.10.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 3190801.

Вказаною постановою від 30.10.2013 року встановлено, що відповідно до листа ПАТ «Миколаївгаз» від 19.09.2013 № 272 заборгованість за даним виконавчим документом списано відповідно до Протоколу списання від 16.09.2011 року. Відповідно до акту звіряння рахунків від 31.10.2012 року заборгованість за даним виконавчим документом (договором) відсутня. Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з примусового виконання наказу № 15/73 від 15.11.2006 року закінчено (арк. 84-85).

Питання про зняття арешту державним виконавцем не вирішено.

11.02.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_5 винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту ВП № 3190801, якою постановлено зняти арешт з майна, накладений постановою відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби № 309/4 від 19.12.2006 року, що належить боржнику ВАТ «Миколаївгаз». Звільнити майно з-під арешту з моменту надходження постанови. Копії постанови направити до виконання до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання (арк. 73 на звороті).

Постанову про звільнення майна боржника з-під арешту від 11.02.2015 року направлено супровідним листом від 11.02.2015 року за вих. № 15-0-34-72/2-1 на адресу ПАТ «Миколаївгаз» та на адресу УДАІ УМВС України в Миколаївській області (арк. 73).

Проте, як вбачається з інформації, яка міститься в Інформаційній довідці № 59417375 від 19.05.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.05.2016 року № 59417375 значиться арешт всього нерухомого майна (номер запису про обтяження: 8320702) (арк. 74-76).

04.08.2016 року скаржник ПАТ «Миколаївгаз» звернувся до відділу примусового виконання рішень ДВС України з листом № 1264, у якому просив зняти арешт, накладений на майно боржника в Державному реєстрі та направити постанову про звільнення майна боржника з-під арешту на адресу ПАТ «Миколаївгаз» (арк. 77).

В подальшому 06.09.2016 року ПАТ «Миколаївгаз» повторно звернулося до відділу примусового виконання рішень ДВС України з листом № 1300 (вх. № 27308-0-33-16 від 12.09.2016 року) щодо зняття арешту накладеного на майно боржника в межах ВП № 3190801 (арк. 78).

Доказів надання відповідей на вищевказані запити боржника суду не подано.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення боржника до суду зі скаргою на бездіяльність органу ДВС. При розгляді скарги судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді даної скарги судом застосовуються положення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV в редакції, яка діяла на час вчинення відповідних виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 49 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» передбачено перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Перелік є вичерпним. Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 50 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до ч. 3 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 834-VIII від 26.11.2015 року органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Відповідно до Доручення Міністерства юстиції України № 2050/6/79 від 30.12.2015 року з метою організаційно технічного забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 831-VIII в частині здійснення державними виконавцями повноважень з проведення державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, доручено до 01.03.2016 року державним виконавцям проводити державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, шляхом подання електронних заяв засобами програмного забезпечення Державного реєстру до органів державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України (арк. 201).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 року) державним реєстратором є: державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Державний виконавець в порушення приписів ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.10.2013 року не здійснив зняття арешту з майна боржника, що порушує права останнього, оскільки судове рішення фактично виконано. Проте, 11.02.2015 року державним виконавцем винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, тобто виконано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту, у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Однак, станом на день розгляду скарги, фактично дії з виконання вищевказаної постанови не вчинено, тобто фактично арешт з майна боржника не знято, що підтверджується інформацією з Реєстру речових прав. Суду також не подано доказів направлення органом ДВС постанови від 11.02.2015 року до органів державної реєстрації прав (п. 3 постанови) (арк. 73).

За таких обставин, скарга боржника підлягає частковому задоволенню. В частині визнання незаконною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника, скаргу слід відхилити, оскільки постановою від 11.02.2015 року арешт знято. Проте, враховуючи знищення матеріалів виконавчого провадження, відсутність доказів щодо фактичного зняття арешту з майна боржника, наявність в Реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо арешту майна боржника, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення скарги в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 309/4 (ВП 3190801), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВГСУ В«Про судове рішенняВ» від 23.03.2012 року № 6 ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122 - 11 ГПК).

Керуючись ст. 19, 124 Конституції України, Законом України В«Про виконавче провадженняВ» , ст. 33, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити скаргу вх. № 16574/16 від 30.09.2016 року ПАТ по газифікації та газопостачанню В«МиколаївгазВ» на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження № 309/4 (ВП 3190801), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В решті скаргу відхилити.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення та може бути оскаржена відповідно до ст. 93-96, 106, 121-2 ГПК України.

Копію даної ухвали направити на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. А. Городецького, 13, м. Київ, 01001

Суддя Е.М. Олейняш