Постанова

від 01.11.2016 по справі 904/3021/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016 року Справа № 904/3021/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

При секретарі Логвиненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність б/н від 07.09.2016 р.;

від відповідача -1: ОСОБА_2 , довіреність б/н від 01.10.2016 р.;

представники відповідача-2 та третьої особи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року у справі № 904/3021/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна»

до відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД»

до відповідача - 2 Товариства з обмежено ю відповідальністю «Пріор СД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром»

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна» - задоволені.

Суд зобов'язав усунути товариству з обмеженою відповідальністю „Сепса Оіл УкраїнаВ» перешкоди у користуванні Автозаправною станцією, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, провулок Більшовицький, будинок 2а, загальною площею 99,1 кв.м., на земельній ділянці кадастровий номер 1210400000:02:029:0032 площею 0,1651 га., шляхом звільнення території АЗС від представників товариства з обмеженою відповідальністю „Балатон ЛТДВ» та товариства з обмеженою відповідальністю „Пріор СДВ» , їх працівників та пов'язаних з ними осіб, зняття посту охорони, огороджувальних стрічок та усунути блокування доступу товариству з обмеженою відповідальністю „Сепса Оіл УкраїнаВ» на територію АЗС.

Крім того, суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД» посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення, та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що колишній директор відповідача 1 уклав договір найму нерухомого майна без узгодження з засновником підприємства, тобто, з перевищенням повноважень. Крім того, договір найму, укладений директором підприємства не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак має ознаки фіктивного правочину, оскільки незважаючи на підписання сторонами акту приймання-передачі від 01.02.2016 року, ТОВ « Балатон ЛТД» не могла передати за вказаним актом автозаправну станцію, оскільки вона в той час перебувала у орендному користуванні позивача на підставі договору оренди.

Крім того, договір субнайму від 01.02.2016 року також є фіктивним, оскільки він був укладений не із власником майна, що передавалось у субнайм.

Апелянт вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права може бути використаний лише титульним власником майна і не може бути застосований до зобов'язальних правовідносин, оскільки усунення перешкод у здійсненні власником своїх прав щодо користування та розпорядження майном на підставі вказаних норм, застосовується до позадоговірних правовідносин.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 липня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12 вересня 2016 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Чус О.В.

Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_3 від 09 вересня 2016 року та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 вересня 2016 року , у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03 жовтня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25 жовтня 2016 року.

25 жовтня в судовому засіданні було оголошено перерву до 01 листопада 2016 року.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна», в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» без задоволення.

Представник відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД»( скаржник) в судовому засіданні просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром», який був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розглядові скарги.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15 березня 2010року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника третьої особи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю «Пріор СД» просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД» задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд справи провести за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю «Пріор СД».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись до відповідачів із позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна» посилався на те, що відповідачі перешкоджають йому користуватись нерухомим майном, яке він отримав у оренду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами було протиправно позбавлено позивача та третю особу можливості користуватись нерухомим майном, що було передано у найм на підставі Договору 1 та Договору 2 - Автозаправною станцією розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, провулок Більшовицький 2а, оскільки встановлено існування перешкод у доступі до об'єкту оренди; договір оренди нерухомого майна № 25022016 (далі Договір 3) від 25 лютого 2016р., укладений між ТОВ „Балатон ЛТДВ» та ТОВ „Пріор СД», нотаріально не посвідчений, що свідчить про його нікчемність; договір оренди АЗС №11273-03/14 від 20 березня 2014року, укладений між відповідачем 1 та позивачем є розірваним, а за новим договором орендна плата не здійснювалась, оскільки майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування на певний строк.

01 лютого 2016року відповідачем 1- Товариством з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД» та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром» було укладено договір найму нерухомого майна (далі Договір 1, за умовами якого наймодавець зобов'язується передати наймачеві у строкове платне користування нерухоме майно, а наймач зобов'язується прийняти його та сплачувати наймодавцеві орендну плату. Нерухоме майно, що передається у користування за цим договором - Автозаправна станція розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, провулок Більшовицький 2а. Об'єкт найму передається в найм з метою використання у комерційній діяльності.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору 1 передбачено, що об'єкт найму надається в користування до 01 січня 2019року. Строк найму може бути змінений лише за згодою сторін.

Пунктом 3.2 Договору 1 передбачено, що плата за користування об'єктом найму складає 7100 грн. за один календарний місяць.

Пунктом 6.1.11 Договору 1 передбачено, що наймач має право передавати об'єкт іншим особам в субнайм на власний розсуд без додаткового погодження з наймодавцем.

Сторонами Договору 1 01 лютого 2016року було складено Акт приймання - передачі об'єкту нерухомого майна.

В подальшому, 01 лютого 2016р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна» та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром» було укладено договір субнайму (далі Договір 2), за умовами якого наймач зобов'язується передати субнаймачеві у строкове платне користування нерухоме майно, а субнаймач зобов'язується прийняти його та сплачувати наймачу орендну плату. Нерухоме майно, що передається за цим договором - Автозаправна станція розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, провулок Більшовицький 2а. Об'єкт найму передається в найм з метою використання у комерційній діяльності.

Пунктом 3.2 Договору 2 передбачено, що плата за користування об'єктом субнайму складає 7800 грн. за один календарний місяць.

Пунктом 6. 1 Договору 2 передбачено, що субнаймач має право використовувати об'єкт найму за цільовим призначенням.

Сторонами Договору 2 01 лютого 2016року було складено Акт приймання - передачі об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами як договору найму, так і договору субнайму, підписані акти приймання передачі нерухомого майна.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 783 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець - товариство з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» , листом від 10 лютого 2016 року та 15 лютого 2016 року звернувся до позивача - ТОВ « Сепса Оіл Україна» із вимогою про розірвання договору оренди з 10 лютого 2016 року.

При цьому, орендодавець посилається на договір оренди, який діє з квітня 2014 року.

В той же час, з моменту укладення договору найму та субнайму з 01 лютого 2016 року не пройшло трьох місяців, тому посилання відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» на порушення умов договору в частині оплати орендної плати не є обґрунтованими, оскільки п. 3.4 договору субнайму від 01 лютого 2016 року оплата за користування об'єктом найму сплачується до 20 числа місяця, що слідує за місяцем користування об'єктом найму.

Таким чином, на час звернення товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» до позивача - товариства з обмеженою відповідальністю « Сепса Оіл» із повідомленням про розірвання договору, були відсутні підстави, передбачені статтею 783 Цивільного кодексу України, оскільки строк внесення орендної плати за зазначеним договором суборенди ще не настав.

Доводи апелянта про те, що договір найму, укладений директором підприємства не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак має ознаки фіктивного правочину, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» не міг передати за вказаним актом автозаправну станцію, з тих підстав, що вона в той час вже перебувала у орендному користуванні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю « Сепса Оіл Україна» на підставі договору оренди від 20 березня 2014 року, є неспроможними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД», як власником нерухомого майна, та товариством з обмеженою відповідальністю « Сепса Оіл Україна» укладено договір оренди АЗС №11273-03/14, додаткову угоду до договору оренди, за умовами яких товариство з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» передав, а товариство з обмеженою відповідальністю « Сепса Оіл Україна» прийняв в тимчасове користування та володіння майно - АЗС, розташовану по пров. Більшовицькому 2-а у м. Дніпродзержинську на строк 35 місяців з моменту його передачі за актом-приймання-передачі.

Додатковою угодою від 31 січня 2016 року до договору оренди АЗС №11273-03/14 від 20 березня 2014 року, укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю « Сепса Оіл Україна» сторони дійшли згоди розірвати договір оренди.

31 січня 2016 року за актом приймання-передачі, означене нерухоме майно, яке перебувало у користуванні орендаря - товариства з обмеженою відповідальністю « Сепса ОІЛ Україна» було повернуто власнику ( а.с. 2 т.2), що свідчить про припинення дії договору оренди АЗС №11273-03/14 від 20 березня 2014 року.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про те, що договір субнайму, укладений між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Сепса Оіл Україна» та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром» від 01 лютого 2016р є фіктивним, оскільки він був укладений не із власником майна, що передавалось у субнайм.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладення договору суборенди не із власником майна не є ознаком фіктивності договору.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі ( піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.1.11 Договору найму нерухомого майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал Пром» від 01 лютого 2016 року, наймач має право передавати об'єкт іншим особам в субнайм на власний розсуд без додаткового погодження з наймодавцем.

Таким чином, спірний об'єкт нерухомого майна був переданий в субнайм у відповідності до норм діючого законодавства та умов укладеного договору оренди від 01 лютого 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, як договір найму нерухомого майна від 01 лютого 2016року, укладений між відповідачем 1- Товариством з обмеженою відповідальністю «Балатон ЛТД» та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперіал пром», так і акт приймання-передачі нерухомого майна від 31 січня 2016 року та від 01 лютого 2016 року, від імені власника майна було підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» ОСОБА_4, та скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до копії наказу № 3 від 09 лютого 2015 року на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» ОСОБА_4 призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» ( а.с. 218 т.1) , що крім того, визнано представником відповідача як у усних поясненнях суду, так і в письмових поясненнях, а відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 10 лютого 2016 року директором товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» призначена ОСОБА_5

Таким чином, як договір найму від 01 лютого 2016 року, так і договір субнайму від 01 лютого 2016 року у розумінні приписів статті 180 Господарського кодексу України та статті 638 Цивільного кодексу України є укладеними, не визнані недійсними.

Доводи апелянта про те, що від товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» договір укладений директором підприємства ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, не відповідає встановленим обставинам.

Як вбачається з пункту 7.21 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД», директор Товариства має наступні повноваження: діяти без довіреності, представляти його в усіх установах та організаціях; розпоряджатися коштами та майном Товариства з наступними обмеженнями: відчужувати, надавати в заставу та оренду нерухоме майно, а також земельні ділянки, які належать Товариству або знаходяться у його користуванні без надання письмової згоди зборів учасників Товариства і таке інше.

Тобто, незважаючи на посилання на обмеження прав директора підприємства у розпорядженні коштами та майном, статут цих обмежень не зазначив, оскільки за змістом пункту 7.21 , дії директора по відчуженню, передачі в заставу та оренду нерухомого майна, а також земельних ділянок, які належать Товариству або знаходяться у його користуванні не передбачають надання письмової згоди зборів учасників Товариства.

Щодо доводів апелянта про неналежний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів зауважує наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України ( глава 29) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення права позивача, як належного субнаймача нерухомого майна за договором субнайму від 01 лютого 2016 року, то висновки щодо необхідності захисту його прав також є законними та обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до статті 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Балатон ЛТД» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2016 року у справі № 904/3021/16 - залишити без зміни.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 листопада 2016 року

Головуючий О.В.Березкіна

Судді М.О.Дармін

ОСОБА_6