Ухвала

від 02.11.2016 по справі 826/24657/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24657/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 №0004132213 і №0004142213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

01.11.2016 (вх.29419) на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника апелянта про перенесення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника ТОВ «Стікс-Оіл» на іншу дату.

Розглянувши зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова.

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України колегія суддів апеляційної інстанції визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом у період з 28.04.2015 по 14.05.2015 проведено перевірку ТОВ «Стікс-Оіл».

21.05.2015 за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №218/26-59-22-12/32854638 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно з висновками акта перевірки, позивачем порушено норми податкового законодавства, а саме: п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 4 658 015,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України занижено податок на прибуток підприємства за 2012 - 2013 роки на загальну суму 4 501 744,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 08.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення №0004132213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4658015,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1164503,75 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями та №0004142213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4501774,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1125443,50 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями (далі по тексту - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження, в порядку ст. 56 ПК України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін згідно рішень ГУ ДФС у м. Києві від 23.07.2015 року №11247/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 29.09.2015 року №20611/6/99-99-10-01-04-25.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем порушено правові положення податкового законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час проведення перевірки контролюючим органом ТОВ «Стікс-Оіл» не було надано первинні документи, фінансово-господарські та бухгалтерські документи по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Українська компанія «Модус» (код ЄДРПОУ 38161150), які передбачені чинним законодавством.

В якості підтвердження фактичності здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Українська компанія «Модус» були надані звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур з додатками, складений ТОВ Аудиторською фірмою «НХД-Аудит» на виконання договору №292 від 02.11.2015 року.

Дослідивши вищезазначений звіт колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що він не містить достовірної інформації про реальність та фактичний обсяг вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Українська компанія «Модус», а тому не може бути належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Як зазначено апелянтом, всі договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти отримані, акти виконаних робіт, довіреності отримані, рахунки-фактури з вищезазначеним контрагентом були вилучені співробітником ГУБКОЗ СБУ ОСОБА_2 19.02.2014 згідно наданого до перевірки акта прийому-передачі фінансово-господарських та бухгалтерських документів від 19.02.2014 року у відповідь на запит від 16.02.2014 року №14/1/4-463 нт.

Проаналізувавши надані документи (в тому числі банківські виписки за період з 27.07.2012 по 31.12.2013) та пояснення надані керівником товариства, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у платника податків правових підстав для надання працівнику СБУ оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів по взаємовідносинах з контрагентами в період з 01.01.2011 року по 19.02.2014 року.

З урахуванням наведеного та висновків акта перевірки №585/20-33-22-03-07/38161150 від 28.08.2014 про відсутність у ТОВ «Українська компанія «Модус» необхідних умов для здійснення господарської діяльності та фактичних товарних операцій в силу відсутності необхідних основних засобів і трудових ресурсів, відсутності документального підтвердження вчинення тих чи інших господарських операцій, відповідач дійшов висновку про здійснення контрагентом позивача діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом направлено запит від 21.05.2015 року №6766/9/26-59-22-02 до СБУ щодо забезпечення доступу до вказаних документів платника податків.

Листом від 28.05.2015 року №3/3-2686 СБУ повідомило, відповідача, що первинна документація ТОВ «Стікс-Оіл» не вилучалася, а за результатами службового розслідування було встановлено, що акт прийому-передачі документації від імені працівника СБУ є підробленим.

На підставі матеріалів зазначеного службового розслідування прокуратурою міста Києва до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження від 22.10.2014 року №420141000001229 за фактом підроблення документів СБУ про вилучення фінансово-господарської та бухгалтерської документації ТОВ «Стікс-Оіл» і використання цих підроблених документів службовими особами зазначеного підприємства.

На підтвердження обставин вилучення оригіналів всієї первинної документації по операціях з ТОВ «Українська компанія «Модус» за перевіряємий період позивач надав суду копію акта приймання-передачі документації від 19.02.2014, копію запиту Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України від 15.06.2015 №6-3194, адресованого позивачу, та відповіді товариства, а саме: лист від 03.07.2015 №03/07/2015-2, копію листа Головної інспекції СБУ від 31.07.2014 року №3/3-3291 щодо виклику посадових осіб ТОВ «Стікс-Оіл» до Центрального управління для проведення опитування.

Як встановлено судом першої інстанції, про обставини відсутності первинних документів у зв'язку з їх вилученням позивач повідомив відповідача 23.04.2015 року своїм листом від 17.04.2015 року №17/04/2015-2 у відповідь на запит контролюючого органу від 30.03.2014 №11197/10/26-59-22-13. В якості підстав для вилучення первинної документації товариство посилалося на факт отримання запиту СБУ від 16.02.2014 року.

Між тим, оригінал або належним чином засвідчену копію вищезазначеного запиту СБУ від 16.02.2014 року ТОВ «Стікс-Оіл» не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що в свою чергу спростовує зазначені твердження позивача.

Крім того, в копії акта прийому-передачі документації від 19.02.2014 року відсутній детальний перелік переданих документів в розрізі по контрагентах, зокрема, щодо ТОВ «Українська компанія «Модус».

Документальних доказів проведення інвентаризації зниклих первинних документів за результатами отримання інформації про порушення кримінального провадження №4201410000001229 за фактом підробки документів СБУ про вилучення документації ТОВ «Стікс-Оіл», та відновлення таких документів в порядку визначеному чинним законодавством, позивачем не надано.

Відповідно до п.п. 44.1 і 44.3 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За нормами п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу в разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на новий строк.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Вказані вище загальні норми містяться також і в спеціальних статтях ПК України, що визначають порядок нарахування та сплати податку на прибуток та податок на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-ХІV), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, ст. 135 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа) , який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до частин 3 і 5 ст. 9 Закону №996-ХІV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як встановлено п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності..

Аналогічні правові норми містить ч. 3 ст. 8 Закон №996-ХІV, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Як передбачено пп. 6.9 і 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі по тексту - Положення №88) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вилучення первинних документів, облікових регістрів, фінансової звітності у підприємств, установ здійснюється відповідно до законодавства.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України (суми, що не відносяться до податкового кредиту при сплаті податку на додану вартість), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних правових норм слідує, що у випадку ненадання платником податків документів первинного бухгалтерського обліку через 90 днів після направлення відповідного повідомлення, незалежно від причин такого ненадання (окрім вичерпних випадків, встановлених п. 44.7. ст. 44 ПК України) вважається, що такі документи у платника податків відсутні, а, отже, відсутні і правові підстави для визначення, за даних обставин, витрат та віднесення відповідних грошових сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не здійснено всіх необхідних заходів для відновлення первинної документації по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Українська компанія «Модус», як того вимагає податкове законодавство.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному, протягом 1095 днів, визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правовими положеннями ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» при здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження, зокрема, на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю одержувати від установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб.

При цьому, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Так, відповідно до норм ст.ст. 159, 186 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

Як зазначено в апеляційній скарзі, у зв'язку з великим обсягом документів та зважаючи на те, що для зняття копій документів потрібен значний проміжок часу та необхідне копіювальне обладнання, яке було відсутнє на підприємстві позивача, керівництво підприємства вирішило надати представнику СБУ оригінали документів ТОВ «Стікс-Оіл».

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вищезазначені доводи скаржника не заслуговують на увагу суду, оскільки відсутність копіювального обладнання це є лише недоліками в роботі підприємства, а тому у апелянта були відсутні підстави для передачі правоохоронному органу оригіналів первинної документації за результатами господарської діяльності між останнім та його контрагентами.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували висновки контролюючого органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року - без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікс-Оіл» на платіжні реквізити Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року в розмірі - 188 920,65 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.