Ухвала

від 02.11.2016 по справі 826/6193/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6193/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача Орлова Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Бі.Тек» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Бі.Тек» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай.Бі.Тек», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2014 №3126552208 та №3026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам, справи порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову перевірку ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Унісон Дизайн» (код за ЄДРПОУ 34795572), ТОВ «Торгова компанія «Смарт» (код за ЄДРПОУ 33751018), ПП «Інфініті Центр» (код за ЄДРПОУ 37354591), ТОВ «Регіонметал-Захід» (код за ЄДРПОУ 37853780) та ТОВ «ЗД Солюшнс» (код за ЄДРПОУ 35254514) за період з 01.11.2011 по 30.09.2013р.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 18.12.2013 №803/26-55-22-08/32072453, яким встановлено порушення ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 461809,00 грн.;

- статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 615353,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №3126552208 від 11.01.2014, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 473031,00 грн., у тому числі: 315353,00 грн. - основний платіж, 157678,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №3026552208 від 11.01.2014, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 577361,00 грн., у тому числі: 461809,00 грн. - основний платіж, 115452,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає їх протиправними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень та на їх виконання, як наслідок, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначає, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

П.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, платник податку має право формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ « 3Д Солюшнс» позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ 87976,06 грн., в т.ч. за травень 2012 ПДВ у сумі 58333,33 грн. та за червень 2012 року ПДВ у сумі 29642,73 грн., а до складу витрат - 224308,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав: копії договорів субпідряду від 04.05.2012 №1011/С з додатками №1.1, №1.2 та №1.3 до нього про затвердження договірної ціни, від 04.05.2012 №7769/3/4/5/6/8/С2 з додатком б/н про затвердження договірної ціни та локальним кошторисом, від 14.05.2012 №776/5/С2 з додатком б/н про затвердження договірної ціни, локальними кошторисами та заключною відомістю ресурсів, від 01.06.2012 №776-ДУ3-С з додатком б/н про затвердження договірної ціни та локальним кошторисом, від 01.06.2012 №776-ДУ2/С з додатком б/н про затвердження договірної ціни та локальним кошторисом, від 01.06.2012 №776-ДУ5/С з додатком б/н про затвердження договірної ціни та локальним кошторисом, копії податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт та виписки з банку на підтвердження проведення розрахунку з названим контрагентом.

Проте, під час розгляду справи встановлено, що у ТОВ «ЗД Солюшнс» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, позивачем було включено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 227377,55 грн., в т.ч. за травень 2012 ПДВ у сумі 194044,11 грн. та за червень 2012 року ПДВ 33333,44 грн. та до складу витрат - 1095220,55 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Торгова компанія «Смарт».

На підтвердження реальності виконання договірних відносин позивач надав копії: договору надання послуг від 07.05.2012 №07/05/12, згідно з яким ТОВ «Торгова компанія «Смарт» зобов'язалось надати послуги з проведення маркетингових досліджень ринку вогнезахисних матеріалів України; договору про надання послуг від 25.04.2012 №25/04/12, згідно з яким ТОВ «Торгова компанія «Смарт» зобов'язалось надати послуги оренди самохідного колісного підйомника Haulotte HA 20PX; договору про надання послуг від 26.04.2012 №26/04/12, згідно з яким ТОВ «Торгова компанія «Смарт» зобов'язалось надати послуги оренди самохідного колінчастого підйомника JLQM600JP; договору про надання послуг від 27.04.2012 №27/04/12, згідно з яким ТОВ «Торгова компанія «Смарт» зобов'язалось надати послуги оренди компресора Kascer V121 в комплекті з рукавом для компресора М76-121 (50м) в кількості 1 шт. та пневматичним відбійним молотком Тех09D в кількості 2 шт.; договору про надання послуг від 25.04.2012 №28/04/12, згідно з яким ТОВ «Торгова компанія «Смарт» зобов'язалось надати послуги оренди осушувача повітря Dantherm CDT60 в кількості 4 шт.; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаними договорами; рахунки-фактури та видаткові накладні за договорами поставки товарів; податкові накладні та виписки з банку на підтвердження здійснення оплати за надані послуги та поставлений товар.

Водночас, надані позивачем первинні документи підписані зі сторони «Торгова компанія «Смарт» директором Шпряхою В.В., при цьому, відповідно до пояснень Шпряхи В.В. він договори не укладав, участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Торгова компанія «Смарт» не приймав.

Також, позивачем було сформовано витрати у сумі 464852,16 грн. за рахунок контрагента ПП «Унісон Дизайн» та включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 77475,35 грн. за період з 01.01.2010 по 30.03.2012.

На підтвердження реальності виконання договірних відносин позивач надав копії: договору надання послуг від 01.06.2012 №УН-119, згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги за замовленнями замовника щодо пакування, маркування, завантаження, розвантаження компонентів адресно-аналогової системи пожежної сигналізації «MAXLOGIC»; договору про надання послуг від 01.06.2012 №УН-118 згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги за замовленнями замовника щодо організації доукомплектування Модулів порошкового пожежогасіння «ТУНГУС» та організація заходів щодо пакування, завантаження, розвантаження Модусів порошкового пожежогасіння «ТІНГУС», з додатком №1 «перелік (специфікація) послуг»; договору субпідряду від 01.06.2012 №776-ДУ6/1/С, з додатком №1 про затвердження договірної ціни, локальним кошторисом, актом приймання виконаних будівельних робіт та підсумковою відомістю; договору про надання послуг від 01.06.2012 №УН-120, згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги за замовленнями замовника щодо маркування, пломбування, завантаження, розвантаження вогнезахисної фарби НЕОФЛЄЙМ 513, що поставляється у бочках); договору про надання послуг від 04.06.2012 №УН-125 згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги оренди самохідного колінчатого підйомника Haulotte HA 20PX; договору про надання послуг від 04.06.2012 №УН-126, згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги оренди самохідного колінчастого підйомника JLQM600JP; договору про надання послуг від 04.06.2012 №УН-127, згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги оренди компресора Kascer V121 в комплекті з рукавом для компресора М76-121 (50м) в кількості 1 шт. та пневматичним відбійним молотком Тех09D в кількості 1 шт.; договору про надання послуг від 04.06.2012 №УН-128, згідно з яким ПП «Унісон Дизайн» зобов'язалось надати послуги оренди осушувача повітря Dantherm CDT60 в кількості 4 шт., договору субпідряду від 26.07.2012 №1011/С5, з додатком №1 про затвердження договірної ціни, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 231) та актом приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 232); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури та видаткові накладні за договорами поставки товарів; податкові накладні та виписки з банку на підтвердження здійснення оплати за надані послуги та поставлений товар.

Проте, під час розгляду справи встановлено, що у ПП «Унісон Дизайн» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал, власні виробничі активи, власні складські приміщення, у необхідній кількості транспортні засоби. Відповідно до БД АІС Податковий блок, ПП «Унісон Дизайн» має стан - 28 (триває процедура припинення), свідоцтво платника ПДВ анульовано - 31.01.2013р.

Водночас, надані позивачем первинні документи підписані зі сторони ПП «Унісон Дизайн» директором Дибець М.А., при цьому, матеріли справи містять копію протоколу допиту зазначеної особи в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №42012000000000004 21.12.2012, з якої вбачається, що Дибець М.А. спростовує факт укладання договорів, підписання будь-яких первинних документів, участі у фінансово-господарській діяльності від імені ПП «Унісон Дизайн».

Крім того, позивачем було віднесено до складу витрат витрати суму 98529,97 грн. по взаєморозрахункам ПП «Інфініті Центр».

Зазначені витрати понесені по договору поставки (виконання робіт) від 27.06.2012, згідно з яким ПП «Інфініті Центр» прийняло на себе зобов'язання щодо виготовлення шафи автоматичного управління ШАУ-3.2, шафи автоматичного управління ШАУ-4.1, шафи автоматичного управління ШАУ-4.2, шафи автоматичного управління ШАУ-5.2, шафи автоматичного управління ШАУ-0, шафи автоматичного управління ШАУ-3а, згідно з проектами І.В.-2012-257-А.АПГ; І.В.-2012-257-АДВ.АК із матеріалів та комплектуючих замовника, включаючи наступні види робіт: розробка схеми електричної принципової; монтаж шафи згідно зі схемою електричною принциповою; складання алгоритму розробки шафи; розробка програми; виконання слюсарних робіт; інсталяція, програмування контролерів, від лагодження програми та перевірка роботи шафи згідно з алгоритмом; розробка паспорта на шафу, а також за поставлений товар.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії актів прийому-передачі матеріалів та комплектуючих, акту прийому-передачі та акт виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, а також виписки з банку на підтвердження проведення розрахунків.

Однак, під час розгляду справи встановлено, що у ПП «Інфініті Центр» відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідно до БД АІС Податковий блок, свідоцтво платника ПДВ ПП «Інфініті Центр» анульовано - 06.06.2013р.

Також, позивачем віднесено до складу витрат 422383,42 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Регіонметал-Захід».

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копію договору субпідряду від 13.08.2012 №1017/1/5/С з додатком б/н до нього про затвердження договірної ціни, заключною відомістю ресурсів, локальною сметою, актом приймання і виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт; копію договору субпідряду від 03.09.2013 №1011/СР з додатками №1.1, №1.2, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт; рахунки-фактури та видаткові накладні за договорами поставки товарів; податкові накладні та виписки з банку на підтвердження здійснення оплати за надані послуги та поставлений товар.

Однак, під час розгляду справи встановлено, що у ТОВ «Регіонметал-Захід» відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази виконання його контрагентами робіт, не підтверджують реальності господарських операцій по вище зазначеним договорам.

Як зазначає Верховний Суд України в постанові від 22 вересня 2015 року (справа №810/5645/14) з посиланням на свою правову позицію, викладену у справі № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В Постанові Верховного суду України від 03 листопада 2015 року (справа № 21-4471а15) зазначено, що сам факт того що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Водночас, судом першої інстанції наголошено, що позивачем не надано замовлення, направлені ПП «Унісон Дизайн» щодо пакування, маркування, завантаження, розвантаження компонентів адресно-аналогової системи пожежної сигналізації «MAXLOGIC», щодо організації доукомплектування Модулів порошкового пожежогасіння «ТУНГУС» та організації заходів щодо пакування, завантаження, розвантаження Модусів порошкового пожежогасіння «ТІНГУС», щодо маркування, пломбування, завантаження, розвантаження вогнезахисної фарби НЕОФЛЄЙМ 513, що поставляється у бочках; документів, на підтвердження виконання договору поставки шаф автоматичного управління, зокрема, схеми електричної принципової, паспорти на шафи, також не надано документів на підтвердження виконання робіт, які були передбачені у п. 1.1 договору.

Крім того, з наданої позивачем копії технічної документації неможливо встановити причетність контрагентів позивача до її розроблення або реалізації, а у всіх документах саме позивач зазначений як їх виконавець.

Таким чином, з огляду на всі наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо маніпулювання позивачем даними податкового обліку для штучного формування технічного податкового кредиту та мінімалізації податкового навантаження через завищення валових витрат.

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26 березня 2014 року (справа №К/9991/26540/11, платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай.Бі.Тек» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в порядку і строки передбачених ст. 212 КАС України.

Ухвала в повному обсязі складена 07 листопада 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.