Рішення

від 06.09.2016 по справі 753/5834/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5834/16-ц

провадження № 2/753/3995/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р.Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Кубіву С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_3.) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис» (далі по тексту - Відповідач, ТОВ «Борис») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.07.2014 року о 23 год. 28 хв. вона та її чоловік ОСОБА_4 разом із їх дочкою ОСОБА_5 звернулись клініки «Борис» з проханням надати дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 медичну допомогу. В клініці доньку оглянула дитячий лікар ОСОБА_6. Донька скаржилась на біль у районі живота, сухість у роті, спрагу, підвищене нетримання сечі, в'ялість та сонливість. Лікар оглянула дитину та поставила діагноз «Реконвалесцент вітряної віспи. Астено-вегетативний с-м. Диспанкреатизм». За результатами встановленого діагнозу лікарем були проведені наступні лікувальні заходи: поставлена очищаюча клізма та призначені наступні препарати: розчин Рингера 200,0 + цитофлавин - 5,0, 5% глюкоза - 200,0 + вітамін с - 4,0. Донька перебувала під наглядом лікаря до 03.00 год. 09.07.2014 року. Після завершення вказаних процедур донці стало краще, тому вони з дозволу лікаря поїхали додому.

Вдома мати поклала дитину спати, а приблизно о 09 год. 30 хв. 09.07.2014 року помітила, що донька почала важко дихати, стала дуже в'яла, сонлива та знесилена. У зв'язку із цим батьки звернулися до дитячої поліклініки при Обухівській ЦРЛ за місцем свого проживання.

Донька була оглянута лікарем-педіатром, здала аналізи, після чого виявилось, що вміст цукру у крові складає 15 ммом, ацетон 4+. Донці було надано направлення на госпіталізацію. Каретою швидкої допомоги вона була доставлена у відділення анестезіології реанімації інтенсивної терапії Київської дитячої лікарні у м. Боярка Києво - Святошинського р-ну Київської області.

Лікарі Київської обласної дитячої лікарні провели обстеження, за результатами яких було поставлено діагноз «Цукровий діабет», 1 тип, тяжка форма, вперше виявлений ДКАІІ ст. Дискінезія жовчовивідних шляхів. Вторинна кардіопатія, фурункул волосяної частини голови.

10.07.2014 року стан дитини покращився лише, після того вона була переведена до відділення ендокринології для подальшої терапії. Проте на протязі доби, а саме з 09.07.2014 року по 10.07.2014 ОСОБА_5 перебувала у критичному стані і весь цей час знаходилася у відділенні реанімації.

Дитина перебувала на стаціонарному лікуванні відділення ендокринології Київської обласної дитячої лікарні з 09.07.2014 року по 24.07.2014 рік. При виписці з лікарні ОСОБА_5 було призначено медикаментозне лікування, а також рекомендоване санаторно-курортне лікування.

З 19.03.2015 року по 01.04.2015 року позивач за власні кошти лікувала доньку у санаторії «Березовий гай» в СКК «Миргород». За станом здоров'я донька не могла перебувати на лікуванні сама, тому було придбано дві путівки загальна вартість яких складала 8 902 грн.

Зазначає, що перед зверненням до клініки «Борис» 13.06.2014 року донька проходила медичне обстеження в дитячій поліклініці при Обухівській ЦРЛ за місцем проживання. На день обстеження дитина була здоровою.

Вважає, що лікарем клініки «Борис» ОСОБА_6 не були належним чином надані медичні послуги, а саме не були проведені дослідження, діагноз був поставлений лише з візуального огляду. Внаслідок введення в організм 5% глюкози її донька у тяжкому стані потрапила до ВАРІТ, в результаті чого позивач разом із чоловіком пережили психологічний шок, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовом та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис» вартість двох санаторно-курортних путівок на загальну суму 8 902 грн. (4 240 грн. та 4 662 грн.) та моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.

В судовому засіданні позивач змінювала свої пояснення, зазначаючи, зокрема в судовому засіданні, призначеному на 20.06.2014 року, що до лікування у клініці «Борис» її дитина дула здоровою, проте в судовому засіданні, призначеному на 06.09.2016 року наполягала на тому, що лікарем відповідача був поставлений неправильний діагноз.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволення, посилаючись на наступне. 08.07.2014 року ОСОБА_2 звернулась до ТОВ «Борис» за медичною консультацією щодо своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Огляд дитини був проведений терапевтом ОСОБА_6 08.07.2014 року о 23:28. Приймаючи до уваги скарги (загальна слабкість, біль у правому боці, відсутність стулу протягом 4 днів) лікар запропонувала провести стаціонарне обстеження з метою проведення діагностики та покращення самопочуття дитини. Вартість стаціонарного обстеження та лікування складала 6 600 грн. ОСОБА_2 повідомила про фінансові обмеження, у зв'язку з чим відмовилась від первинних досліджень (відбору аналізів) так і послуг стаціонару, проте просила допомогти покращити стан дитини.

Уночі з 08.07.2014р. на 09.07.2014 р. лікар в режимі консультування змогла провести лише візуальний огляд дитини, провести пальпацію та зробити аналіз «тест смужка» на ацетон. Тест смужка була блідо-рожевого кольору. Враховуючи повідомлені скарги та результати обстеження педіатром клініки у ОСОБА_5 було діагностовано:реконваленсент вітряної віспи, астено-вегетативний синдром, диспанктеатизм. Зауважує, що встановлений педіатром діагноз відповідав скаргам та даним, зазначеним в Протоколі лікування захворювань підшлункової залози. З метою дезінтоксикації та ліквідації порушень обміну речовин лікар запропонувала наступні лікувальні заходи: очисну клізму, капельницю з розчину Ринера 200 мл, фізрозчину 200 мл + цитофлавін та 5% глюкоза (із вітаміном С 4,0). Оскільки після проведеної інфузійної терапії дитині стало краще, її відпустили додому. З батьками було домовлено спостерігати за самопочуттям дитини і зранку повідомити про стан.

09.07.2014 року о 9 годині з метою контролю над самопочуттям дитини лікар передзвонила позивачу. На дзвінок відповів батько дитини ОСОБА_4, який повідомив, що дитині не легше, наростає в'ялість та сонливість на що лікар повідомила про необхідність викликати карету швидкої допомоги для госпіталізації.

Отже, лікар клініки належним чином виконала свої обов'язки: провела первинний огляд виявила симптоми, провела належну діагностику, запропонувала відібрання відповідних аналізів та лікування в умовах стаціонару - проте батьки ОСОБА_5 відмовились від здачі аналізів та госпіталізації до стаціонару через брак коштів. Також на підтвердження того, що ОСОБА_2 була обмежена фінансово свідчить те, що лікар, бажаючи допомогти позивачу надала їй свою картку для нарахування знижки у розмірі 20% та не включила в рахунок послуги за проведену капельницю, що підтверджується розрахунком за надані послуги.

Крім того, зазначає, що 09.07.2014 року позивач з дитиною була направлена до Київської обласної дитячої лікарні, в якій позивач повідомила лікарям інші симптоми, а саме «у дитини протягом 1 місяця з'явилися часті сечовипускання (особливо в нічний період), в'ялість, сонливість схудла на 4-5 кг, спрага, сухість шкіри, запах з роту, нудота, блювота. Стан дитини погіршився 09.07.2014 року дівчинка почала часто і поверхнево дихати».

Відповідно до п.4.1.1. Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги цукровий діабет І типу, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України у 2013 році, діагноз цукрового діабету ставиться на підставі клінічної симптоматики та/або критеріїв, визначених документами ВООЗ з діагностики та класифікації цукрового діабету. Так, класичними симптомами діабету є спрага, полідипсія (підвищене споживання води), поліурія (збільшення діурезу тобто збільшення сечовипускання) і втрата ваги.

Отже, скарги, які були повідомлені лікарю Дитячої лікарні були кардинально іншими і відповідали скаргам характерним для цукрового діабету. При цьому, скарги, які були повідомлені лікарю Дитячої лікарні досить давніми. Зокрема, перебуваючи на консультації в клініці відповідача батьки знали, що вже протягом місяця у дитини з'явились часті сечовипускання, втрата ваги на 4-5 кг. Вищевикладене свідчить, що батьки надали лікарю клініки відповідача неповну інформацію про стан здоров'я дитини, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.02.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2014 року о 23 год. 28 хв. ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 разом із їх дочкою ОСОБА_5 звернулись Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис» з проханням надати дочці ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 медичну допомогу.

В клініці доньку оглянула лікар-педіатр ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач пояснила, що донька скаржилась на біль у районі живота, сухість у роті, спрагу, підвищене нетримання сечі, в'ялість та сонливість. Крім того, вона надала лікарю для огляду медичну картку дитини.

Разом з тим, з інформації, зазначеної в консультативному заключенні педіатра від 08.07.2014 року, яка не заперечувалась позивачем вбачається, що у ОСОБА_5 були скарги на загальну слабкість та біль з правого боку. В анамнезі захворювання зазначено: перенесла вітряну віспу, хворіла з 21.06.2014 року, після цього відмічається зниження апетиту, загальна слабкість, поганий настрій. Після перенесеної вітряної віспи на голові залишився одиничний елемент висипу, інфікований. 07.07. хірург вскрив фурункул, призначено а/б. Сьогодні вранці апетит краще, на цьому фоні з'їла жирну їжу.

Встановлений діагноз - реконвалесцент вітряної віспи, астено-вегетативний с-м., диспанкреатизм.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що 08.07.2014 року ближче до ночі ОСОБА_2, її чоловік та дочка звернулись до неї на прийом. Батьки були стурбовані загальною слабкістю дитини, зниженням апетиту та біллю в правому боці. Мама дитини сказала, що дочка перенесла вітряну віспу. Після цього на голові залишився одиничний елемент висипу, який 07.07.2014 року був видалений хірургом. Зранку у дитини з'явився апетит, тому вона з'їла жирну їжу. Крім того, мати також поскаржилась на відсутність стула у дочки протягом 4 днів. Жодних медичних документів стану здоров'я доньки у батьків не було. Оглянувши дитину, лікар прийшла до висновку, що ОСОБА_5 слід направити в стаціонар та зробити необхідні аналізи, проте оскільки вартість таких послуг складала 6 600 грн. (2 дні), мати повідомила, що таких грошей не має та відмовилась від стаціонару та проведення необхідних аналізів, попри це просила допомогти дитині. ОСОБА_6, оглянувши дитину, провівши пальпацію та, зробивши аналіз «тест смужка» на ацетон, який був блідо-рожевого кольору та врахувавши всі скарги, встановила діагноз: реконваленсент вітряної віспи, астено-вегетативний синдром, диспанктеатизм. Зауважує, що встановлений нею діагноз відповідав скаргам та даним, зазначеним в Протоколі лікування захворювань підшлункової залози. Будь-яких інших скарг, в тому числі, які характеризують сахарний діабет батьками повідомлено не було. З метою дезінтоксикації та покрашення стану здоров'я дитини було запропоновано: очисну клізму, капельницю з розчину Ринера 200 мл, фізрозчину 200 мл + цитофлавін та 5% глюкоза (із вітаміном С 4,0). Весь цей час вона знаходилась біля ОСОБА_5 та спілкувалась з її мамою. Після проведеної крапельниці дитині стало краще, тому її відпустили додому. Разом з тим, ОСОБА_6 залишила батькам свій номер мобільного телефону, щоб вони повідомили про стан здоров'я ОСОБА_5, але вони не дзвонили, тому вранці о 9 годині вона передзвонила сама. Трубку взяв батько та сказав, що дочці не краще, тому було рекомендовано викликати карету швидкої допомоги.

Крім того, свідок зазначила, що, враховуючи фінансове положення батьків (про який зазначала мати) та стан здоров'я ОСОБА_5 хотіла перш за все допомогти, тому дала батьками дитини свою картку з 20% знижкою та не включила у рахунок витрати, пов'язані із проведенням крапельниці та аналіз на ацетон. Разом з тим, за проведену крапельницю пізніше розрахувалась з ТОВ «Борис» самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, приблизно о 09 год. 30 хв. 09.07.2014 року дитині стало гірше. У зв'язку із цим батьки звернулися до дитячої поліклініки при Обухівській ЦРЛ за місцем свого проживання.

З виписки із історії хвороби амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_5 вбачається, що дитина була оглянута лікарем педіатром-ендокринологом та за результатами аналізів було встановлено діагноз - цукровий діабет 1 типу вперше виявлений, ДКА ІІ ст., вторинна кардіопатія та видано направлення на планове стаціонарне лікування до КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня».

З витягу з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 № 6231, яка знаходилась в КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня» на стаціонарному лікуванні з 09.07.2014 р. по 24.07.2014 р. вбачається діагноз - цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма, вперше виявлений, ДКА ІІ ст., вторинна кардіопатія

09.07.2014 року в Київської обласної дитячої лікарні провели обстеження, за результатами яких було поставлено діагноз «Цукровий діабет», 1 тип, тяжка форма, вперше виявлений ДКА ІІ ст. Дискінезія жовчовивідних шляхів. Вторинна кардіопатія, фурункул волосяної частини голови. Скарги при поступленні: у дівчинки протягом місяця з'явилися часті сечовипускання (особливо в нічний період), в'ялість, сонливість, схудла на 4-5 кг,спрага, сухість шкіри, запах з роту, нудота, блювота.

Згідно карти амбулаторного, стаціонарного хворого № 8793/750 КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня», ОСОБА_5 рекомендовано санаторно-курортне лікування в спеціалізованих санаторіях, згідно програми ІПР.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_2 перебували на лікуванні санаторії «Березовий гай» з 19.03.2015 року по 01.04.2015 рік. Вартість путівок складала 4 662,00 грн. та 4 240,00 грн., які позивач просила стягнути в відповідача.

Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як зазначено у ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, у тому числі, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення,який є необхідним для підтримання здоров'я людини; д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Згідно ст. 8 вказаного Закону держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Вимогами ч.І ст.1172 ЦК України визначено, що шкоду завдану працівником під час виконання ним трудових обов'язків, відшкодовує юридична особа.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично ставиться до твердження позивача про стягнення з відповідача 8 902 грн. витрат за лікування у санаторії, оскільки таке лікування було рекомендовано лікарем дитячої лікарні, не залежало від дій відповідача та було проведено з 19.03.2015 р. по 01.04.2015 р. за рішенням батьків ОСОБА_5. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б містили обов'язок відповідача сплати вартість путівок позивачем не надано.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Звідси витікає, що для відшкодування шкоди одним з трьох обов'язкових критеріїв є саме протиправність дій. Іншими словами, шкода, завдана правомірними діями осіб, відшкодовуватися не буде. Це стосується як матеріальної, так і моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. N4 ", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: 1) наявність такої шкоди, 2) протиправність діяння її заподіювача, 3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та 4) вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору». Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до ст. 27 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб; показаннями свідків; письмовими доказами; речовими доказами; висновками експертів.

Відповідно до ст. 60 УПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 при зверненні до клініки відповідача повідомила про дійсний стан здоров'я дочки та наявні скарги, зокрема про такі, які були повідомлені нею 09.07.2014 року в КЗ КОР «Київська обласна дитяча лікарня», а саме: у дівчинки протягом місяця з'явилися часті сечовипускання (особливо в нічний період), в'ялість, сонливість, схудла на 4-5 кг,спрага, сухість шкіри, запах з роту, нудота, блювота. Суд також звертає увагу, що матері дитини 07.07.2014 року було надано направлення для визначення глікогену крові (а.с.90), проте такий аналіз зроблено було та про сам факт направлення дитини на здачу цього аналізу ОСОБА_2 також не повідомляла лікаря відповідача. Суд також критично ставиться до наданої медичної довідки про стан здоров'я дитини, яка виїжджає за кордон на відпочинок та оздоровлення від 13.06.2014 року, на яку посилалась позивач як на доказ того, що її донька була здоровою, оскільки задовільний стан здоров'я дитини станом на 07.07.2014 року спростовується матеріалами справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що в судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 60 ч.3 ЦПК України, позивачем не подано належних та допустимих доказів і судом не здобуто таких доказів на підтвердження фактів вчинення відносно ОСОБА_5 неправомірних дій з боку відповідача, наявності її вини та доказів того, що відповідачем порушено вимоги закону, щодо надання кваліфікованої медичної допомоги, а тому не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 56, 57, 60, 79, 88, 169, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА