Ухвала

від 07.11.2016 по справі 926/3561/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"07" листопада 2016 р. Справа № 926/3561/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Пак" про стягнення заборгованості у сумі 303 900,00 грн. Суддя О. Г. Проскурняк

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1/10 від 26 жовтня 2016 року

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Пак" про стягнення заборгованості у сумі 303 900,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 24 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 926/3561/16, призначено до розгляду на 07 листопада 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, згідно укладеного договору № 0104 від 01 квітня 2016 року.

При цьому, позивач разом з поданням позовної заяви подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд в якості забезпечення позову, накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Пак" (які обліковуються на р/р № 26002604219700 в ПАТ «УкрСиббанк») в межах заявлених позовних вимог - 303 900,00 грн. та судового збору - 4 558,50 грн.

Заява мотивована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № 0104 від 01 квітня 2016 року щодо оплати отриманих послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. На неодноразові звернення позивача із проханням погасити існуючий борг відповіді не надав. Крім того, відповідач не звертався до позивача із проханням відстрочити сплату боргу або із пропозицією погодити певний графік виплат прострочених платежів. На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про наміри і в подальшому не сплачувати заборгованість та не виконувати рішення суду (у випадку задоволення позовних вимог), що призведе до складнощів під час примусового стягнення грошових коштів.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив:

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо. Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року N 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначено в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У свою чергу, не дотримуючись вимог статтей 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав доказів наявності фактичних обставин, необхідних для забезпечення позову, а лише посилається на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового слухання.

Враховуючи неявку відповідача, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку відкласти розгляд справи.

Керуючись статтями 33, 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Розгляд справи відкласти на 12:00 В« 16В» листопада 2016 року .

3. Явка представників сторін в судовому засіданні обов'язкова. При цьому, відповідач попереджається, що у випадку повторної неявки, справа буде розглядатись за наявними в ній матеріалами.

Суддя ОСОБА_2