Постанова

від 31.10.2016 по справі 823/1397/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року справа № 823/1397/16

15 год. 16 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача Фітісова Д.В. - за довіреністю, представника відповідача Дубіновської Ю.О. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» (далі-позивач), в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Черкаській області (далі-відповідач) про накладення штрафу від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154 та № 23-03-09/0071-155.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не мав права проводити перевірку в період 2015-2016 років відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, так як даними нормами закону накладено мораторій на проведення контролюючими органами перевірок. Крім того, позивач зазначив, що порушення зафіксовані в акті перевірки № 23-03-09/0071, вчиненні заводом «Канів - Солод», який є філією товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод», та відповідно до положення про філію не є юридичною особою, а отже не може нести відповідальність передбачену статтею 265 КЗпП України. При цьому, оскаржуваними постановами від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154 та № 23-03-09/0071-155 до відповідальності притягнуто товариство з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод», перевірка якого з приводу додержання вимог законодавства України про працю управлінням Держпраці у Черкаській області не проводилась.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з зазначених вище підстав.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в ході перевірки були виявлені порушення вимог законодавства про працю, в зв'язку з чим начальником управління Держпраці у Черкаській області 11.07.2016 винесено постанови № 23-03-09/0071-154 та № 23-03-09/0071-155 про накладення на позивача штрафу.

Крім того, відповідач зазначив, що в даному випадку мораторій на проведення перевірки позивача не поширюється, оскільки Державна служба України з питань праці та її територіальні органи не є контролюючими органами в розумінні пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі наказу від 31.05.2016 № 130-П, направлення на перевірку від 31.05.2016 № 636, головним державним інспектором з питань праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятості та інших нормативно-правових актів Корякіною Любов’ю Іванівною, здійснено планову перевірку додержання заводом товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом від 13.06.2016 № 23-03-09/0071.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, зокрема:

- ч. 1 ст. 53 КЗпП України, а саме при аналізі табелів обліку робочого часу обліку робочого часу встановлено, що напередодні святкових днів і неробочих днів тривалість роботи працівників не завжди скорочується на одну годину. Так, відповідно до табеля обліку робочого часу за січень 2016 року напередодні 7 січня (Різдва Христового) тривалість роботи працівників не скорочено на одну годину;

- ч. 4, 5 ст. 79 КЗпП Україн, а саме черговість надання працівникам відпусток не визначається графіком відпусток, так як графіки відпусток не складаються, то працівники не повідомляються письмово про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні;

- ч. 6 ст. 95 КЗпП Україн, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме не проводиться індексація заробітної плати працівників;

- ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», а саме виплата заробітної плати працівникам проводиться два рази на місяць, проте мають місце випадки виплати заробітної плати пізніше семи днів після закінчення періоду за яким здійснюється виплата. Так, заробітна плата за першу половину січня 2016 року проведена - 25.01.2016, повний розрахунок за січень 2016 року проведений - 08.02.2016; заробітна плата за першу половину лютого 2016 року проведена - 25.02.2016, повний розрахунок за лютий 2016 року проведений - 09.03.2016; заробітна плата за першу половину березня 2016 року проведена - 25.03.2016, повний розрахунок за березень 2016 року проведений - 07.04.2016; заробітна плата за першу половину квітня 2016 року проведена - 25.04.2016, повний розрахунок за квітень 2016 року проведений - 10.05.2016; заробітна плата за першу половину травня 2016 року проведена - 25.05.2016, повний розрахунок за травень 2016 року проведений - 07.06.2016;

- ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки», а саме не проводиться виплата працівникам заробітної плати за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, що є порушенням п. 10 р. V Колективного договору, яким передбачено виплачувати заробітну плату працівникам, які ідуть у відпустку, не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, наказом від 12.01.2016 № 1-К надано відпустку ОСОБА_4 з 13.01.2016, проте заробітна плата за час відпустки виплачена 08.02.2016, наказом від 04.05.2016 № 12-К надано відпустку ОСОБА_5 з 05.05.2016, проте заробітна плата за весь час відпустки виплачена - 26.05.2016;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме не виплачуються у день звільнення працівникам всі суми, що належать їм при звільненні. Так, наказом від 29.04.2016 № 11-К ОСОБА_6 звільнено з 29.04.2016, проте повний розрахунок з даною особою проведено 10.05.2016;

- ст. 169 КЗпП України, а саме не проводяться попередні та періодичні медичні огляди працівників;

- ст. 108 КЗпП України, а саме не проводиться нарахування та виплата заробітної плати у підвищеному розмірі не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи у нічний час;

- ст. 107 КЗпП України, а саме не проводиться оплата за роботу у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі;

- ст. 106 КЗпП України, а саме не проводиться оплата у подвійному розмірі за роботу в надурочний час.

У зв'язку з порушенням вимог законодавства про працю директору заводу товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» ОСОБА_7 внесено припис від 13.06.2016 № 23-03-09/0071-0052 про усунення порушень виявлених під час перевірки до 13.07.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржувані постанови від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154, якою на позивача накладено штраф в сумі 1450 грн та № 23-03-09/0071-155, якою на позивача накладено штраф в розмірі 101 500 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

У відповідності до підпункту 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Водночас, як встановлено п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, відповідно до п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику ), його територіальні органи.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, застосовуючи словосполучення «контролюючі органи» у наведеному вище абзаці п. 3 Прикінцевих положень Закону від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, законодавець не визначив на які саме контролюючі органи розповсюджуються встановлені обмеження.

При цьому суд враховує, що п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII не є зміною чи доповненням до Податкового кодексу України. Відповідно відсутні правові підстави вважати, що застосоване у ньому поняття контролюючих органів необхідно розуміти в значенні, наведеному в п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, згідно якого контролюючими органами є виключно органи Державної фіскальної служби України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, суд вважає, що наведене поняття слід застосовувати у розумінні п. 1 указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98, відповідно до якого контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Також, з аналізу абз. 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вбачається, що під органами державного нагляду (контролю) слід розуміти уповноважені законом центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, державні колегіальні органи, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які здійснюють державний нагляд щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства .

З огляду на це, суд вважає, що вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII стосуються всіх без виключення контролюючих органів, а не лише Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

Таким чином, виходячи з наведеного та враховуючи зазначені вище приписи законодавства, якими визначений правовий статус та коло повноважень Державної служби України з питань праці, суд приходить до висновку про те, що відповідач є контролюючим органом в розумінні норми п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

При цьому необхідно врахувати, що станом на час розгляду даної справи чинною є Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408, якою затверджений Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, до якого віднесено і Держпраці.

Отже, в 2015-2016 роках, відповідач має право без отримання дозволу Кабінету Міністрів України включати в плани проведення перевірок надрокористувачів лише ті підприємства, обсяг доходу за попередній календарний рік яких становить більше 20 мільйонів гривень, або ж за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, крім винятків, передбачених п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Зазначена правова позиція суду підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі № 826/13378/15.

Вказаною ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд залишаючи без змін рішення першої інстанції наголошує на тому, що обмеження на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015 - 2016 років стосується всіх без виключення контролюючих органів.

Між тим, відповідачем за час розгляду справи не було надано суду доказів, які б свідчили про надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення перевірки позивача, звернення позивача із заявкою щодо його перевірки, наявність відповідного рішення суду або підстав для проведення перевірки, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас, з матеріалів справи, а саме з фінансового звіту про дохід підприємства за 2015 рік, вбачається, що обсяг доходу товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» у 2015 році становив менше 20 мільйонів гривень, а тому на позивача розповсюджується запроваджений п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII мораторій на проведення контролюючими органами перевірок у 2016 році.

Тобто, на позивача поширюється обмеження щодо проведення перевірок, визначених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог законодавства, зазначені відповідачем в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, у зв'язку з чим оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154 та № 23-03-09/0071-155.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (ідентифікаційний код 39881228) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Канів - Солод» (ідентифікаційний код 37906727) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 07.11.2016.