Постанова

від 29.03.2017 по справі 823/1397/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1397/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Управління Держпраці у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Канів - Солод до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Канів - Солод (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови від 11.07.2016 №23-03-09/0071-154 та №23-03-09/0071-155 про накладення штрафу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 31.05.2016 № 130-П, направлення на перевірку від 31.05.2016 № 636, головним державним інспектором з питань праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятості та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2, здійснено планову перевірку додержання ТОВ Канів - Солод законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом від 13.06.2016 № 23-03-09/0071.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог законодавства, зокрема:

- ч. 1 ст. 53 Кодексу законів про працю України, а саме: при аналізі табелів обліку робочого часу обліку робочого часу встановлено, що напередодні святкових днів і неробочих днів тривалість роботи працівників не завжди скорочується на одну годину. Так, відповідно до табеля обліку робочого часу за січень 2016 року напередодні 7 січня (Різдва Христового) тривалість роботи працівників не скорочено на одну годину;

- ч. 4, 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України, а саме: черговість надання працівникам відпусток не визначається графіком відпусток, так як графіки відпусток не складаються, то працівники не повідомляються письмово про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні;

- ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, ст. 33 Закону України Про оплату праці , а саме не проводиться індексація заробітної плати працівників;

- ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України Про оплату праці , а саме: виплата заробітної плати працівникам проводиться два рази на місяць, проте мають місце випадки виплати заробітної плати пізніше семи днів після закінчення періоду за яким здійснюється виплата. Так, заробітна плата за першу половину січня 2016 року проведена - 25.01.2016, повний розрахунок за січень 2016 року проведений - 08.02.2016; заробітна плата за першу половину лютого 2016 року проведена - 25.02.2016, повний розрахунок за лютий 2016 року проведений - 09.03.2016; заробітна плата за першу половину березня 2016 року проведена - 25.03.2016, повний розрахунок за березень 2016 року проведений - 07.04.2016; заробітна плата за першу половину квітня 2016 року проведена - 25.04.2016, повний розрахунок за квітень 2016 року проведений - 10.05.2016; заробітна плата за першу половину травня 2016 року проведена - 25.05.2016, повний розрахунок за травень 2016 року проведений - 07.06.2016;

- ч. 4 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 21 Закону України Про відпустки , а саме: не проводиться виплата працівникам заробітної плати за весь час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, що є порушенням п. 10 р. V Колективного договору, яким передбачено виплачувати заробітну плату працівникам, які ідуть у відпустку, не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, наказом від 12.01.2016 № 1-К надано відпустку ОСОБА_3 з 13.01.2016, проте заробітна плата за час відпустки виплачена 08.02.2016, наказом від 04.05.2016 № 12-К надано відпустку ОСОБА_4 з 05.05.2016, проте заробітна плата за весь час відпустки виплачена - 26.05.2016;

- ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, а саме: не виплачуються у день звільнення працівникам всі суми, що належать їм при звільненні. Так, наказом від 29.04.2016 № 11-К ОСОБА_5 звільнено з 29.04.2016, проте повний розрахунок з даною особою проведено 10.05.2016;

- ст. 169 Кодексу законів про працю України, а саме: не проводяться попередні та періодичні медичні огляди працівників;

- ст. 108 Кодексу законів про працю України, а саме: не проводиться нарахування та виплата заробітної плати у підвищеному розмірі не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи у нічний час;

- ст. 107 Кодексу законів про працю України, а саме: не проводиться оплата за роботу у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі;

- ст. 106 Кодексу законів про працю України, а саме: не проводиться оплата у подвійному розмірі за роботу в надурочний час.

У зв'язку з порушенням вимог законодавства про працю директору заводу ТОВ Канів - Солод ОСОБА_6 внесено припис від 13.06.2016 № 23-03-09/0071-0052 про усунення порушень виявлених під час перевірки до 13.07.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржувані постанови від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154, якою на позивача накладено штраф в сумі 1450 грн. та №23-03-09/0071-155, якою на позивача накладено штраф в розмірі 101 500 грн.

Позивач вважаючи протиправними вищезазначені постанови, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача поширюється обмеження щодо проведення перевірок, визначених п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, а тому оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 31.05.2016 № 130-П, направлення на перевірку від 31.05.2016 № 636, відповідачем здійснено планову перевірку позивача, зокрема додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 13.06.2016 № 23-03-09/0071, на підставі якого відповідачем прийнято постанови від 11.07.2016 № 23-03-09/0071-154, якою накладено штраф в сумі 1450 грн. та №23-03-09/0071-155, якою накладено штраф в розмірі 101 500 грн. (далі по тексту - оскаржувані постанови).

Щодо порушення посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, (далі по тексту - Порядок), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення .

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (пунктів 1 і 2 Порядку).

Відповідно до п.6 про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

На виконання зазначеного Порядку, Управлінням Держпраці у Черкаській області рекомендованим листом від 01.07.2016 №1/1239 направлено на адресу ТОВ Канів - Солод повідомлення про час і місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Зазначене підтверджується фіскальним чеком про відправлення від 01.07.2016, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.86 на звороті).

Крім того, 01.07.2016 відповідачем для ТОВ Канів - Солод передано телефонограму про розгляд справи, яку отримано ОСОБА_8 (а.с.87).

Так, рекомендованим листом від 02.07.2016 №1/1275 та телефонограмою від 04.07.2016 (отримала особисто ОСОБА_6.) Управління Держпраці у Черкаській області повідомило Завод Канів - Солод ТОВ Канів - Солод про час і місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Зазначене підтверджується фіскальним чеком про відправлення від 03.07.2016, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.89-90).

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п.7 Порядку).

Таким чином, на виконання вимог Порядку, Управлінням Держпраці у Черкаській області завчасно і належним чином повідомлено ТОВ Канів - Солод про час і місце розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, а тому не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційної інстанції посилання позивача про порушення відповідачем Порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі по тексту - Закон) передбачено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду контролю, передбаченого цим Законом.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 28.12.2016), установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача та зазначив, що п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи розповсюджується на відповідача, оскільки пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами передбачено, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження і до такого переліку державних інспекцій та інших контролюючих органів відноситься Управління Держпраці у Черкаській області.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком, оскільки судом першої інстанції не враховано, що Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII, внесено зміни саме до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи.

Відповідно до п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Пунктом 41.1 ст. 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Відповідно до п.1 Указу Президента України про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23.07.1998 року №817/98, контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Управління Держпраці у Черкаській області не є контролюючим органом, оскільки проведення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності не входить до її повноважень.

Також, Управління Держпраці у Черкаській області не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому на неї не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII.

Крім того, в даному випадку посилання суду першої інстанції на дію п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами є також помилковим, оскільки зазначена постанова була прийнята у зв'язку із запровадженням ст. 31 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами .

Статтею 31 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Між тим, в 2015 році дійсно діяв мораторій на проведення перевірок, який містив обмеження в тому числі і для відповідача відповідно до п. 8 Перехідних положень Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 № 76-VIII.

Правовими положеннями п. 8 Перехідних положень Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 № 76-VIII, установлено що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Разом з тим, дія вищезазначеного мораторію закінчилась 30.06.2015, а тому починаючи з 01.07.2015 проведення заходів державного контролю за дотримання законодавства про працю у загальному порядку відновилось.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Управлінням Держпраці у Черкаській області планову перевірку додержання законодавства з питань праці ТОВ Канів - Солод проведено у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 (К/800/52116/15).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, на обмеження на проведення перевірок та здійснення таких лише з дозволу Кабінету Міністрів України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки протирічать вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, Управління Держпраці у Черкаській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Держпраці у Черкаській області сплачено судовий збір в розмірі - 1698,67 грн.

Між тим, правовими положеннями ст. 94 КАС України не передбачено повернення сплаченого судового збору в разі задоволення апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, а тому сплачений Управлінням Держпраці у Черкаській області судовий збір не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - задовольнити повністю.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Канів - Солод до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.