Рішення

від 04.11.2016 по справі 912/1985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 рокуСправа № 912/1985/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1985/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 84795,41 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Голенко В.В., довіреність від 26.09.2016;

від відповідача - не був присутнім;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 90 196,97 грн, з яких: 66 333,75 грн основного боргу, 13829,98 грн пені, 956,08 грн 3% річних, 9 077,16 грн 1% щомісячних за використання товарного кредиту.

Ухвалою від 20.05.2016 господарським судом порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 9 год. 00 хв. 08.06.2016, витребувано від сторін необхідні для вирішення спору докази.

Представник позивача подав у судовому засіданні 08.06.2016 заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 89 695,37 грн, з яких: 66 333,75 грн основного боргу, 13 325,38 грн пені, 956,08 грн 3% річних, 9 077,16 грн 1% щомісячних за використання товарного кредиту.

Ухвалою від 08.06.2016 господарський суд відклав розгляд справи до 14 год. 00 хв. 05.07.2016.

30.06.2016 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 60 585,00 грн основного боргу, 17 227,27 грн пені, 1 234,94грн 3% річних, 4 943,86 грн 1% щомісячних за використання товарного кредиту, разом 83991,52грн.

04.07.2016 до господарського суду подано відповідачем заяву (клопотання), у якому міститься прохання про перенесення розгляду справи. Така заява мотивована тим, що адвокат відповідача знаходиться у відпустці, яка триватиме до 30.07.2016 включно, а тому адвокат не має змоги бути присутнім у судовому засіданні 05.07.2016 і весь липень місяць.

Ухвалою від 05.07.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів і відкладено розгляд справи до 11 год. 00 хв. 01.08.2016 з метою дотримання принципів рівності та змагальності сторін.

Позивачем 01.08.2016 подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 66 333,75 грн, пеню у розмірі 17 227,27 грн, 3% річних у розмірі 1 234,94 грн. Всього до стягнення позивач пред'являє 84795,41 грн, проте ним здійснено неправильно арифметичне додавання всіх сум, оскільки загальна сума пред'явлених ним сум до стягнення складає 84 795,96 грн.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог.

Господарським судом прийняті всі заяви позивача про зменшення позовних. Отже дана справа розглядається з урахуванням останньої поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 01.08.2016 відповідач подав відзив на позов, у якому визнає позов лише в частині основного боргу у розмірі 33 824 грн, в іншій частині просить господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина". Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що необхідно застосувати норму укладеного між сторонами Договору щодо форс-мажору, оскільки 20.10.2014 скоєний щодо нього особливо важкий злочин, а саме: сталося незаконне викрадення насіння соняшнику у кількості 20-22 тонн. Станом на час розгляду справи № 912/1985/16 кримінальна справа так і не завершена і ні насіння, ні кошти, отримані за нього злочинцями відповідачу не повернуті.

На думку відповідача укладений між сторонами Додаток № 3 до Договору є незаконним, оскільки відповідно до нього збільшується сума зобов'язання відповідача всупереч вимогам пункту 5.1. Договору, яким передбачені дії сторін в разі виникнення форс-мажорних обставин.

У зв'язку із зазначеним відповідач стверджує, що вимоги позивача щодо застосування заходів відповідальності відповідача за "порушення грошових зобов'язань", визначених у національній валюті України (гривнях) в Договорі товарного кредиту № 12 від 02 жовтня 2014 року є неправомірними та не повинні збільшуватись на 13 829,98 грн пені, 956,08 грн 3% річних, 9 077,16 грн 1% щомісячних за використання товарного кредиту. Відповідач стверджує, що в спірних відносинах необхідно застосувати реституцію - повернення сторін договору до первісного стану у зв'язку з чим відповідач готовий повернути позивачеві вартість раніше придбаного ним насіння ячменю у сумі 33 824,00 грн.

Від позивача надійшла заява про перенесення судового засідання у зв'язку із неможливістю участі представника позивача у даному судовому засіданні.

Відповідачем подано заяву про розгляд справи № 912/1985/16 колегіально у зв'язку зі складністю справи та необхідністю збирання ним додаткових доказів для обґрунтування своєї позиції.

Згідно ухвали від 01.08.2016 розгляд справи № 912/1985/16 продовжено колегією у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.08.2016 в автоматичному режимі сформовано колегію у складі: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Балика В.М. та Шевчук О.Б.

Ухвалою від 01.08.2016 зазначена колегія суддів прийняла справу № 912/1985/16 до свого провадження та призначила її розгляд на 14 год. 30 хв. 28.09.2016.

Постановою Верховної Ради України № 1515-VIII від 08.09.2016 "Про звільнення суддів" звільнено суддю Господарського суду Кіровоградської області Балика Володимира Михайловича, у зв'язку з поданням ним заяви про відставку.

З огляду на викладене, враховуючи неможливість здійснення правосуддя суддею Баликом В.М., який є учасником колегії з розгляду даної справи, керівником апарату господарського суду розпорядженням № 326 від 26.09.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 912/1985/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено колегією суддів: Наливайко Є.М. - головуючий, судді Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б.

Ухвалою від 27.09.2016 вказаною колегією суддів справу № 912/1985/16 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 28.09.2016 розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог та надав додаткові пояснення, у яких висловлює свою позицію щодо відзиву на позов. Так позивач вважає, що викрадення у відповідача майна та відсутність коштів не є форс-мажорною обставиною, оскільки укладаючи Договір та вступаючи у договірні відносини відповідач несе відповідні комерційні ризики пов'язані зі своєю господарською діяльністю, що не звільняє його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань, як то передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того можливі збитки відповідача внаслідок ситуації, що склалась з його майном не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за Договором товарного кредиту № 12 від 02.10.2014, оскільки у такому Договорі не узгоджено питання з яких саме коштів останній має бути виконаний, тобто не передбачено умови, за якою кошти, що має сплатити фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повинні бути отримані саме від врожаю соняшника. Водночас не встановлено обставин втрати врожаю та понесенню збитків, а також винних осіб в порядку передбаченому законом, у зв'язку з чим немає можливості з впевненістю говорити про відсутність вини відповідача в понесенні ним майнових збитків. Також позивач наголошує, що відповідач необґрунтовано зазначає про здійснення позивачем дій для розтягування строків з метою максимального збільшення періоду дії договору, оскільки саме для надання відповідачу можливості погасити борг укладались Додаткові угоди про відстрочення оплати товару спочатку до 01.11.2014 (майже на півроку була надана відстрочка без будь-яких санкцій та збільшень розміру боргу), а потім до 25.10.2015, оскільки відбулась різка зміна курсу долара США і метою діяльності господарської діяльності позивача є отримання прибутку, а не благодійна діяльність. Також позивач наголошує на принципу свободи договору і відповідач підписавши Договір та Додаткові угоди до нього взяв зобов'язання щодо належного виконання їх умов.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи № 12014120150000732 від 17.11.2014 за ст. 190 КК України. На думку відповідача від змісту рішення по кримінальній справі № 12014120150000732 за статтею 190 КК України буде залежати й вирішення господарської справи № 912/1985/16. Водночас належних доводів пов'язаності вказаних справ відповідач господарському суду не надав.

Ухвалою від 28.09.2016 відкладено розгляд справи до 14 год. 00 хв. 20.10.2016, витребувано від сторін необхідні докази, зокрема від відповідача витребувано докази на підтвердження форс-мажорних обставин, докази розгляду кримінальної справи в суді, докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зупинення провадження у справі, докази звернення до Торгово-промислової палати України для встановлення факту настання форс-мажорних обставин.

У судовому засіданні 20.10.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, долучив до матеріалів справи роздруківку із сайту НБУ з офіційним курсом гривні до іноземної валюти станом на 18.05.2016.

Відповідач надав свої письмові пояснення, у яких зазначає, що умовами Договору товарного кредиту № 12 від 02.10.2014 та Додатках №№ 1, 2 не передбачено право постачальника після спливу строку оплати вартості поставленого товару змінювати порядок визначення такої вартості. У зв'язку із викладеним відповідач вважає, що умова про здійснення оплати по курсу долара США по міжбанку, яка зазначена у Додатку № 3 від 19.05.2015 не є дійсною, оскільки ціна всього товару за специфікацією укладалася у гривнях на дату її складання на суму 33 824,00 грн. Відповідач не розуміє з яких причин до Додатку № 3 позивачем самостійно пізніше була внесена запис еквіваленту вказаної суми "у доларах США: 2625 USD".

Крім того відповідач надав копію адвокатського запиту до Президента Київської Торгово-промислової палати за вих. № 01/10-16 від 04.10.2016 з квитанцією, яка, за твердженням відповідача свідчить про відправлення такого запиту поштою. У такому запиті адвокат відповідача просить поінформувати його про необхідність (або недоцільність) у направленні до Київської Торгово-промислової палати заяви на проведення та надання висновку (видачі документу-свідоцтва) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 внаслідок скоєного раніше відносно нього злочину та незавершеного кримінального провадження № 12014120150000732 від 17.11.2014 за статтею 190 КК України.

У судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про надання йому додаткового часу для добровільного врегулювання спору з позивачем.

Господарським судом у судовому засіданні 20.10.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 9 год. 00 хв. 04.11.2016.

03.11.2016 до господарського суду подано заяву (клопотання) про перенесення судового засідання за підписом відповідача, у якому повідомляється про неможливість участі відповідача у судовому засіданні 04.11.2016, оскільки відповідач знаходиться на лікуванні у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, докази на підтвердження вказаного, за твердженням відповідача, будуть подані на наступне судове засідання. Крім того відповідач зазначає про неможливість прибуття у судове засідання і адвоката у зв'язку із його зайнятістю, докази відповідач теж зобов'язується надати у наступне судове засідання.

До заяви додано лише копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера відповідача, які вже містяться в матеріалах справи.

Господарський суд, розглянувши дане клопотання відповідача, не знаходить підстав для його задоволення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення суддею дій по витребуванню від сторін документів, відомостей, висновків, необхідних для вирішення спору кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що відповідачу були створені належні умови для надання ним доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Господарським судом також взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість представника відповідача взяти участь у судовому засіданні, однак вказане не є перешкодою для розгляду справи. Стороною у справі є фізична особа - підприємець, а не його конкретний представник. Дійсно, Господарський процесуальний кодекс України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість фізичній особі - підприємцю направити у судове засідання іншого представника (уповноважену особу). Відкладення розгляду справи можливо згідно норм Господарського процесуального кодексу України ( стаття 77) саме у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні та не ставиться у залежність від наявності клопотання сторони.

Застосовуючи згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, господарський суд враховує, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку відповідає обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain) від 07.07.1989).

Зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався, чим самим задовольнялись численні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чергове клопотання про відкладення є не чим іншим як способом затягування розгляду справи та порушення процесуальних прав іншої сторони - позивача. Так відповідач не повідомляє про необхідність подання інших доказів крім тих, що вже ним подані, а тому неявка його та його адвоката не є перешкодою для розгляду справи, оскільки господарський суд не визнавав явку відповідача чи його представника обов'язковою.

У зв'язку із викладеним, а також враховуючи надання відповідачем відзиву на позов та неодноразові висловлення відповідача та його адвоката про свою позицію щодо заявленого позову, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням останньої заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, Позичальник) укладено договір товарного кредиту від 02.10.2014 № 12 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору Кредитор зобов'язався поставити Позичальнику насіння посівного матеріалу соняшника, кількості та по ціні згідно додатків, які додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Позичальник зобов'язується прийняти товари вказані в додатках та оплатити їх вартість, вказану в рахунках та накладних (пункт 1.1 Договору).

За використання товарного кредиту Кредитор нараховує 1% за місяць від вартості одержаного Позичальником товару. Оплата за користування кредитом враховується в ціні товару (пункт 1.2 Договору).

Товарний кредит, наданий згідно цього Договору, забезпечується згідно додатків до даного договору (пункт 2.1 Договору).

У відповідності до пунктів 2.2, 2.3 Договору Кредитор надає Позичальнику відстрочення остаточного розрахунку до 01.11.2014 в розмірі згідно додатків до даного договору.

Позичальник зобов'язується здійснювати оплату шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Кредитора вартості товару, що складається з ціни товару і відсотків за користування кредитом у зазначені терміни.

Шляхом укладення Додатку № 1 до Договору сторонами підписано Специфікацію, якою погоджено поставку Кредитором Покупцеві Товар - ячмінь Достойний 1 репр, у кількості 10,57 т на загальну суму 33824,00 грн.

Даною Специфікацією сторони визначили умови оплати: кредит 100% станом до 01.11.2014.

Згідно з видатковою накладною від 08.10.2014 № РН-0000234 (а.с. 17) позивачем поставлено відповідачеві обумовлений Договором та Специфікацією товар на загальну суму 33824,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві погоджується із отриманням такого товару, а тому його ж заперечення щодо недостатності в якості доказу вказаної видаткової накладної спростовуються його ж поясненнями.

06.10.2014 позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-00185 на суму 33 824,00 грн.

05.11.2014 між сторонами підписано Додаток № 2 до Договору, за змістом якого змінено строк сплати боргу - до 01.12.2014.

Водночас 25.11.2014 відповідач надіслав позивачу листа, у якому просить надати йому ще відстрочку на 2-3 місяці, оскільки у нього викрадено насіння соняшнику урожаю 2014 року.

Підписавши шляхом укладення Додатку № 3 від 19.05.2015 до Договору Специфікацію сторони погодили, що ціна всього Товару за цією Специфікацією в гривнях на дату її складання становить 33 824,00 грн (еквівалент в доларах США: 2625 USD). Згідно з пунктом 2 даної Специфікації сторонами змінено умови оплати: кредит 100% по курсу міжбанк на день оплати не пізніше 25 жовтня 2015 року.

Відповідачем в порушення умов Договору та укладених Додатків до нього отриманий товар не оплачено.

Позивачем надіслано відповідачеві претензію від 20.04.2016 № 9 (а.с. 19) на суму заборгованості 66911,25 грн, відповіді на яку відповідач не надав.

При розгляді даного спору господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язанням на підставі статті 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом враховується, що вартість отриманого відповідачем товару сторонами визначено у Додатку № 3 від 19.05.2015 до Договору - 33824,00 грн, що еквівалентно 2625 USD.

Станом на день звернення позивача до суду 18.05.2016 курс долара США по міжбанку становить 25,27 грн за один долар США, а тому сума боргу відповідача перед позивачем становить 66 333,75 грн (2625 доларів США * 25,27 грн).

Доводи відповідача щодо незаконності укладення Додатку № 3 спростовується передбаченим у статті 627 Цивільного кодексу України принципом свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, підписавши Додаток № 3, яким передбачено вартість отриманого товару в еквіваленті до долара США відповідач погодився на такі умови, як і позивач погодився на відстрочення платежу до 25.10.2015.

Застосування реституції, про необхідність якої зазначає відповідач на підставі статті 216 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки вказана стаття передбачає правові наслідки недійсності правочину, водночас ні укладений між сторонами Договір ні Додатки до нього не визнані в установленому законом порядку недійсними.

Щодо заперечень відповідача про те, що у Додатку № 3 позивач самостійно вніс запис про еквівалент суми боргу у доларах США, то господарський суд їх не бере до уваги як обґрунтовані, оскільки відповідач не надає господарському суду свій примірник Додатку №3 до Договору, у якому відсутнє зазначення про еквівалент боргу у доларах США, а відтак відповідачем не доведено належними доказами в силу приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що позивачем самостійно внесено зміни до Додатку № 3, які не були узгоджені сторонами і які були відсутні під час підписання відповідачем вказаного Додатку.

До того ж у судовому засіданні господарським судом оглянуто оригінал вказаного Додатку, який підписано відповідачем, і у судовому засіданні відповідачем не спростовано такий підпис на дослідженому оригіналі Додатку.

Відповідач вважає, що необхідно врахувати крадіжку у нього насіння у жовтні 2014 року як форс-мажорної обставини. Для визначення такої позиції відповідача обґрунтованої господарський суд враховує положення Договору про застосування форс-мажорних обставин, так пунктом 5.2. Договору передбачено, що Сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України, м. Київ, є достатніми доказами виникнення форс-мажорних обставин і терміну їх тривалості. Такого Сертифікату господарському суду не подано, а відтак доводи відповідача щодо настання форс-мажорної обставини є недоведеними.

Незважаючи на зазначення відповідачем про погодження погашення боргу у сумі 33 824 грн він, з моменту отримання товару протягом майже двох років (з 02.10.2014), так і не здійснив таку оплату.

У зв'язку із викладеним господарський суд дійшов висновку про правомірність позовної вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 66 333,75 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 1234,94 грн 3% річних за період з 26.10.2015 по 29.06.2016.

В силу вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

3% річних позивач нараховує на суму основного боргу в розмірі 60 585 грн, що є гривневим еквівалентом основного боргу, вираженого в доларах США (2625) станом на 26.10.2015, оскільки долар на міжбанку прирівнювався до 23,08 грн, що підтверджується скріншотом сторінки з сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/26-10-2015/ (а.с. 43).

Перевіривши розрахунок 3% річних господарський суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 17 227,27 грн за період прострочення відповідачем сплати заборгованості з 26.10.2015 по 29.06.2016.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.2 Договору сторонами погоджено, що за невчасну або неповну оплату товару Позичальник сплачує пеню в розмірі 1% неперерахованої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Господарський суд враховує, за згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, судом враховано зміст п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з яким щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, господарський суд погоджується із здійсненим позивачем у розрахунку пені обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ.

Водночас, нарахування позивачем пені за період з 26.10.2015 по 29.06.2016 суперечить приписам частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, а тому господарським судом здійснено її перерахунок з урахуванням вказаної норми закону в межах шестимісячного строку від дня, коли відповідач мав виконати зобов'язання з оплати отриманого товару - з 26.10.2015.

За розрахунком господарського суду, виходячи з розміру основного боргу станом на 26.10.2015 - 60 585,00 грн, розмір пені за період прострочення його сплати з 26.10.2015 по 26.04.2016 (шість місяців) складає 13325,38 грн.

Проте, господарський суд вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а тому їх розмір підлягає зменшенню за ініціативою суду у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи те, що відповідач є батьком багатодітної родини (а.с. 95-98), майновий стан відповідача, втрату ним свого майна (врожаю) у 2015 році, нарахування, крім штрафних санкцій, курсової різниці, 3 % річних, що є неспіврозмірно значним в порівнянні з основною сумою заборгованості за якою придбавався товар, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% до 6662,69 грн.

При цьому, господарський суд виходить з того, що таке зменшення, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Отже вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача: 66333,75 грн основного боргу, 6662,69 грн пені, 1234,94 грн 3% річних, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, то господарським судом враховуються норми чинного процесуального законодавства, які регулюють питання зупинення провадження у справі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Інших підстав для зупинення провадження у справі Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Доказів розгляду кримінальної справи в суді відповідачем не надано, оскільки таке кримінальне провадження не завершене та не передано до відповідного суду, про що зазначається самим відповідачем у його клопотанні та підтверджується доданими до нього доказами.

До того ж відповідачем не доведено неможливість розгляду справи № 912/1985/16 до завершення розгляду кримінального провадження № 12014120150000732 від 17.11.2014 за статтею 190 Кримінального кодексу України та взаємопов'язаність господарської справи №912/1985/16 та вказаного кримінального провадження.

Судовий збір за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того при розподілі судових витрат у даній справі господарський суд враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у абзаці 4 пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Так в разі зменшення за ініціативою суду розміру штрафних санкцій у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У зв'язку із викладеним судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам за винятком зменшеної суми пені, судовий збір з якої підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, 62, ідентифікаційний код 33962725) 66 333,75 грн суми основного боргу, 6662,69 грн пені, 1234,94 грн 3% річних, а також 1314,59 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 07.11.2016.

Головуючий суддя Є. М. Наливайко

Суддя Т.В. Макаренко

Суддя О.Б. Шевчук