Постанова

від 07.11.2016 по справі 904/7938/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 року Справа № 904/7938/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 05.05.2016 року;

від відповідача : не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 506 267,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" заборгованість за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 0406-2/2 від 06.04.2012 року у загальному розмірі 1 506 267,06 грн., в тому числі: 1 430 270,40 грн. - основний борг; 63 042,70 грн. - пеня; 12 953,96 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволений повністю стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" 1 430 270,40 грн. основного боргу, 63 042,70 грн. пені; 12 953,96 грн. 3% річних, 22 594,01 грн. витрат по сплаті судового збору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" надмірно сплачений судовий збір у сумі 0,02 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів № 0406-2/2 від 06.04.2012 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару згідно видаткових накладних №РН-0000019 від 10.03.2016 року, №РН-0000022 від 17.03.2016 року, №РН-0000023 від 28.03.2016 року, №РН-0000025 від 04.04.2016 року, №РН-0000027 від 12.94.2016 року, №РН-0000037 від 08.06.2016 року у загальній сумі 1 430 270,40 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що у розрахунку пені позивачем не було враховано те, що останній день строку для оплати товару поставленого 10.03.2016 року, 17.03.2016 року та 08.06.2016 року припадає на вихідний день, отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку для сплати є перший за ним робочий день, а саме: 25.04.2016 року, 04.05.2016 року та 25.07.2016 року, відповідно, арифметично розрахунок також проведено частково неправильно. Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом здійснений власний розрахунок пені за вказаними періодами та встановлено, що за загальний період прострочення з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року пеня складає 63 355,23 грн., оскільки вказана сума є меншою від заявленої до стягнення позивачем, місцевим господарським судом задоволені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 63 042,70 грн. Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання місцевий господарський суд здійснивши перерахунок 3% річних (за період з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року у сумі 12 982,64 грн.) задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12 953,96 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року по справі №904/7938/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати по справі апелянт просить покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом розглянуто спір без участі представника відповідача, що призвело до ухвалення рішення на підставі документів та доводів, наданих позивачем. Апелянт зазначає, що звертався до місцевого господарського суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, однак рішення у справі прийняте в першому судовому засіданні, а судом навіть не наведено підстав для відмови у задоволенні клопотання про відкладення. Апелянт зазначає, що позивач, в порушення умов договору не передав відповідачу документів, які підтверджували б якість поставлених ресурсів, тобто не надав всіх необхідних документів, які є підставою для здійснення оплати, у зв'язку з чим строк оплати поставленого товару не настав, відповідно, відсутні підстави і для стягнення пені та 3% річних. Також, апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на неправильність визначення позивачем строків оплати з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України, а також застосування при нарахуванні 3% річних 365 днів, в той час як 2016 рік містить 366 днів, що призвело до арифметичних порушень під час розрахунку 3% річних та пені.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А, ОСОБА_2, розгляд скарги призначений у судове засіданні на 07.11.2016 року.

У судове засідання, яке відбулося 07.11.2016 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900047092073, яке отримано відповідачем 27.10.2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" проти задоволення апеляційної скарги заперечувало та просило рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 07.11.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.04.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП" "Міг" (постачальник) був укладений договір на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №0406-2/2, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених договором .

Відповідно до пункту 10.4 договору договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Договір діє до 31.12.2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за договором (пункт 10.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 віл 23.12.2015 року).

Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов вказаного договору сторонами узгоджені та підписані специфікації щодо найменування товару, його якості, кількості та загальної вартості, зокрема наступні специфікації:

- специфікація №42 від 12.02.2016 року на поставку порошку магнезитового ППЕ 88 у кількості 60 т, загальною вартістю 784 800 грн. (а.с. 20);

- специфікація №44 від 17.03.2016 року на поставку порошку магнезитового ППЕ 88 у кількості 20 т, загальною вартістю 261 600 грн. (а.с. 25);

- специфікація №45 від 25.03.2016 року на поставку порошку магнезитового ППЕ 88 у кількості 40 т, загальною вартістю 523 200 грн. (а.с. 31);

- специфікація №46 від 12.04.2016 року на поставку порошку магнезитового ППЕ 88 у кількості 20 т, загальною вартістю 261 600 грн. (а.с. 41);

- специфікація №47 від 08.06.2016 року на поставку порошку магнезитового ППЕ 88 у кількості 10 т, загальною вартістю 130 800 грн. (а.с. 46).

Пунктом 5 вказаних специфікацій визначені умови оплати: протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати постачання ресурсів (пункт 3.4 договору).

На виконання умов договору, у період з 10.03.2016 року по 08.06.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" поставлено Приватному акціонерному товариству "Криворізький завод гірничого обладнання" ресурси (порошок магнезитовий ППЕ 88) згідно наступних видаткових накладних:

- №РН-0000019 від 10.03.2016 року на суму 258 120 грн. (а.с. 21);

- №РН-0000022 від 17.03.2016 року на суму 261 600 грн. (а.с. 26);

- №РН-0000023 від 28.03.2016 року на суму 256 550,40 грн. (а.с. 32);

- №РН-0000025 від 04.04.2016 року на суму 261 600 грн. (а.с. 36);

- №РН-0000027 від 12.04.2016 року на суму 261 600 грн. (а.с. 42);

- №РН-0000037 від 08.06.2016 року на суму 130 800 грн. (а.с. 47), всього за вказаними накладними на загальну суму 1 430 270,40 грн.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 та 5.3 договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі. Оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів. Датою оплати ресурсів вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" посилається на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" умов договору №0406-2/2 від 06.04.2012 року в частині своєчасної та повної оплати ресурсів, отриманих згідно спірних видаткових накладних, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №0406-2/2 від 06.04.2012 року у загальній сумі 1 430 270,40 грн. за ресурси згідно видаткових накладних: №РН-0000019 від 10.03.2016 року, №РН-0000022 від 17.03.2016 року, №РН-0000023 від 28.03.2016 року, №РН-0000025 від 04.04.2016 року, №РН-0000027 від 12.04.2016 року, №РН-0000037 від 08.06.2016 року.

З огляду на положення пункту 5.2 договору, пунктів 5 Специфікацій №№42, 44, 45, 46, 47, строк оплати ресурсів за договором №0406-2/2 (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2012 року згідно спірних видаткових накладних, є таким, що настав.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом з урахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати ресурсів за видатковою накладною №РН-0000019 настав 25.04.2016 року, за видатковою накладною №РН-0000022 настав 04.05.2016 року, за видатковою накладною №РН-0000023 настав 12.05.2016 року, за видатковою накладною №РН-0000025 настав 19.05.2016 року, за видатковою накладною №РН-0000027 настав 27.05.2016 року, за видатковою накладною №РН-0000037 настав 25.07.2016 року.

Доказів оплати отриманих ресурсів у повному обсязі відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

За викладеного є правильним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми основного боргу у розмірі 1 430 270,40 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за прострочення оплати поставленого товару за загальний період з 24.04.2016 року по 06.09.2016 року у сумі 63 042,70 грн.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом у розрахунку позивачем не були враховані приписи статті 254 Цивільного кодексу України, та те, що останній день строку для оплати поставленого 10.03.2016 року, 17.03.2016 року та 08.06.2016 року товару припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку для її сплати є перший за ним робочий день, а саме: 25.04.2016 року, 04.05.2016 року та 25.07.2016 року, прострочення наступає з наступного дня - 26.04.2016 року, 05.05.2016 року, 26.07.2016 року відповідно.

Місцевим господарським судом здійснений перерахунок пені з урахуванням визначених періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та встановлено, що за загальний період прострочення з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року пеня складає 63 355,23 грн. Оскільки вказана сума пені була меншою від заявленої позивачем, місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги про стягнення пені у сумі 63 042,70 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується із заявленою сумою пені та наводить контррозрахунок пені, відповідно до якого пеня складає 62 887,14 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку пені позивача та контррозрахунку пені відповідача, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Позивачем під час розрахунку пені за видатковими накладними від 10.03.2016 року, 17.03.2016 року та 08.06.2016 року неправильно визначений початок періоду прострочення. Крім того, позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення, що призвело до арифметичної похибки під час здійснення розрахунку. Відповідач, здійснюючи контррозрахунок уточнив деякі періоди прострочення, однак теж зазначив неправильно кількість днів прострочення, що також призвело до арифметичної помилки.

З урахуванням встановлених періодів прострочення, з метою усунення неточностей допущених сторонами під час здійснення розрахунку пені, апеляційний господарський суд наводить детальний розрахунок:

- за видатковою накладною №РН-0000019 від 10.03.2016 року: за період з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 134 (258 120,00 х 134 х 0,04% = 13 835,23 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 13 731,98 грн., тобто меншою, вказана сума і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-00000 від 17.03.2016 року: за період з 05.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 125 (261 600 х 125 х 0,04% = 13 080 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 13 184,64 грн., підлягає до стягнення з відповідача сума 13 080 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000023 від 28.03.2016 року: за період з 13.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 117 (256 550,40 х 117 х 0,04% = 12 006,56 грн., вказана сума заявлена позивачем правильно і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-0000025 від 04.04.2016 року: за період з 20.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 110 (261 600 х 110 х 0,04% = 11 510,40 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 11 301,12 грн., тобто меншою, вказана сума і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 12.04.2016 року: за період з 28.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 102 (261 600 х 102 х 0,04% = 10 673,28 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 10 464 грн., тобто меншою, вказана сума і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-0000037 від 08.06.2016 року: за період з 26.07.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 43 (130 800 х 43 х 0,04% = 2 249,76 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 2 354,40 грн. підлягає стягненню з відповідача пеня у сумі 2 449,76 грн.

За викладеного пеня підлягає стягненню з відповідача у сумі 62 833,42 (13 731,98 грн. + 13 080,00 грн. + 12 006,56 грн. + 11 301,12 грн. + 10 464,00 грн. + 2 249,76 грн.)

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що загальна сума пені розрахована за правильні періоди є більшою від заявленої суми позивачем, однак зазначає, що прострочення виконання зобов'язання відбувається щодо кожної окремої поставки (окремо по кожній видатковій накладній), тому і нарахування пені мають бути по кожній окремій накладній в межах заявлених вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.04.2016 року по 06.09.2016 року у сумі 12 953,96 грн.

Місцевим господарським судом враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, здійснено власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, та встановлено, що за загальний період прострочення з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року 3% річних складають 12 982,64 грн., оскільки вказана сума є більшою від заявленої позивачем, позовні вимоги задоволені у сумі 12 953,96 грн.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильно визначені періоди прострочення та неврахування того, що 2016 рік містить 366 днів. Згідно контррозрахунку відповідача 3% річних складає 12 898,74 грн.

З урахуванням встановлених періодів прострочення, з метою усунення неточностей допущених сторонами під час здійснення розрахунку 3%, апеляційний господарський суд наводить детальний розрахунок:

- за видатковою накладною №РН-0000019 від 10.03.2016 року: за період з 26.04.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 134 (258 120,00 х 134 х 3% / 366 = 2 835,09 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 821,64 грн., тобто меншою, вказана сума і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-00000 від 17.03.2016 року: за період з 05.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 125 (261 600 х 125 х 3% / 366 = 2 680,33 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 709,17 грн., підлягає до стягнення з відповідача сума 2 680,33 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000023 від 28.03.2016 року: за період з 13.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 117 (256 550,40 х 117 х 3% / 366 = 2 460,36 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 467,10 грн., підлягає до стягнення з відповідача сума 2 460,36 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000025 від 04.04.2016 року: за період з 20.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 110 (261 600 х 110 х 3% / 366 = 2 358,69 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 322,14 грн., підлягає до стягнення з відповідача сума 2 322,14 грн.;

- за видатковою накладною №РН-0000027 від 12.04.2016 року: за період з 28.05.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 102 (261 600 х 102 х 3% / 366 = 2 187,15 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 150,13 грн., тобто меншою, вказана сума і підлягає стягненню з відповідача;

- за видатковою накладною №РН-0000037 від 08.06.2016 року: за період з 26.07.2016 року по 06.09.2016 року - кількість днів прострочення 43 (130 800 х 43 х 3% / 366 = 461,01 грн., оскільки позивачем за вказаною накладною заявлена до стягнення сума пені у розмірі 483,78 грн. підлягає стягненню з відповідача 3% річних у сумі 461,01 грн.

За викладеного 3% річних підлягає стягненню з відповідача у сумі 12 895,61 грн. (2 821,64 грн. + 2 680,33 грн. + 2 460,36 грн. + 2 322,14 грн. + 2 150,13 грн. + 461,01 грн.)

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що загальна сума 3% розрахована за правильні періоди є більшою від заявленої суми позивачем, однак зазначає, що прострочення виконання зобов'язання відбувається щодо кожної окремої поставки, тому і нарахування 3% річних мають бути враховані по кожній окремій накладній в межах заявлених вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 1 505 999,43 грн. (1 430 270,40 грн. +62 833,42 грн. + 12 895,61 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 22 589,99 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо ненадання постачальником покупцю документів, передбачених пунктами 2.4 та 6.4 договору, а саме: сертифікату чи паспорту якості ресурсів, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом в силу наступного.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів матеріали справи не містять, рівно як не містять і доказів витребування відповідачем вказаних у пунктах 2.4 та 6.4 договору документів.

Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув товар позивачу. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видаткових накладних.

В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

Матеріалами справи посвідчується, що відповідачем заходи щодо належного виконання зобов'язання не вживалися.

Таким чином посилання відповідача на ненаданням йому товаросупровідних документів спростовується матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо позбавлення його права на захист, оскільки в матеріалах справи містяться докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Копію ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016 року про призначення справи до розгляду на 28.09.2016 року відповідач отримав 16.09.2016 року, однак не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке надійшло до господарського суду електронною поштою міститься в матеріалах справи з відміткою про залучення до матеріалів справи із зазначенням часу: "12:40 год.", тобто вказане клопотання залучене до матеріалів справи після оголошення рішення у справі, відповідно, у рішенні суду відсутні посилання на вказане клопотання.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження апелянта про порушення його права на захист.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення (пункт 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, однак неправильно визначив суму пені та 3% річних, які підлягають стягненню, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині сум пені та 3% річних.

За викладеного апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог .

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 змінити в частині стягнення пені та 3% річних.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі №904/7938/16 в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" основний боргу у сумі 1 430 270,40 грн., пеню у сумі 62 833,42 грн., 3% річних у сумі 12 895,61 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 22 589,99 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Міг" на користь Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4,01 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 08.11.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко