Постанова

від 08.11.2016 по справі 826/5313/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5313/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» звернулося до Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0412615137 від 23 березня 2016 року № 0402615137 від 23 березня 2016 року, № 0422615137 від 23 березня 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0402615137 від 23.03.2016 року в частині застосування до ТОВ «Леко Стайл» штрафних санкцій у розмірі 64020,00 грн.; №0412615137 від 23.03.2016 року в частині застосування до ТОВ «Леко Стайл» штрафних санкцій у розмірі 58366,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл», подано апеляційну скаргу, у позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

Свої вимоги апелянти аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, прийняв до уваги протокол про виконання судового доручення від 16.06.2016 року Вінницького окружного адміністративного суду, в якому зазначені дані допиту в якості свідка ОСОБА_2, який зазначив, що створив вказане товариство без мети здійснення господарської діяльності, також судом зазначено, що первинні документи містять розбіжності, тому, в врахуванням того, що правопорушення вчинено позивачем вперше, що свідчить про безпідставність застосування штрафних санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, на підставі направлення від 26.02.2016 року № 109/26-15-13-07-02, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, ОСОБА_3 - головним державним ревізором - інспектором відділу спеціальних перевірок управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві - радником податкової та митної справи III рангу, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст. 81, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.02.2016 року № 685, на підставі постанови заступника начальника першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області капітана податкової міліції ОСОБА_4 від 09.02.2015 року, по матеріалам досудового розслідування, що внесено до ЄРДР за № 32014020000000111 від 23.09.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1,3 ст.212 КК України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Леко-Стайл» (код 37639233) (скорочена назва ТОВ «Леко-Стайл») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Акватек -Україна» (код 37058590) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2014 року.

Копію наказу від 22.02.2016 року № 685 вручено та направлення від 26.02.2016 року № 109/26-15-33-07-02 пред'явлено головному бухгалтеру ОСОБА_5 26.02.2016 року.

Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_5.

Перевірка проводилась з 26.02.2016 року по 03.03.2016 року.

ТОВ «Леко - Стайл» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві від 28.03.2011 року № 10691020000027287, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37639233.

ТОВ «Леко - Стайл» взято на податковий облік в органах податкової служби 31.03.2011 року за № 15169, станом на дату складання акту перевірки перебуває на обліку в ДШ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За результатами перевірки складено Акт від 11.03.2016 року №42/26-15-13-07-02/37639233, у висновку якого зазначено, що по взаємовідносинах ТОВ «Леко Стайл» з ТОВ «Акватек Україна» за перевіряємий період встановлено такі порушення:

пп. 14.1.228. п.14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.1 пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПКУ, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 р № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення запис: бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загал суму 256 079 грн. за 2013 рік.

На підставі Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0412615137 від 23 березня 2016 року, що зазначають порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України та збільшено суму податкового зобов'язання 233 464, 00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 116 733, 00 грн.;

- № 0402615137 від 23 березня 2016 року, що зазначають порушення пп. 14.1.288, п.14.1 ст.14, п.138.1, п. 138.2, 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.1, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України та збільшено податкове зобов'язання податку на прибуток на суму 256 079, 00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 129 040, 00 грн.

- № 0422615137 від 23 березня 2016 року, що зазначають порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з п. 41 підрозд.2 роз XX ПК України на 40 624 грн. ПДВ із вироблених в Україні товарів.

Встановивши обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин та оцінки доказів.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, податковий контроль -система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до приписів статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4. п. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Абзацами 1, 2 п.п. 82.2. п. 82 ПК України встановлено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Приписами п.86.1 ст. 86 Податкового кодексу встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі №21-37а10.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 з цього приводу зазначається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.09.2013 року між ТОВ «Леко Стайл» (покупець) та ТОВ «Акватек Україна» (постачальник) укладено договір поставки №02/09-13, предметом якого є поставка хімічної сировини. Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Товар належить постачальникові на правах власності, не закладений, не арештований, не є предметом позову з боку третіх осіб.

Відповідно до п.2.1 даного договору ціна одиниці товару визначається в гривнях з урахуванням ПДВ - 20 % і вказується в накладних та інших товаросупроводжувальних документах. Загальна сума договору відповідає сумі всіх поставок, здійснених за період дії цього договору і підтверджених накладними та іншими товаросупроводжувальними документами.

Згідно з п. 3.1, 3.4 вказаного договору поставка товару здійснюється партіями. Строк поставки кожної партії - на протязі 3 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару, що є в наявності на складі постачальника. Доставка товару покупцеві здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника.

При здійсненні поставки товару постачальник передає покупцю наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії: податкових накладних, видаткових накладних, ТТН, договір оренди об'єкта нерухомості №4/2012 від 01.11.2012 року, договір транспортного експедирування №010312ВВ від 01.06.2013 року. У рахунок оплати TOB «Леко Стайл» перераховано кошти згідно платіжних доручень:

Від 10.10.2013 на суму 63 470,00 грн.,

Від 11.10.2013 на суму 100 000,00 грн.,

Від 24.10.2013 на суму 150 000,00 грн.,

Від 12.12.2013 на суму 59 508,00 грн.,

Від 15.11.2013 на суму 96 000,00 грн.,

Від 19.11.2013 на суму 104 000,00 грн.,

Від 02.12.2013 на суму 35 000,00 грн.,

Від 16.12.2013 на суму 40 000,00 грн.,

Від 24.12.2013 на суму 125 000,00 грн.,

Від 13.01.2014 на суму 33109,00 грн.,

Від 27.01.2014 на суму 200 000,00 грн.,

Від 30.01.2014 на суму 100 000,00 грн.,

Від 04.02.2014 на суму 200 000,00 грн.,

Від 21.02.2014 на суму 311 256,98 грн.

Всього 1 617 343,98 грн.

В бухгалтерському обліку підприємством відображено: Д-т 631 «Розрахунки з відчизняними постачальниками та підрядчиками К-т 311 «Розрахункові рахунки в національній валюті»

Станом на 01.09.2013 згідно pax. 631 по контрагенту TOB «Акватек Україна»заборгованість відсутня.

Станом на 30.06.2014 згідно pax. 631 по контрагенту TOB «Акватек Україна» заборгованість відсутня.

Щодо транспортування товару TOB «Леко Стайл» надано договір транспортного експедирування від 01.06.2013 року №010312ВВ між TOB «Акватек Україна» (Замовник), в особі директора ОСОБА_8,: що діє на підставі статуту з однієї сторони та TOB «Дана - С» (код 38444777) (Виконавець), в особі директора Нижник A.B. про наступне:

Виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати комплекс робіт щодо організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони Перевізника.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що товарно-транспортні накладі підписані не уповноваженою на те особою спростовуються тим, що згідно даних ЄДРПОУ ОСОБА_2 перебуває на посаді директора з 29.07.2013 року, договір поставки №02/09-13 датується 02.09.2013 року, а от договір транспортного експедирування №010312 ВВ датується 01.069.2013 року, тобто до призначення ОСОБА_2 на посаду директора, тому відповідно і виникла ситуація за якої договір підписано попереднім директором, а ТТН вже наступним.

Крім того твердження, що директор TOB «Акватек Україна» ОСОБА_2 станом на дату допиту відповідно до протоколу виконання судового доручення 16.06.2016 року не являється директором, є передчасними, оскільки згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних підприємців та громадських формувань директором та засновником вказаний ОСОБА_2

Так, відповідно до ч.1-2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Також, суд вказує, що відповідно до протоколу виконання судового доручення від 16.06.2016 року ОСОБА_2 підтверджує, що підписував Договір поставки з TOB «Леко Стайл», який вже був підписаний зі сторони покупця, чи підписував податкові та видатком накладні чітко не пам'ятає, підтверджує, що знає керівника позивача та спілкувався з ним по телефону.

Однак, на підставі цих неоднозначних свідчень, суд першої інстанції робить висновок, що наявні в матеріалах справи податкові накладні не містять підписів директора TOB «Акватек Україна».

Однак, таке твердження є невірним, оскільки директор TOB «Акватек Україна» ОСОБА_2 підтвердив, що договір він підписував і читав, окрім того йому було відомий предмет договору поставки.

Чинне законодавство України не зобов'язує особисто знайомитися з контрагентами для укладення договору, окрім того чинне господарське законодавство не ставить обов'язку бути одночасно присутніми обох сторін в момент укладення договору, щодо того, що податкові накладні не містять підписів директора, також незрозуміло як до такого однозначного висновку дійшов суд, оскільки ОСОБА_2 відповів, що не пам'ятає чи підписував якісь інші документи на виконання договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому Позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12 та інших.

Колегія суддів критично розцінює посилання податкового органу на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.07.2015 року №1-кп/130/174/2015 (130/1593/15-к), згідно якого ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено йому покарання за ч.1 ст. 205 КК України, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік платника податку від інших осіб.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Вищим адміністративним судом України, зокрема в Ухвалах від 02.03.2016 року по справі №К/800/11712/15, від 01.03.2016 року по справі №К/800/1616/15, від 26.01.2016 року по справі №К/800/45046/15 та інших.

Відповідно обов'язкових до застосування, в силу приписів ст. 244-2 КАС України, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011 у справі № 21-47а10. від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03. рішення від 22.01.2009) Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій Позивача з його контрагентом , які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що Позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Водночас, в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного висновку із судом першої інстанції.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки правопорушення вчинене позивачем вперше - це свідчить про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196,198, 202, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року -скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0412615137 від 23 березня 2016 року № 0402615137 від 23 березня 2016 року, № 0422615137 від 23 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст постанови виготовлений 08 листопада 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.