Ухвала

від 02.11.2016 по справі 807/266/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/5812/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-Енерджі» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року в адміністративній справі № 807/266/16 за позовом Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-Енерджі» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Виноградівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Виноградівська ОДПІ) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-Енерджі» (далі - ТзОВ «Соляріс-Енерджі») про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 140 952,92 грн за рахунок коштів, що належать йому на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на розрахункових рахунках підприємства, відкритих в установах банків.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує зобов'язання щодо сплати земельного податку, внаслідок чого й виникла вищезазначена заборгованість. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (вхідний номер 99160130905 від 29 липня 2015 року). Відповідно до цієї декларації загальна сума до сплати визначена платником становить 188 024,04 грн (31 337,34 грн - щомісяця). Також відповідачем 22 лютого 2016 року за вхідним номером 9022024533 позивачу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої загальна сума до сплати визначена платником становить 538 876,98 грн (44 906,42 грн щомісяця).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ТзОВ «Соляріс-Енерджі» з коштів, які перебувають у його власності, в тому числі коштів з рахунків у банках, обслуговуючих ТзОВ «Соляріс-Енерджі», податковий борг у розмірі 140 952,92 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Соляріс-Енерджі», яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що сума стягнення є неправомірно нарахованою та не аргументованою.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Із матеріалів справи видно, що відповідач зареєстрований як юридична особа 08 серпня 2012 року; код ЄДРПОУ - 38330330, місцезнаходження: 89313, Закарпатська область, Свалявський район, село Поляна, вул.Сонячна, будинок 63.

Також встановлено, що ТзОВ «Соляріс-Енерджі» є платником орендної плати за орендовану ним земельну ділянку.

Судом встановлено, що станом на 28.03.2016 року ТзОВ «Соляріс-Енерджі» має заборгованість з орендної плати юридичних осіб в сумі 140 952,92 грн, з яких: 138918,44 грн. - основний платіж та 2034,48 грн - сума несплаченої пені.

Вищезазначене підтверджується самостійно поданими платником податковими деклараціями.

Так, відповідачем 29 липня 2015 року подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої загальна сума до сплати, визначена платником, становить 188 024,04 грн (31 337,34 грн щомісяця) (а.с.12 - 16).

Також ним 22 лютого 2016 року подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої загальна сума до сплати, визначена платником, становить 538 876,98 грн (44 906,42 грн щомісяця та за грудень - 44 906,36 грн) (а.с.17 - 19).

З метою погашення заборгованості Виноградівська ОДПІ надсилала відповідачу податкову вимогу, проте в добровільному порядку заборгованість погашена не була.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законодавством строки борг не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Частиною першою статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (стаття 54 ПК України).

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно із пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені вимоги є законними і підлягають задоволенню, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Доводи апелянта щодо непогодження його зі спірною сумою є безпідставними, оскільки є самостійно ним задекларованими, тобто узгодженими з моменту подачі декларації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс-Енерджі» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року в адміністративній справі № 807/266/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 07 листопада 2016 року.