Ухвала

від 07.11.2016 по справі 608/1752/15-ц

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 608/1752/15-ц

Номер провадження6/608/57/2016

Чортківський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

з участю секретаря Росляк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові подання Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження виїзду з країни ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

Чортківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду з країни ОСОБА_1, посилаючись на те, що на виконанні у відділі знаходиться виконавчий лист № 608/1752/15-ц від 11 грудня 2015 року, виданого Чортківським районним судом про стягнення з солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КС «Відродження» боргу за кредитним договором в сумі 10814,58 гривень, 243,60 гривень судових витрат та 130 гривень за розміщення оголошення в пресі.

08 лютого 2016 року на підставі Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Також державний виконавець вказав, що боржника неодноразово попереджалося про виконання виконавчого листа, останній на виклики не з'являється, ігнорує попередження державного виконавця. Крім того встановлено, що боржник перетинає кордон України.

Представник Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Тернопільській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. У даному випадку порушуються конституційні права боржника ОСОБА_1

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» № 3857 -ХП від 21.01.1994 року дійсно встановлено підстави для тимчасових обмежень виїзду громадян України за кордон. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті (пункт 2 - діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконанні зобов'язання, пункт 5 - особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням).

Чортківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернувся в суд з вищевказаним поданням, посилаючись в ньому на вимоги п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.18 ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Наведена правова норма узгоджується з вимогами ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Однак, згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Так, з матеріалів подання вбачається, що борг ОСОБА_1 перед КС «Відродження» становить 10814,58 гривень, 243,60 гривень судових витрат та 130 гривень за розміщення оголошення в пресі.

Слід зазначити, що по даній справі судом було винесено заочне рішення. Боржнику направлялася копія заочного рішення, однак він її не отримав, оскільки рішення повернулося на адресу суду з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання».

На думку суду, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З наведеного суд не вбачає факту ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань, оскільки останній міг і не знати про винесення заочного рішення про стягнення з нього боргу.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи не наведені факти, які вказують на те, що боржник ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон; відсутні відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання. Доказів, що боржник отримував виклики та попередження державного виконавця в матеріалах справи також відсутні.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 32 Закону закріплює заходи примусового виконання рішень. Згідно з положеннями цієї статті, заходами примусового виконання рішення є:

- звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

- звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувача певних предметів, зазначених у рішенні;

- інші доходи, передбачені рішенням.

За таких обставин, порушення питання про обмеження особи в гарантованому Конституцією України праві виїзду за межі нашої держави повинно бути останнім етапом примусового виконання судового рішення, якщо державний виконавець застосував усі заходи примусу, які були передбачені в ст.32 Закону.

Отже, як вбачається з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм, - за своєю природою санкція у вигляді обмеження права свободи пересування є крайньою мірою впливу на боржника, який умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, суд не вбачає в матеріалах виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 33 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 10 ЦПК України, ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні подання Чортківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження виїзду з країни ОСОБА_1.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги апеляційному суду Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи №608/1752/15-ц.

Ухвала набрала законної сили " "

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію ухвали видано " "

Секретар: