Постанова

від 31.10.2016 по справі 904/4621/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 Справа № 904/4621/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 29.06.2016 № 214;

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 3 від 28.10.2016;

від третьої особи за первісним позовом представник не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт ТЕК» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 по справі № 904/4621/16 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Логістік», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт ТЕК», м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області

третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грозбер Україна», м. Київ

про стягнення 23990,70 грн., -

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт ТЕК», м. Підгороднє, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Логістік», м. Київ

про стягнення 21081,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 первісний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 21082,82 грн. заборгованості за договором; 2907,88 грн. штрафу за понаднормативний простій та 1378,00 грн. - витрат понесених на оплату судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі, а судові витрати покладено на позивача за зустрічним позовом.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом мотивоване наявністю підстав для стягнення з відповідача - ТОВ «Інтерфрахт ТЕК» на користь позивача - ТОВ «АС-Логістік» заборгованості за договором у сумі 21082,60 грн. та штрафу за понаднормативний простій у сумі 2097,88 грн.

Разом з цим місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Інтерфрахт ТЕК» до ТОВ «АС-Логістік» про стягнення штрафу у сумі 21081,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за зустрічним позовом звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю рішення критеріям законного та обґрунтованого рішення, оскільки прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального законодавства, через неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи, без належної правової оцінки належних та допустимих доказів, що мали значення для винесення судового рішення.

За своїм змістом апеляційна скарга фактично зводиться до неправомірних висновків місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову, оскільки позивач не повідомив відповідача у передбачений договором спосіб про факт простою та порушив умови транспортної заявки (вивантажив товар, що належить третій особі ТОВ «Грозбер Україна» на митний склад тимчасового зберігання без дозволу ТОВ «Інтерфрахт ТЕК»).

Апелянт вважає неправомірним рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ТОВ «АС-Логістік» на користь ТОВ «Інтерфрахт ТЕК» штрафу за невиконання умов транспортної заявки та договору у сумі 21081,60 грн., оскільки судом не прийнято до уваги посилання позивача за зустрічним позовом щодо неправомірного вивантаження вантажу позивачем за первісним позовом.

Також судом не надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам (скріншоту - листування «Skуpe» між сторонами) про повідомлення первісним позивачем відповідача про зміну місця вивантаження та відсутність письмової згоди на зміну місця вивантаження, а тому не можна вважати, що за наявності електронного повідомлення, не узгодженого обома сторонами договору, має місце правомірне виконання зобов'язання позивачем за первісним позовом.

01.09.2016 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду відновлено строк на подачу апеляційної скарги прийнято її до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.09.2016.

27.09.2016 розгляд справи відкладався на 12.10.2016 та 12.10.2016 на 26.10.2016.

26.10.2016 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивачем за первісним позовом - ТОВ «АС-Логістік» подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Інтерфрахт ТЕК», в якому викладені вимоги зводяться фактично до законності прийнятого місцевим господарським судом рішення та безпідставності вимог апеляційної скарги.

26.10.2016 у судовому засіданні оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.10.2016.

31.10.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення місцевого господарського суду скасувати частково з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 22.03.2016 між ТОВ «Інтерфрахт Тек» (експедитор) та ТОВ «АС-Логістік» (перевізник) укладено договір №80-ПЭ про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого (п.1.1. договору) експедитор, діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони - замовника, залучає перевізника для перевезення вантажів автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, перевізник позивач перевозить заявлені експедитором вантажі, а експедитор сплачує послуги перевізника з коштів замовника.

Згідно п. 1.2., 4.1. договору, діяльність сторін регулюється цим договором, правилами Митної конвенції МДП (TІR), Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПГ), діючим законодавством України, Конвенцією про перевезення небезпечних вантажів (ADR).

Пунктом 2.2. договору «Обов'язки експедитора» сторони погодили, що умови, прямо обумовлені в конкретній транспортній заявці, мають переважне право по відношенню до умов договору.

Згідно п. 2.3.2. договору будь-які дії з вантажем, що виходять за рамки транспортної заявки перевізник здійснює тільки при наявності від експедитора письмових розпоряджень та/або інструкцій , завірених печаткою та підписом останнього.

Відповідно до п. 3.1. договору перевізник зобов'язується доставити вантаж за адресою, вказаною в транспортній заявці та товарно-транспортній накладній у строки, вказані експедитором.

Згідно п. 3.3. договору перевізник зобов'язаний будь-яким для експедитора способом інформувати його про перешкоди, затримки, пошкодженнях або інші проблемні ситуації та відхилення, що виникають при виконанні перевезення.

Перевізник зобов'язаний невідкладно повідомити експедитору про початок виникнення простою (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за кожен день простою, не враховуючи вихідних та/або святкових днів, або якщо сумарний час завантаження, розвантаження та митного оформлення документів перевищує 96 годин, експедитор виплачує перевізнику, неустойку в розмірі 1000,00 грн., якщо інше не обумовлено транспортною заявкою.

Згідно з п. 6.1. договору експедитор здійснює оплату транспортних послуг перевізника з коштів, що надійшли від замовника, з вирахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 7-ми банківських днів з дня отримання коштів від замовника, за умови отримання від перевізника всіх необхідних для взаєморозрахунків документів, якщо інше не вказано

Пунктом 10.3. договору сторони зобов'язалися невідкладно інформувати один одного про виниклі труднощі, які можуть призвести до невиконання окремих зобов'язань за договором, для погодження та прийняття, необхідних заходів (а. с. 8-13).

22.03.2016 між сторонами підписано транспортну заявку № 108 до вищезазначеного договору, в якій сторонами погоджено умови перевезення вантажу (палети у кількості 7 шт., 1 металевий виріб вагою 150 кг) ; маршрут : 49716, Мeppen (Німеччина) - Київ (Україна), дата та адреса завантаження - 23.03.2016 Німеччина, 49716, Meppen, Industriest, 10 та вивантаження - 25.03.2016 м. Київ, проспект Глушкова, 1; вартість послуги - 720,00 євро (оплата на розрахунковий рахунок в гривні по курсу НБУ на день заходження автомобіля на митний термінал в Україні; оплата 1-2 робочих дня після вивантаження автомобіля); нормативний простій: 48 годин - проходження кордону, 96 годин - завантаження, замитнення, розмитнення, вивантаження.

Також сторони погодили відповідальність експедитора та перевізника: понаднормативний простій а/м з вини замовника - штраф 50 євро за добу; перевізник не має права (не здійснює) вивантаження вантажу без письмового дозволу експедитора, оформленого на бланку та скріпленого печаткою. Штраф за невиконання даної умови в розмірі фрахту (а. с. 14, 15).

Вказана заявка підписана експедитором та перевізником, скріплена печатками сторін.

Факт виконання ТОВ «АС-Логістік» своїх зобов'язань за договором підтверджується відповідним штампом Київської міської митниці ДФС в книжці МДП № ХН77018550: «Вантаж надійшов. Перевезення завершено» (а. с. 16-17).

Факт отримання вантажу 31.03.2016 власником вантажу (вантажоотримувачем) підтверджується відміткою в графі 24 СМR № 09697 (а. с. 15).

Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень ТОВ «Грозбер Україна» (вантажоотримувач) підтверджує отримання ним вантажу, про що свідчить відмітка в товарно-транспортній накладній СМR № 09697 (а. с. 115-117).

Відповідно до умов договору та транспортної заявки № 180 ТОВ «АС-Логістік» надав транспортні послуги на загальну суму 720 євро, що у перерахунку на національну валюту за курсом НБУ в день заходження автомобіля на митний термінал України (27.03.2016) складає 21082,82 грн.

За умовами транспортної заявки оплата провадиться протягом 1-2 робочих дні після вивантаження автомобіля.

Таким чином строк оплати слід вважати таким, що настав.

За викладених обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив первісний позов в цій частині.

При цьому посилання ТОВ «Інтерфрахт Тек» на те, що позивач не доставив вантаж за вказаною у заявці адресою (м. Київ, проспект Глушкова, 1) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки визначальним є отримання вантажу вантажоотримувачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Посилання апелянта на те, що оплата транспортних послуг здійснюється за рахунок коштів замовника суд до уваги не приймає, оскільки зобов'язаною стороною щодо оплати транспортних послуг є відповідач. Крім того, умовами транспортної заявки № 108 не передбачено оплата послуг за рахунок коштів замовника, а лише передбачено строк оплати 1-2 дні після вивантаження автомобіля, про що йшлося вище.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормативний простій, який на думку суду першої інстанції мав місце під час здійснення транспортного перевезення вантажу, колегія суддів вважає неправомірним, з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов транспортної заявки № 108 від 22.03.2016 між сторонами узгоджено дату та час завантаження автомобіля - 23.03.2016 після 12:00 год., дату вивантаження - 25.03.2016 (за станом черги на прикордонному переході) та умови нормативного простою, а саме - 48 годин на проходження кордону, 96 годин - завантаження, замитнення, розмитнення та вивантаження (при цьому не використаний час по кожній операції може зараховуватися в іншу, не перевищуючи загального простою в кількості 96 годин), не враховуючи вихідні та святкові дні .

Згідно п. 4 СМR (міжнародної товарно-транспортної накладної) автомобіль завантажився 23.03.2016, згідно умов транспортної заявки у належний термін, у той же день згідно п. 22 СМR автомобіль був замитнений та вирушив по заявленому маршруту.

Таким чином, завантаження та замитнення автомобіля зайняло менш ніж 12 годин, а на завантаження та замитнення, час який не використався, може враховуватись у іншу операцію.

Згідно даних СМR автомобіль прибув на Волинську митницю України 27.03.2016 - вихідний день (неділя).

Згідно відмітки у книжці МДП № ХН 77018550 автомобіль прибув на Київську митницю (термінал розмитнення) 28.03.2016.

Відповідно до п. 24. СMR автомобіль був вивантажений 31.03.2016.

Враховуючи вищевикладене, час затрачений на завантаження, замитнення, розмитнення, проходження кордону, вивантаження складає:

- 23.03.2016 завантаження та замитнення - 12:00 год., відповідно до п. 2,22 СМR;

- 27.03.2016 проходження прикордонної черги не враховується у зв'язку з вихідним днем;

- 28.03.2016 прибуття на Київську митницю (термінал розмитнення), якщо починати підрахунок з 00:00 годин, відповідно до відмітки в книжці МДП № ХН 77018550;

- 29.03.2016 перебування автомобіля на терміналі, якщо враховувати повну добу до 30.03.2016;

30.03.2016 перебування автомобіля на терміналі, якщо враховувати повну добу до 31.03.2016;

31.03.2016 автомобіль вивантажився, відповідно до п. 24 СМR.

Таким чином завантаження та замитнення складає 12 годин, три повні доби перебування автомобіля на Київській митниці 72 години.

Отже загальний затрачений час на завантаження, замитнення, проходження прикордонної черги, розмитнення та розвантаження складає 84 години, що входить у сумарний час нормативного простою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно зарахував штрафні санкції за понаднормативний простій автомобіля, оскільки позивачем за первісним позовом не затрачено понаднормативного часу (який згідно умов договору обчислюється в годинах).

Крім того, згідно транспортної заявки № 108 від 22.03.2016 відповідальність сторін за понаднормативний простій автомобіля передбачена за наявності вини замовника.

Матеріали справи не містять належних доказів понаднормативного простою та вини замовника, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій.

Посилання у рішенні суду на наявність електронної переписки (скрін-шотів) між позивачем та відповідачем не може свідчити про наявність вини замовника, який не був учасником такої переписки.

При цьому, колегія суддів враховує, що належним доказом вини замовника у простої автомобіля згідно ст. 80 Митного кодексу України повинне бути відповідне письмове повідомлення митного органу з вказівкою причин відмови в митному оформленні вантажу.

29.06.2016 ТОВ «Інтерфрахт Тек» звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ «АС-Логістік» про стягнення 21081,60 грн. штрафу за порушення умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 80-ПЕ від 22.03.2016, яка обґрунтована посиланням на порушення ТОВ «АС-Логістік» умов транспортної заявки, а саме вивантаження товару (що належить ТОВ «Грозбер Україна») на митний склад тимчасового зберігання без письмового дозволу ТОВ «Інтерфрахт Тек».

Оцінюючи у сукупності надані сторонами та третьою особою докази, місцевий господарський суд дійшов до висновку про необґрунтованість зустрічного позову.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено усі фактичні обставини справи в частині зустрічного позову, не надано йому належної правової оцінки, з огляду на наступне.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), главою 64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ; далі - Конвенція), вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (Швейцарія).

Як зазначалося вище, умовами договору п. 3.1. договору перевізник зобов'язується доставити вантаж за адресою, вказаною в транспортній заявці та товарно-транспортній накладній у строки, вказані експедитором.

Відповідно до п. 2.3.2. визначено, що будь-які дії з вантажем, що виходять за рамки транспортної заявки перевізник здійснює тільки при наявності від експедитора письмових розпоряджень та/або інструкцій , завірених печаткою та підписом останнього.

Згідно умов транспортної заявки № 108 від 22.03.2016 перевізник не здійснює (не має права) здійснювати вивантаження вантажу без письмової згоди експедитора, оформленого на письмовому бланку і засвідченого печаткою. Штраф за невиконання даної умови визначено у розмірі фрахту.

Згідно ст. 14 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем.

Згідно п. 2 ст. 16 Конвенції у випадках, зазначених зокрема у пункті 1 статті 14, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим.

Системний аналіз вказаних норм Конвенції свідчить про те, що відступ від виконання умов договору та транспортної заявки допускаються лише за умови наявності у перевізника будь-яких причин , що виключають можливість доставки вантажу до визначеного договором місця та наявності інструкцій від особи, яка має право розпоряджатися вантажем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за відсутності доказів наявності у перевізника будь-яких причин , що виключають можливість доставки вантажу до визначеного договором місця, без відповідних інструкцій особи, яка має право розпоряджатися вантажем, перевізник безпідставно (без дозволу експедитора) здійснив вивантаження товару.

Матеріали справи не містять наявності будь-яких причин для невиконання умов договору та транспортної заявки щодо отримання письмової згоди експедитора на вивантаження товару.

При цьому посилання суду першої інстанції на п. 4 ч. 1 ст. 191 Митного кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріалами справи не підтверджено неможливість розмитнення товару, а крім того, згідно вказаної норми перевізник має право на вивантаження товару, що не виключає виконання умов договору на отримання письмової згоди експедитора на вивантаження товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Оскільки узгоджена в транспортній заявці сума фрахту визначена сторонами у валюті - Євро, а оплата здійснюється в гривнях по курсу НБУ на день заходження автомобіля на митний термінал в Україні (27.03.2016), а за даними офіційного сайту НБУ ( www.bank.gov.ua ) 100 Євро становить 2928,1658 грн., відповідно загальна сума штрафу становить 21081,60 грн.

В силу п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивачем за зустрічним позовом штрафу колегія суддів вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, умовам транспортної заявки, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «АС-Логістік» штрафу в сумі 21081,60 грн. є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 233 ГК України та 551 ЦК України передбачено, що не лише майнові інтереси сторін є визначальними критеріями для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відтак, законодавством передбачена можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не має лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

При зменшенні суми належного до стягнення штрафу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України до 10 % колегія суддів також враховує:

- ступінь виконання ТОВ «АС-Логістік» зобов'язань за договором (вантажоодержувач отримав вантаж у повному обсязі);

- отримання позивачем за зустрічним позовом оплати від замовника у сумі 21140,00 грн. (а. с. 117);

- співвідношення нарахованих штрафних санкцій і загальної суми договору. Так, розмір заявленого штрафу дорівнює розміру вартості послуг за договором перевезення (за умови стягнення штрафу у повному обсязі, перевізник взагалі не отримує плату за виконання перевезення);

- експедитором не надано до матеріалів справи жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку перевізника умов транспортної заявки.

У зв'язку з вищезазначеним, зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а розмір штрафних санкцій слід зменшити до 2108,16 грн. (до 10 %) з покладенням на позивача за первісним позовом витрат зі сплати судового збору в цій частині у повному обсязі, оскільки спір в цій частині доведено до суду саме з його вини.

Інші доводи сторін колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують встановлених вище обставин.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог по першій та апеляційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт ТЕК» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 по справі № 904/4621/16 скасувати частково та прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт Тек» (52001, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 117; код ЄДРПОУ 39243616, р/р 26000459596 АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Логістік» (03191, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37559719, р/р 26000010025384, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023): 21082,82 грн. заборгованості за договором та 1210,98 грн. витрат на сплату судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт Тек» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Логістік» (03191, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37559719, р/р 26000010025384, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт Тек» (52001, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 117; код ЄДРПОУ 39243616, р/р 26000459596 АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1», МФО 380805): 2108,16 грн. штрафу та 1378,00 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Логістік» (03191, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37559719, р/р 26000010025384, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахт Тек» (52001, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 117; код ЄДРПОУ 39243616, р/р 26000459596 АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1», МФО 380805) 1613,56 грн. - витрат на сплату судового збору за перегляд рішення в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскарженою у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.11.2016.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: В.О. Кузнецов

ОСОБА_4