Постанова

від 04.11.2016 по справі 821/1357/16

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1357/16 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Рябчич А.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Мацюк Л.В.

представник третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, -

встановив:

21 вересня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) до Відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 з позовними вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме:

- постановити рішення, яким визнати протиправними дії посадових осіб відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області з приводу внесення відомостей про розмір земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на яку поширюється сервітут;

- зобов'язати відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області внести виправлення до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та видалити відомості про земельний сервітут в частині його площі 0,0240 га та відомості про розміри сервітутної частини земельної ділянки на кадастровому плані.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1546 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. 02 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір земельного сервітуту, за яким третя особа має право проходу та проїзду по земельній ділянці позивача. Умовами договору землекористувач встановлює ОСОБА_5 земельний сервітут на землекористування частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 на прохід та проїзд через земельну ділянку згідно з планом земельної ділянки. Договір укладено безстроково та він вступає в силу з моменту його реєстрації в Поземельній книзі. 29 червня 2016 року позивач отримала витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про розмір сервітутної частки землі та вказано його площу в розмірі 0,0240 га. Позивач звернулась до відповідача з метою отримати інформацію про підстави внесення відповідної інформації про розмір сервітутної ділянки, на яку отримала відповідь , що відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, на момент внесення відомостей адміністратором державного реєстру був Центр державного земельного кадастру, тобто сам відділ не вносив ніякої інформації. Відповідач повідомив, що жодна зі сторін договору сервітуту не зверталась щодо внесення будь-яких відомостей про частину земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на яку поширюється сервітут. На думку позивача посадовими особами відповідача відомості про параметри та площу земельної ділянки на яку поширюється дія сервітуту внесені безпідставно та протиправно. З посиланням на норми Положення про ведення державного земельного кадастру (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року) та статті КАС України обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставин викладені в адміністративному позові.

Відповідач 18 жовтня 2016 року подав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 була зареєстрована 19 листопада 2004 року та внесено відомості до АС ДЗК державним підприємством «Центр ДЗК», на підставі документації з землеустрою щодо переоформлення державного акту на право власності на земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1545 га та площею 0,0500 га розташованих за адресою АДРЕСА_1 із земель Новофедорівської сільської ради за кадастровими номерами: 1) НОМЕР_1, 2) НОМЕР_3. Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 №174 адміністратором державного реєстру земель був на той час Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, який забезпечував функціонування державного реєстру земель, відповідав за достовірність та збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, мав повий доступ до бази даних АС ДЗК. Відповідач не вносив до Державного земельного кадастру інформацію про сервітут. Позивач може самостійно звернутись до відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі із відповідною завою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру. Все це на думку відповідача є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 20 жовтня 2016 року поштового відправлення №7560002300568.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір на встановлення земельного сервітуту, за яким землекористувач земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 встановлює земельний сервітут на землекористувача частини земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 на прохід та проїзд через земельну ділянку згідно плану земельної ділянки (додаток 1) (п1 договору). Договір укладено без визначеного терміну і він вступає в силу з моменту його реєстрації в Поземельній книзі (п.2.1. договору). Зміна умов договору та його припинення до закінчення терміну його дії можливе за письмовою згодою сторін, дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду (п.2.8. договору). До договору додається план відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту (п.2.11. договору).

Договір містить підписи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, доказів підробки підписів або вчинення їх особами іншими ніж зазначені в договорі сторони суду не надали, протилежного не встановлено і висновками відповідних експертиз або вироком суду в кримінальній справі. Наведене є підставою для висновку про необґрунтованість позиції позивача про те, що їй взагалі не було відомо про встановлення сервітуту.

Додатком до договору на встановлення земельного сервітуту є план зовнішніх меж земельної ділянки для будування та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд громадянки ОСОБА_4 (АДРЕСА_1).

Ні сам договір ні відповідний додаток до нього не містять площі земельної ділянки на яку розповсюджується сервітут, натомість в додатку зазначено розмір земельної ділянки на яку розповсюджується сервітут та графічно виділено її на плані зовнішніх меж.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 виданий ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 06.08.2004 року №1932 стосовно земельної ділянки площею 0,1546 га за адресою АДРЕСА_1, також містить план меж земельної ділянки на яку накладено сервітут.

29 червня 2016 року на запит ОСОБА_4 НОМЕР_2 від 29 червня 2016 року отримано витяг з Державного земельного кадастру НОМЕР_2 про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, в якому у відомостях про земельний сервітут вказано вид сервітуту «право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху» та вказано площу земельної ділянки (її частини), на яку розповсюджується дія сервітуту 0,0240 га.

Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.06.2016 р. НОМЕР_2 є кадастровий план земельної ділянки НОМЕР_1.

На подальші звернення позивача про підстави внесення площі земельної ділянки, на яку розповсюджується земельний сервітут остання отримала відповідь, що відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі на час внесення даних до Державного земельного кадастру не був його держателем, не вносив відповідної інформації до нього та не володіє інформацією про особу, яка внесла відомості про земельний сервітут земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1.

Правомірність дій відповідача з приводу внесення відомостей про розмір земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на яку поширюється сервітут та наявність або відсутність підстав для видалення відомостей про земельний сервітут в частині його площі 0,0240 га та відомостей про розміри сервітутної частини земельної ділянки на кадастровому плані є предметом розгляду в даній справі.

Вирішуючи питання по суті суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбула до Закону України «Про Державний земельний кадастр» зазначає, що цей Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру (абз.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: … об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (абз.4 ст.3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Таким чином, Державний земельний кадастр повинен містити об'єктивні та достовірні відомості про відповідну земельну ділянку, а кадастровий план в свою чергу відображати у графічному вигляді такі данні відносно об'єкта Держаного земельного кадастру.

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ст.4 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (абзац перший пункту 4 розділу VIІ Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

З наведеної норми суд дійшов висновку, що відомості про земельні ділянки зареєстровані до набрання чинності даним Законом (в нашому випадку в 2004 році) перенеслись в автоматизованому режимі без подання заяв про таке перенесення та без оплати за такі дії. Тобто, позивач, як власник земельної ділянки не був обізнаний про перенесення відомостей про частину земельної ділянки на яку поширюється сервітут, а також про зазначення площі такої земельної ділянки, оскільки такі дії вчинювались без відома власника в автоматичному режимі.

У разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок (абзац третій пункту 4 розділу VIІ Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

В даній нормі законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин повідомити власника земельної ділянки про виявлені помилки або неточності при автоматичному перенесенні відповідних даних, в нашому випадку площі земельної ділянки на яку поширюється дія сервітуту.

Відповідач не надав належних доказів, які б містили в собі дані про площу земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, натомість при перенесенні даних про таку земельну ділянку в Державний земельний кадастр центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин зазначив її площу без наявних на те підстав, доказів протилежного сторони суду не надали.

На момент внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру чинним був Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174 (далі - Порядок №174) .

Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файла, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файла відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файла, після чого заповнюється реєстраційна картка.

Реєстраційна картка заповнюється на кожну земельну ділянку. У разі виникнення спільної власності при оформленні державного акта на кожного співвласника земельної ділянки - реєстраційна картка заповнюється на кожний державний акт. У разі неможливості розмістити усю інформацію на одній реєстраційній картці заповнюються додаткові реєстраційні картки, на яких зазначаються їх порядковий номер та загальна кількість (п.2.2. Порядку №174).

Тобто, нормативно-правовим актом, чинним на момент внесення в Державний земельний кадастр відомостей, від реєстратора вимагалось перевіряти та порівнювати отриману інформацію з технічною документацією, однак така технічна документація не містила площ земельної ділянки, доказів протилежного сторони суду не надали.

При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідач не вносив відповідні відомості до Державного земельного кадастру, оскільки на момент внесення таких відомостей його не існувало як юридичної особи, а відповідні функції здійснювали реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області з приводу внесення відомостей про розмір земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на яку поширюється сервітут.

Втім на момент розгляду справу в суді в Державному земельному кадастрі та, як наслідок, в кадастровому плані містяться нічим не підтверджені дані про площу земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, які прямо суперечать до договору на встановлення земельного сервітуту від 02 жовтня 2004 року та додатку до договору на встановлення земельного сервітуту (план зовнішніх меж земельної ділянки для будування та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, зокрема, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Тобто на даний момент відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в межах своїх повноважень, займається веденням та адмініструванням Державного земельного кадастру.

Однак суд не може зобов'язати відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області внести виправлення до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та видалити відомості про земельний сервітут в частині його площі 0,0240 га та відомості про розміри сервітутної частини земельної ділянки на кадастровому плані, оскільки такі дії є дискреційними повноваженнями відповідача.

Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області внести виправлення до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 та видалити відомості про земельний сервітут в частині його площі 0,0240 га та відомості про розміри сервітутної частини земельної ділянки на кадастровому плані, оскільки відповідач вчиняє такі дії в межах своїх дискреційних повноважень, доказів протилежного сторони суду не надали.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки позовні вимоги в адміністративному позові сформовано таким чином, що їх задоволення не можливе, а права та інтереси позивача не можливо захистити інакше ніж вийшовши за межі позовних вимог, суд виходить за межі адміністративного позову та з метою належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язує Відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області привести інформацію в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, в частині відомостей про земельний сервітут стосовно площі земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія сервітуту та кадастровий план, у відповідність до договору на встановлення земельного сервітуту від 02 жовтня 2004 року та додатку до договору на встановлення земельного сервітуту (план зовнішніх меж земельної ділянки для будування та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)).

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що «відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом».

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам».

Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про повну протиправність дій відповідача.

Враховуючи, що на користь позивача задоволено одну немайнову вимогу з двох стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 551,20 грн.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 04 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області привести інформацію в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, в частині відомостей про земельний сервітут стосовно площі земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія сервітуту та кадастровий план, у відповідність до договору на встановлення земельного сервітуту від 02 жовтня 2004 року та додатку до договору на встановлення земельного сервітуту (план зовнішніх меж земельної ділянки для будування та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)).

Стягнути з Відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області (код ЄДРПОУ 39861788) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 09 листопада 2016 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 6.2.