Справа № 367/3247/15-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є. Провадження № 22-ц/780/4697/16 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 46 08.11.2016
УХВАЛА
Іменем України
08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Сліпченка О.І.
суддів: Лівінського С.В., Олійника В.І.
за участю секретаря: Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року по справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
У травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, посилаючись на те, що згідно з рішенням Гостомельської селищної ради від 21 червня 2010 року № 1367-53-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2010 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_2
Позивач вважає, що рішення Гостомельської селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки селищна рада розпорядилась земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель, право розпорядження якою віднесено до відповідного органу виконавчої влади згідно з п.12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, у порушення статей 38, 116, 118, 149, 151 Земельного кодексу України спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_3 без припинення права постійного користування нею КП «Святошинське лісопаркове господарство», а також селищною радою не дотримано статей 20, 21 ЗК України і статті 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі.
На підставі наведеного прокурор просив суд визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21 червня 2010 року № 1367-53-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_3, витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірну земельну ділянку вартістю 13 963 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент прийняття оспорюваного рішення Гостомельської селищної ради та передачі у приватну власність спірної земельної ділянки, вона перебувала у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство» та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі №12 Київського лісництва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України, а відтак надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є незаконним. Проте позивач пропустив строк позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявлено, доказів поважності причин його пропуску не надано, а відтак порушене право держави в особі Кабінету Міністрів України на користування земельною ділянкою не підлягає захисту у зв'язку зі спливом позовної давності.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п. а), б) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. ст. 20, 21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Згідно з п.ґ) ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною першою статті 116 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За правилами ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України, який діяв на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21.06.2010 року № 1367-53-V про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2010 року ОСОБА_3 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_2
Встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель і відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується наданими позивачем планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, якими є планшети №№ 1 та 4, карта-схема поділу лісів за категоріями Святошинського лісопаркового господарства, викопіювання з проекту формування і встановлення меж Гостомельської селищної ради.
Також встановлено, що на момент передачі спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управляння зеленої зони м.Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.
Колегія суддів вважає, що не зважаючи на те, що надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 є незаконним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові Першого заступника прокурора Київської області у зв'язку з пропуском строку позовної давності з таких підстав.
По справі встановлено, що відповідач - Гостомельська селищна рада заявила про застосування строку позовної давності (а.с.47-56).
У позовній заяві Перший заступник прокурора Київської області послався на те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура довідалась лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51 та вважав, що строк позовної давності прокуратурою не пропущено.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Саме такий правовий висновок зробив Верховний Суд України при розгляді справи №6-68цс15 в постанові від 16 вересня 2015 року, який згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковим для судів.
Як вбачається зі справи, прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади , Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону .
Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.
По справі встановлено, що відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Гостомельської селищної ради Київської області. При цьому підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Згідно зі ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.
Таким чином державі, в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення цих порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.
Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення - 21 червня 2010 року.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що держава в особі Кабінету Міністрів України дізналася про порушення її права на розпорядження спірною земельною ділянкою лише після пред'явлення прокурором цього позову в інтересах держави, не заслуговують на увагу.
По справ встановлено, що прокуратурою пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 20 травня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що згідно з ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
У позовній заяві прокуратурою не ставилося питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, та не свідчать про неправильне вирішення справи судом, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення з цих мотивів відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Ураховуючи наведене та положення ст.308 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Суд | Апеляційний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2016 |
Оприлюднено | 14.11.2016 |
Номер документу | 62562273 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дем’яносов Микола Власович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дем’яносов Микола Власович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дем’яносов Микола Власович
Цивільне
Апеляційний суд Київської області
Сліпченко О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні