Постанова

від 13.11.2019 по справі 367/3247/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 367/3247/15-ц

провадження № 61-14170св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року у складі судді Чернова Д. С. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Лівінського С. В., Олійник В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що згідно з рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 455030. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області та державний акт на право власності на земельну ділянку видані з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки селищна рада розпорядилась земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель, право розпорядження якою віднесено до відповідного органу виконавчої влади згідно з пунктом 12 Перехідних положень ЗК України. Крім того, у порушення статей 38, 116, 118, 149, 151 Земельного кодексу України спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 без припинення права постійного користування нею КП Святошинське лісопаркове господарство , а також селищною радою не дотримано статей 20, 21 ЗК України і статті 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі.

На підставі наведеного прокурор просив суд:

- визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 455030, виданий на ім`я ОСОБА_2 , витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірну земельну ділянку вартістю 13 963,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення міського суду мотивовано тим, що на момент прийняття оспорюваного рішення Гостомельської селищної ради Київської області та передачі у приватну власність спірної земельної ділянки, вона перебувала у постійному користуванні КП Святошинське лісопаркове господарство та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України, а тому надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявлено, доказів поважності причин його пропуску не надано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками міського суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій просив суд скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, суди помилково виходили із того, що прокуратурі було відомо про факт передачі спірної земельної ділянки власнику ще з жовтня 2010 року. Разом з тим такі висновки суду не відповідають матеріалам справи, оскільки про порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України прокуратурі стало відомо лише після проведення перевірки на підставі постанови про її проведення від 16 травня 2014 року.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 11 червня 2019 року № 652/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-14170св18 призначено повторний автоматизований перерозподіл.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53-V про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ № 455030 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0257 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2010 року ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_1

Встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель Київської області і відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується наданими позивачем планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, якими є планшети №№ 1 та 4, карта-схема поділу лісів за категоріями Святошинського лісопаркового господарства, викопіювання з проекту формування і встановлення меж Гостомельської селищної ради Київської області.

Згідно з інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство та ВО Укрдержліспроект на момент передачі спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва.

Згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управляння зеленої зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства Київської області на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції на час пред`явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У разі, якщо позивач заявив декілька позовних вимог, то питання застосування позовної давності, початку її перебігу та спливу має вирішуватися щодо кожної позовної вимоги окремо.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (провадження № 14-172цс18).

Гостомельська селищна рада Київської області заявила клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 47, т.1).

Із заявлених позовних вимог вбачається, що вимоги про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53-V та визнання недійсним державного акта заявлені до Гостомельської селищної ради Київської області, а вимоги про витребування земельної ділянки заявлено до ОСОБА_1 . Проте, заяви про застосування строків позовної давності щодо вимог які стосуються ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з підстав пропуску позовної давності.

Крім того, зі змісту заявлених вимог вбачається, що прокуратурою завлено позовні вимоги, зокрема про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53-V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 455030, виданий ОСОБА_2 з кадастровим номером 3210945900:01:101:0257 площею 0,1000 га. Тобто, цими заявленими вимогами зачіпається права та інтереси безпосередньо ОСОБА_2 , яка була першим власним спірної земельної ділянки та, відповідно, отримувала державний акт на неї.

Таким чином, оскільки наслідком вирішення спору є визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21 червня 2010 року № 1367-53- V Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 455030, які безпосередньо стосуються ОСОБА_2 , то вирішення цього позову не можливо без залучення її до участі у справі, як співвідповідача.

За таких обставин, слід дійти висновку про те, що суд першої інстанції не визначився із суб`єктним складом сторін у справі.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вищевказаних положень закону та обставин справи не врахували, доводів прокурора не перевірили, не визначилися із суб?єктним складом сторін у справі, що відповідно до правил частини четвертої статті 411 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статі 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково .

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило