Постанова

від 08.11.2016 по справі 805/3515/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 р. Справа № 805/3515/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 15 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі - відповідач, Краснолиманський МВ) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.11.2016р., стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 27.08.2015 року по 06.11.2015 року в розмірі 10258,83 грн., стягнення середнього грошового забезпечення за два місяці у розмірі 14045,42 грн., стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 45062,38 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5200,00 грн., стягнення середнього грошового забезпечення з 06.11.2015 року по момент винесення рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2015р. у справі №808/7406/14 скасовані накази про звільнення позивача, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а його було поновлено на посаді. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 03.11.2015р. №331 о/с ОСОБА_1 поновлений на службі у займаній посаді, а наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015р. №354 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Позивач вважає, що йому виплатили грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, а також одноразову грошову допомогу та компенсацію за невикористану відпустку у меншому розмірі ніж передбачено законодавством.

В частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 27.08.2015 року по 06.11.2015 року позивач посилається на приписи п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, ст.236 Кодексу законів про працю України.

Також, позивач вважає, що він має право на грошове забезпечення, яке він отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення) за два місяці згідно з пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2016р. закрито провадження у справі № 805/3515/16-а за позовом ОСОБА_1 до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 27.08.2015 року по 30.09.2015 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач посилається на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а розглянуті позовні вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зазначає, що в розрахунок грошової допомоги включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби, а в наказі №331 о/с від 03.11.2015р. не було встановлено конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, преміювання тощо. Відповідач вважає, що компенсація за невикористану відпустку повинна розраховуватися виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Вказує, що позивача було звільнено органів внутрішніх справ через скорочення штатів, а не звільнено з посади з подальшим визначенням місця проходження служби в міліції, а тому позивач не має права на виплати за пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Також відповідач посилається на те, що позивач не має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки це не передбачено спеціальним законодавством.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився.

Враховуючи положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2015р. у справі №808/7406/14 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1.

Вказаною постановою: - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Авртемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України; - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1667о/с від 26.08.2014р. «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, майора міліції ОСОБА_1 (М-117799), заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

За наслідками апеляційного оскарження вказана постанова Запорізького окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про спонукання видати наказ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.08.2014 року по день винесення судового рішення, спонукання перерахувати строк вислуги.

Вказаною постановою: - поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року; стягнуто з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 80 917,38 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. При цьому, постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 769,98 грн. звернута до негайного виконання

За наслідками апеляційного оскарження вказана постанова Донецького окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. встановлено, що наказами МВС України від 11.08.2014 року №879 та від 26.08.2014 року №1667о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

З наданих до суду трудових книжок позивача НОМЕР_3 та НОМЕР_4 випливає, що 26.08.2014р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України №1667 о/с від 26.08.2014р.; 06.11.2015р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р.

Відповідно до копії витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №331 о/с від 03.11.2015р. поивача поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу з 27.08.2014р. Підставою зазначено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р.

Згідно з копією витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015р. позивача з 06.11.2015р. звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) на підставі п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

У копії витягу з наказу від 07.12.2015р. №7 о/с лк зазначено, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015р. у календарному обчисленні для виплати грошової допомоги складає 22 роки 06 місяців 08 днів.

Лиманський міський центр зайнятості листом від 10.10.2016р. №05-06/2170 повідомив, що позивач у якості безробітного не реєструвався та допомогу по безробіттю не отриував.

У довідці Краснолиманського МВ від 15.09.2015р. №55 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за лютий 2014р. у розмірі 6 585,89 грн., за березень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за квітень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за травень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за червень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за липень 2014р. у розмірі 7022,71 грн. У довідці Краснолиманського МВ від 21.09.2015р. №57 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за травень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за червень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., за липень 2014р. у розмірі 7022,71 грн.

Також у довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016р. №157лк/302/05-16 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за серпень 2013р. у розмірі 7044,38 грн., за вересень 2013р. у розмірі 6762,60 грн., жовтень 2013р. у розмірі 7022,71 грн., листопад 2013р. у розмірі 7022,71 грн., грудень 2013р. у розмірі 7022,71 грн., січень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., лютий 2014р. у розмірі 6585,79 грн., березень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., квітень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., травень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., червень 2014р. у розмірі 7022,71 грн., липень 2014р. у розмірі 7022,71 грн.

У довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016р. №156лк/302/05-16 зазначено, що позивачу нарахована вихідна допомога при звільненні в сумі 32 187,43 грн., грошові кошти перераховані на картковий рахунок позивача згідно платіжного доручення від 29.12.2015р.

Крім того відповідач у довідці від 12.06.2016р. №155лк/302/05-16 зазначив, що позивачу нараховане та виплачене в листопаді 2015р. грошове забезпечення за період з 04.11.2015р. по 06.11.2015р. в сумі 459,00 грн. та частково грошове забезпечення за період з 27.08.2015р. по 02.11.2015р. в сумі 3579,09 грн. згідно наказу про поновлення на посаді від 03.11.2015р. №331 о/с, грошові кошти перераховані на картковий рахунок позивача згідно платіжного доручення від 23.11.2015р. В 2016р. донараховано та перераховано на картковий рахунок позивача грошове забезпечення за період з 27.08.2016р. по 06.11.2016р. в сумі 3 166,02 грн. (платіжне доручення від 23.03.2016р.) та компенсація за невикористану відпуску за 2015р. в сумі 3549,78 грн. (платіжне доручення від 13.09.2016р.). Також вказано, що з усіх видів грошового забезпечення проведені обов'язкові утримання.

Позивач відпустку за фактично відпрацьований час у 2015р. у кількості 37 діб не використав, про що зазначено у довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016р. №158лк/302/05-2016.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Проте, суд вважає що вказані приписи не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки питання виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу врегульовані спеціальним законодавством.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Наведені приписи пов'язують виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з фактом поновлення особи на попередній посаді, тобто за весь час вимушеного прогулу до фактичного поновлення на посаді, а не до прийняття судового рішення про поновлення особи на посаді.

До суду не надано доказів того, що питання про поновлення на службі ОСОБА_1 розглядалось більше одного року з вини самого позивача.

Суд зазначає, що після прийняття наказу №331 о/с від 03.11.2015р. про поновлення позивача період починаючи з 04 листопада 2015р. (включно) по 06 листопада 2015р., всього 3 робочих дні, не охоплюється поняттям вимушений прогул та, відповідно, до цього періоду не підлягає застосуванню законодавчі приписи щодо оплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Позивачем не наведено обґрунтування щодо неправомірного нарахування грошового забезпечення за період починаючи з 04 листопада 2015р. (включно) по 06 листопада 2015р.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення, яким розглянуті позовні вимоги про стягнення на підставі п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, на користь ОСОБА_1 з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період 27.08.2015 року по 30.09.2015 року, та, відповідно закриття ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2016р. провадження в цій частині, суд дійшов висновку про те, що за період починаючи з 01 жовтня 2015р. по 03 листопада 2015 року (включно) позивачу підлягає виплата грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з тим, що починаючи з 01.10.2016р. безпідставно, всупереч судового рішення, яке підлягало негайному виконання, позивача не було поновлено на посаді.

В межах цієї справи, на підставі наданих до суду доказів, які не спростовуються сторонами, суд вважає за необхідне здійснити розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 01 жовтня 2015р., який не був спірним у справі №805/3457/15-а.

При цьому, відповідно до пп. «а» та пп. «з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; вимушеного прогулу.

Приписами абзацу третього п.2 затвердженого Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Вимушений прогул позивача був обумовлений звільненням позивача у серпні 2014 року.

Таким чином, для розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд враховує грошове забезпечення позивача за червень 2014 року та липень 2014р.

Згідно з абзацом першим п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Грошове забезпечення за останні два місяці роботи складає 14045,42 грн.(7022,71 грн. +7022,71).

Кількість робочих днів у червені 2014 року та у липні 2014р. складає 42 дні (19 днів + 23 дні).

Середньоденне грошове забезпечення складає 334,41 грн. (14045,42/42).

У періоді починаючи з 01 жовтня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року 23 робочих днів. При цьому, 14 жовтня 2015 року святковий неробочий день за ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року повинно складати 7 691,43 грн. (334,41 х 23).

Позивачу було виплачено 7204,11 грн. (459,00+3579,09+3166,02) грошового забезпечення за період з 27 серпня 2015 року (включно) по 06 листопада 2015 року, з яких 459,00 грн. за період починаючи з 04.11.2016р. по 06.11.2016р. Таким чином, з 27 серпня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року позивачу виплачено 6745,11 грн. У періоді починаючи з 27 серпня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року 48 робочих днів. Таким чином, виплачене середньоденне грошове забезпечення за цей період складає 140,52 грн. (6745,11 /48).

Розмір виплаченого відповідачем грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року складає 3231,96 грн. (140,52 х 23).

Таким чином, розмір недоплаченого грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу за період починаючи з 01 жовтня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року складає 4459,47 грн. (7 691,43 грн. - 3231,96 грн.).

Суд зазначає, що при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки при розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не використовується така розрахункова величина як «середня» місячна заробітна плата (або «середнє» місячне грошове забезпечення).

Також суд зазначає, що законодавством не визначена оплата праці працівників міліції із розрахунку календарних днів, а п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №205/14896, застосовується лише у певному випадку виплати грошового забезпечення за неповний місяць.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4459,47 грн. за період починаючи з 01 жовтня 2015 року (включно) по 03 листопада 2015 року.

Частиною першою ст.24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Згідно з п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №205/14896, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до абзацу шостого пп.3.4.8 п.3.4 розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Пунктом 56 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, враховуючі положення ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію», спеціальним законодавством передбачено право на компенсацію за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства але тільки за невикористану в році звільнення відпустку.

Відповідно до абзацу першого п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з п.7 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З наведених приписів випливає, що при розрахунку повинні бути враховані 12 місяців саме за фактично відпрацьований період.

Таким чином, повинні бути враховані останні фактично відпрацьовані позивачем 12 місяців, а саме з серпня 2013р. по липень 2014р., за які позивачу нараховане грошове забезпечення у розмірі 83597,16 грн.

У 2015 році (рік звільнення) 11 святкових та неробочих днів (враховуючи святковий неробочий день 14 жовтня 2015 року за ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, середньоденний результат складає 236,15 грн. (83597,16/(365 -11)).

Компенсація за невикористану відпустку складає 8737,55 грн. (236,15 х 37).

Розмір виплаченої відповідачем компенсації за невикористану у 2015р. відпустку складає 3549,78 грн.

Таким чином, розмір недоплаченої компенсації за невикористану у 2015р. відпустку, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 5187,77 грн. (8737,55 грн. - 3549,78 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент звільнення позивача, передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

На виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 17 липня 1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

У відповідності до абзаців першого та третього п.10 вказаної Постанови, в редакції чинній на момент звільнення позивача, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзаців першого та третього п.14 вказаної постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Одноразова грошова допомога, передбачена пунктом 12 цієї постанови, виплачується за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та членів їх сімей.

Останнє місячне грошове забезпечення за фактично відпрацьований місяць складає 7022,71 грн.

50 відсотків місячного грошового забезпечення складає 3511,36 грн. (7022,71/2)

Суд зазначає, що при розрахунку вказаної грошової допомоги не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки при такому розрахунку не використовується така розрахункова величина як «середня» місячна заробітна плата (або «середнє» місячне грошове забезпечення).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен складати 77249,92 грн. (3511,36 х 22).

Розмір виплаченої відповідачем одноразової грошової допомоги складає 32187,43 грн.

Отже розмір недоплаченої одноразової грошової допомоги складає 45062,49 грн. (77249,92 грн. - 32187,43 грн.).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі 45062,38 грн. підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд зазначає, що враховуючі необхідність визначення розміру відшкодування за статтею 117 Кодексу законів про працю України з урахуванням заявлених позовних вимог та частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов в частині стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги повинен бути розглянутий в межах заявленого позивачем розміру позовних вимог.

Пунктом 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачена виплата грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ та в разі звільнення з посади (скорочення штатної посади).

Підпунктом 3.4.8 п.3.4 вказаної Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.

З наведених законодавчих приписів випливає, що виплата протягом двох місяців грошового забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення), здійснюється тільки тим особам, яких не звільнено з органів внутрішніх справ, а лише скорочено їхні посади. В разі звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів вказані приписи не застосовуються.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення, яке позивач отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення) за два місяці, що передбачено пп.3.4.8 п.3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - не підлягають задоволенню.

Верховний Суд України у постанові №21-8а15 від 17.02.2015р. зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, Верховний Суд України у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р. зазначив, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також абзацом першим ч.1 ст.7 Закону України «Про міліцію», який діяв на момент звільнення позивача, встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Незважаючи на те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо поновлення позивача на посаді, а ГУ МВС України в Донецькій області не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших сум, які підлягають виплаті при звільненні, суд вважає за необхідне розглядати питання наявності вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові коштів виходячи з того, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України (на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Відповідно до пп.1 п.1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06.08.2015р. (Голос України № 141-142).

Таким чином, пункти 8, 9, 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» набрали чинності 07.08.2015р.

Суд звертає увагу на те, що позивача було поновлено на посаді лише 03.11.2015р. незважаючи на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а, яка підлягала негайному виконанню.

На підставі наведеного, суд вважає, що протиправне звільнення позивача у серпні 2014 року, що встановлено наведеними судовими рішеннями, тривале невиконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, обізнаність про звільнення працівників міліції, яких не прийнято на службу в поліцію, з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, який наведено у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р., про те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, свідчить про наявність вини за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні.

Суд зазначає, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівнику міліції не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки ці приписи пов'язують розрахунок середньої місячної заробітної плати виходячи із робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства, але спеціальним законодавством не передбачено графіку роботи органів міліції з неробочими днями.

Оскільки розмір середнього грошового забезпечення 334,41 грн. розраховано виходячи з кількості робочих днів, суд вважає, що обчислення середнього заробітку з час затримки розрахунку необхідно проводити виходячи з кількості робочих днів.

У позовній заяві позивач зазначив, що він не був присутній на роботі 06.11.2015р. та звернувся до відповідача з заявою про проведення розрахунку 05.08.2016р. До суду надана копія відповіді відповідача від 08.08.2016р. на відповідну вимогу позивача від 05.08.2015р., якою повідомлено по виплачені позивачу кошти.

Таким чином, враховуючі приписи ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку повинен розраховуватися починаючи з 07.08.2016р. (після звернення позивача із відповідною вимогою).

У періоді починаючи з 07.08.2016р. по 08.11.2016р. 65 робочих днів.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 07.08.2016р. по 08.11.2016р. складає 21736,65 грн. (334,41 х 65).

У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивачем заявлені вимоги щодо недоплаченої суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку до одноразової грошової допомоги на загальну суму 60521,21 грн. (10528,83 грн. + 45062,38 грн. + 5200,00 грн.). Розмір задоволених позовних вимог в цій частині складає 54709,62 грн. (4459,47 грн. + 45062,38 грн. + 5187,77 грн.). Частка виплат всіх сум, що належали позивачу при звільненні у порівнянні з заявленими позивачем вимогами складає 90,40% (54709,62 х 100/60521,21).

Таким чином, розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку, з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, становить 19649,93 грн. (21736,65 х 90,40%).

Отже на користь позивача належить стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19649,93 грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_2) недоплачену суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 4459 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) 47 (сорок сім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_2) недоплачену суму грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку у розмірі 5187 (п'ять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_2) недоплачену суму грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 45062 (сорок п'ять тисяч шістдесят дві) гривні 38 (тридцять вісім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; адреса 84333, АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 19649 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 93 (дев'яносто три) копійки, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у порядку письмового провадження, складена у повному обсязі та підписана 08 листопада 2016 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.