Ухвала

від 26.01.2017 по справі 805/3515/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року справа №805/3515/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.,

суддів Василенко Л.А.,

Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 р. у справі № 805/3515/16-а за позовом ОСОБА_3 до Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 805/3515/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення коштів - задоволено частково. Стягнуто з Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1) недоплачену суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 4459 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) 47 (сорок сім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1) недоплачену суму грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку у розмірі 5187 (п'ять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1) недоплачену суму грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 45062 (сорок п'ять тисяч шістдесят дві) гривні 38 (тридцять вісім) копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671702, місцезнаходження: 84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Свободи, будинок 27) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 19649 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 93 (дев'яносто три) копійки, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. (арк.справи 86-92)

Відповідач - Краснолиманський міський відділ головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 19649 гривень 93 копійки, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів, через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. (арк.справи 118-122)

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року у справі №808/7406/14 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №879 від 11.08.2014р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Дзержинського МВ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області" в частині притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1667о/с від 26.08.2014 року "По особовому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас на підставі п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, майора міліції ОСОБА_3 (М-117799), заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

За наслідками апеляційного оскарження вказана постанова Запорізького окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про спонукання видати наказ про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.08.2014 року по день винесення судового рішення, спонукання перерахувати строк вислуги. Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року; стягнуто з Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по 26 серпня 2015 року виходячи із розрахованого судом розміру грошового забезпечення за цей період в сумі 80 917,38 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. При цьому, постанова в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6769,98 грн. звернута до негайного виконання.

За наслідками апеляційного оскарження вказана постанова Донецького окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року встановлено, що наказами МВС України від 11.08.2014 року №879 та від 26.08.2014 року №1667о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. З наданих до суду трудових книжок позивача АХ №113778 та АЭ №630859 випливає, що 26.08.2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України №1667 о/с від 26.08.2014 року; 06.11.2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ України на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015 року.

Відповідно до копії витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №331 о/с від 03.11.2015 року позивача поновлено на посаді заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Краснолиманського міського відділу з 27.08.2014 року. Підставою зазначено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року.

Згідно з копією витягу з наказу ГУ МВС України в Донецькій області №354 о/с від 06.11.2015 року позивача з 06.11.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) на підставі п.9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до пп. "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

У копії витягу з наказу від 07.12.2015 року №7 о/с лк зазначено, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015 року у календарному обчисленні для виплати грошової допомоги складає 22 роки 06 місяців 08 днів.

Лиманський міський центр зайнятості листом від 10.10.2016 року №05-06/2170 повідомив, що позивач у якості безробітного не реєструвався та допомогу по безробіттю не отримував.

У довідці Краснолиманського МВ від 15.09.2015 року №55 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за лютий 2014 року у розмірі 6585,89 грн., за березень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за квітень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за травень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за червень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за липень 2014 року у розмірі 7022,71 грн. У довідці Краснолиманського МВ від 21.09.2015 року №57 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за травень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за червень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., за липень 2014 року у розмірі 7022,71 грн.

Також у довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016 року №157лк/302/05-16 зазначено, що позивачу нараховане грошове забезпечення за серпень 2013 року у розмірі 7044,38 грн., за вересень 2013 року у розмірі 6762,60 грн., жовтень 2013 року у розмірі 7022,71 грн., листопад 2013 року у розмірі 7022,71 грн., грудень 2013 року у розмірі 7022,71 грн., січень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., лютий 2014 року у розмірі 6585,79 грн., березень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., квітень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., травень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., червень 2014 року у розмірі 7022,71 грн., липень 2014 року у розмірі 7022,71 грн.

У довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016 року №156лк/302/05-16 зазначено, що позивачу нарахована вихідна допомога при звільненні в сумі 32187,43 грн., грошові кошти перераховані на картковий рахунок позивача згідно платіжного доручення від 29.12.2015 року.

Крім того відповідач у довідці від 12.06.2016 року №155лк/302/05-16 зазначив, що позивачу нараховане та виплачене в листопаді 2015 року грошове забезпечення за період з 04.11.2015 року по 06.11.2015 року в сумі 459,00 грн. та частково грошове забезпечення за період з 27.08.2015 року по 02.11.2015 року в сумі 3579,09 грн. згідно наказу про поновлення на посаді від 03.11.2015 року №331 о/с, грошові кошти перераховані на картковий рахунок позивача згідно платіжного доручення від 23.11.2015 року. В 2016 році донараховано та перераховано на картковий рахунок позивача грошове забезпечення за період з 27.08.2016 року по 06.11.2016 року в сумі 3166,02 грн. (платіжне доручення від 23.03.2016 року) та компенсація за невикористану відпуску за 2015 року в сумі 3549,78 грн. (платіжне доручення від 13.09.2016 року). Також вказано, що з усіх видів грошового забезпечення проведені обов'язкові утримання.

Позивач відпустку за фактично відпрацьований час у 2015 року у кількості 37 діб не використав, про що зазначено у довідці Краснолиманського МВ від 12.10.2016 року №158лк/302/05-2016.

Верховний Суд України у постанові №21-8а15 від 17.02.2015р. зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, Верховний Суд України у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р. зазначив, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також абзацом першим ч.1 ст.7 Закону України "Про міліцію", який діяв на момент звільнення позивача, встановлено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Незважаючи на те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо поновлення позивача на посаді, а ГУ МВС України в Донецькій області не наділений повноваженнями щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших сум, які підлягають виплаті при звільненні, суд вважає за необхідне розглядати питання наявності вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних звільненому працівникові коштів виходячи з того, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України (на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до пп.1 п.1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опубліковано 06.08.2015р. (Голос України № 141-142).

Таким чином, пункти 8, 9, 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" набрали чинності 07.08.2015р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача було поновлено на посаді лише 03.11.2015 року незважаючи на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2015р. у справі №805/3457/15-а, яка підлягала негайному виконанню.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що протиправне звільнення позивача у серпні 2014 року, що встановлено наведеними судовими рішеннями, тривале невиконання судового рішення щодо поновлення позивача на посаді, обізнаність про звільнення працівників міліції, яких не прийнято на службу в поліцію, з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, який наведено у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р., про те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, свідчить про наявність вини за несвоєчасний розрахунок з позивачем при звільненні.

Колегія суддів зазначає, що при розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку працівнику міліції не підлягають застосуванню приписи абзаців другого та третього п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки ці приписи пов'язують розрахунок середньої місячної заробітної плати виходячи із робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства, але спеціальним законодавством не передбачено графіку роботи органів міліції з неробочими днями.

Оскільки розмір середнього грошового забезпечення 334,41 грн. розраховано виходячи з кількості робочих днів, колегія суддів вважає, що обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно проводити виходячи з кількості робочих днів.

У позовній заяві позивач зазначив, що він не був присутній на роботі 06.11.2015 року та звернувся до відповідача з заявою про проведення розрахунку 05.08.2016 року. До суду надана копія відповіді відповідача від 08.08.2016 року на відповідну вимогу позивача від 05.08.2015 року, якою повідомлено по виплачені позивачу кошти.

Таким чином, враховуючи приписи ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку повинен розраховуватися починаючи з 07.08.2016 року (після звернення позивача із відповідною вимогою).

У періоді починаючи з 07.08.2016 року по 08.11.2016 року 65 робочих днів.

Розмір середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 07.08.2016 року по 08.11.2016 року складає 21736,65 грн. (334,41 х 65).

У постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивачем заявлені вимоги щодо недоплаченої суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку до одноразової грошової допомоги на загальну суму 60521,21 грн. (10528,83 грн. + 45062,38 грн. + 5200,00 грн.). Розмір задоволених позовних вимог в цій частині складає 54709,62 грн. (4459,47 грн. + 45062,38 грн. + 5187,77 грн.). Частка виплат всіх сум, що належали позивачу при звільненні у порівнянні з заявленими позивачем вимогами складає 90,40% (54709,62 х 100/60521,21).

Таким чином, розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку, з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, становить 19649,93 грн. (21736,65 х 90,40%).

Отже є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з відповідача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19649,93 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно неможливості застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України, а саме статті 117, оскільки в даному випадку трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Колегія суддів зазначає, що нормами спеціального Закону (Закону України "Про міліцію", Закону України "Про Національну поліцію") спірні правовідносини не врегульовані, а посилання заявника апеляційної скарги на Інструкцію Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частина позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено постановою суду першої інстанції, та позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 4459,47 грн., за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів; недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку у розмірі 5187,77 грн., за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів, не є предметом апеляційного оскарження, тому колегія суддів на підставі ч.1 ст.195 КАС України зазначає, що в цій частині судове рішення не є предметом апеляційного розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Краснолиманського міського відділу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 р. у справі № 805/3515/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 р. у справі № 805/3515/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

Р.Ф. Ханова