Постанова

від 25.10.2016 по справі 826/20861/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20861/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діджітал Дна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2015 №№ 0002262206, 0002272206, прийнятих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» (код ЄДРПОУ 38682981) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.04.2013 за № 10681020000032306. Вказане товариство розташоване за адресою: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 50-Б (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії).

ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01.07.2013 за № 683, на час перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200125562 від 01.07.2013 ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» є платником податку на додану вартість з 01.07.2013 (індивідуальний податковий номер 386829826507).

В період з 11.02.2015 по 16.02.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» (код ЄДРПОУ 38682981) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Прод-Ресурс» (код ЄДРПОУ 38649745) за період з 01.06.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено Акт № 102/1-26-50-22-06-38682981 від 23.02.2015 (далі - Акт № 102/1-26-50-22-06-38682981).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 231 201 грн. в тому числі по періодам: за червень 2014 року - 593 600 грн.; за липень 2014 року - 92 751 грн.; за серпень 2014 року - 102 063 грн.;за вересень 2014 року - 442 788 грн.;

- п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 1 108 701 грн.

27.02.2015 позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 102/1-26-50-22-06-38682981.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 06.03.2015 № 3667/10/26-50-22-06 зазначено, що заперечення від 27.02.2015 вих. № 27-02-15 (1) залишено без задоволення, висновки акту - без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем 11.03.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0002262206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 847 089 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 231 202 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 616 887 грн.

- форми «Р» № 0002272206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 385 876 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 108 701 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 277 175 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем (скарга від 19.03.2015 вих. № 19-03-15 (6)) в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у м. Києві, яке своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.05.2015 № 7912/10/26-15-10-05-35 його первинну скаргу залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 21.05.2014 між ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» (далі - замовник) та ТОВ «Прод-Ресурс» (далі - виконавець) був укладений договір про надання агентських послуг № 21/05/2014 (далі - договір № 21/05/2014), по умовам якого, виконавець зобов'язується надавати замовнику певні послуги (п. 2.1 договору № 21/05/2014).

Відповідно до п. 5.1 договору № 21/05/2014 сторони визначають вартість послуг виконавця, умови та порядок їх оплати в додатках до цього договору.

Так, до договору № 21/05/2014 сторонами було укладено та підписано п'ять додатків, зокрема, додаток № 1 від 30.06.2014, додаток № 2 від 31.07.2014, додаток № 3 від 31.08.2014, додаток № 4 від 30.09.2014, додаток № 5 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014 та додатку № 1 від 30.06.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.06.2014 на суму 201 600 грн., в т.ч. ПДВ - 33 600 грн. та податковою накладною № 91 від 30.06.2014.

Виконання договору № 21/05/2014 та додатку № 2 від 31.07.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 31.07.2014 на суму 556 511 грн., в т.ч. ПДВ - 92 751,94 грн. та податковими накладними: № 21 від 18.07.2014 та № 88 від 31.07.2014.

Виконання договору № 21/05/2014 та додатку № 3 від 31.08.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 31.08.2014 на суму 396 377 грн., в т.ч. ПДВ - 66 062,93 грн. та податковими накладними: № 20 від 06.08.2014 та № 142 від 31.08.2014.

Виконання договору № 21/05/2014 та додатку № 4 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.09.2014 на суму 840 850 грн., в т.ч. ПДВ - 140 141,66 грн. та податковими накладними: № 74 від 23.09.2014, № 83 від 25.09.2014 та № 222 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014 та додатку № 5 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.09.2014 на суму 148 000 грн., в т.ч. ПДВ - 24 666,67 грн. та податковою накладною № 223 від 30.09.2014.

Також, 21.05.2014 між ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» (далі - Замовник) та ТОВ «Прод-Ресурс» (далі - Виконавець) був укладений Договір про надання послуг № 21/05/2014-тв (далі - договір № 21/05/2014-тв), по умовам якого, виконавець зобов'язується надавати замовнику певні послуги (п. 2.1 договору № 21/05/2014-тв).

Відповідно до п. 4.1 договору № 21/05/2014-тв сторони визначають вартість послуг виконавця, умови та порядок їх оплати в додатках до цього договору.

Так, до договору № 21/05/2014-тв сторонами було укладено та підписано шість додатків, зокрема, додаток № 1 від 30.06.2014, додаток № 2 від 31.08.2014, додаток № 3 від 30.09.2014, додаток № 4 від 30.09.2014, додаток № 5 від 30.09.2014, додаток № 6 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 1 від 30.06.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 30.06.2014 на суму 3 360 000 грн., в т.ч. ПДВ - 560 000 грн. та податковою накладною № 92 від 30.06.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 2 від 31.08.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 31.08.2014 на суму 216 000 грн., в т.ч. ПДВ - 36 000 грн. та податковою накладною № 143 від 31.08.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 3 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 30.09.2014 на суму 162 000 грн., в т.ч. ПДВ - 27 000 грн. та податковою накладною № 224 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 4 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 30.09.2014 на суму 500 000 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн. та податковою накладною № 225 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 5 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 30.09.2014 на суму 500 000 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн. та податковою накладною № 226 від 30.09.2014.

Виконання договору № 21/05/2014-тв та додатку № 6 від 30.09.2014 підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 30.09.2014 на суму 500 000 грн., в т.ч. ПДВ - 83 333,33 грн. та податковою накладною № 227 від 30.09.2014.

Також, 25.08.2014 між ТОВ «ДІДЖІТАЛ ДНА» (далі - замовник) та ТОВ «Прод-Ресурс» (далі - виконавець) був укладений договір про надання рекламних послуг № ИНТ-08/2014 (далі - договір № ИНТ-08/2014), по умовам якого, виконавець з метою забезпечення популяризації та рекламування товарів та послуг, які замовник надає або виробляє в процесі своєї господарської діяльності на замовлення замовника надає йому за плату рекламні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі рекламні послуги відповідно до умов договору (п. 2.1 договору № ИНТ-08/2014).

Відповідно до п. 2.2 договору № ИНТ-08/2014 умови розміщення рекламних матеріалів, включаючи перелік місць розміщення, вартість, період, графік, формат рекламних матеріалів та інші умови кожної конкретної рекламної кампанії узгоджуються сторонами в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною після підписання уповноваженими представниками сторін.

Так, до договору № ИНТ-08/2014 сторонами було укладено та підписано додаток № 1 від 25.08.2014.

Виконання договору № ИНТ-08/2014 та додатку № 1 від 25.08.2014 підтверджено актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.09.2014 на суму 5 880 грн., в т.ч. ПДВ - 980 грн. та податковою накладною № 801 від 30.09.2014.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, тобто такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Також, позивачем не надано будь-яку інформацію про форму та зміст послуг, які придбано позивачем у його контрагентів. При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином дані послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11 контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані вказаними контрагентами позивача первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

При проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації за період червень-вересень 2014 року встановлено, що контрагент ТОВ «Прод-ресурс» перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, директор, головний бухгалтер, засновник - ОСОБА_1, стан платника - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Остання звітність до податкового органу була подана Декларація з ПДВ за вересень 2014, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2013 № 200117466, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 386497426552. В свою чергу, свідоцтво платника ПДВ - анульовано 06.01.2015, наявність основних засобів - 0,0 тис. грн., згідно з фінансовою звітністю за 2013 (дебіторська заборгованість складає 10 238.20 тис. грн., кредиторська заборгованість - 2 273, 70 грн.). основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, інформація про офісні, приміщення відсутня, інформація про складські приміщення відсутня, чисельність працюючих в 2014 році - 0 осіб.

Відповідно до АІС «Податковий блок», підсистема «Обробка ПЗ та платежів», кількість працюючих в ТОВ «Прод-ресурс» відповідно до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошовою забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів до контролюючого органу починаючи з квітня 2014 року не подавалось.

Відповідно до акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.07.2014 № 1978/26-55-22-07/38649745 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прод-ресурс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 встановлено, що оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків, в якому зазначено, що за податковою адресою, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 49, приміщення 82 офіс 1 ТОВ «Прод-ресурс» укладено договір суборенди нежилого приміщення від 06.09.2013 з ТОВ «ПГК-ЛОКУС» загальною площею 9 кв. м.

Колегія суддів звертає увагу, що при здійснені виходу за вищезазначеною податковою адресою встановлено, що будівля за даною адресою, представляє собою житловий будинок. В будинку розташовані 80 квартир, приміщення з номером 82 не виявлено, а тому ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 16.07.2014 №144726-55-22- 07/38649745 про встановлення місцезнаходження та до ГВПМ у Печерському районі м. Києва було направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства від 17.07.2014 № 1969/9/26-55-22-07.

Крім того, звіркою ТОВ «Прод-ресурс» не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.10.2013 по 30.06.2014, а також не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.10.2013 по 30.06.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

В акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 №2639/26-55-22-07/38649745 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прод- ресурс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 зазначено, що відповідно до розшифровки податкового кредиту ТОВ «Прод-ресурс» за липень 2014 року він на 93,8 % складається за рахунок ТОВ «БК «Мангустін». Сума схемного податкового кредиту збільшилась за рахунок декларування СГ від ТОВ БК «Мангустін» поставок товарів (послуг) у липні на суму ПДВ 16.6 млн. грн. (ПК) без відповідного декларування податкових зобов'язань ТОВ «БК «Мангустін».

Згідно з базою даних 1 АС «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено, що за період діяльності з 01.07.2014 по 31.08.2014 на адресу ТОВ «Прод-ресурс» контрагентами - постачальниками не були виписані та зареєстровані податкові накладні на весь обсяг поставленого товару. Виписані постачальниками та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні не відповідають обсягу та номенклатурі поставленого ТОВ «Прод-ресурс» на користь покупців товару.

Також, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Прод-ресурс» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «Прод-ресурс» здійснювало діяльність з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду також і на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не потребує доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.03.2015 форми «Р» № 0002262206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 847 089 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 231 202 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 616 887 грн. та № 0002272206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 385 876 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 108 701 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 277 175 грн. є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2016 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.