Рішення

від 08.11.2016 по справі 920/775/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2016 Справа № 920/775/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Громадської організації «Сумщина», смт. Степанівка,

Сумський район, Сумська область,

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Столичний», м. Суми,

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про внесення вимог до реєстру кредиторських вимог ,

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від першого відповідача: предст. ОСОБА_1 (довіреність № 1617 від 23.08.2016);

від другого відповідача: не з’явився;

секретар судового засідання Завалій Г.В.

Суть спору : позивач у позовній заяві № 17 від 09.08.2016 просить суд зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до реєстру акцептованих вимог до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Столичний» кредиторські вимоги Громадської організації «Сумщина» в розмірі 612 000 грн. 00 коп.

Перший відповідач, згідно відзиву № 14-05/578 від 19.09.2016 на позовну заяву, заперечує повністю проти задоволення позову, вказуючи на те, що вимоги кредиторів ПАТ АБ «СТОЛИЧНИЙ» приймались протягом 30 днів з дня опублікування оголошення, тобто з 24 вересня 2015 року по 23 жовтня 2015 року включно. Позивач у встановлений чинним законодавством термін не звертався до першого відповідача з заявою про задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ст. 49 Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Другий відповідач, згідно письмового відзиву № б/н від 30.08.2016 на позовну заяву, заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що позовні вимоги заявлені до Фонду є безпідставними та необґрунтованими. Другий відповідач вказує, що Фонд гарантування як суб'єкт публічних правовідносин є суб'єктом владних повноважень, виконує покладені на нього державою владні управлінські функції з виконання покладених на нього завдань, зокрема, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом ліквідації та організації здійснення відшкодувань за вкладами, а тому спір між позивачем та Фондом гарантування підлягає розгляду в адміністративному суді.

Вищезазначену заява про розгляд справи в адміністративному суді господарським судом розглянуто та відмовлено у задоволені, оскільки спір про включення грошових вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що виникли в зв'язку з господарською діяльністю банку, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

02.11.2016 другий відповідач надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, в тому числі і пояснення від 02.11.2016 № 14-05/63, відповідно до яких просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог повністю.

Надані документи оглянуті судом в судовому засіданні 08.11.2016 та долучені до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача в судове засідання 08.11. 2016 року не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений налжним чином, ухвала суду від 27.09.2016 про відкладення розгляду справи повернута на адресу суду відділенням поштового зв’язку з зазнченням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

Уповноважений представник першого відповідача в судовому засіданні 08.11.2016 заперечував проти задоволення позовних вимог.

Уповноважений представник другого відповідача в судове засідання 08.11.2016 не прибув, про розгляд справи 08.11.2016 був повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

08.06.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського рахунку в національній валюті № 90019, за умовами якого банк (відповідач 1) відкриває клієнту (позивачу) поточний рахунок № 26005000190019 в національній валюті України на підставі заяви та наданих документів відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 № 492 із змінами і доповненнями.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором рішенням Господарського суду Сумської області від 20.10.2015 у справі № 920/1357/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Столичний» (вул. Харківська, буд 1, м. Суми, 40035, код 20028816) на користь Громадської організації «Сумщина» (вул.. Соборна, буд. 29 «Г», м. Суми, 40030, код 36719527) 600000,00 грн. боргу та 12000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

03.11.2015 на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 20.10.2015 у справі № 920/1357/15 Господарським судом Сумської області видано наказ.

22.12.2015 відділом Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 49724887 та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення у семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

09.07.2015 Постановою Правління Національного банку України № 453 ПАТ «Акціонерний банк «Столичний» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. 17.09.2015 року Постановою Правління Національного банку України № 614 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Столичний».

22.09.2016 Зарічним відділом державної виконавчої служби міста Суми було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № 49724887. Оригінал Наказу Господарського суду Сумської області по справі № 920/1357/15 від 03.11.2015, було передано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що вбачається з листа № 369/24 від 22.09.2016.

Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що має документально підтверджені кредиторські вимоги до відповідача, які останнім не включені до реєстру акцептованих вимог, які віднесені до сьомої черги погашення, чим завдано шкоди позивачу.

Оцінюючи подані докази, пояснення сторін суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2015 Постановою Правління Національного банку України № 453 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Столичний» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію, а також призначено уповноважену особу Фонду. 17.09.2015 Постановою Правління Національного банку України № 614 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Столичний».

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно з п. 54 ст. 2 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 46 Закону, з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частинами 1, 2, 4 та 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

В газеті «Голос України» № 177 (6181) (четвер, 24 вересня 2015 року) опубліковано відомості про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Столичний» та про право кредиторів заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Однак, позивач не скористався своїм правом та не звернувся до Уповноваженої особи Фонду з відповідною вимогою до відповідача про включення його до реєстру кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про включення його вимог до акцептованого реєстру кредиторів у порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний був включити вимоги позивача до акцептованого реєстру кредиторів в зв'язку з направленням ВДВС оригіналу наказу судом не береться до уваги, оскільки таке направлення судових наказів до ліквідатора не тягне за собою автоматичне включення до реєстру вимог кредиторів згідно із законом та за приписами ст.ст.45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов'язок щодо звернення до Фонду із заявою про затвердження вимог кредиторів покладено саме на кредиторів.

Таким чином, відповідно до п.8 ст.49 Закону, вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.11.2016.

Суддя ОСОБА_2