Постанова

від 01.11.2016 по справі 802/1490/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2016 р. Справа № 802/1490/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.

представників сторін:

позивача: Тимчука В.О.

відповідача: Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "АГРО-ТЕКС ПЛЮС"

до: Волинської митниці Державної фіскальної служби

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" (далі - ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС") до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що для поміщення товарів у митний режим імпорту сплачено митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту. Так, позивачем було підготовлено та надано банку платіжне доручення № 1 від 05 квітня 2016 року про сплату на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу: *350;37018810 оплата за митне оформлення та розмитнення комбайна Class Lexion 580 випуск 2008 Сеse 2388 випуску 2008 р. J.D 690 випуску 2008 року без ПДВ". Отримувач платежу - Волинська митниця ДФС. Відповідно до зазначеного платіжного доручення, банк був зобов'язаний перерахувати з рахунку позивача на рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн. митних платежів. Однак, станом на 05 квітня 2016 року на банківському рахунку позивача № 26007164825001 в банку розміщувались грошові кошти в сумі 1 539 559,63 грн. 04 травня 2016 року позивачем направлено запит № 04/05/16 про отримання публічної інформації в якому зазначено про необхідність визнання підприємства таким, що виконало зобов'язання щодо сплати митних платежів згідно платіжного доручення №1 від 05 квітня 2016 року, а відтак їх повного визнання та зарахування. Листом № 4315/03-70-19-01 від 17 травня 2016 року Волинська митниця Державної фіскальної служби повідомила, що на депозитний рахунок для юридичних осіб Волинської митниці ДФС кошти в сумі 1 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року не надходили. 16 вересня 2016 року позивачем повторно направлено відповідачу заяву з проханням зарахувати платіж в розмірі 1500 000,00 грн. в рахунок сплати митних платежів ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" відповідно до платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року. ТОВ "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" не погоджується з протиправними діями відповідача щодо не зарахування грошових зобов'язань в розмірі 1 500 000,00 грн. в рахунок сплати митних платежів відповідно до платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року та вважає, що ним виконано грошові зобов'язання зі сплати митних платежів з моменту подання на виконання в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому просив врахувати подані письмові заперечення (а.с. 58-62).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" було підготовлено та надано банку платіжне доручення № 1 від 05 квітня 2016 року про сплату на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу: *350;37018810 оплата за митне оформлення та розмитнення комбайна Class Lexion 580 випуск 2008 Сеse 2388 випуску 2008 р J.D 690 випуску 2008 року без ПДВ". Отримувач платежу - Волинська митниця ДФС (а.с. 24).

Відповідно до зазначеного платіжного доручення, банк був зобов'язаний перерахувати з рахунку позивача на рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн. митних платежів.

04 травня 2016 року позивачем направлено запит № 04/05/16 про отримання публічної інформації в якому зазначено про необхідність визнання підприємства таким, що виконало зобов'язання щодо сплати митних платежів згідно платіжного доручення №1 від 05 квітня 2016 року, а відтак їх повного визнання та зарахування (а.с. 33-34).

Листом № 4315/03-70-19-01 від 17 травня 2016 року Волинська митниця Державної фіскальної служби повідомила, що на депозитний рахунок для юридичних осіб Волинської митниці ДФС кошти в сумі 1 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року не надходили (а.с. 68).

16 вересня 2016 року позивачем повторно направлено відповідачу заяву з проханням зарахувати платіж в розмірі 1500 000,00 грн. в рахунок сплати митних платежів ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" відповідно до платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року (а.с. 43-44).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Митне оформлення товарів та послуг, що потребують перетину через державний кордон України врегульовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України, Податковим кодексом України та міжнародними договорами України.

Так, з метою ввезення товару на митну територію України на позивача, як на суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, покладається обов'язок, в тому числі, зі сплати митних платежів.

Відповідно до пп. 14.1.113 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України митні платежі - це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Згідно ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно п. 1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Частиною 1 ст.278 МК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Обов'язок зі сплати митних платежів, згідно положень п.1 ч.І ст.289 МК України виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну України.

Відповідно до ст.291 та 292 МК України обов'язок зі сплати митних платежів припиняється при виконанні обов'язку зі сплати митних платежів, а в свою чергу обов'язок зі сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів, при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення.

У судовому засіданні представником відповідача зазначено, що перевіривши увесь перелік митних оформлень згідно Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор", які відбувалися на Волинській митниці ДФС за участю суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та обороти учасника ЗЕД з 01 січня 2016 року по 23 вересня 2016 року з Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" можна стверджувати, що митне оформлення комбайна Class Lexion 580 випуск 2008 Cese 2388 випуску 2008 року J. D. 690 випуску 2008 року" не проведено та особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання авансових платежів не здійснено.

Разом з тим, за висновками відповідача, обов'язок позивача щодо виконання податкових зобов'язань вважається виконаним з моменту отримання таких коштів відповідачем.

Відповідно до положень статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів. Авансові платежі вносяться у валюті України.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей суми авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні Формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1093 від 16 листопада 2005 року "Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства" встановлено, що митні та інші платежі, які вносяться до/або під час митного оформлення, переводяться на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства.

Відповідно до пункту 2 постанови № 1093 наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України №25/44 від 24 січня 2006 року затверджено Порядок розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення.

Цей Порядок визначає процедуру розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, що вносяться до/або під час митного оформлення, відповідно до вимог вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

У Порядку 25/44 термін "передоплата" означає попереднє грошове забезпечення, а саме кошти платника, який за власним рішенням перераховує кошти на визначені відповідно до Порядку рахунки для забезпечення сплати митних та інших платежів.

Згідно п.2.1 глави 2 Порядку 25/44 для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, а також виконання завдань, покладених на митну службу України, в органах Державного казначейства України застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №119 від 28 листопада 2000 року за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734), призначення якого - "облік руху митних та інших платежів, які справляються до/або під час митного оформлення на рахунки органів стягнення". Кошти, що обліковуються за депозитним рахунком 3734, не належать митним органам.

Пунктом 2.2 гл.2 Порядку 25/44 визначено, що для зарахування коштів, що вносяться платниками або громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів. Сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Суми коштів передоплати (доплати), що обліковуються на депозитних рахунках, відкритих на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення", підтверджуються випискою органу Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08 липня 2010 року Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

При цьому, ч.5 вказаної статті Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Окрім того, представником відповідача зазначено, що підтвердження про надходження сум передоплати Волинська митниця ДФС (управління адміністрування митних платежів) отримує впродовж робочого дня в режимі "ON-LINE" АСМО "Інспектор" та звірка проводиться з виписками банку наявними в управлінні фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Волинської митниці ДФС.

Згідно даних АСМО "Інспектор" інформація про надходження коштів попередньої оплати згідно платіжного доручення від 05 квітня 2016 року в сумі 1500000,00 грн. відсутня. Згідно виписок Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві на депозитний рахунок митниці № 7347220520026, вищевказана сума не зарахована, про що листами було повідомлено ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" (а.с. 68-70).

Разом з тим, для з'ясування причин не зарахування платежу, до ГУДКСУ у м. Києві було підготовлено запит №8841/03-70-05-02 від 23 вересня 2016 року (а.с. 71).

Листом Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом №12-08/1538-11773 від 10 жовтня 2016 року повідомило, що грошові кошти в розмірі 1 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 05 квітня 2016 року від платника ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС" на депозитний рахунок № 37347220520026 відкритий на ім'я Волинської митниці ДФС, за період з 05 квітня 2016 року по даний час не надходили (а.с. 72).

Одночасно зазначено, що на копії платіжного доручення від 05 квітня 2016 року №1 ПП "АГРО-ТЕКС ПЛЮС відсутній штамп банку ПАТ КБ "Хрещатик" у реквізиті "проведено банком" щодо списання коштів з рахунку платника та повідомлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 234 від 05 квітня 2016 року були прийняті рішення про віднесення банку ПАБ КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №463 від 05 квітня 2016 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Хрещатик".

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні грошових зобов'язань у розмірі 1500000,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна