Постанова

від 09.11.2016 по справі 826/6024/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.u

Справа: № 826/6024/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про :

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача та протиправними дій, пов'язаних з невизнанням позивача таким, що виконав податкові зобов'язання в рамках окремих платіжних доручень;

- зобов'язання відповідача внести до лицьової картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ «Спорт Лідер» (код ЄДРПОУ 35017070) запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями: № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лідер Спорт» на підставі платіжних доручень від 03.09.2015 р. №№ 179, 180, від 04.09.2015 р. №№ 189, 190 191, 192, 193, 198, 197, 196, 195, 194, від 09.09.2015 р. № 199 через ПАТ «Банк Національні Інвестиції» було здійснено сплату митних платежів за митне оформлення товарів.

03.11.2015 р. ТОВ «Спорт Лідер» звернулось до відповідача із заявою про зарахування коштів до бюджету України, визнання позивача таким, що виконав податкові зобов'язання та внесення запису до зворотного боку інтегрованої кратки про сплату митних платежів на підставі платіжних доручень від 03.09.2015 р. №№ 179, 180, від 04.09.2015 р. №№ 189, 190 191, 192, 193, 198, 197, 196, 195, 194, від 09.09.2015 р. № 199.

19.11.2015 р. позивачем було отримано відповідь від Київської міської митниці Державної фіскальної служби № 7044/10/26-70-25-01-04 про відмову в задоволенні його вимог у зв'язку з тим, що кошти за вказаними платіжними дорученнями на рахунок відповідача на надійшли.

Позивач, вважаючи зазначені дії та бездіяльність митного органу протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання зі сплати митних платежів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-ІІІ), Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 (далі - Інструкція № 174), Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі - Інструкція № 22), Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерств доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 765), Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. № 422 (далі - Порядок № 422).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.113 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що митні платежі - це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Згідно зі ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ст. 299 МК України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Авансові платежі вносяться у валюті України.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей суми авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.

Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.

На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов'язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків.

Відповідно до п. 129.6, 129.7 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

У п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ закріплено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону N 2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно зі ст. 22 Закону N 2346-III ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

У п.п. 2.14, 2.19 Порядку № 22 визначено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з приписами Інструкції № 174 виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до п.п. 1, 5, 11-13 Порядку № 765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Усі вартісні операції в інтегрованій картці платника здійснюються у гривнях з двома десятковими знаками.

Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Відповідно до п. 2 роздлу І та п. 1 розділу ІІ Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що при переміщенні товарів через митний кордон України на імпортера покладається обов'язок зі сплати відповідних митних платежів, які є податками у розумінні ПК України, і такий обов'язок є виконаним з моменту подання платником до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування відповідної грошової суми на рахунок відповідного митного органу і надання розпорядження митному органу в порядку ст. 299 МК України щодо її цільового призначення.

При цьому, слід враховувати, що платник не несе відповідальності за дії банківських установ, через які ним здійснюється перерахування коштів для сплати податкових зобов'язань, включаючи митні платежі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року по справі № 820/18291/14, від 23 лютого 2016 року по справі № 808/6024/14, від 26 травня 2016 року по справі № 822/1921/14, а також наведена в листі-роз'ясненні ДФС України від 16.10.2015 р. № 9647/Б/99-99-10-03-03-14.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що на підставі платіжних доручень від 03.09.2015 р. №№ 179, 180, від 04.09.2015 р. №№ 189, 190 191, 192, 193, 196, 195, 194, від 09.09.2015 р. № 199 на рахунок відповідача у ДКСУ було перераховано кошти в якості митних платежів (авансових внесків) за ввезення товарів на територію України в режимі імпорту, такі платіжні доручення були отримані Банком та прийняті ним до виконання, однак, транзакція коштів за їх призначенням не була здійснена з вини Банка.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання зі сплати митних платежів і не повинен нести відповідальність, зокрема у вигляді повторної їх сплати, через своєчасне невиконання Банком обов'язків зі здійснення транзакції, а тому невизнання відповідачем ТОВ «Спорт Лідер» таким, що виконав свої податкові зобов'язання щодо сплати митних платежів за вищевказаними платіжними дорученнями є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови відповідача визнати позивача таким, що виконав податкові зобов'язання зі сплати митних платежів за платіжними дорученнями від 03.09.2015 р. №№ 179, 180, від 04.09.2015 р. №№ 189, 190 191, 192, 193, 196, 195, 194, від 09.09.2015 р. № 199, та вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови в цій частині було повно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, з дотриманням вимог ст.ст.159,200 КАС України, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Посилання апелянта на те, що кошти зі сплати позивачем митних платежів на його рахунок перераховані не були, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, зазначені кошти були своєчасно сплачені позивачем шляхом їх звернення до банківської установи і не надійшли до бюджету з вини банку, що у відповідності до приписів ст. 129 ПК України виключає підстави для притягнення його до відповідальності, зокрема вимоги щодо їх повторної сплати.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволення вищезазначених позовних вимог і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних дій та не переконав суд у своїй правоті.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що у платіжних дорученнях від 04.09.2015 р. №№ 197, 198 отримувачем коштів зазначено ТОВ «Ю.Т.Інвестмент» та УДКСУ в Подільському районі ГУДКСУ у м. Києві, а не Київську міську митницю ДФС, а тому, в даному випадку відсутні підстави для визнання сплачених по ним коштів митними платежами (авансовими внесками), колегія суддів вважає обґрунтованими та приймає до уваги з наступних підстав.

Так, апеляційний суд встановив, що зазначених платіжних дорученнях, на які посилається апелянт, вказано інших отримувачів та інше цільове призначення платежу.

Так, у дорученні від 04.09.2015 р. № 197 зазначено отримувачем коштів ТОВ «Ю.Т.Інвестмент», а призначенням платежу - оренда офісного приміщення; у дорученні від 04.09.2015 р. № 198 отримувачем вказано УДКСУ в Подільському районі ГУДКСУ у м. Києві, а призначенням платежі - авансовий внесок податку на прибуток за 2015 рік /Т.1 а.с.25-26/.

З цього приводу представник позивача в своїх письмових поясненнях, приєднаних до справи в суді апеляційної інстанції відзначив, що вимоги в частині вказаних платіжних доручень від 04.09.2015 р. №№ 197,198 були заявлені помилково.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідач, відмовляючи позивачу у визнанні його таким, що виконав податкові зобов'язання зі сплати митних платежів за вказаними платіжними дорученнями №№ 197,198, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, а отже підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині відсутні, що помилково не було встановлено судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення вказаних позовних вимог, що у відповідності до ст.202 КАС України, є правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Крім того, перевіряючи оскаржуване судове рішення у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача внести до лицьової картки особового рахунку ТОВ «Спорт Лідер» запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями: № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, з наведених вище правових норм вбачається, що відображення митним органом показників виконання суб'єктами господарювання (декларантами) їх обов'язків зі сплати митних платежів та податкових зобов'язань здійснюється на підставі виконаних ним вказаних обов'язків, а тому такі позовні вимоги на даній стадії правовідносин є передчасними і їх задоволення судом призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року у справі № 805/1845/15-а та від 05 жовтня 2016 року у справі № 805/1753/15-а.

Водночас, у відповідності до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на це, а також з урахуванням приписів ст.2 КАС України, колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції та призвело до порушення ним норм процесуального права і неправильного вирішення вказаних позовних вимог , що відповідно до ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської міської митниці Державної фіскальної служби України підлягає задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови визнати позивача таким, який виконав податкові зобов'язання зі сплати митних платежів за платіжними в дорученнями від 04.09.2015 р. №№ 197, 198 та зобов'язання його внести до лицьової сторони картки особового рахунку позивача запис про сплату грошових коштів - скасуванню, позовні вимоги в цій частині - залишенню без задоволення, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо відмови визнати товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» таким, яке виконало податкові зобов'язання зі сплати митних платежів за платіжними в дорученнями від 04.09.2015 р. №№ 197, 198, та зобов'язання Київської міської митниці Державної фіскальної служби України внести до лицьової картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ «Спорт Лідер» (код ЄДРПОУ 35017070) запис про сплату грошових коштів за платіжними дорученнями: № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р. - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 09 листопада 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.