Постанова

від 08.11.2016 по справі 916/832/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 916/832/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Конкорд", м. Одеса (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2016 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016

зі справи № 916/832/16

за позовом приватного підприємства - фірми "Асоль", м. Одеса (далі - Підприємство),

до Товариства

про стягнення 420 000 грн. та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Пригари О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: стягнення 420 000 грн. несплаченої орендної плати за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 за договором оренди від 15.03.2013 №15/04 (далі - Договір оренди); зобов'язання відповідача відновити роботу силового кабеля портального крану, живлячого кабеля від складу ГСМ до складського приміщення, відновити 3 панелі перекриття та ввести у стан, придатний до експлуатації, глибинний насос.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2016 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія суддів у складі: Лашин В.В. - головуючий, Величко Т.А. і Воронюк О.Л.): частково задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 420 000 грн. заборгованості з орендної плати, а також 13 230 грн. судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути з Підприємства на користь Товариства витрати на оплату судового збору у розмірі 12 520, 80 грн. Скаргу з посиланням на статті 4 2 , 43, 77, 84, 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 526, 530, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 5 Закону України "Про судовий збір" мотивовано прийняттям постанови апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було дотримано норм статті 63 ГПК України та статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від Підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, оскільки "уповноважений представник ППФ "Асоль" позбавлений можливості прибути в судове засідання внаслідок хвороби". Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення даного клопотання у зв'язку з тим, що: ухвалою названого суду від 20.10.2016 у цій справі явку в судове засідання касаційної інстанції представників сторін визнано необов'язковою; обставини, зазначені в клопотанні, так само як і неможливість явки в засідання, нічим не підтверджені; матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника Підприємства.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

15.04.2013 Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено Договір оренди, згідно з умовами якого:

- орендодавець передає орендарю в оренду частину складських площ з під'їзним з/д шляхом, довжиною 80 метрів, що примикає до станції Одеса-Застава 1, що належать орендодавцю (пункт 1.1);

- передача в оренду та повернення з оренди складських площ з під'їзним шляхом оформлюється актами приймання-передачі, підписаними сторонами. Акт приймання-передачі доповнюється докладною фотофіксацією об'єкта оренди (пункт 1.2);

- об'єкт оренди складається із складської площадки з твердим асфальтобетонним покриттям, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 А, площею 10 500 кв.м; площа визначається шляхом виміру її сторонами з підписанням відповідного акта (пункт 1.3 у редакції додаткової угоди від 01.06.2014 № 4 до Договору оренди);

- сума щомісячної орендної плати встановлюється із розрахунку 10,50 грн. за 1 кв.м площі, що складає 105 000 грн. (пункт 2.1 у редакції додаткової угоди від 01.06.2014 № 4 до Договору оренди);

- орендодавець зобов'язаний забезпечити цілодобовий доступ робітникам та транспорту орендаря до площадки з твердим асфальтобетонним покриттям, що орендується, при цьому вхід на орендовану територію має проводитись строго за перепустками (підпункт 3.1.1 пункту 3.1);

- договір вступає в силу з моменту підписання акта приймання-передачі (пункт 5.1);

- строк дії договору до 31 грудня 2013 року з правом його подальшої пролонгації додатковою угодою, підписаною обома сторонами (пункт 5.2).

Орендні правовідносини були продовжені до 31.12.2015, і даний факт сторонами не заперечується.

За актом приймання-передачі від 11.06.2013 Підприємством було передано Товариству складську площадку з твердим асфальтобетонним покриттям, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 А, площею 10 000 кв.м.

01.08.2013 Підприємством (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено договір оренди № 01/08 (далі - Договір №01/08), згідно з умовами якого:

- орендодавець передає орендарю в користування кран баштовий МВ 1645 реєстраційний № 12080 складовий згідно з актом приймання-передачі (пункт 1.1);

- строк оренди встановлюється до 31.12.2013 (пункт 1.2).

За актом приймання-передачі від 01.08.2013 Підприємство передало Товариству в користування кран баштовий МВ 1645.

31.07.2015 Товариство звернулося до Підприємства з листом про розірвання Договору оренди з 10.08.2015.

На вказаний лист Підприємство листом від 04.08.2015 №111 повідомило про можливість розірвання договору оренди при виконанні таких умов: проведення взаєморозрахунків; погодження питання відновлення будівлі боксу, дорожнього покриття та інших пошкоджень, а також вивезення обладнання, належного Товариству.

Як вбачається з подальшого листування між Підприємством і Товариством, згода на розірвання Договору оренди сторонами досягнута не була (листи від 07.09.2015 №07/09 і №08/09, від 17.09.2015, претензія від 27.10.2015, лист від 27.10.2015 №155, лист від 28.10.2015 №13 тощо).

Згідно з відповіддю виробничого підрозділу Одеської дирекції залізничних перевезень Станція Одеса-Застава 1 ПАТ "Одеська залізниця" від 10.05.2016 під'їзна колія ПП "Асоль" не діє з 16 серпня 2015 року, подання та забирання вагонів не проводилося.

12 вересня та 07 листопада 2015 року представниками відповідача було складено акти про встановлення факту недопуску на орендовану територію позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення орендної плати у розмірі 420 000 грн., суд першої інстанції зазначив, що Договір оренди не є розірваним з 10.08.2015, оскільки умови останнього визначають, що зміни до нього оформлюються додатковими угодами, які сторонами про розірвання договору не укладалися. Проте відповідач починаючи з кінця серпня - початку вересня 2015 року орендовану площадку не використовує, оскільки не має доступу до об'єкта оренди, тому правові підстави для стягнення з останнього 420 000 грн. орендної плати відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства відновити роботу силового кабелю портального крану, живлячого кабелю від складу ГСМ до складського приміщення та відновлення 3-х панелей перекриття, а також приведення у стан, придатний до експлуатації, глибинного насосу, суд першої інстанції виходив з такого.

Орендні правовідносини щодо баштового крану МВ 1645, реєстраційний №12080, регулювалися Договором №01/08, строк дії якого сплинув 31.12.2013, доказів його пролонгації чи подальшого використання крану відповідачем або доказів, що підтверджували б погіршення технічного стану баштового крану МВ 1645, реєстраційний №12080, матеріали справи не містять.

До того ж матеріали справи не містять і належних доказів передання відповідачу та, відповідно, використання ним 3-х панелей перекриття та глибинного насосу, у зв'язку з чим недоведеними є посилання позивача на те, що саме з вини відповідача було пошкоджено зазначене майно. При цьому судом враховано, що акти, на які посилався позивач, не є належними доказами пошкодження майна саме відповідачем, оскільки встановлюють лише сам факт наявності пошкоджень.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства відновити роботу силового кабелю портального крану, живлячого кабелю від складу ГСМ до складського приміщення та відновлення 3-х панелей перекриття, а також приведення у стан, придатний до експлуатації, глибинного насосу, оскільки умовами Договору №01/08 строк його дії встановлений до 31.12.2013 та не передбачено його пролонгації. Матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджували б обставини пошкодження крану та іншого обладнання, про яке йдеться у позові Підприємства. Акти від 10.09.2013, від 21.03.2014, від 11.05.2015, від 18.06.2015 оформлені комісією із складу працівників позивача в односторонньому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 420 000 грн. та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статті 291 Господарського кодексу України, 653, 654, 795 ЦК України, зазначив, що матеріали справи не містять доказів складення акта повернення орендованого майна, а також угоди, оформленої у письмовому вигляді, щодо припинення орендних правовідносин.

Стосовно доказів відповідача на підтвердження обставин неможливості використання ним орендованого майна з серпня 2015 року через обставини, за які він не відповідає, судом апеляційної інстанції зазначено, що: акти Товариства про недопущення на орендовану територію не є належними доказами, оскільки складені в односторонньому порядку; лист ПАТ "Укрзалізниця" про те, що під'їзд на колію з 16.08.2015 не використовувався, не свідчить про здійснення перешкод з боку Підприємства, а лише констатує те, що Товариство добровільно не здійснювало користування орендованим майном, що не звільняє відповідача від сплати орендної плати; лист Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 18.03.2016№ 38/1-3106-ЕО не підтверджує неправомірних дій Підприємства та в ньому не міститься висновку про те, що факти, викладені у листі відповідача, дійсно підтвердилися. До того ж у згаданому листі не вказано, в який саме період відбуваються події, тоді як позивач вимагає орендну плату за період з 01 вересня по 31 грудня 2015 року.

Врахувавши умови пункту 2.1 Договору оренди (у редакції додаткової угоди від 01.06.2014 № 4 до Договору оренди), суд апеляційної інстанції встановив, що сума орендної плати за місяць становить 105 000 грн. Отже, заборгованість відповідача становить 420 000 грн.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з задоволенням судом апеляційної інстанції позовних вимог у частині стягнення 420 000 грн. орендної плати і "недослідженістю судами правильності сплати судового збору". Судові рішення попередніх судових інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства відновити роботу силового кабелю портального крану, живлячого кабелю від складу ГСМ до складського приміщення та відновлення 3-х панелей перекриття, а також приведення у стан, придатний до експлуатації, глибинного насосу скаржником не заперечуються.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом ( частина перша статті 651);

- у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (частина третя статті 653);

- за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759);

- за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762);

- наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина шоста статті 762);

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України:

- за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (частина перша);

- до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина шоста).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, з'ясувавши: що відповідачем за Договором оренди не було сплачено орендну плату за період з 01 вересня по 31 грудня 2015 року в розмірі, визначеному Договором оренди; відсутність належних та допустимих доказів у розумінні статей 33, 34 ГПК України розірвання чи припинення Договору оренди за згодою сторін; неповернення орендованого майна відповідачем у порядку, визначеному пунктом 1.2 Договору оренди, - дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди щодо сплати орендної плати у розмірі 420 000 грн. та наявності правових підстав для її стягнення.

Доводи скаржника про те, що ним не використовувалося орендоване майно у спірний період через обставини, за які він не відповідає, вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи.

Посилання скаржника на те, що позивачем, на порушення умов Договору оренди, не було надано відповідачу відповідних рахунків на оплату орендної плати, в результаті чого строк виконання зобов'язання зі сплати орендної плати не настав, не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки невиставлення Підприємством рахунка для сплати Товариством орендної плати, не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди, оскільки пунктами 2.1 та 2.2 Договору оренди чітко передбачені розмір та строк сплати щомісячної орендної плати.

Що ж до твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки постанову прийнято за відсутності представника відповідача, не беруться Вищим господарським судом України до уваги, тому що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, докази чого містяться в матеріалах справи.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності повернення судами попередніх інстанцій позовної заяви та апеляційної скарги через невірну сплату позивачем судового збору за подання, відповідно, позовної заяви та апеляційної скарги, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки дані обставини не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, а питання, пов'язані з розподілом судових витрат, за необхідності можуть бути вирішені в порядку, передбаченому статтею 88 ГПК України.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 111 7 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 зі справи № 916/832/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Конкорд" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Студенець