Постанова

від 08.11.2016 по справі 908/5985/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 908/5985/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу державного концерну "Укроборонпром", м. Київ (далі - Концерн),

на рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016

зі справи № 908/5985/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології", м. Київ (далі - Компанія),

до казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс"Іскра", м. Запоріжжя (далі - Підприємство),

про стягнення 2 767 195,89 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Концерн,

за участю військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України, м. Запоріжжя (далі - Прокурор).

Судове засідання проведено за участю:

представника Компанії - Літовського Д.Е., Абліцової Ю.М.,

представника Підприємства - Панченко О.О., Чуба С.М.,

представника Концерну - Перегонцева І.А.,

Прокурора - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 2 767 195,89 грн., з яких: 2 100 000 грн. - сума заборгованості за ліцензійним договором; 623 700 грн. - "інфляційні витрати"; 43 495,89 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, Ломовцева Н.В. і Радіонова О.О.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Компанії: 2 100 000 грн. основної заборгованості; 598 908,54 грн. "інфляційних втрат"; 43 495,89 грн. - 3% річних; 41 136,07 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Концерн просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій зі справи і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Скаргу з посиланням на положення статей 509, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4 2 , 4 3 , 41, 43, 79, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права.

У відзиві - запереченні на касаційну скаргу (а також у своїх письмових поясненнях щодо неї) Підприємство зазначає про необґрунтованість доводів скаржника і просить скаргу задовольнити частково, змінити рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 з цієї справи, вимоги Компанії задовольнити частково, в сумі 2 100 000 грн. основного боргу, а в іншій частині позову (щодо стягнення "інфляційних втрат" та пені) відмовити.

Компанія у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Компанія є власником винаходу "Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації" (далі - Винахід-1), що захищений патентом України №37865, та винаходу "Пристрій автоматичного виявлення сигналів" (далі - Винахід-2), що захищений патентом України №37870, та діє за дорученням власників: ноу-хау "Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплерівських фільтрів" до Винаходу-2 (договір комісії від 01.02.2012 №01/01к-12), ноу-хау "Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат" до Винаходу-1 (договір комісії від 01.02.2012 №01/02к-12), ноу-хау "Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсних завад" до Винаходу-2 (договір комісії від 01.02.2012 №01/03к-12), ноу-хау "Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад" до Винаходу-2 (договір комісії від 01.02.2012 №01/04к-12), ноу-хау "Спосіб виявлення та бланкировання несинхронних завад" до Винаходу-2 (договір комісії від 01.02.2012 №01/05к-12).

Компанія (ліцензіар), яка є власником Винаходу-1 та Винаходу-2, а також діє за дорученням власників названих ноу-хау на підставі зазначених договорів комісії, і Підприємство, беручи до уваги, що ліцензіат бажає придбати виключну ліцензію на використання сукупності винаходу та сукупності ноу-хау (далі - об'єкти права інтелектуальної власності; ОІВ) з метою виготовлення та іншого введення в цивільний оборот продукту по ліцензії уклали ліцензійний договір від 12.02.2015 №01-і/рпн17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності (далі - Договір).

За умовами Договору:

- ліцензіар видає ліцензіату на строк дії цього договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау на умовах цього договору на території Підприємства. При цьому ліцензіату надається право на виготовлення із застосуванням ОІВ, застосування, пропонування для продажу, продаж та інше введення в цивільний оборот продукту по ліцензії на території або зберігання продукту по ліцензії в зазначених вище цілях на території. Ліцензіат за отримання та використання цього права сплачує ліцензіару винагороду (пункт 2);

- ліцензіар має право одержувати від ліцензіата винагороду за отримання та використання ОІВ відповідно до обсягів фактичного використання (пункт 3.4.1);

- за надання прав, передбачених даним договором, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду, сума якої визначається у додатковій угоді №1 до даного договору. Винагорода виплачується у вигляді роялті. Всі розрахунки з бюджетом по платежах даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.1);

- ліцензіат згідно з пунктом 3.7.2 Договору надає ліцензіару звіт про використання об'єктів права інтелектуальної власності після реалізації кожної одиниці продукту, виготовленого по ліцензії, але не пізніше дати підписання акта пусконалагоджувальних робіт на кожну одиницю продукту. Ліцензіат має право надати ліцензіару звіт про використання об'єктів права інтелектуальної власності до моменту реалізації кожної одиниці продукту, виготовленого по ліцензії, який є підставою для оформлення сторонами акта про використання відповідних об'єктів (пункт 6.2);

- роялті сплачується ліцензіару ліцензіатом на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акта про використання об'єктів права інтелектуальної власності з урахуванням вимог, передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акта пусконалагоджувальних робіт (пункт 6.3);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 (пункт 8.1);

- сторони засвідчують, що технічна документація на ОІВ передана ліцензіаром ліцензіату згідно з актом приймання - передачі права від 02.02.2012 до Договору; цей акт є невід'ємною складовою частиною Договору (пункт 9.1).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 12.02.2015 №1 до Договору сторони погодилися визначити вартість майнових прав інтелектуальної власності - права використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау при виробництві та модернізації радіолокаційної станції згідно з погодженим ними звітом про таку оцінку в таких розмірах: роялті (періодичні платежі за право використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау) за одиницю продукту по ліцензії складає 2 100 000 грн. Строк платежу на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акта про використання об'єктів права інтелектуальної власності з урахуванням вимог, передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акта пусконалагоджувальних робіт.

Пунктом 3 додаткової угоди від 12.02.2015 №1 до Договору встановлено, що дата підписання сторонами акта про використання об'єктів права інтелектуальної власності є датою нарахування роялті. Підставою для визнання доходів або витрат сторони визнають статтю 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункти 4, 6, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та пункт 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Сторонами підписано протокол ціни від 12.02.2015 №1 до Договору, яким сторони узгодили розмір періодичного платежу за право використання кожного винаходу та ноу-хау.

Про використання Підприємством у лютому 2015 року об'єктів права інтелектуальної власності на підставі Договору свідчать акти форми №ІВ-6.

Матеріали справи містять також договір комісії від 13.06.2014 №SТЕ-3-115-Д/Е-14 (зі змінами), укладений Підприємством (комітент) і ДП ДЗГП "Спецтехноекспорт" (комісіонер), за умовами якого Підприємство доручає комісіонеру, а той бере на себе зобов'язання за комісійну плату вчинити від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт з інопартнером, у подальшому "Покупець", на постачання та експорт комітентом виробів спеціального призначення, в подальшому "Вироби", та надання послуг з підготовки спеціалістів інозамовника, за номенклатурою, у кількості, по ціні, строкам та умовам постачання у відповідності з умовами даного договору (далі - Договір комісії).

Підприємством згідно з актом про використання об'єкта права інтелектуальної власності форми № ІВ-6 виготовлено пристрій пам'яті CFast 4096А вЮ3.069.061-05 напівпричіп 6УФ6М1-1 (вЮ2.00.050-06) виробу РЛС 36Д6М1-1 (другий виріб), який за Договором комісії замовлений у Нігерію з датою початку використання 25.02.2015; виріб переданий ДП ДЗГП "Спецтехноекспорт" за приймально-передавальним актом від 18.02.2015 № 1 та актом здачі-приймання товару від 20.01.2015 з датою прийняття 20.02.2015.

Відповідно до умов Договору сторонами підписано: 1) акт від 16.02.2015 №1 про використання об'єктів права інтелектуальної власності, яким засвідчено, що ліцензіат протягом 02.12.2014 - 16.02.2015 використовував об'єкти права інтелектуальної власності у складі сукупності винаходів та сукупності ноу-хау. Ліцензіатом за період з 02.12.2014 по 16.02.2015 виготовлено одну одиницю продукту за ліцензією; 2) акт від 25.02.2015 № 2 про використання об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до якого ліцензіатом за період з 16.02.2015 по 25.02.2015 реалізована одна одиниця продукту по ліцензії. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 12.02.2015 № 1 до Договору ліцензіат повинен сплатити ліцензіару на протязі 15 календарних днів після підписання цього акта роялті в сумі 2 100 000 грн.

Через прострочення виконання зобов'язань зі сплати роялті Компанія звернулася до Підприємства з претензією щодо погашення суми заборгованості та сплати пені і штрафу. Підприємство зазначило (у відповіді на претензію) про зупинення платежу Концерном шляхом непогодження реєстру платежів. У зв'язку з наведеним Компанія звернулася з позовом до суду.

Позов у частині суми основної заборгованості (2 100 000 грн.) є обґрунтованим. Доказів сплати відповідної суми Підприємством не подано.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум "інфляційних втрат" та 3% річних.

Судова експертиза в даній справі не призначалася, клопотання про її призначення, заявлені учасниками судового процесу, судом відхилено, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору в ній.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода третьої особи (Концерну) з прийнятими у справі судовими рішеннями, зокрема, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016.

Оскаржуючи останню, Концерн звертає увагу на те, що Прокурором до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зупинення провадження в даній справі у зв'язку з тим, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходилася справа № 910/5389/16 за позовом Концерну до Компанії та Підприємства про визнання недійсним укладеного між останніми Договору.

Відповідне клопотання дійсно наявне в матеріалах справи, а судом апеляційної інстанції його було відхилено.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як зазначено у підпункті 2.17 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (зі змінами в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 № 6), якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Зважаючи на те, що позовні вимоги в даній справі, а також і рішення місцевого господарського суду в ній ґрунтувалися на Договорі, розгляд іншим судом справи зі спору про визнання Договору недійсним з урахуванням наведеного був підставою для зупинення апеляційного провадження в цій справі № 908/5958/15 до вирішення зазначеної іншої справи. Не здійснивши такого зупинення, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування наведеної норми процесуального права, що, в свою чергу, унеможливило прийняття ним законного та обґрунтованого судового рішення в даній справі. Вищий господарський суд України бере до уваги також, що, хоча питання про зупинення провадження у справі в суді першої інстанції й не вирішувалося, проте розгляд даної справи неможливий без з'ясування обставин, що встановлюються в іншій справі (№910/5389/16) іншим судом. Наведене відповідно до пункту 3 статті 111 9 та частини першої статті 111 10 ГПК України тягне за собою скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, що входять до предмета доказування в даній справі, дати їм та доводам учасників судового процесу належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного концерну "Укроборонпром" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 зі справи № 908/5985/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій