Рішення

від 22.05.2017 по справі 908/5985/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/167/15-5/116/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 Справа № 908/5985/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (04053, Київська область, м. Київ, вул. Артема, буд. 11-а, к. 301)

До відповідача: Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (69071, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний концерн «Укроборонпром» (04119, Київська область, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)

За участю: Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 2)

про стягнення 2 767 195,89 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №21/84-юр від 24.04.2017

Від 3-ої особи: ОСОБА_2, довіреність № Д-1401/2016 від 31.05.2016

Прокурор: Кришталевич В.М., посвідчення № 035731 від 21.09.2015

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 у справі №908/5985/15 позов задоволено частково, стягнуто з казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» 2100000,00 грн. основного боргу, 598908,54 грн. інфляційних втрат, 43495,89 грн. 3% річних, 41136,07 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 №908/5985/15 рішення господарського суду Запорізької області 18.02.2016 у справі №908/5985/15 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 908/5985/15 рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 зі справи № 908/5985/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2016, справу № 908/5985/15 передано на розгляду судді Проскурякова К.В.

Ухвалою суду від 22.11.2016 прийнято справу №908/2985/16, номер провадження №18/167/15 до розгляду, присвоєно справі номер провадження - 18/167/15-5/116/16, справу призначити до розгляду на 21.12.2016.

Ухвалою від 21.12.2016 провадження у справі № 908/5985/15 зупинено до завершення апеляційного розгляду справи №910/5389/16 та набрання чинності відповідним судом рішенням, зобов'язано сторони повідомити господарському суду Запорізької області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/5985/15.

23.03.2017 до господарського суду Запорізької області від Державного концерну «Укроборонпром» надійшла заява від 17.03.2017 за вих. №UOP 2.3-2574 про поновлення провадження у справі №908/5985/15, оскільки 22.02.2017 Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №910/5389/16, якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2016 про визнання недійсним договору від 12.02.2015.

Ухвалою суду від 03.04.2017 № 908/5985/15 провадження у справі поновлено з 24.04.2017, судове засідання призначено на 24.04.2017. У судовому засіданні оголошувалась перерва. У судовому засіданні 22.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програно-апаратного комплексу Оберіг .

Позивач у судове засіданні 22.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, підписана належним чином уповноваженим представником позивача ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2100000,00 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності №01-і/рпн/17/59-юр від 12.02.2015, укладеного між ТОВ Компанія інноваційні технології та КП НВК Іскра . Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого рішенням господарського суду м. Києва від 17.08.2016 у справі № 910/5389/16 за позовом Державного концерну Укроборонпром до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія інноваційні технології , 2. Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра про визнання договору недійсним позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від12.02.2012 №01-і/рпн/17/59-юр, укладений між ТОВ Компанія інноваційні технології та КП НВК Іскра . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 № 910/5389/16 рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2016 №910/5389/16 залишено без змін. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний право чин не створює юридичних наслідків. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Військовим прокурором надано наступні пояснення, оскільки ліцензійний договір №01-і/рпн17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 визнано у судовому порядку недійсним, то позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДК Укроборонпром також надав суду письмові пояснення, відповідно до яких підтримує правову позицію відповідача та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши документи, які наявні в матеріалах справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія інноваційні технології» (позивач у справі) є власником винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації» , що захищений патентом України № 37865 та винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , що захищений патентом України № 37870 та діє за дорученням власників: ноу-хау «Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/01к-12 від 01.02.2012), ноу-хау «Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат» до винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації» , що захищений патентом України №37865 (договір комісії 01/02к-12 від 01.02.2012), ноу-хау «Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсних завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/03к-12 від 01.02.2012.), ноу-хау «Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , що захищений патентом України № 37870 (договір комісії 01/04к-12 від 01.02.2012), ноу-хау «Спосіб виявлення та бланкировання несинхронних завад» до винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , що захищений патентом України № 37870 (договір комісії № 01/05к-12 від 01.02.2012).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія інноваційні технології» (далі - ліцензіар, позивач у справі), яке є власником винаходу «Пристрій обробки сигналів радіолокаційної інформації» та винаходу «Пристрій автоматичного виявлення сигналів» , а також діє за дорученням власників ноу-хау «Удосконалення способу виявлення траєкторій цілей з використанням вихідних сигналів доплеровських фільтрів» , ноу-хау «Модернізована радіолокаційна система виявлення та вимірювання координат» , ноу-хау «Удосконалення системи виявлення цілей на фоні імпульсних завад» , ноу-хау «Спосіб обробки радіолокаційної інформації та виявлення області завад» , ноу-хау «Спосіб виявлення та бланкировання несинхронних завад» на підставі зазначених вище договорів комісії та казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс» «Іскра» (далі - ліцензіат, відповідач у справі) 12.02.2015, приймаючи до уваги, що ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходу та сукупності ноу-хау (надалі - об'єкти права інтелектуальної власності, ОІВ) з метою виготовлення та іншого введення в цивільний оборот продукту по ліценції, уклали ліцензійний договір № 01-і/рпн17/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності (надалі - договір).

Відповідно до п. 2 договору ліцензіар видає ліцензіату на строк дії цього договору виключну ліцензію на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау на умовах цього договору на території КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» . При цьому ліцензіату надається право на виготовлення із застосуванням ОІВ, застосування, пропонування для продажу, продаж та інше введення в цивільний оборот продукту по ліцензії на території, або зберігання продукту по ліцензії в зазначених вище цілях на території. Ліцензіат за отримання та використання цього права сплачує ліцензіару винагороду.

Пунктом 3.4.1 договору встановлено, що ліцензіар має право одержувати від ліцензіата винагороду за отримання та використання ОІВ відповідно до обсягів його фактичного використання.

За надання прав, передбачених даним договором, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду. Сума винагороди визначається у ОСОБА_4 угоді № 1 до даного договору. Винагорода виплачується у вигляді роялті. Всі розрахунки з бюджетом по платежах даного договору здійснюються відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 договору).

Ліцензіат згідно п. 3.7.2 надає ліцензіару звіт про використання об'єктів права інтелектуальної власності після реалізації кожної одиниці продукту виготовленого по ліцензії, але не пізніше дати підписання акту пусконалагоджувальних робіт на кожну одиницю продукту. Ліцензіар має право надати ліцензіару звіт про використання об'єктів права інтелектуальної власності до моменту реалізації кожної одиниці продукту, виготовленого по ліцензії, який є підставою для оформлення сторонами акту про використання об'єктів права інтелектуальної власності (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлено що роялті сплачується ліцензіару ліцензіатом на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акту про використання об'єктів права інтелектуальної власності, з урахуванням вимог передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акту пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017.

Сторони засвідчують, що технічна документація на ОІВ передана ліцензіаром ліцензіату згідно ОСОБА_5 прийому передачі права від 02.02.2012 до ліцензійного договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 02.02.2012 № 01-і/рпн. ОСОБА_5 є невід'ємною складовою частиною ліцензійного договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 № 01-і/рпн. (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 2 ОСОБА_4 угоди № 1 від 12.02.2015 до договору ліцензіар та ліцензіат погодились визначити вартість майнових прав інтелектуальної власності - права використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау при виробництві та модернізації Радіолокаційної станції згідно погодженого ними Звіту про оцінку майнових прав інтелектуальної власності - права використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау при модернізації та виготовленні Радіолокаційної станції, до Ліцензійного договору від 02.02.2012 № 01-і/рпн, у наступних розмірах: роялті (періодичні платежі за право використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау) за одиницю продукту по ліцензії складає 2100000,00 грн. Строк платежу на протязі 15 календарних днів після підписання сторонами акту про використання об'єктів права інтелектуальної власності з урахуванням вимог передбачених Податковим кодексом України, але не пізніше 20 календарних днів після підписання акту пусконалагоджувальних робіт.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 12.02.2015 до договору встановлено, що дата підписання сторонами акту про використання об'єктів права інтелектуальної власності є датою нарахування роялті. Підставою для визнання доходів або витрат сторони визнають ст. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , п. 4, 6, 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» .

Учасниками правочину підписаний протокол ціни № 1 від 12.02.2015 до ліцензійного договору, яким сторони узгодили розмір періодичного платежу за право використання кожного винаходу та ноу-хау.

Про факт використання відповідачем, у лютому 2015, об'єктів права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору від 02.12.2015 № 01-і/рпн свідчать ОСОБА_5 (форми № ІВ-6), які узгоджені директором ОСОБА_6, заступником директора з науки - начальником НТЦ ОСОБА_7, головним бухгалтером ОСОБА_8, начальником ПЕВ ОСОБА_9, головним конструктором ОСОБА_10, начальником структурного підрозділу (НДВ-з) ОСОБА_11

Також, матеріали справи містять договір комісії № SТЕ-3-115-Д/Е-14 від 13.06.2014 з наступними змінами, який укладено відповідачем (комітент) та ДП ДЗГП «Спецтехноекспорт» (комісіонер), за умовами якого відповідач доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов'язання за комісійну плату вчинити від свого імені, в інтересах та за рахунок комітента зовнішньоекономічний контракт з інопартнером, в подальшому «Покупець» , на постачання на експорт комітентом виробів спеціального призначення, в подальшому «Вироби» та надання послуг з підготовки спеціалістів інозамовника, за номенклатурою, у кількості, по ціні, строкам та умовам постачання у відповідності з умовами даного договору.

Відповідачем, згідно ОСОБА_5 про використання об'єкту права інтелектуальної власності форми № ІВ-6 виготовлено пристрій пам'яті CFast 4096А вЮ3.069.061-05 напівпричіп 6УФ6М1-1 (вЮ2.00.050-06) виробу РЛС 36Д6М1-1 (другий виріб), який за договором комісії № SТЕ-3-115-Д/Е-14 від 13.06.2014 замовлений у Нігерію з датою початку використання 25.02.2015; виріб переданий ДП ДЗГП «Спецтехноекспорт» за приймально-передавальним актом № 1 від 18.02.2015 та актом здачі-приймання товару від 20.01.2015 з датою прийому 20.02.2015.

У відповідності до умов ліцензійного договору сторонами підписані: ОСОБА_5 № 1 від 16.02.2015 про використання об'єктів права інтелектуальної власності, яким засвідчено, що ліцензіат протягом з 02.12.2014 по 16.02.2015 використовував об'єкти права інтелектуальної власності у складі сукупності винаходів та сукупності ноу-хау. Ліцензіатом за період з 02.12.2014 по 16.02.2015 виготовлено одна одиниця продукту по ліцензії; ОСОБА_5 № 2 від 25.02.2015 про використання об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до якого (пункти 3-4) ліцензіатом за період з 16.02.2015 по 25.02.2015 реалізовано одна одиниця продукту по ліцензії. Згідно з п. 2 ОСОБА_4 угоди № 1 від 12.02.2015 до ліцензійного договору, ліцензіат повинен сплатити ліцензіару на протязі 15 календарних днів після підписання цього ОСОБА_5 роялті у сумі 2100000,00 грн.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань щодо сплати роялті, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 вих. № 08/04-2015 від 08.04.2015 з пропозицією протягом десяти днів з моменту отримання претензії погасити суму боргу, сплатити пеню у розмірі 0,1% вартості послуг та 7% штрафу.

Відповідач у листі-відповіді від 15.04.2015 № 291/22/62-юр на претензію зазначав, що підприємство планувало здійснити платіж 16.03.2015, проте з об'єктивних обставин, незалежних від КП «НВК «Іскра» , ця подія не відбулась, оскільки цей платіж зупинений Державним концерном «Укроборонпром» , шляхом непогодження реєстру платежів по причині відсутності кваліфікації ТОВ «Компанія інноваційні технології» у ДК «Укроборонпром» . Наголосили, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для своєчасного добровільного погашення заборгованості. Просив не застосовувати штрафні санкції.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором від 12.02.2015 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2100000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.08.2016 у справі № 910/5389/16 за позовом Державного концерну Укроборонпром до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія інноваційні технології , 2. Казенного підприємства Науково-виробничий комплекс Іскра про визнання договору недійсним позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від12.02.2012 №01-і/рпн/17/59-юр, укладений між ТОВ Компанія інноваційні технології та КП НВК Іскра . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 № 910/5389/16 рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2016 №910/5389/16 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 №910/5389/16 встановлено наступне:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним, мотивуючи вимоги тим, що договір від 12.02.2015 порушує його права та інтереси як суб'єкта господарювання та як уповноваженого суб'єкта з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Однією з підстав для звернення ДК Укроборонпром із позовом до господарського суду стало порушення інтересів держави укладанням Договору від 12.02.2015 р. Так відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.2016 р. у справі № 908/5958/15 основний Договір від 12.02.2015 р. став підставою для стягнення з КП НВК Іскра грошових коштів у розмірі понад 2 млн. грн. Крім того, відповідно до п.10 Статуту КП НАК Іскра визначено, що майно КП НВК Іскра є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Договір № 01-і/рпн/59-юр про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 12.02.2015 р. суперечить вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме з перевищенням повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Положення розробленого з метою встановлення критеріїв, умов та порядку проведення кваліфікації постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні Укроборонпром та підприємствах-часниках концерну, договори, додаткові угоди (специфікації) до чинних договорів на закупівлю можуть бути укладені виключно з постачальниками, які мають статус кваліфікований за результатами виконання процедур і норм цього Положення, між тим Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія інноваційні технології не проходило процедуру попередньої кваліфікації у Концерні, отже відповідач 1 не має статусу кваліфікованого постачальника.

Відповідач 2 не виконав накази Концерну, та відповідно до установчих документів і Положення про кваліфікацію постачальників, не мав права на укладання договору з постачальником, який не має статуту кваліфікованого .

Відповідно до ст. 202, ч. 2 ст. 203, ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; право чин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Посилання відповідачів на те, що договірні правовідносини між відповідачами у справі склались ще до створення позивача про що свідчить використання відповідачем 2 об'єктів права інтелектуальної власності з 2012року, а отже ДК "Укроборонпром" є неналежним позивачем, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Закон України N 3531-УІ від 16.06.2011 року "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (ст. 4) визначає, що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

Згідно з Додатком до Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №993 від 31.08.2011 до складу підприємств-учасників ДК "Укроборонпром" включено і КП "НВК "Іскра".

Отже, уповноваженим органом управління майном КП "НВК "Іскра"є вказаний ДК "Укроборонпром".

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку щодо відхилення заперечень відповідача-1 відносно того що ДК "Укроборонпром" є неналежним позивачем.

Відповідно до п. 15 Статуту Концерну, всі підприємства-учасники ДК Укроборонпром , в тому числі і КП НІВК Іскра , зобов'язані дотримуватись, виконувати рішення органів управління Концерну, прийняті відповідно до його компетенції, визначеної цим Статутом. Згідно з п. 32 Статуту ДК Укроборонпром , органами управління Концерном є наглядова рада, рада директорів, генеральний директор. Згідно пп.. пп.. 26,27 п. 51 Статуту ДК Укроборонпром , до компетенції Генерального директора віднесено здійснення контролю за діяльністю учасників Концерну та видання наказів і розпоряджень з питань діяльності Концерн .

Отже, КП НВК Іскра зобов'язане дотримуватись наказів Генерального директора Концерну.

Концерн видав обов'язковий для виконання, зокрема КП "НВК "Іскра" наказ від 25.02.2013 р. №61 "Про затвердження Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну (зі змінами, внесеними наказом Концерну від 10.12.2014 р. № 306) (надалі -Положення про кваліфікацію постачальників). Положення про кваліфікацію постачальників прийнято з метою забезпечення ефективної реалізації прав держави, як власника об'єктів в оборонно-промисловому комплексі та задля попередження випадків неефективного, нецільового використання коштів при здійсненні закупівель або ж попередження укладення договорів, які можуть заподіяти істотну шкоду підприємству-учаснику Концерну.

Відповідно до п. 2.2 Положення про кваліфікацію постачальників, це положення обов'язкове для виконання посадовими особами (працівниками) Концерну та його підприємствами-учасниками.

Відповідач 2 за актом приймання-передачі 1 від 02.02.2012, відповідно до Ліцензійного договору № 01-і/рпн від 02.02.2012, прийняв від відповідача 1 право на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау.

Посилаючись на зазначений факт та безперервність використання винаходів і ноу-хау, відповідачі вважають, що Положення про кваліфікацію постачальників на ТОВ "Компанія інноваційних технологій" не може буті розповсюджено, оскільки на їх думку Наказ № 61 від 25.02.2013 не може мати * зворотної дії в часі та поширюватися на відносини, які виниклі до його існування, колегія суддів вважає хибними.

Так, Ліцензійний договір № 01-і/рпн від 02.02.2012 припинив свою дію відповідно до укладеної відповідачами ОСОБА_4 угоди від 01.10.2012.

З 2012-2014 за згодою сторін ОГВ використовувалась зі слів відповідачів безкоштовно на позадоговірних засадах.

Про Наказ від 25.02.2013 р. №61 "Про затвердження Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну відповідач 2 був обізнаний.

Пунктом 1.4 Положення про кваліфікацію встановлено, що договори можуть бути укладені виключно з постачальниками, які мають чинний статус кваліфікований за результатами виконання процедур і норм цього Положення.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами у справі, відповідач 2 при укладанні оспорюваного ліцензійного договору №01 -і/рпн/17/59-юр від 12.02.2015 проігнорував вищевказаний наказ № 61 від 25.02.2013 чим порушив приписи, викладені в Положенні про кваліфікацію.

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Заборона позивача сплачувати відповідачем 2 на користь позивача 1 кошти за оспорюваним ліцензійним договором свідчить про те, що подальшого схвалення правочину з боку уповноваженої особи не було, що вказує на укладання оспорюваного договору без належного обсягу цивільної дієздатності.

Пунктами 3.12, 3.13 Положення про кваліфікацію встановлено, що товарно-матеріальні цінності це основна сировина, допоміжні матеріали, устаткування й запасні частини, що закуповуються підприємством чи Концерном для введення господарської діяльності, а також роботи та послуги. Послуги-будь-який предмет закупівлі, включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки,медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт .

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визнання у судовому порядку недійсним договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності №01-і/рпн/17/59-юр від 12.02.2015, на підставі якого позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, викладені у позовній заяві, а тому позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Також, суд зазначає, що у судовому засіданні 24.04.2017 судом було розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі №908/5985/15 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ КІТ по справі № 910/5389/16. Судом в задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки норми чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачають такої підстави для зупинення та рішення у справі від 17.08.2017 №910/5389/16 набрало законної сили 22.02.2017. Сторони проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечили.

У зв'язку з наведеним, суд роз'яснює позивачу, що у випадку скасування Вищим господарським судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/5389/16, прийняте рішення суду у цій справі може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку ст.ст. 112, 113 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.05.2017.