Постанова

від 07.11.2016 по справі 910/10118/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа№ 910/10118/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

ОСОБА_1

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 036704 від 15.12.2015;

від першого позивача - представник не прибув;

від другого позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016р. у справі №910/10118/15 (суддя Отрош І.М.) за позовом Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області до державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» про стягнення 9 414 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Нововирківської сільської ради Білопольського району Сумської області з вимогами до державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» про стягнення 9414 грн. 99 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 скасовано, справу № 910/10118/15 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вказані рішення та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 11.05.2016 №910/10118/15 вказав на передчасність висновку судів про відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також документів, які б свідчили про відсутність його вини у протиправній бездіяльності.

За результатом нового розгляду господарським судом міста Києва 20.09.2016р. прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав застосування до відповідача, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, у зв'язку з відсутністю відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій (рубки лісу).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016р. у справі №910/10118/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що внаслідок не вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, навколишньому природному середовищу було завдано збитків на 9 414 грн. 99 коп.

Представник апелянта у справі в судовому засіданні 07.11.2016 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №276560, Державне територіально-галузеве об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» на підставі розпорядження голови Білопільської райдержадміністрації від 02.06.2005 №288 є постійним користувачем земельної ділянки площею 89,0892 га, що розташована на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, з цільовим призначенням земельної ділянки: землі залізничного транспорту.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №8.

Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» (яка є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» ) 26.11.2013 було складено протокол про лісопорушення №10, відповідно до якого на 237 км. Пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно було виявлено самовільну рубку дерев, загальна кількість яких складає 2 дерева (діаметром пеньків 43 см. та 52 см.).

До чергової частини лінійного відділення ст. Ворожба УМВС України на Південно - Західній залізниці 26.11.2013 з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 758 від 26.11.2013 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень виявлено самовільну порубку двох дерев діаметром пеньків 43 см та 52 см відповідно на 237 км пк 8 переїзд Ворожба-Тьоткіно.

За фактом вчиненої невідомими особами незаконної порубки, 27.11.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України.

Постановою слідчого від 27.12.2013 вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ознак кримінального правопорушення.

Прокурор, вважаючи, що не вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, є підставою для покладення на державне територіально-галузеве об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 9 414 грн. 99 коп., звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідачем до суду першої інстанції було надано докази, які свідчать про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Так, начальником Бахмацької дистанцїї захисних лісонасаджень видано наказ №08 від 19.01.2013 В«Про охорону лісонасаджень від лісопорушеньВ» , відповідно до якого всіх начальників дільниць, майстрів лісу, лісників зобов'язано: забезпечити періодичність огляду всіх насаджень, закріплених за дільницями згідно з графіком патрулювання; проводити сумісні рейди по охороні лісонасаджень з працівниками ЛВ і ВОХР; задіяти лісову охорону для оглядів насаджень в неробочі дні тижня з наданням відгулів в інші дні; доукомплектувати лісниками виробничі дільниці з числа працюючих згідно з Положенням про відомчу лісову охорону дистанцій захисних лісонасаджень ЦП-0005; про виявлення випадків лісопорушень лісник повинен негайно доповідати майстру лісу або начальнику виробничої дільниці. Майстер, начальник дільниці повинен повідомити начальнику дистанції або інженеру охорони та захисту лісу і надати в дистанцію протокол про лісопорушення не пізніше, ніж наступного дня після виявлення; забезпечити своєчасне планування санітарно-оздоровчих заходів та проведення їх в стислі терміни згідно з санітарними правилами, не провокуючи населення до здійснення самовільних порубок.

На виконання вказаного наказу Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень було вчинено ряд заходів, направлених на збереження захисних лісонасаджень від незаконних порубок.

Так, було здійснено розподіл захисних лісонасаджень Бахмацької дистанції на лісові квартали, кожен з яких було закріплено за певним майстром лісу (т.2, а.с.79-85).

Крім цього, було визначено лісників, які безпосередньо відповідають за збереження захисних лісонасаджень від самовільних порубок.

Також, було розроблено графік та маршрути, згідно якого майстрами та лісниками здійснювалося патрулювання (т.2, а.с. 80-85). При цьому, патрулювання здійснювалося також і автотранспортом вздовж залізничних колій, про що свідчать подорожні листи (т.2, а.с. 90-94).

Для огляду насаджень у вихідні дні була задіяна лісова охорона.

Крім вказаного, було здійснено доукомплектування лісниками дільниць, де вони взагалі були відсутні (Ніжинська виробнича дільниця, наказ про переведення 01.03.2013, т.2, а.с. 87).

Наведене свідчить про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Слід зазначити, що посадових осіб відповідача не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Вирок суду у такій кримінальній справі був би доказом протиправних винних дій відповідача.

Отже, відповідачем доведено, а апелянтом не спростовано обставини відсутності протиправної бездіяльності Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання В«Південно-Західна залізницяВ» .

Таким чином, з огляду на не доведення суду наявності всіх елементів складу правопорушення, що є обов'язковим для прийняття рішення про відшкодування шкоди, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 9 414 грн. 99 коп. відсутні.

На підставі викладеного позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги та відповідно скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2016р. у справі №910/10118/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - апелянта.

3. Матеріали справи №910/10118/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

ОСОБА_1