Рішення

від 08.11.2016 по справі 920/818/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2016 Справа № 920/818/16

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Завалій Г.В., розглянувши матеріали справи № 920/818/16:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія»,

м. Київ,

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтиркафарм»,

м. Охтирка, Сумська область,

про стягнення 74 608 грн. 74 коп. ,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 16 від 04.01.2016року);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач у позовній заяві № 826/3 від 10.08.2016 просить суд стягнути з відповідача 74 666 грн. 48 коп., в тому числі 53 792 грн. 83 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 153 ТОФ/2010 від 23.07.2010 року, укладеного між сторонами, 9 069 грн. 48 коп. пені відповідно до п. 5.1.5. договору, 1 256 грн. 09 коп. 3% річних, 10 548 грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

25 жовтня 2016 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог б/н б/д (вх. № 9513 від 25.10.2016), у якій в зв'язку з уточненим розрахунком пені інфляційних збитків та 3 % річних просить суд стягнути з відповідача 74 608 грн. 74 коп., в тому числі 53 792 грн. 83 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 153 ТОФ/2010 від 23.07.2010 року, укладеного між сторонами, 9 054 грн. 05 коп. пені відповідно до п.5.1.5. договору, 1 252 грн. 46 коп. 3% річних, 10 509 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення до позовних вимог суд приходить до висновку, що в справі відбулося зменшення заявлених до стягнення позовних вимог. Зазначену позицію суд обґрунтовує тим, що предмет спору - це матеріальний об'єкт, з приводу якого відбувається спір між позивачем та відповідачем, наприклад речі, грошові кошти, авторське право інші. В даному випадку предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів.

Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 74 608 грн. 74 коп., в тому числі 53 792 грн. 83 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 153 ТОФ/2010 від 23.07.2010 року, укладеного між сторонами, 9 054 грн. 05 коп. пені відповідно до п.5.1.5. договору, 1 252 грн. 46 коп. 3% річних, 10 509 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

В судовому засіданні 8 листопада 2016 року позивач надав усні пояснення по справі та просив суд задовольнити зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 08.11.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2010 року між ТОВ «Брокенергія» в особі Охтирської філії правонаступником якого є ТОВ «Брокенергія» (позивач) та ТОВ «Охтиркафарм» (відповідач) було укладено договір № 153ТОФ/2010 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач в свою чергу своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами иу строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.4., договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць (в подальшому за текстом цього договору - розрахунковий місяць). Відповідач до 25 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 53 792 грн. 83 коп. за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та за період з жовтня 2015 року по травень 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема підписаними та скріпленими печатками сторін актами про надання послуг з теплопостачання за період з жовтня 2014 по квітень 2015 року та за період з жовтня 2015 року по травень 2016 року (а.с. 50-64).

Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачеві послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 53 792 грн. 83 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року та за період з жовтня 2015 року по травень 2016 року.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами пункту 5.1.5 договору, уразі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ(яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 9 054 грн. 05 коп., в тому числі: в сумі 472 грн. 33 коп. за період з 01.12.2015 року по 15.12.2015 року, виходячи з суми боргу 27 987 грн. 31 коп., в сумі 1 189 грн. 04 коп. за період з 15.12.2015 року по 15.01.2016 року, виходячи з суми боргу 31 818 грн. 10 коп., в сумі 1 366 грн. 76 коп. за період з 15.01.2016 року по 15.02.2016 року, виходячи з суми боргу 36 573 грн. 80 коп., в сумі 1 545 грн. 34 коп. за період з 15.02.2016 року по 15.03.2016 року, виходячи з суми боргу 44 204 грн. 43 коп., в сумі 1 825 грн. 01 коп. за період з 15.03.2016 року по 15.04.2016 року, виходячи з суми боргу 48 836 грн. 47 коп., в сумі 1 719 грн. 50 коп. за період з 15.04.2016 року по 15.05.2016 року, виходячи з суми боргу 53 098 грн. 01 коп., в сумі 936 грн. 06 коп. за період з 15.05.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу 53 720 грн. 61 коп.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням вказаних вище обставин, враховуючи, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано , судом здійснено перерахунок суми пені помісячно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання (з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року), та зазначеного позивачем максимального розміру.

Згідно з розрахунком суду пеня становить 3 465 грн. 77 коп., в тому числі: в сумі 401 грн. 93 коп. за період з 01.12.2015 року по 15.05.2016 року, виходячи з суми боргу за жовтень 2015 року (2039,99грн.), в сумі 752 грн. 70 коп. за період з 15.12.2015 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за листопад 2015 року (3830,79 грн.), в сумі 756 грн. 49 коп. за період з 15.01.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за грудень 2015 року (4755,70 грн.), в сумі 929 грн. 44 коп. за період з 15.02.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за січень 2016 року (7630,63 грн.), в сумі 402 грн. 71 коп. за період з 15.03.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за лютий 2016 року (4632,04грн.), в сумі 211 грн. 68 коп. за період з 15.04.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за березень 2016 року (4261,54грн); в сумі 10 грн. 82 коп. за період з 15.05.2016 року по 31.05.2016 року, виходячи з суми боргу за квітень 2016 року (622,60грн).

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з теплопостачання, враховуючи що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, передбачене діючим законодавством України та умовами договору, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 465 грн.77 коп. пені.

В частині позовних вимог щодо стягнення 5 588 грн. 28 коп. пені суд відмовляє, за необґрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 1 252 грн. 46 коп. за період з 15.11.2014 року по 31.05.2016 року та інфляційні збитки в сумі 10 509 грн. 40 коп. за період з 15.11.2014 року по 31.05.2016 року.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014 року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр». При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

З огляду на вказане, судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок інфляційних збитків за період з 15.11.2014 року по 31.05.2016 року, згідно з яким інфляційні збитки складають 10 494 грн. 20 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми Ліга:Закон Еліт 9.4.1. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2016 та долучений до матеріалів справи.

Враховуючи факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляції передбачене діючим законодавством України, перевіривши обставини пов'язані з правильністю здійснених позивачем розрахунків, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1 254 грн. 46 коп. та інфляційних збитків в сумі 10 494 грн. 20 коп..

В частині позовних вимог щодо стягнення 15 грн. 20 коп. інфляції суд відмовляє, за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтиркафарм» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Перемоги, 17, код 31021392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2, н.п. 1/2, код 40050036) 53 792 грн. 83 коп. боргу, 3 465 грн. 77 коп. пені, 1 252 грн. 46 коп. 3% річних, 10 494 грн. 20 коп. інфляції та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 588 грн. 28 коп. пені та 15 грн. 20 коп. інфляційних збитків - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.11.2016 року.

Суддя С.В. Заєць