Постанова

від 01.11.2016 по справі 803/993/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року № 876/6408/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

представника відповідача - Демченко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Ковельського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України до Публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

встановив:

02.07.2016 Ковельське об'єднане Управління Пенсійного фонду України звернулося в суд із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» (далі - ПАТ «Ковельська ПМК-62»), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у якому просить стягнути заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з січня по червень 2016 року в сумі 15 905,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення вимог чинного законодавства ПАТ «Ковельська ПМК-62» не відшкодовано понесених Ковельським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-червень 2016 року в сумі 15 905,47 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому така є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і ухвалення незаконного рішення, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що обов'язок відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідача виникає у разі призначення пільгової пенсії у порядку та строки визначеному цим Законом, і на підставі документів в тому числі наданих відповідачем, а не призначення пенсії внаслідок визнання протиправними та скасуванням рішень Пенсійного фонду України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-червень 2016 року в загальній сумі 15 905,47 грн, у добровільному порядку така не погашена, а тому цю суму слід стягнути в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон - № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, в п.п. «а», «б»-«з» частини першої цієї статті.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.8 Інструкції).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Пенсійного органу повноважень на складення та надіслання підприємствам розрахунків, складених відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Ковельська ПМК-62», перебуває на обліку в УПФУ в м. Ковелі як платник страхових внесків та зобов'язане відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, Пенсійним органом скеровувались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7-9).

Згідно розрахунків надісланих відповідачу ПАТ «Ковельська ПМК-62» та отриманих ним 21.01.2016, 08.02.2016, вбачається, що місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонеру ОСОБА_3, колишньому працівникові відповідача, становить 618,10 грн, а з червня 2016 - 164,83 грн, розрахунок отримано відповідачем 10.06.2016.

Отже, сума витрат на виплату і доставку пенсій за січень-червень становить 3255 грн 33 коп (618,10 грн * 5 + 164,83 грн), яку слід стягнути з відповідача, оскільки такий не надав доказів погашення цієї заборгованості в добровільному порядку.

Щодо стягнення решти суми заборгованості, яка виникла до січня 2016 року, то суд апеляційної інстанції вважає, що така стягненню не підлягає, оскільки ця заборгованість, як вбачається з матеріалів справи, виникла за 2015 рік, що виходить за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підлягає сума в розмірі 3255,33 грн.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі № 803/993/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ковельська ПМК-62» (код - 01036721, вул. Грушевського, 106, м. Ковель, Волинська обл., 45000) на користь Ковельського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України (код - 37788984, вул. Незалежності, 101, м. Ковель, Волинська область, 45000) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 1401,03 грн (одну тисячу чотириста одну гривню три копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена та підписана 07.11.2016.