Ухвала

від 09.11.2016 по справі 554/1980/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1980/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2801/16Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

При секретарі : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3про розірвання шлюбу задоволено частково.

Шлюб, зареєстрований 01 червня 2007 року Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис №100 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишено ОСОБА_2, прізвище ОСОБА_3 залишено ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок загальною площею 100,2 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м з господарськими спорудами за адресою - АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 51,9 кв.м. з господарськими спорудами за адресою - АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2судовий збір в розмірі 1413 грн. 40 коп.

Судові витрати в розмірі 1362 грн. 20 коп. віднесено на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення її вимог в повному обсязі та визнати за нею як за подружжям право власності на весь житловий будинок та земельну ділянку. Вважає, що оскільки після розлучення діти залишаються проживати разом з нею, її частка майна відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України повинна бути збільшена.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу сторонами не оскаржується, а тому у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували свій шлюб 1червня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2

Від шлюбу сторони мають двох доньок : ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між подружжям припинилися шлюбні відносини з березня 2015 року.

Під час шлюбу, 26 вересня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,25 га за адресою : АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В той же день на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 придбав житловий будинок, загальною площею 100,2 кв.м., житловою площею 51,9 кв.м., з господарськими спорудами, що розташований на зазначеній земельній ділянці.

Право власності на земельну ділянку та житловий будинок в Державному реєстрі речових прав зареєстровано на відповідача ОСОБА_3

Згідно звітів про оцінку земельної ділянки та житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_1 вартість останніх становить 43625 грн. та 228820 грн. відповідно.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила розірвати шлюб в зв'язку з припиненням шлюбних відносин, визнати зазначене нерухоме майно як придбане під час шлюбу об'єктом спільної сумісної власності та визнати за нею як за подружжям право власності на всю земельну ділянку та житловий будинок в цілому, оскільки після розірвання шлюбу неповнолітні діти залишаться проживати разом з нею, що є в розумінні положень ч. 3 ст.70 СК України достатньою правовою підставою для відступлення від рівності часток при поділі подружнього майна .

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи за позивачем право власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки, суд виходив з того, що придбане в шлюбі майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки якого є рівними. Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання за позивачем як за подружжям права власності на все нерухоме майно, суд першої інстанції зазначив, що останньою не доведено тих обставин, з наявністю яких законодавство пов'язує можливість відступити від засади рівності часток подружжя. Зокрема, позивачем не надано жодних належних доказів щодо проживання неповнолітніх дітей з нею, а не з відповідачем як з батьком, щодо недостатності отриманого від нього розміру аліментів, позаяк як і самого факту отримання таких аліментів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для застосування ч.3 ст. 70 СК України щодо збільшення частки майна дружини.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Частиною 1 ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, що встановлено.

Враховуючи той факт, що спірне майно - житловий будинок та земельна ділянка в с. Зорівка, вул. Центральна, 8а були придбані сторонами під час шлюбу, що також не заперечується останніми, суд першої інстанції правомірно визнав їх спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту ч. 1 ст. 70 СК України слідує, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Одночасно, частина 3 ст.70 СК України передбачає збільшення частки майна дружини, чоловіка, якщо з нею чи з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, донька, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,духовного розвитку та лікування.

У відповідності до вимог ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. В даному випадку, позивачем не було доведено факту, з яким закон пов'язує можливість збільшення частки майна подружжя.

Так, з матеріалів слідує, що сторони, разом з неповнолітніми доньками, проживають спільно в квартирі АДРЕСА_2

Одночасно, матеріали справи не містять взагалі будь-яких даних про стягнення позивачем з відповідача аліментів на утримання дітей, позаяк відсутні докази, що таких аліментів недостатньо для забезпечення розвитку дітей.

Натомість, позивачем приєднано до справи лише документи про оцінку майна житлового будинку та земельної ділянки, які самі по собі, не впливають на обставини, визначені положеннями ч. 3 ст. 70 СК України.

Таким чином, виходячи з засад рівності часток при поділі майна подружжя, передбачених ч. 1 ст. 71 СК України, суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на ? частину.

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем як за подружжям права власності на ввесь житловий будинок та земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує підстави для скасування чи зміни судового рішення.

Зокрема, твердження апелянта про безпідставність відмови суду в задоволенні вимог про визнання за нею права власності як за подружжям на житловий будинок та земельну ділянку в цілому, колегія суддів вважає помилковим, оскільки він не ґрунтується на вимогах ч.3 ст. 70 СК України, якою визначають чітку підставу для збільшення частки майна одним з подружжя - в разі отримання одним з батьків, з яким проживають діти, аліментів в недостатньому розмірі.

Натомість позивачем не доведено ні факту проживання дітей разом тільки з нею, ні факту стягнення та отримання аліментів в недостатньому розмірі.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, ч.1 п.1 ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І : /підписи/

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.