Рішення

від 02.11.2016 по справі 755/8418/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8418/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

при секретарях Гноілек М.В., Костів Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», просила визнати недійним Заяву Позичальника №АВН0RG145890347 від 16 лютого 2016 року, укладений між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1, що є предметом позову.

15 вересня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлена ухвала про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс». (а.с.48-49)

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що 16 лютого 2016 року між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено заяву Позичальника №АВН0RG145890347 на отримання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач повинен був надати позивачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 7535,00 грн. із розрахунку 0,12% на місяць строком з 16.02.2016 року по 15.02.2018 року. Зазначена заява позичальника укладена сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб, на час укладання вказаної заяви позичальника позивачем була надана банку достовірна інформація про її фінансово-майновий стан, однак банк письмового договору позивачу не надав та кредитні кошти позивач не отримувала, тому з урахуванням положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України наявні підстави для визнання недійсною заяви Позичальника №АВН0RG145890347 від 16 лютого 2016 року, укладеної між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1.

Представник відповідача Хитрова Л.В. в судовому засіданні просила в позові відмовити, пояснила, що 16 лютого 2016 року позивачем підписана Заява Позичальника №АВН0RG145890347 разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що ОСОБА_1 виявляє бажання отримати кредит у національній валюті в розмірі 7535,00 грн., з визначеним строком кредитування - 24 місяці, зі сплатою відсотків -0,12% річних. Підписавши заяву, позивач підтвердила, що ознайомилась і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку. Зважаючи на вказане, сторону, що приєдналась слід вважати такою, що ознайомлена із Умовами та Правилами, до яких вона приєднується, усвідомлює їх та погоджується їх виконувати, в іншому випадку заява-анкета при приєднання до договору нею не підписується та договір відповідно не укладається. В свою чергу, відповідач виконав свої зобов'язання в частині надання кредитних коштів, які перераховано на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс», як це передбачено умовами договору. За таких обставин сторонами досягнуто згоди зі всіх істотних умов притаманних даному виду договору, позивач не оспорює факт підписання заяви позичальника та супутніх до нього документів, наведені позивачем підстави для визнання недійсності правочину ґрунтуються на припущеннях, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс», в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмові пояснення третьої особи разом з клопотання про розгляд справи у відсутності їх уповноваженого представника, просили в позові відмовити за відсутності наведених позивачем підстав для визнання недійсним кредитного договору. (а.с.68-69)

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 підписана Заява Позичальника №АВН0RG145890347 разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що ОСОБА_1 виявляє бажання отримати кредит у національній валюті в розмірі 7535,00 грн., строк кредиту 24 місяці - з 16.02.2016 року по 15.02.2018 року, відсоткова ставка (фіксована) - 0,12% річних, та підтверджує, що ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила факт отримання інформації про умови кредитування Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк "Приватбанк». (а.с. 40,41,42,43)

Кредит надається позичальнику на наступні цілі - оплата/ часткова оплата товару згідно з переліком шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Єврокосметикс» №26007502365226 у АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 38745543: опис предмету застави - послуги по догляду за волоссям, кількість товару -1, вартість предмету застави - 11535,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що, підписавши цю анкету-заяву, Клієнт висловлює свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.a-bank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, в порядку діючого законодавства, своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПАТ «Акцент-Банк».

Вказане свідчить про те, що при укладенні договору приєднання особа, що приєднується до виконання Умов та Правил надання банківських послуг не в змозі у іншій спосіб ніж підписання анкети-заяви (згоди на виконання згаданих умов) підтвердити своє ознайомлення із згідними умовами та правилами, розуміння вказаних умов та правил та згоду і необхідність щодо їх виконання. В іншому випадку (не ознайомлення, не усвідомлення чи нерозуміння певних положень "Умов та Правил", незгоду з певними положеннями "Умов та Правил", небажання їх виконання) договір приєднання не може бути укладеним, що випливає із приводи вказаного договору (ст.634 ЦК України).

Зважаючи на вказане, сторону, що приєдналась слід вважати такою, що ознайомлена із Умовами та Правилами, до яких вона приєднується, усвідомлює їх та погоджується їх виконувати. В іншому випадку заява-анкета при приєднання до договору нею не підписується та договір відповідно не укладається.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Згідно положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь- якому елементі правочину.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а враховуючи положення ст.218 Цивільного кодексу України, заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях осіб.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» слід визнати, що сторонами по справі були узгоджені всі істотні умови, необхідні для договору даного виду, зміст умов кредитного договору є чітким та зрозумілим для сторін, договір підписаний позивачем та уповноваженою особою відповідача.

ПАТ «Акцент-банк» зі свого боку виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на рахунок ТОВ «Єврокосметикс», що підтверджується Випискою по особовому рахунку відкритому позичальнику ОСОБА_1 (а.с.47)

При укладанні кредитного договору, ОСОБА_1 у Заяві позичальника особистим підписом засвідчила, що "Я згодна, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та Правилами, що розміщенні на сайті банку www.a-bank.ua, Тарифами складає між мною та банком кредитно-заставний договір». Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Позивач підписанням Заяви позичальника приєднався до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).Згідно ч.1 ст.207 ЦК, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксований у кількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах.

Суд вважає безпідставним твердження позивача, висловлені представником позивача в судовому засіданні, про те, що в момент укладення кредитного договору вона не була ознайомлена з умовами кредитування, оскільки такі твердження спростовуються підписом позивача на заяві позичальника від 16.02.2016 року, яким вона засвідчила своє ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ «Акцент-Банк».

Крім того, текст Умов та Правил надання банківських послуг розміщено в мережі Інтернет на сайті банку, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, в т.ч. і для позивача.

Як роз'яснено у п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ст.ст. 215, 1048-1052, 1054- 1055 ЦК України, ст.ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс» про визнання недійсним кредитного договору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з ухваленням судом рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 627, 628, 634, 639, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,4, 10, 11, 59, 60, 61, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокосметикс» про визнання недійсним кредитного договору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я