Постанова

від 08.11.2016 по справі 909/109/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 909/109/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Калівошко А.В., дов. № 01-15/316 від 04.11.2016р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. у справі господарського суду№909/109/16 Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" до Снятинської міської ради простягнення коштів в сумі 124 374,00 грн., які були сплачені на підставі угод за фактичне використання землі від 17.01.2012 р. та 29.10.2012р., що визнані судом недійсними з моменту їх укладення В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016р. у справі №909/109/16 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Снятинської міської ради Івано-Франківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" 124374,00грн. коштів, що були сплачені на підставі угод за фактичне використання землі від 17.01.2012р. та 29.10.2012р., що визнані судом недійсними з моменту їх укладення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. у справі №909/109/16 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642", з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.01.2012р. та 29.10.2012р між Снятинською міською радою та ТОВ "Снятинське АТП-12642" укладені угоди за фактичне використання землі.

Згідно із п.1.1 угоди від 17.01.2012р. ТОВ "Снятинське АТП-12642" зобов'язалось сплатити кошти за фактичне використання земельної ділянки площею 3,9828 га (39828 кв.м), яка розташована в м.Снятин по вул. Річна, 9 і використовується без правовстановлюючих документів для обслуговування належних йому нежитлових приміщень. Пунктом 3.1 угоди від 17.01.2012р. визначена плата за фактичне використання вказаної земельної ділянки в розмірі 97518,86 грн. за період з 01.01.2012р. по 01.01.2013р.

Відповідно до п.1.1 угоди від 29.10.2012р. ТОВ "Снятинське АТП-12642" зобов'язалось сплатити кошти за фактичне використання земельної ділянки площею 0,9910 га (9910 кв.м), яка розташована в м. Снятин по вул. Річна, 9 і використовується без правовстановлюючих документів для обслуговування належних йому нежитлових приміщень. Пунктом 3.1 угоди визначена плата за фактичне використання вказаної земельної ділянки в розмірі 24264,64грн. за період з 29.10.2012р. по 29.10.2013р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2015р. у справі №909/1373/14 (яке набрало законної сили) визнано недійсними угоди за фактичне використання землі від 17.01.2012р. та від 29.10.2012р., які укладені між ТОВ "Снятинське АТП-12642" та Снятинською міською радою з моменту їх укладення, оскільки за своєю природою спірні угоди є договорами оренди та при укладенні останніх сторонами не дотримано визначеного законом порядку укладання договорів оренди землі.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

При винесені постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ГК України, яка кореспондується із статтею 236 ЦК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Посилання позивача про те, що він є правонаступником ВАТ "Снятинавто", відтак користується вказаними земельними ділянками на праві постійного користування з 1998 року по даний час, суд апеляційної інстанції визнав помилковими та зазначив, що відповідно до чинного законодавства у випадку припинення юридичної особи шляхом ліквідації припиняються усі належні такій особі права землекористування - оренди, постійного користування тощо. Це випливає із суті ліквідації (ст. 104 ЦКУ, ст. 59 ГКУ) і стосується всіх без винятку юридичних осіб.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що ТОВ "Снятинське АТП-12642" не вправі посилатися на Державний акт на право постійного користування іншої юридичної особи.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись судова колегія касаційної інстанції, оскільки апеляційним судом залишено поза увагою посилання позивача на висновки, які викладені у постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2016р. у справі №909/514/14 стосовно того, що ТОВ "Снятинське АТП-12642" правомірно користується спірною земельною ділянкою в порядку правонаступництва від ВАТ "Снятинавто", і вказані обставини не повинні повторно доказуватись в розумінні ст. 35 ГПК України.

Стаття 208 ГК України передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним. Зокрема, у ч. 2 вказаної статті зазначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 216 ЦК України. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тобто, за змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2).

Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що фактичне користування земельними ділянками на підставі угод від 17.01.2012р. та 29.10.2012р. унеможливлює проведення між сторонами двосторонньої реституції, оскільки неможливо повернути вже здійснене за цими угодами користування земельними ділянками.

Також, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи позивача щодо подвійного оподаткування, з посиланням на платіжні доручення і виписки з банку на суму 124374,00грн., оскільки платіжні доручення та виписки з банку містять призначення платежу: "орендна плата за землю", проте не містять посилань на будь-які угоди, а період сплати орендних платежів відбувався з 26.04.2012р. по 29.12.2014р. Позивачем також долучено як доказ сплати податку лише виписку з банку за 27.01.2012р. та платіжні доручення за лютий 2012р., які містять посилання на призначення платежу "податок за землю". При цьому, податкової декларації з плати за землю за період з січня 2012р. по грудень 2014р. ТОВ "Снятинське АТП-12642" судам не надавалось.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність доказів сплати 124374,00грн. саме за угодами від 17.01.2012р. та 29.10.2012р., які визнані в судовому порядку недійсними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. у справі №909/109/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. у справі №909/109/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя Л.І. Рогач