Рішення

від 03.11.2016 по справі 911/2751/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа № 911/2751/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТАРЛЕВВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ»

про стягнення 28124,96 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 09.06.2016 р.);

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 11.07.2016 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТАРЛЕВВ» (далі - ТОВ В«ТАРЛЕВВ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (далі - ТОВ В«Домосвіт ТрейдВ» , відповідач) про стягнення 29697,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 3112-Р від 28.08.2012 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 14369,39 грн. основного боргу, 1572,21 грн. пені, 1083,64 грн. 3% річних, 12671,93 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

14.09.2016 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «ТАРЛЕВ» було подано клопотання № 14/09-1 від 14.09.2016 р. про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення пені, у зв'язку з чим позивач просить суд на підставі ст.ст. 22, 78 ГПК України зменшити розмір позовних вимог та припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1572,21 грн.

24.10.2016 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Домосвіт Трейд» було подано відзив на позовну заяву № 179 від 24.10.2016 р., за змістом якого відповідач наголошує на тому, що оплата за поставлений товар здійснюється виключно після його продажу відповідачем через торгівельний центр. Таким чином, відповідач вважає, що його зобов'язання як покупця щодо оплати поставленого постачальником товару відповідно до п. 8.1 договору ще не настало, оскільки товар за спірними видатковими накладними ТОВ «Домосвіт Трейд» не реалізований. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позивачем безпідставно висунуто вимогу про дострокову оплату поставленого, але не реалізованого товару та необґрунтовано заявлено позов про стягнення з ТОВ «Домосвіт Трейд» грошових коштів, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

24.10.2016 р. у судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання б/н від 24.10.2016 р. про продовження строку вирішення даного спору на 15 днів понад строк, встановлений приписами ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 24.10.2016 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

31.10.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача були подані письмові пояснення № 31/10-1 від 31.10.2016 р., відповідно до яких позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Позивач, серед іншого, зазначає, що відповідачу були неодноразово направлені листи щодо оплати поставленого товару або його повернення, проте у відповідь відповідач відмовився повертати товар, зазначивши, що після поставки товару останній є його власністю, тому не може бути повернутий. Водночас, розірвати договір відповідач відмовлявся. Враховуючи викладене, позивач наголосив, що відповідач не скористався своїм правом повернення товару, тому після припинення договору 28.08.2016 р. у відповідача є обов'язок оплатити поставлений йому товар.

У судовому засіданні 03.11.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі з урахуванням заяви про припинення провадження в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1572,21 грн.; представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.11.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю В«ТАРЛЕВВ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (далі - покупець) було укладено договір № 3112-Р від 28.08.2012 р.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця в період дії цього договору товари разом з усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця, та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах даного договору.

Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 7 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем та за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Договір підлягає пролонгації, якщо за один місяць до завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвання.

ТОВ В«ТАРЛЕВВ» на виконання умов договору поставки № 3112-Р від 28.08.2012 р. було поставлено ТОВ «Домосвіт Трейд» товар на суму 17878,78 грн. за видатковими накладними № Т-00011173 від 17.09.2013 р. на суму 4156,90 грн., № Т-00011224 від 18.09.2013 р. на суму 391,61 грн., № Т-00011225 від 18.09.2013 р. на суму 304,98 грн., № Т-00012832 від 15.10.2013 р. на суму 5617,97 грн., № Т-00014188 від 07.11.2013 р. на суму 3375,41 грн., № Т-00015935 від 05.12.2013 р. на суму 1395,58 грн., № Т-00016506 від 16.12.2013 р. на суму 2636,33 грн., які не були оплачені відповідачем у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 14369,39 грн.

ТОВ «ТАРЛЕВ» та ТОВ «Домосвіт Трейд» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2014 р. до 15.04.2014 р. на суму 24135,25 грн., до якої входить заявлена до стягнення сума основної заборгованості за договором № 3112-Р від 28.08.2012 р. 14369,39 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 21.07.2016 р. на адресу відповідача було направлено заяву № 21/07-3 від 21.07.2016 р. про розірвання договору № 3112-Р від 28.08.2012 р., яка згідно відомостей сайту УДППЗ «УКРПОШТА» відповідачем була отримана 27.07.2016 р., тому договір у відповідності до п. 12.1 договору вважається припиненим з 28.08.2016 р.

Оскільки відповідач не здійснив з позивачем розрахунок за поставлений товар згідно перелічених вище видаткових накладних за договором № 3112-Р від 28.08.2012 р. у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, заперечуючи щодо заявлених ТОВ «ТАРЛЕВ» позовних вимог, посилається, зокрема, на приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару не настав, оскільки товар на даний час не реалізований.

Поряд з цим, сам факт поставки позивачем товару відповідно до зазначених вище видаткових накладних відповідачем не заперечувався.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Віповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони у договорі передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом семи банківських днів після реалізації товару.

Суд зазначає, що реалізація відповідачем товару, придбаного у позивача, кінцевому споживачу не є подією, що неминуче має настати, адже товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі може не бути реалізовано, бути пошкоджено, втрачено і наведене не залежить від волі сторін договору.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як вбачається з умов договору, настання строку виконання зобов'язання щодо повної оплати відповідачем поставленого товару сторони поставили в залежність від його реалізації відповідачем, а не від події, яка має неминуче настати, оскільки, умовами договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено.

Відтак, суд вважає, що наявність відповідного посилання у договорі щодо реалізації товару відповідачем не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, обов'язок негайного виконання зобов'язання з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки сторонами не встановлено у договорі механізму визначення факту та обсягу реалізації товару та інвентаризації нереалізованих залишків, враховуючи, що факт поставки товару та заявленої заборгованості за вказаними видатковими накладними відповідачем не заперечено та не спростовано, первинних документів в підтвердження повного погашення заборгованості останнім не подано, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 3112-Р від 18.08.2012 р. в розмірі 14369,39 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1572,21 грн. слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ТАРЛЕВ» було подано клопотання про відмову від позовних вимог та припинення провадження у справі на підставі статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача нарахованої пені у розмірі 1572,21 грн. Іншу частину позовних вимог щодо стягнення 14369,39 грн. основного боргу, 1083,64 грн. 3% річних та 13671,93 грн. інфляційних втрат, позивач підтримував у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас частиною шостою тієї ж статті 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (частина четверта ст. 78 ГПК України).

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на викладене, враховуючи, що дії ТОВ «ТАРЛЕВ» щодо відмови від позовної вимоги у даній справі в частині стягнення з відповідача 1572,21 грн. пені не суперечать вимогам законодавства, не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку щодо прийняття відмови ТОВ «ТАРЛЕВ» від вимоги щодо стягнення з ТОВ «Домосвіт Трейд» 1572,21 грн. пені, у зв'язку з чим провадження у даній справі в цій частині підлягає припиненню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо встановлення моменту виконання зобов'язання та визначення початку періоду прострочення слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року у справі № 3-121гс14.

Водночас, як зазначено у пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару , якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відтак, обов'язок оплатити поставлений позивачем відповідачеві товар, з огляду на викладене вище, виникає в останнього з моменту прийняття товару згідно з кожною видатковою накладною, а відповідальність за прострочення виконання такого обов'язку щодо оплати застосовується з наступного дня за днем отримання товару за кожною видатковою накладною.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1083,64 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 17.12.2015 р. до 22.06.2016 р.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, здійсненим на суму заборгованості щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановлених судом початку періодів нарахування та визначеною позивачем кінцевою датою нарахування , з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1427,02 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4156.90 18.09.2013 - 22.06.2016 1009 3 % 344.74 391.61 19.09.2013 - 22.06.2016 1008 3 % 32.44 304.98 19.09.2013 - 22.06.2016 1008 3 % 25.27 5617.97 16.10.2013 - 22.06.2016 981 3 % 452.98 3375.41 08.11.2013 - 22.06.2016 958 3 % 265.78 1395.58 06.12.2013 - 22.06.2016 930 3 % 106.68 2636.33 17.12.2013 - 22.06.2016 919 3 % 199.13 Оскільки вірна сума 3% річних за розрахунком суду складає 1427,02 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 1083,64 грн.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, за загальний період з 17.12.2013 р. до 22.06.2016 р., становить 12671,93 грн.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, здійсненим на суму заборгованості щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановлених судом початку періодів нарахування та визначеною позивачем кінцевою датою нарахування, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 15931,51 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 18.09.2013 - 22.06.2016 4156.90 1.899 3736.35 7893.25 19.09.2013 - 22.06.2016 391.61 1.899 351.99 743.60 19.09.2013 - 22.06.2016 304.98 1.899 274.13 579.11 16.10.2013 - 22.06.2016 5617.97 1.891 5007.11 10625.08 08.11.2013 - 22.06.2016 3375.41 1.891 3008.39 6383.80 06.12.2013 - 22.06.2016 1395.58 1.887 1238.57 2634.15 17.12.2013 - 22.06.2016 2636.33 1.878 2314.97 4951.30 Проте суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог. Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, здійснений на суму заборгованості за вказаний позивачем період з 17.12.2013 р. до 22.06.2016 р. розмір, інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, становить 12617,78 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 17.09.2013 - 22.06.2016 14369,39 1.878 12617,78 26987,17 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ».

Решта документів, долучених до матеріалів справи, а також пояснень учасників процесу були дослідженні судом і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1 , код 37756470) пені в сумі 1572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн. 21 коп.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Домосвіт ТрейдВ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1 , код 37756470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЛЕВ» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Авіаторів, 64, код 35415966) 14369 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 39 коп. основного боргу, 1083 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 64 коп. 3% річних, 12671 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1302 (одну тисячу триста дві) грн. 48 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 09.11.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна