Рішення

від 08.11.2016 по справі 908/2383/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/74/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2016 Справа № 908/2383/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Власні земліВ» (69002, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» , м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Власні земліВ» , м. Запоріжжя заборгованості за Договором № 14-08/13 від 16.09.2013 р. про надання послуг щодо оформлення права користування земельною ділянкою, у розмірі 28000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач вказував, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг № 14-08/13 від 16.09.2013 р., позивач, 08.10.2013 р. перерахував відповідачу суму авансу у розмірі 28000,00 грн. З огляду на п. 3.2 Договору кінцевим строком виконання відповідачем робіт за Договором є 09.01.2014 р. Станом на дату звернення із позовом до суду, відповідач, взяті на себе за Договором зобов'язання не виконав. Посилаючись на приписи статей 901, 905, 906, 610, 612, 615 та 623 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.09.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2383/16, розгляд якої призначено на 11.10.2016 р.

26.09.2016 р. в господарський суд від позивача надійшло письмове клопотання (вих. № 15/09-01 від 15.09.2016 р.) про проведення судового засідання у режимі відео конференції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» , м. Київ, про проведення судового засідання 11.10.2016 р. о 09 год. 30 хв. по справі № 908/2383/16 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.10.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 08.11.2016 р.

28.10.2016 р. в господарський суд Запорізької області від ТОВ В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» (позивача у справі), надійшла письмова заява (вих. № 24/10-01 від 24.10.2016 р.) «про збільшення позовних вимог», в якій позивач просить суд: 1) розірвати договір № 14-08/13 надання послуг щодо оформлення права користування земельною ділянкою від 16.09.2013 р., укладений між Замовником - ТОВ В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» та Виконавцем - ТОВ В«Власні земліВ» , а також 2) стягнути з ТОВ В«Власні земліВ» на користь ТОВ В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» безпідставно отримані кошти у вигляді авансу (передоплати) за договором № 14-08/13 надання послуг щодо оформлення права користування земельною ділянкою від 16.09.2013 р. у розмірі 28000,00 грн.

Розглянувши заяву позивача, суд відмовляє в її прийнятті до розгляду, виходячи з наступних обставин:

Згідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму ВГСУ № 18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

В даному випадку фактично, заява позивача, в частині вимоги про розірвання договору, не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вона містить нову (іншу) позовну вимогу - про розірвання договору № 14-08/13 від 16.09.2013 р., якої первісно не було заявлено в самій позовній заяві. Також, у своїй заяві позивач просить стягнути з відповідача кошти у вигляді авансу (передоплати) за договором № 14-08/13 від 16.09.2013 р. у розмірі 28000,00 грн., як безпідставно отримані (ст.1212 ЦК України), що є зміною підстави позову.

Фактично, заява позивача, яка надійшла до суду 28.10.2016р. є заявою про зміну одночасно предмета та підстави позову , що у розумінні ст. 22 ГПК України є процесуально неприпустимим.

За таких обставин, суд відмовляє в прийнятті до розгляду заяви позивача (вих. № 24/10-01 від 24.10.2016 р.), яка надійшла до суду 28.10.2016 р., і приєднує її до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, судом розглядається позовна вимога ТОВ В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» про стягнення з ТОВ В«Власні земліВ» збитків у розмірі 28000,00 грн.

Позивач свого представника в судове засідання 08.11.2016 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 12.09.2016 р. та від 11.10.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 12.09.2016 р. та від 11.10.2016р., (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) були направлені судом на адресу позивача: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6 та на адресу відповідача: 69002, АДРЕСА_1, які співпадають з місцезнаходженням позивача та відповідача, визначеного у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяги з ЄДР щодо місцезнаходження позивача та відповідача наявні в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце судового розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість строку розгляду справи визначеним законом процесуальним строком, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 08.11.2016 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 16.09.2013 р. між позивачем (Замовником) та відповідачем (Виконавцем) було укладено договір № 14-08/13 надання послуг щодо оформлення права користування земельною ділянкою (надалі - Договір), за умовами якого, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок Замовника надати зазначені в пункті 1.2 Договору послуги по оформленню права користування земельною ділянкою на умовах оренди, яка розташована в межах населеного пункту по вул. Богдана Хмельницького м. Мелітополь Запорізької області, для розміщення

та експлуатації торговельного комплексу, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок) і сплатити вартість наданих послуг.

Зобов'язанням Виконавця є:

- Проведення топографо-геодезичних вишукувань (кадастрова зйомка м 1:2000);

- Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, зокрема акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- Виготовлення плану або схеми земельної ділянки;

- Виготовлення кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- Подання технічного звіту на погодження відповідними службами (Управління держземагенства, Відділ містобудування, архітектури та житло-комунального господарства органу місцевого самоврядування);

- Підготовка та подання технічного звіту на реєстрацію до управління держземагенства;

- Розробка договору оренди земельної ділянки та внесення даних щодо права оренди на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 вартість послуг, що надаються у відповідності з цим Договором та протоколом про договірну ціну (додаток №1) складає 40000,00 грн. без ПДВ.

За умовами п. 2.2 Договору Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі 28000,00грн. без ПДВ протягом 20-и банківських днів з дати підписання Договору та в розмірі 12000,00грн. 00 коп. без ПДВ після внесення даних щодо права оренди на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ціну Договору, визначену в пункті 2.1 даного Договору, не входить вартість послуг по державній реєстрації земельної ділянки, а також інших обов'язкових платежів, які передбаченні чи будуть передбаченні законодавчими чи іншими актами, без здійснення яких оформлення права користування конкретною земельною ділянкою буде неможливе. Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати такого роду витрати на підставі рахунків, що виставляються відповідними органами, підприємствами, установами та організаціями.

Згідно із п. 3.2 Договору Виконавець приступає до виконання робіт за Договором після здійснення попередньої оплати згідно с п. 2.1 Договору і виконує його протягом 3 місяців.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі. Підписаний акт або мотивовану відмову Замовник повинен направити Виконавцю протягом трьох днів з дати надання послуг.

Відповідно до п. 4.5 Договору Договір може бути розірваний за згодою Сторін. У разі невиконання однією Стороною своїх обов'язків за Договором інша Сторона має право вимагати розірвання Договору в судовому порядку у випадках, передбачених законодавством.

Усі спори, пов'язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним

законодавством (п. 4.7 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 16.09.2013 р. відповідачем було виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру № 16/09/13 на суму 28000,00 грн.

На виконання умов п. 2.2 Договору, 08.10.2013 р. позивач перерахував відповідачу суму авансу у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 356 від 08.10.2013 р.

З урахуванням приписів п. 3.2 Договору та дати перерахування позивачем відповідачу суми авансу, кінцевим строком виконання робіт за Договором є 09.01.2014 р.

Проте, у вказаний строк, відповідач, взяті на себе зобов'язання за Договором, не виконав.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача була направлена ОСОБА_1 (вих. № 02/09-01) про повернення грошових коштів, яка останнім була залишена без задоволення.

Позовна вимога про стягнення з ТОВ В«Власні земліВ» заборгованості за Договором № 14-08/13 від 16.09.2013 р. про надання послуг щодо оформлення права користування земельною ділянкою у розмірі 28000,00 грн., стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

За умовами правочину відповідач зобов'язався надати позивачу послуги по оформленню права користування земельною ділянкою, а позивач, в свою чергу, прийняти ці послуги та оплатити їх.

Загальні умови виконання зобов'язання закріплені в ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі 28000,00 грн. без ПДВ протягом 20-и банківських днів з дати підписання Договору та в розмірі 12000,00грн. 00 коп. без ПДВ після внесення даних щодо права оренди на земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За умовами п. 3.2 Договору Виконавець приступає до виконання робіт за Договором після здійснення попередньої оплати згідно с п. 2.1 Договору і виконує його протягом 3 місяців.

Як свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 356 від 08.10.2013р., аванс в розмірі 28000,00 грн. було перераховано Замовником (позивачем) Виконавцю (відповідачу) - 08.10.2013 р.

З урахуванням приписів п. 3.2 Договору та дати перерахування позивачем відповідачу суми авансу, кінцевим строком виконання робіт за Договором є 09.01.2014 р.

Проте, у вказаний строк, відповідач, взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав. Підписані акти приймання-передачі наданих послуг, в матеріалах справи відсутні.

Будь-яких доказів того, що ТОВ В«Власні земліВ» приступило до виконання робіт і виконало їх у встановлені Договором строки, відповідач суду не надав.

Відповідач не виконав умов Договору відносно строку виконання робіт. Строк виконання робіт сплив - 09.01.2014 року. Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, під невиконанням зобов'язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність сторони зобов'язання, в результаті яких зобов'язання не виконане ані повністю, ані частково.

За змістом ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 3 ст. 612 ЦК України встановлює право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо виконання зобов'язання втратило для нього інтерес внаслідок прострочення боржника.

В даному випадку, позивач надсилав відповідачу ОСОБА_1 (вих. № 02/09-1 від 02.09.2016 р.) з вимогою повернути суму попередньої оплати. При цьому, в направленій відповідачу ОСОБА_1, позивачем було зазначено, що з дій відповідача вбачається про односторонню відмову Виконавця від виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором перед Замовником та зазначено про подальше звернення до господарського суду із відповідною позовною заявою.

За таких обставин, позивач відмовився від виконання простроченого відповідачем зобов'язання, що відповідає зазначеним нормам законодавства.

Також, враховуючи, що у ОСОБА_1 (вих. № 02/09-1 від 02.09.2016 р.) позивач також вимагав від відповідача перерахувати йому грошові кошти в сумі 28000,00 грн., у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання, оскільки первісно за договором у відповідача існувало не грошове зобов'язання - щодо надання послуг.

Суд наголошує, що умову, передбачену ч. 3 ст. 614 ЦК України, а саме - відмовитись від прийняття виконання із наступною беззаперечною вимогою повернути сплачені грошові кошти, позивач виконав, внаслідок чого у відповідача настало грошове зобов'язання повернути грошові кошти.

В силу положень ст. 612 ЦК України на боржника, який прострочив, покладається, зокрема, обов'язок відшкодувати кредитору завдані простроченням збитки.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив (не виконав) свої договірні зобов'язання щодо надання послуг, а тому на підставі ст. 612 ЦК України він є боржником, що прострочив, і має відповідати перед позивачем за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 22 ЦК України збитками, у тому числі, є: 1) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини боржника.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність учасника правовідносин є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи, протиправна поведінка відповідача виявилась у порушенні умов Договору, за яким він зобов'язувався надати позивачу послуги протягом 3 місяців після здійснення позивачем попередньої оплати.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо надання послуг потягло за собою понесення позивачем реальних збитків. В даному випадку, реальними збитками позивача є сума передплати в розмірі 28000,00 грн., яка була сплачена позивачем відповідачу і на яку позивачем не було отримано від відповідача обумовлених Договором послуг.

Правила ч. 1 ст. 906 ЦК України передбачають, що Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, тягар доведення відсутності вини покладено на відповідача.

Відповідачем таких доказів не надано.

Доказів повернення грошових коштів в розмірі 28000,00 грн., які були сплачені позивачем, ТОВ В«Власні землі» не надано.

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд констатує наявність повного складу цивільного правопорушення та відзначає протиправність поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на викладені обставини і наданого позивачу права вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення, суд вважає вимогу ТОВ В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» про стягнення грошових коштів в сумі 28000,00 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору (1378,00 грн.) покладаються на відповідача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір».

Підстави повернення судового збору наведено в статті 7 Закону України «Про судовий збір»

Так, пунктом 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

У зв'язку з тим, що судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про «збільшення позовних вимог» (яка за своїм хмістом є заявою про зміну предмета та підстави позову), а за її подання позивачем було доплачено 1378,00 грн. судового збору платіжним дорученням № 228 від 24.10.2016 р., позивачу підлягає поверненню сума 1378,00грн. судового збору.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачений судовий збір в сумі 1378,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» .

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Власні земліВ» (69002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32934372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 38003872) суму 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. збитків та суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю В«КМД-Трейдінвест УкраїнаВ» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 38003872) суми 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору платіжним дорученням № 228 від 24.10.2016 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.11.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко