Рішення

від 24.10.2016 по справі 914/2257/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016р. Справа№ 914/2257/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Дубенюк Н.А.

за позовом: Приватного акціонерного товариства В«Львівський універмаг В«На РинкуВ» , Львівська область, м.Львів

до відповідача 1: Львівської обласної ради, Львівська область, м.Львів

до відповідача 2: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Львівська область, м.Львів

про визнання права та зобов'язання до вчинення дій щодо приватизації приміщень

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 20.02.2016р. б/н);

Відповідача 1: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 11.01.2016р. №01-вих-8);

Відповідача 2: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 02.01.2014р. №1)

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства В«Львівський універмаг В«На РинкуВ» до Львівської обласної ради та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про визнання незаконним акта органу, визнання права та зобов'язання до вчинення дій щодо приватизації приміщень.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 06.09.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2016р. В судових засіданнях 20.09.2016р., 03.10.2016р. та 05.10.2016р. оголошувались перерви. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 11.10.2016р.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

За ініціативою суду в судовому засіданні 05.10.2016р. здійснювалась технічна фіксація судового процесу, а саме - запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

20.09.2016р. від Позивача за вх.№20.09.2016р. надійшла заява на виконання вимог ухвали суду щодо визначення предмету позову, в якій Позивач зазначає, що: В«у даній справі позовні вимоги ПрАТ В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» звернені до УМСВ ЛОР як до уповноваженого органу ЛОР на вчинення дій щодо реалізації процедури приватизації майна, а не до самої Львівської обласної ради. Водночас, Львівська обласна рада, хоч і представлена у спірних правовідносинах своїм уповноваженим органом - УМСВ ЛОР, проте формально є власником Нежитлових приміщень…В» . Крім того, у Заяві Позивач зазначає, що відкликає та просить не розглядати позовну вимогу щодо визнання незаконним та часткового скасування рішення Львівської обласної ради №175 від 31.05.2016р., а саме: виключити із додатку 1 до цього рішення В«Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, щодо яких відмовлено в приватизаціїВ» нежитлові приміщення за адресою пл.Ринок, 32, м.Львів, загальною площею 1689,2кв.м користувача ПрАТ В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» . Також, у Заяві Позивач просить виключити Львівську міську раду із складу відповідачів у даній справі та залучити її як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заяві від 23.09.2016р. вх.№38097/16 щодо визначення предмету позову та виправлення описки в складі осіб Позивач, зокрема, зазначив наступне: Львівська обласна рада зазначена у позовній заяві в якості відповідача внаслідок технічної описки, а повинно було б бути зазначено в якості третьої особи; всі три позовні вимоги адресовані Відповідачу 2; Позивач відмовляється від позову в частині позовної вимоги про визнання незаконним та часткового скасування рішення Львівської обласної ради №175 від 31.05.2016р., а саме: виключити із додатку 1 до цього рішення В«Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, щодо яких відмовлено в приватизаціїВ» нежитлові приміщення за адресою пл.Ринок, 32, м.Львів, загальною площею 1689,2кв.м користувача ПрАТ В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» ; інші позовні вимоги адресовані Відповідачу 2.

З метою конкретизації позиції 05.10.2016р. за вх.№39766/16 Позивачем подано заяву, в якій зазначено, що всі три позовні вимоги адресовані Відповідачу 2, а Львівська обласна рада у позовній заяві в якості відповідача вказана внаслідок технічної описки.

Щодо помилкового зазначення Львівської обласної ради у позовній заяві в якості відповідача та щодо заявленого клопотання про виключення Львівської обласної ради з числа відповідачів та залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом в ухвалі по даній справі від 11.10.2016р. зазначено, що провадження у справі порушено з врахуванням вказаних Позивачем у позовній заяві сторін. Крім того, виключення неналежного відповідача можливе лише на стадії підготовки справи до розгляду (п.1 ч.1 ст.65 ГПК України), а не під час судового розгляду. Також, з врахуванням процесуального статусу Львівської обласної ради у даній справі як відповідача в суду відсутні правові підстави до залучення Львівської обласної ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновків про відсутність правових підстав до задоволення клопотань в цій частині, а відтак, в клопотанні про виключення Львівської обласної ради з числа відповідачів та залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судом відмовлено, про що зазначено в ухвалі суду по даній справі від 11.10.2016р. При цьому судом зазначено, що в силу вимог ст.ст.20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України, процесуальний статус відповідача не звужує прав Львівської обласної ради в порівнянні з процесуальним статусом третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Щодо відмови від позовної вимоги про визнання незаконним та часткового скасування рішення Львівської обласної ради №175 від 31.05.2016р., а саме: виключити із додатку 1 до цього рішення В«Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, щодо яких відмовлено в приватизаціїВ» нежитлові приміщення за адресою пл.Ринок, 32, м.Львів, загальною площею 1689,2кв.м користувача ПрАТ В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» , судом прийнято відмову Позивача від зазначеної позовної вимоги, про що зазначено в ухвалі суду по даній справі від 11.10.2016р., та подальший розгляд справи здійснювався з врахуванням прийнятої судом відмови Позивача від зазначеної позовної вимоги.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (за винятком поданої Позивачем та прийнятої судом часткової відмови від позову), надав усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві, заяві щодо виконання вимог ухвали суду та визначення предмету позову від 20.09.2016р. вх.№37306/16, .

Представник Відповідача 1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю, надавши пояснення по суті справи.

Представник Відповідача 2 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю, в тому числі з причин та підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, поданому судом 03.10.2016р. за вх.№39325/16, надавши пояснення по суті справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статуту, зареєстрованого 06.06.2014р. за.№14151050013004949, Приватне акціонерне товариство В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» (Позивач) є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу «Львівський Універмаг «На Ринку», який, згідно положень статуту (зареєстрованого 06.02.1998р. представником Реєстраційної палати Галицької районної адміністрації м.Львова за №617-Г), є правонаступником Орендного підприємства «Львівський Універмаг «На Ринку» (далі - Орендне підприємство). Наведене також підтверджується свідоцтвом про державну перереєстрацію громадського формування, дата реєстрації 08.02.1995р., дата перереєстрації 07.02.1996р. за реєстраційним №04592888. Орендне підприємство було створене організацією орендарів трудового колективу державного комунального підприємства Львівський універмаг «На Ринку» з метою оренди з правом викупу цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства.

Згідно Договору №292 на оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області від 24.12.1996р. (в редакції від 09.12.2003р.) (зі змінами та доповненнями) (надалі - Договір оренди), Позивач є орендарем нерухомого майна (нежитлових приміщень загальною площею 1688,1кв.м, а саме: приміщення першого поверху - торговий зал, складські та допоміжні приміщення загальною площею 307,6кв.м; приміщення другого поверху - торговий зал, складські та допоміжні приміщення загальною площею 466,4кв.м; приміщення антресолі - торговий зал, складські та допоміжні приміщення загальною площею 327,1кв.м; приміщення підвалу - торговий зал, складські та допоміжні приміщення загальною площею 587кв.м) у місті Львові на площі Ринок, 32, вул.Шевська, 1, власником якого, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.06.2012р., право зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.06.2012р., є Львівська обласна рада (Відповідач 1).

28.12.1994р. укладено договір оренди №196, згідно якого Орендним підприємством взято в оренду майно цілісного майнового комплексу ДКП Львівський Універмаг «На Ринку».

27.10.1995р. між Регіональним відділенням ФДМУ у Львівській області та Орендним підприємством укладено Договір №066/95 купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів орендного підприємства Львівський універмаг «На Ринку» (надалі - Договір про приватизацію), згідно якого Орендне підприємство здійснило приватизацію шляхом викупу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Львівський Універмаг «На Ринку», який знаходиться за адресою м.Львів, пл. Ринок, 32 (надалі - ЦМК); у вартість майна не увійшла будівля (приміщення) за адресою: м.Львів, пл..Ринок, 32. Приватизація ЦМК здійснена на підставі рішення від 06.05.1995р. №51 4-ї сесії Львівської обласної ради народних депутатів 2-го демократичного скликання, згідно якого Орендне підприємство віднесене до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом прямого викупу. Спосіб приватизації шляхом викупу також визначений у травні 1995 року наказом №5/102 Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області. Відтак, у 1995р. Орендне підприємство здійснило приватизацію цілісного майнового комплексу, що знаходився за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 32.

При цьому суд зазначає. що на підставі заяви Позивача на приватизацію згідно наказу №5/102 Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області, вирішено приватизувати шляхом викупу майно, взяте в оренду Орендним підприємством Львівський універмаг «На Ринку».

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що власник майна у відповідності до чинного станом на 1995 рік законодавства прийняв рішення про приватизацію всього ЦМК Орендного підприємства шляхом викупу.

Згідно п.1.2 Договору про приватизацію, у вартість проданого майна не увійшли приміщення за адресою м.Львів, пл.Ринок, 32 (надалі - Спірне майно). Натомість, такі Приміщення власником в особі уповноваженого органу, яким була та є Львівська обласна рада (Відповідач 2) були надані Позивачу в оренду на підставі відповідного договору оренди приміщень (угода від 09.12.2003р. про внесення змін і доповнень до Договору оренди №292 від 24.12.96р., за яким орендовано Приміщення у м.Львів, пл.Ринок, 32, площею 1688,1 кв.м.), який є чинним і в даний час. Таким чином, при приватизації Орендним підприємством ЦМК фактично було здійснено викуп ЦМК без врахування Спірного майна і сплати ціни за Спірне майно, яке було і залишається місцем знаходження основних та оборотних засобів Орендного підприємства і невід'ємною частиною ЦМК.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами (редакція норми Закону введена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки» від 13.01.2012р.).

Згідно п.49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р., покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, зокрема, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані. При цьому суд зазначає, що згідно Закону України "Про приватизацію державного майна", у тексті Закону слова "єдиний (цілісний) майновий комплекс", "цілісний майновий комплекс" у всіх відмінках і числах замінено словами "єдиний майновий комплекс" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на дату приватизації ЦМК Орендним підприємством), об'єктами малої приватизації є, в тому числі, цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на дату приватизації ЦМК Орендним підприємством), будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів.

В преамбулі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції, чинній на дату приватизації ЦМК Орендним підприємством) зазначено, що цей Закон встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на дату приватизації ЦМК Орендним підприємством) визначено, що цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданим йому державою державною земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Пунктом 11 Методики оцінки вартості об'єктів приватизції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. N36 (чинної на момент приватизації) визначено, що цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.3 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства від 29.12.2010р. №1954, цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі.

Згідно ч.2 ст.191 ЦК України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що законодавством передбачалось станом на момент приватизації ЦМК Орендним підприємством і передбачено на даний час за особами, які здійснили приватизацію шляхом викупу об'єктів приватизації, що знаходяться в будівлях та використовуються такими особами, право на приватизацію таких будівель шляхом викупу. Даним спростовується твердження Відповідачів, що Позивач не має права на приватизацію Приміщень способом викупу, оскільки Спірне майно не було включено до Договору про приватизацію, на підставі якого у 1995 році приватизовано ЦМК.

Відповідно до п.5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р., до об'єктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі -цілісні майнові комплекси підприємств).

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що нерухоме майно підприємства є частиною його цілісного майнового комплексу, а відтак Спірне майно (приміщення) Орендного підприємства є частиною його ЦМК. З моменту прийняття Відповідачем 1 рішення від 06.05.1995р. №51 розпочалася приватизація ЦМК Орендного підприємства шляхом викупу, і в тому числі усіх його частин. Проте, приватизація Спірного майна, як частини ЦМК Орендного підприємства, не була завершена.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі правову природу цілісного майнового комплексу, суд приходить до висновку про те, що щодо цілісних майнових комплексів рішення про їх приватизацію приймається один раз, при чому прийняття уповноваженим органом такого рішення означає, що рішення стосується цілісного майнового комплексу в цілому включно і однозначно свідчить про включення до складу ЦМК приміщень, в яких такий ЦМК розташований. Відтак, приватизація Позивачем ЦМК (Спірного майна) здійснюється шляхом викупу частки приватизованого об'єкту, що не потребує додаткових рішень власника майна, а не шляхом окремої щодо приватизації ЦМК процедури приватизації шляхом викупу Спірного майна.

Вищезазначені положення ч.2 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначають право Позивача завершити розпочату у 1995р. процедуру приватизації ЦМК Орендного підприємства. Таке право може бути реалізоване за рішенням покупця (Позивача) та за відсутності законодавчих обмежень. Законодавчих обмежень, в тому числі необхідності додаткового рішення власника майна чи органу приватизації, для завершення розпочатої приватизації законодавством не передбачено.

Частиною 1 ст.6 Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" від 30.12.1994р. визначено, що приватизація приміщень, у яких розташовані об'єкти малої приватизації, може бути заборонена лише у випадках, коли такі приміщення або їх окремі частини становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Законом України "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації", Спірне майно не увійшло до переліку об'єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Наведеним також підтверджується відсутність у Позивача законодавчо встановлених обмежень для реалізації свого права на приватизацію Спірного майна шляхом викупу.

Рішення Відповідача 1 від 06.05.1995р. №51 про приватизацію ЦМК надає право Позивачу здійснити викуп Спірного майна (приміщень), в якому розташований ЦМК, навіть, якщо ці приміщення були здані покупцю в оренду, оскільки із наведених вище положень законодавства вбачається, що право на викуп Спірного майна Позивачем не обмежене законом у часі або настанням певних подій, зокрема, укладення договору оренди приміщень.

Згідно вищезазначеної ч.3 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», право викупу Спірного майна (приміщень), у яких розташований об'єкт приватизації, могло бути обмежене лише якщо покупець сам відмовився від викупу приміщень або/та у випадку наявності заборон на приватизацію певних приміщень.

Відмова покупця від викупу приміщення може бути виключно як безпосередня відмова покупця від викупу за власною ініціативою покупця чи відмова покупця від викупу, якщо від власника або органу приватизації надходила пропозиція викупити приміщення. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відмови покупця від викупу, в тому числі і наявності пропозицій щодо викупу від Відповідачів чи органу приватизації.

Судом встановлено, що Товариство в особі його уповноважених органів не відмовлялося у визначеному законом порядку від приватизації Приміщень, а навпаки, заявляло про свій намір їх приватизувати, про що відомо Відповідачам, підтвердженням є наявна в матеріалах справи заява позивача про приватизацію Приміщень від 14.03.2010р.

З вищенаведених положень Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» вбачається, що у випадку прийняття державним органом приватизації рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (Спірного майна, в якому розташований ЦМК), як і не передбачено необхідності прийняття додаткового рішення щодо включення Спірного майна (приміщень) до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Судом також встановлено, що дій щодо виконання повної процедури приватизації Приміщень згідно вимог Закону з боку уповноважених органів Відповідача 1 не здійснено. На звернення Позивача від 29.03.2016р. вих.№29/03/16-1 до Відповідачів як розпорядників майном територіальних громад цими органами не було вчинено передбачених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» дій щодо завершення процедури приватизації (проведення оцінки Приміщень та укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації способом викупу). Із листа-відповіді Відповідача 2 від 28.04.2016р. №670 вбачається, що Відповідач 2 не визнає право Позивача на приватизацію Спірного майна, мотивуючи це відсутністю окремого рішення власника про таку приватизацію, відтак, Відповідач 2 відмовляється вчиняти дії по завершенню процедури приватизації Спірного майна шляхом викупу Позивачем. Відтак, позовні вимоги є належним способом захисту права та законного інтересу Позивача на приватизацію Спірного майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Львівською обласною радою від 31.05.2016р. за №175 прийнято рішення «Про приватизацію об'єктів спільної власності територіальних громад області, відповідно до п.1 якого вирішено відмовити в приватизації орендованих об'єктів спільної власності територіальних громад області, згідно з додатком 1. У Додатку 1 до вказаного Рішення за порядковим номером 3 зазначено нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 32, площею 1689,2кв.м (підвал - 641,7; поверх - 325,1; поверх - 558,3; антресоль - 164,1); користувач - ПАТ «Львівський універмаг «На Ринку».

Щодо прийнятого Відповідачем 1 31.05.2016р. рішення №175, яким внесено орендовані Позивачем приміщення (Спірне майно) до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, яким відмовлено в приватизації, суд зазначає наступне.

Відповідач 1 зазначає, що право приймати такі рішення належать до його компетенції та зміст наведеного рішення відповідає вимогам закону та унеможливлює приватизацію Спірного майна Позивачем способом викупу.

Проте, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.17.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (із змінами та доповненнями), що згідно з частиною другою статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України; актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними; ненормативні акти (акти індивідуальної дії), - тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, - оцінюються господарським судом нарівні з іншими доказами у справі і не мають для нього заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі положення законодавства, суд приходить до висновку, що оскільки Позивачем доведено наявність права на приватизацію Спірного майна способом викупу, то рішення Відповідача 1 від 31.05.2016р. №175 (в частині Спірного майна) не відповідає вимогам законодавства, порушує законні права та інтереси Позивача, відтак, в силу положень ч.2 ст.4 ГПК України, не може братися до уваги судом як доказ відсутності у Позивача права на приватизацію Спірного майна.

Відтак у Позивача, який здійснив приватизацію ЦМК Орендного підприємства на підставі рішення власника (Відповідача 1) про приватизацію ЦМК шляхом викупу (від 06.05.1995р. №51 та наказу №5/102 Регіонального відділення ФДМУ у Львівській області 1995р.) та орендує Спірне майно, в якому розташований ЦМК Позивача, наявне право на викуп цих Спірного майна шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу за умови оцінки Спірного майна у відповідності до вимог законодавства про приватизацію.

Відповідно до Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради, затвердженого рішенням Львівської обласної ради від 23.06.2006р. №33 (із змінами та доповненнями), Управління майном спільної власності Львівської обласної ради є органом Львівської обласної ради, що утворюється з метою здійснення повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Львівської області (п.1.1); управління є юридичною особою і може набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки (п.1.2); проводить приватизацію та продаж об'єктів спільної власності (п.2.2.17), укладає угоди з відповідними організаціями та спеціалістами щодо виконання робіт, пов'язаних з підготовкою об'єктів до приватизації, а також щодо продажу цих об'єктів (п.2.2.18).

Згідно ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію здійснюється підготовка об'єкта до приватизації, яка передбачає визначення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу. В силу положень ст.9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п.3.1 Програми приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Львівської області на 2007-08 роки, затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 13.06.2007р. №327, оцінка об'єкта приватизації здійснюється на замовлення органу приватизації згідно чинного законодавства про оцінку; викуп здійснюється шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу Спірного майна між Позивачем та Відповідачем 2.

Згідно ст.ст.8, 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», для підготовки об'єкта приватизації до викупу здійснюється його оцінка у встановленому законодавством порядку. Згідно п. 8.2. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012р. №439, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно ст.9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає. що замовлення оцінки об'єкта приватизації, вчинення інших дій з метою підготовки об'єкту до приватизації, а також підготовки до укладення та безпосередньо укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу покладені на уповноважений орган з питань приватизації, яким є Відповідач 2.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи доказів та висновків суду, заслухавши пояснення представників Сторін, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.10.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 31.10.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги часткову відмову Позивача від Позову та те, що спір виник внаслідок несвоєчасних, неправильних дій Позивача, судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.11, ст.16, ч.2 ст.191 ЦК України, ч.ч.1, 3 ст.2, ст.ст.8, 9, ч.2 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.49 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р., ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р., ч.1 ст.6 Указу Президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" від 30.12.1994р., п.11 Методики оцінки вартості об'єктів приватизції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995р. N36, п.3 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства від 29.12.2010р. №1954, , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Приватним акціонерним товариством В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» (79008, м.Львів, пл.Ринок, 32, ідентифікаційний код 04592888) право на приватизацію способом викупу об'єкту приватизації - нежитлових приміщень у м.Львові на площі Ринок,32, які є власністю Львівської обласної ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.06.2012р., зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 20.06.2012р.

3. Зобов'язати Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18, ідентифікаційний код 2525072) вчинити дії для завершення приватизації способом викупу Приватним акціонерним товариством В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» (79008, м.Львів, пл.Ринок, 32, ідентифікаційний код 04592888) об'єкту приватизації - нежитлових приміщень у м.Львові на пл.Ринок, 32, які перебувають в оренді Приватного акціонерного товариства В«Львівський Універмаг В«На РинкуВ» та є власністю Львівської обласної ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.06.2012р., зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 20.06.2012р., а саме: визначити ціну продажу названого Об'єкту приватизації для цілей приватизації способом викупу згідно вимог чинного законодавства та підготувати і укласти з Приватним акціонерним товариством В«Львівський універмаг В«На РинкуВ» договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу у відповідності до передбаченої чинним законодавством форми та змісту договору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.