Ухвала

від 03.11.2016 по справі 804/7188/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Київ К/800/11588/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси і кредит», про скасування податкової вимоги, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфорс» (далі - позивач, ТОВ «Інфорс») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми «Ю» від 04.03.2015 року № 968-25.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 38083,00 грн. у добровільному порядку позивачем не сплачене, платіжне доручення щодо його сплати на виконанні у банку відсутнє, а тому відповідачем доведено правомірність оскаржуваної вимоги.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що 23.02.2015 року позивачем було надано Криворізькій філії ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення № 124, однак, банківською установою виконано таке не було, а тому згідно приписів п.129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач, як платник податків, звільняється за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку.

В запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

23.02.2015 року позивачем подано до відповідачу податкову звітність у вигляді декларації з ПДВ за січень 2015 року. Податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ «Інфорс» самостійно задекларовано суму податку, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що сплачується до державного бюджету у розмірі 38083,00 грн.

23.02.2015 року ТОВ «Інфорс» надало Криворізькій філії ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення № 124 про перерахування до бюджету грошових коштів у сумі 44560,00 грн. в рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року. Згідно копії платіжного доручення від 23.02.2015 року № 124, відмітка банку про виконання такого платіжного доручення на ньому відсутня.

ТОВ «Інфорс» листом від 26.02.2015 року № 15-2015 повідомило Криворізьку центральну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2015 року, направлено копію платіжного доручення № 124 від 23.02.2015 року.

Криворізькою центральною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 968-25 від 04.03.2015 року, про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 38030,48 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказана вимога залишена без змін, а скарга позивача без задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Інфорс» самостійно встановило невиконання платіжного доручення № 124 від 23.02.2015 року банком АТ «Банк «Фінанси та кредит» та звернулось до керуючого Криворізької філії з листом про надання пояснень щодо ситуації навколо перерахування коштів.

Листом від 17.03.2015 року № 862 Криворізька філія АТ «Банк «Фінанси та кредит» повідомила ТОВ «Інофрс» про те, що відповідно до документів, які містяться у справі з юридичного оформлення рахунку ТОВ «Інфорс», директором підприємства є ОСОБА_4, а звернення підписане ОСОБА_5, документів на підтвердження повноважень якої не надано, звернення ТОВ «Інфорс» залишається без розгляду, з метою практичного вирішення питання виконання доручення необхідно звертись до персонального клієнт-менеджера. Банк не підтверджував перерахування коштів, погодився з невиконанням платіжного доручення. Таким чином кошти як сплата податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2015 року залишаються несплаченими.

Листом від 17.08.2015 року № 3445 Криворізька філія АТ «Банк «Фінанси та кредит» повідомила суд про те, що платіжне доручення перебуває на виконанні протягом 30 календарних днів з дня його виписки, станом на час написання листа, платіжне доручення № 124 від 23.02.2015 року відсутнє на виконанні у банку у зв'язку з закінченням строку його виконання.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з пп. 14.1.153, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Податковий борг, у свою чергу, - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пп. 2.2 Розділу ІІ, та пп. 3.1 Розділу ІІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року за № 576, податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій ним податковій декларації, у встановлені Податковим кодексом України строки. Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час розгляду справи у судах попередніх інстанціях сума узгодженого податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у січні 2015 року позивачем добровільно не сплачена, а тому суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем підставо направлено позивачу оскаржувану податкову вимогу.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача про те, що 23.02.2015 року позивачем було надано Криворізькій філії ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення № 124, однак, банківською установою виконано таке не було, а тому згідно приписів п. 129.6 ст. 129 ПК України позивач, як платник податків, звільняється за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку, з огляду на наступне.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

За змістом п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Виходячи із вимог чинного законодавства, суд касаційної інстанцій приходить висновку про те, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття такого банком на виконання, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення позивача від 23.02.2015 року № 124 про перерахування коштів одержувачу УДКСУ у м. Кривому Розі у сумі 44560,00 грн. (призначення платежу - сплата податку на додану вартість за січень 2015 року) до виконання не приймалось, на виконанні не перебуває, а тому позивач, як платник податків, не звільняється за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку на підставі п. 129.6 ст. 129 ПК України.

Крім того, позивачем не надано належних доказів, що свідчать про неможливість сплати ним у термін до 02.03.2015 року вказаного податкового зобов'язання іншим шляхом, а також доказів звернення до суду з позовом до Криворізькій філії ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з приводу порушення цим банком встановлених законом строків виконання доручення клієнта на переказ.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку із наявністю у позивача податкового боргу, у відповідача були правові підстави для направлення позивачу оскаржуваної податкової вимоги.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорс» відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі № 804/7188/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко