Постанова

від 17.10.2016 по справі 810/2741/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року           810/2741/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2016 №0002371401 та №0002391401.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на додану вартість та зменшив бюджетне відшкодування. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг), оскільки вони складені всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У судове засідання з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" зареєстровано як юридичну особу 26.11.2003, як платник податків перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: холодне штампування та гнуття; виробництво будівельних металевих виробів.

У період з 30.06.2016 по 10.08.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України та відповідно до наказів від 02.06.2016 №81, від 26.07.2016 №446 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" (код ЄДРПОУ 32659407) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 15.08.2016 №99/10-36-14-01-13/32659407 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Київ-Профіль" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. "а" п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49011,00 грн., у т.ч. за квітень 2014 року на суму 23257,00 грн., за травень 2014 року на суму 25754,00 грн.;

- п.п. "а" п. 198.1, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (ряд. 23.2 Декларації) на загальну суму 299230,00 грн., у т.ч. за жовтень 2014 року на суму 243160,00 грн., за грудень 2014 року на суму 56070,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Київ-Профіль" та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014".

Так, зокрема, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені дані і факти, що доводять нереальність окремих господарських операцій та дозволяють зробити висновки щодо складених ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" для цілей оподаткування документів.

Відповідач вважає, що ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання товару на користь позивача із складанням первинних документів, які складені всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

При цьому, відповідачем при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" було встановлено відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, оскільки на балансі ТОВ "Київ-Профіль" не обліковуються транспортні засоби та не перебувають в оренді, а також відсутність даних, що підтверджують придбання послуг з транспортування товару за договором від 17.01.2014 №8, укладеного з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014".

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочину із ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" без мети настання відповідних їм правових наслідків та документи, які складені за цими господарськими операціями, не можуть вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 19.08.2016 №0002371401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 73517,00 грн., з яких: 49011,00 грн. - за основним платежем; 24506,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 19.08.2016 №0002391401, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 299230,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 149615,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ТОВ "Київ-Профіль" мало взаємовідносини з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг").

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.01.2014 між ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг" (Продавець) та ТОВ "Київ-Профіль" (Покупець) укладено Договір поставки №8, відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, викладених в даному договорі, прийняти та своєчасно оплатити метал в бухтах.

Вказаним договором також визначено, що ціни розуміються на підставі умов Інкотермс-2000, зазначених у п. 6.1 даного договору.

Товар поставляється покупцю на умовах визначених у специфікації, згідно Інкотермс-2000.

При цьому, судом встановлено, що умови поставки товару визначені згідно Додатків до Договору поставки від 17.01.2014 №8, а саме:

- відповідно до Додатку №1 від 17.01.2014 визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000);

- відповідно до Додатку №2 від 11.06.2014 визначено умови поставки товару: СРТ, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000);

- відповідно до Додатку №2/1 від 08.09.2014 визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000);

- відповідно до Додатку №3 від 02.09.2014 визначено умови поставки товару: DDU, склад покупця м. Васильків (Інкотермс 2000).

Згідно правил Інкотермс 2000 "C" (CFR, CIF, CPT і CIP) - терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, які мають місце після відвантаження та відправлення товару, тому витрати продавця продовжуються до місця призначення, але ризики передаються на проміжному, внутрішньому пункті відвантаження.

Група "D" (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP) - це терміни, при яких продавець повинен нести усі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення.

Отже, умовами договору поставки від 17.01.2014 №8 визначено, що витрати на транспортування товару несуться продавцем.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій із ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів, а саме: договір поставки; додатки до договору поставки; податкові накладні; банківські виписки; товарно-транспортні накладні; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631; картки по рахунку 631; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; картки по рахунку 201; сертифікат заводу виробника.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") металу в бухтах.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") металу в бухтах.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") мали нереальний характер, а лише для збільшення податкового кредиту.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), недійсним у судовому порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про відсутність реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), з підстав відсутності реальності поставки товару, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: холодне штампування та гнуття; виробництво будівельних металевих виробів.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірного правочину є купівля металу в бухтах, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів позивачу контрагентом - ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг") через відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості перевезення товару, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність у позивача можливості перевезення товару не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Отже, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі №826/661/14 (№ 21-1539а15).

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення бюджетного відшкодування є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Підприємства та вказаних контрагентів, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Київ-Профіль" щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування по взаємовідносинах із ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг").

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення бюджетного відшкодування.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладених між ТОВ "Київ-Профіль" та ТОВ "Інтернешенел Трейдінг 2014" (є правонаступником ТОВ "Метіпол Інтернешенел Трейдінг"), доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та формування бюджетного відшкодування по цим операціям, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19.08.2016 №0002371401, №0002391401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.08.2016 №0002371401 та №0002391401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" (код ЄДРПОУ 32659407) судові витрати у сумі 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 44 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.