Ухвала

від 10.11.2016 по справі 826/25306/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25306/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В. А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадо Груп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2015 року №0002472204 та №0002462204.

Свої вимоги мотивував тим, що господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Фадо Груп" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, письмові пояснення та заперечення на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентами, відтак, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких товарів (послуг) до податкового кредиту є правомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фадо Груп" (код за ЄДРПОУ 38670651) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс", ТОВ "Авто-Кар-Тех", ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден", ТОВ "Техкрамб", ТОВ "Укргарант Проект", ТОВ "Пан-Текст" за період з 01.01.2014 по 30.09.2014".

За результатами перевірки складено акт від 08.05.2015 року №2045/26-56-22-04-09/38670651 яким встановлено порушення позивачем пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість за січень-вересень 2014 року.

В акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам із ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс", ТОВ "Авто-Кар-Тех", ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден", ТОВ "Техкрамб", ТОВ "Укргарант Проект", ТОВ "Пан-Текст", та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із тим, що позивачем не надано до перевірки по відносинам із вказаними контрагентами інших документів, а саме: сертифікати якості товарів та їх походження, вантажно-митні декларації (оскільки товар імпортний), договорів, укладених між підприємствами, документів, що підтверджують факт взаєморозрахунків між підприємствами, документів, що підтверджують факт транспортування товару; стани вказаних підприємств в базі даних контролюючого органу такі як "8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", "65", а за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден" та ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс" не підтверджено реальність господарських операцій. Крім того, в акті перевірки зазначено, що вказані контрагенти не являються імпортерами та не імпортували поставлену продукцію, а відповідно до податкової звітності у цих підприємств практично відсутні основні фонди та засоби, тому відповідачу не зрозуміло, які дані підприємства могли виконувати замовлення ТОВ "Фадо Груп".

На підставі даних висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0002472204 та №0002462204.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 29 травня 2015 року №0002472204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Фадо Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 471 563,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 577 250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 894 313,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 29 травня 2015 року №0002462204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Фадо Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 968 211,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 974 569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 993 642,00 грн.

Як встановлено, ТОВ "Фадо Груп", як покупець, уклало із ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс", ТОВ "Авто-Кар-Тех", ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден", ТОВ "Техкрамб", ТОВ "Укргарант Проект", ТОВ "Пан-Текст", які виступають постачальниками, договори поставки від 09 січня 2014 року №3, від 12 серпня 2014 року №48, від 03 квітня 2014 року №114, від 15 травня 2014 року №25, від 02 червня 2014 року №26, від 17 липня 2014 року №71 та від 18 вересня 2014 року №95, відповідно.

За умовами вказаних договорів постачальники зобов'язались поставити позивачу товар згідно специфікацій та видаткових накладних на умовах EXW - склад постачальника згідно правил Інкотермс.

Відповідно до специфікацій, рахунків-фактур та видаткових накладних протягом січня-вересня 2014 року постачальники поставили ТОВ "Фадо Груп" сантехніку та комплектуючі до неї марки FADO та виписали податкові накладні на загальну суму 22 532 890,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3 755 481,70 грн.

Перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом на замовлення ТОВ "Фадо Груп", пункт розвантаження - АДРЕСА_1, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних товарно-транспортних накладних.

Згідно виписок банку за поставлені товари позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктами 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами (акти приймання виконаних будівельних робіт) які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Апелянт вказує, що позивачем не надано до перевірки сертифікатів якості товарів та їх походження, вантажно-митних декларацій, однак, такі документи не вважаються первинними документами, а покупець не має обов'язку доводити походження придбаного товару.

Позивачем було надано докази отримання та місце зберігання товару.

Так, основним видом діяльності ТОВ "Фадо Груп" є оптова торгівля залізним виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, сантехнічними виробами.

Для здійснення основного виду діяльності позивач орендує у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 нежитлове складське приміщення площею 230 м2 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 08 січня 2014 року №3/14.

Придбані у контрагентів сантехнічні вироби у подальшому реалізовані третім особам, серед яких ТОВ "Епіцентр К", ПрАТ "Нова Лінія", ПП "Трансбуд 2007",ТОВ "Тепло-Макс", ТОВ "Тріотрейд", на підтвердження чого позивач надав суду копії відповідних господарських договорів поставки видаткових накладних.

Позивач у своїй діяльності використовує приміщення, що належить йому на праві користування на підставі договору оренди нежитлових приміщень.

Таким чином, у позивача наявні фізичні та технічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій.

В подальшому, з метою отримання прибутку, підприємство здійснило подальшу поставку товару замовникам, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видаткові накладні, господарські договори).

На час взаємовідносин ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс", ТОВ "Авто-Кар-Тех", ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден", ТОВ "Техкрамб", ТОВ "Укргарант Проект" та ТОВ "Пан-Текст" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Податковим органом не було надано суду доказів притягнення осіб - керівників вказаних підприємств, до кримінальної відповідальності по факту вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

За змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Сігмус Тех Солюшнс", ТОВ "Авто-Кар-Тех", ТОВ "Тонернойлрейл", ТОВ "Венден", ТОВ "Техкрамб", ТОВ "Укргарант Проект" та ТОВ "Пан-Текст", тому висновки відповідача про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадо Груп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2016.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.