Постанова

від 28.11.2018 по справі 826/25306/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №826/25306/15

адміністративне провадження №К/9901/27706/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кузьменка В.А. від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 10 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фадо Груп до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фадо Груп (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0002472204 та №0002462204.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0002472204 та №0002462204.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ Сігмус Тех Солюшнс , ТОВ Авто-Кар-Тех , ТОВ Тонернойлрейл , ТОВ Венден , ТОВ Техкрамб , ТОВ Укргарант Проект та ТОВ Пан-Текст ) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, оскільки позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували отримання від контрагентів товару, його транспортування, походження та якість, а згідно аналізу баз даних ДФС України та податкової звітності встановлено, що контрагенти не являються імпортерами та не імпортували поставлену продукцію, у цих підприємств практично відсутні основні фонди та засоби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 14 листопада 2018 року; в подальшому оголошено перерву до 28 листопада 2018 року.

Від Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на адресу суду надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із припиненням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фадо Груп (позивача у справі).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав обґрунтування та вимоги касаційної скарги з урахуванням поданих заяв.

Разом з тим, клопотання про закриття провадження у справі з аналогічних підстав надійшли й від ОСОБА_4 як представника Товариства.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Сігмус Тех Солюшнс , ТОВ Авто-Кар-Тех , ТОВ Тонернойлрейл , ТОВ Венден , ТОВ Техкрамб , ТОВ Укргарант Проект та ТОВ Пан-Текст за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08 травня 2015 року №2045/26-56-22-04-09/38670651, у якому встановлено порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 3577250 грн. та податок на додану вартість за січень-вересень 2014 року у сумі 3974569 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, вказуючи на непідтвердження походження товару по ланцюгу постачання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року: №0002472204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4471563,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3577250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 894313,00 грн.; №0002462204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4968211,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3974569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 993642,00 грн.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується Інспекцією у касаційній скарзі Товариство як покупець уклало із ТОВ Сігмус Тех Солюшнс , ТОВ Авто-Кар-Тех , ТОВ Тонернойлрейл , ТОВ Венден , ТОВ Техкрамб , ТОВ Укргарант Проект та ТОВ Пан-Текст , які виступають постачальниками, договори поставки від 09 січня 2014 року №3, від 12 серпня 2014 року №48, від 03 квітня 2014 року №114, від 15 травня 2014 року №25, від 02 червня 2014 року №26, від 17 липня 2014 року №71 та від 18 вересня 2014 року №95, відповідно, за умовами яких постачальники зобов'язувались поставити позивачу товар згідно специфікацій та видаткових накладних на умовах EXW - склад постачальника згідно правил Інкотермс.

Судами встановлено, що відповідно до специфікацій, рахунків-фактур та видаткових накладних протягом січня-вересня 2014 року постачальники поставили Товариству сантехніку та комплектуючі до неї марки FADO, виписали податкові накладні на загальну суму 22532890,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3755481,70 грн.

Перевезення товару здійснювалось автомобільним транспортом на замовлення Товариства, пункт розвантаження - Київська обл., м. Вишневе, буд. 11, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за отриманий товар здійснені у безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії банківських виписок.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платниками податку на додану вартість.

В подальшому, як встановлено судами, придбаний товар (сантехнічні вироби) реалізовано позивачем третім особам, серед яких ТОВ Епіцентр К , ПрАТ Нова Лінія , ПП Трансбуд 2007 ,ТОВ Тепло-Макс , ТОВ Тріотрейд , на підтвердження чого позивач надав суду копії відповідних господарських договорів поставки, видаткових накладних.

На підставі зазначених обставин та відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявність відхилень між сумами податкового кредиту/зобов'язань позивача та його контрагентів, наявність недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Разом з тим, всупереч вимогам статей 11, 86 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судом апеляційної інстанції в прийнятому рішенні не надано оцінки поданій відповідачем до цього суду ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року у справі №758/3999/16-к про закриття кримінального провадження №32015100070000140 від 09 червня 2015 року щодо директора Товариства - ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України, згідно якої ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження №32015100070000028 від 23 березня 2015 року, спланувавши свій злочинний план, який був націлений на ухилення від сплати податків у значних розмірах, шляхом використання реквізитів підприємства з ознаками фіктивності ТОВ Укргарант Проект , в порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 ПК України, занизив податок на прибуток за 2014 рік в сумі - 341570 грн., шляхом використання підроблених документів фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укргарант Проект відобразив понесені витрати ТОВ Фадо Груп в деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік, які подав до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, а отже й правомірності формування Товариством спірних сум податкових вигод по операціям із ТОВ Укргарант Проект , невизнання яких стало однією з підстав для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань, невиокремлених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Ненаведення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті рішення (за наявності поданого відповідачем такого доказу), і положень закону, якими він керувався, свідчить про недотримання цим судом норм статей 159, 206 КАС України (у згаданій вище редакції).

За правилами ж статті 341 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас в ході розгляду касаційної скарги з'ясовано, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Фадо Груп (код ЄДРПОУ 38670651) припинило свою діяльність за рішенням засновників (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 19 березня 2018 року №10711110019030766) й правонаступники юридичної особи (позивача у справі) відсутні.

У відповідності до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Частиною першою статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За наведеного, обставин припинення юридичної особи (позивача у справі) й відсутності його правонаступників, касаційний суд вбачає за можливе застосувати положення частини першої статті 354 КАС України, а саме скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій й закрити провадження у справі.

Стосовно ж поданих від імені Товариства клопотань, Суд виходить з такого.

Статтями 42, 46 КАС України встановлено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

За змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина четверта статті 91 ЦК України) .

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами частини другої 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Тобто, згідно з наведеними положеннями законодавства будь-яка письмова заява, клопотання, зокрема, подана юридичною особою, має відповідати вимогам процесуального закону, містити відомості, які вимагаються КАС України, повинна бути скріплена власноручним підписом її керівника або особи, уповноваженої діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, з наданням доказів на підтвердження таких повноважень і якщо такі недоліки не дають можливості розглянути відповідний процесуальний документ, це є підставою для його повернення заявнику без розгляду.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Фадо Груп припинило свою діяльність з 19 березня 2018 року та з цього моменту втратило адміністративно процесуальну правосуб'єктність в розумінні статті 43 КАС України, подані ОСОБА_4 від імені Товариства клопотання про закриття провадження у справі не можуть бути розглянуті й підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 167, 238, 341, 345, 349, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року скасувати і закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фадо Груп до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Повернути без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Фадо Груп про закриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду