Постанова

від 11.11.2016 по справі 826/1231/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2016 року № 826/1231/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мікко» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мікко» (далі-позивач або ТОВ «ТД «Мікко») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2015р. №43326552208 та №43526552208, а також від 18.11.2015р. №74826552208.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача ТОВ «Прінт-Сервіс», ТОВ «Топ Групп» та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів та надання послуг фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, внаслідок відсутності необхідних ресурсів та фактичної поставки товарів (надання послуг) контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Мікко» (код ЄДРПОУ 37266453) з питань дотримання податкового та іншого законодавства за взаємовідносинами із ФОП ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2), ТОВ «Прінт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32760537), ТОВ «Топ Групп» (код ЄДРПОУ 38900752) та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 36871924) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт перевірки від 10.08.2015р. №264/26-55-33-08/37266453 (далі-Акт перевірки).

Вказаною перевіркою встановлені порушення ТОВ «ТД «Мікко» п.138.2, пп. 138.10.3 п. 138.0 ст. 138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 790 917 грн., у тому числі: за 2013 рік в сумі 450 579 грн.; за 2014 рік в сумі 340 338 грн.; ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 72 509 грн., у тому числі: за листопад 2014 року у сумі 69 907 грн. та за грудень 2014 року у сумі 2 602 грн., а також п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ всього у сумі 575 040 грн., у тому числі: за березень 2013 року у сумі 173750 грн.; за травень 2013 року у сумі 50013 грн.; за березень 2014 року у сумі 142791 грн.; за квітень 2014 року у сумі 120893 грн.; за травень 2014 року у сумі 87593 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015р.:

№43326552208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по «податку на додану вартість» на 72 509 грн. за основним платежем та на 36255 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№43526552208, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 575 040 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 287520 грн.,

№43426552208 , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по «податку на прибуток підприємств» на 790 917 грн. за основним платежем та на 395 459 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві про оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Так, рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 06.11.2015р. №16989/10/26-15-10-05-35 скаргу ТОВ «ТД «Мікко» задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015р. №43326552208 та №43526552208, однак скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015р. №43426552208 в частині основного платежу в розмірі 198637 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 99318,50 грн.

Рішенням ДФС України від 15.01.2016р. №596/6/99-99-10-01-04-25 скаргу ТОВ «ТД «Мікко» залишено без задоволення, враховуючи при цьому рішення ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі вказаного рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги ДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015р. №74826552208 , яким визначено зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 592280 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 296140 грн. Тобто, в силу положень п/п.60.1.3. та п.60.4 ПК України вищезгадане первинне податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015р. №43426552208 вважається відкликаним.

Разом з тим , щодо ж до висновків ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних позивачем податкових повідомлень рішень від 27.08.2015р. №43326552208 та №43526552208, а також від 18.11.2015р. №74826552208, в ході проведеної перевірки встановлено наступне.

У період, який перевірявся, ТОВ «ТД «Мікко» було зареєстровано платником ПДВ з 13.12.2010р. і по день складання акту перевірки. До видів діяльності товариства належить - 46.90 «неспеціалізована оптова торгівля», 17.23 «виробництво паперових канцелярських виробів», 17.29 «виробництво інших виробів з паперу», 18.12 «друкування іншої продукції». Фактичне місцезнаходження ТОВ «ТД «Мікко»: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 9, кімн. 19.

В Акті перевірки вказується, що ТОВ «ТД «Мікко» мало взаємовідносини із ТОВ «Прінт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32760537) на підставі договору на виконання робіт №9 від 25.04.2013р., а також договорів на поставку товарів №31/07-1 від 31.07.2014р. та №5 від 21.05.2011р.

Як зазначає ДПІ, згідно наданих документів до складу витрат, включених до розділу витрат «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» ТОВ «ТД «Мікко» віднесено акти виконаних робіт, виписаних ТОВ «Прінт-Сервіс» на загальну суму без ПДВ 1145320 грн., в т.ч. за 2013 рік - 398330 грн., за 2014 рік - 746990 грн. За цими операціями від постачальника ТОВ «Прінт-Сервіс» на адресу ТОВ «ТД «Мікко» зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 229065,98 грн. Номенклатура поставки - фольга. Перелік та реквізити вказаних документів зазначено в Акті перевірки у табличному вигляді на стор. 16-18.

Надалі ДПІ зазначає, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року складено довідку від 17.10.2013р. №1748/26-55-22-01/37266453 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Мікко», щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по господарським відносинам із платником податків ТОВ «Прінт-Сервіс» їх реальності та повноти відображення в обліку», відповідно до висновку якої встановлено, що документально підтверджено формування ТОВ «ТД «Мікко» податкового кредиту по господарським відносинам із платником податків ТОВ «Прінт-Сервіс» за липень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Однак, надалі вказується, що первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару, документів щодо зберігання фольги ТОВ «ТД «Мікко» зі складів ТОВ «Прінт-Сервіс» до перевірки не надано.

Зазначається, що підприємством надано накладні на внутрішнє переміщення, відповідно реквізитів вказано: графа отправитель - склад сырья, графа получатель - склад производства (фольга), з яких не встановлено зі складів якого контрагента була переміщена фольга.

Стосовно ж вказаного контрагента ТОВ «Прінт-Сервіс» в Акті перевірки зазначається, що останнє згідно АІС «Податковий блок» зареєстровано в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 05.07.2007р. №100050658 анульоване 09.02.2015р. (причина - до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за юридичною адресою). Вид діяльності - друкування іншої продукції. Стан платника - 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Згідно АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, зареєстровані автомобілі на підприємстві відсутні. Кількість працівників - 1 особа.

У зв'язку із ненаданням первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних та складських квитанцій щодо документального підтвердження господарських відносин, як зазначає ДПІ, немає можливості дослідити умови постачання, місце зберігання та терміни постачання.

Також вказується, що аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Прінт-Сервіс» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. встановлено, що податкові накладні по реалізації з номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД: Фольга серебро С 46-100 1.28. Детальним аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено відсутність здійснення імпортних операцій по відповідній групі товару та встановлено невідповідність по номенклатурі придбаного та реалізованого товару в розрізі асортименту, що свідчить про наявну «пересортицю» товарно-матеріальних цінностей, а саме по придбанню податкові накладні зареєстровані із номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД: Папір етикетний Mikkomet 67г/м2.

ТОВ «Прінт-Сервіс» не є імпортером фольги, в свою чергу, ТОВ «Прінт-Сервіс» здійснювало постачання ТОВ «ТД «Мікко», по ланцюгу постачання встановлено реєстрацію податкових накладних з номенклатурою фольга, але підприємство не є імпортером фольги.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки позивача прийшла до висновку про відсутність фактичного постачання товарів, а саме фольги, а відтак і виконання договірних зобов'язань в цілому і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Топ Групп» (код ЄДРПОУ 38900752) в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору поставки від 18.12.2013р. №40/13.

Як зазначає ДПІ, згідно наданих документів до складу витрат, включених до розділу витрат «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» ТОВ «ТД «Мікко» віднесено акти виконаних робіт, виписаних ТОВ «Топ Групп» на загальну суму без ПДВ 859595 грн., в т.ч. за 2013 рік - 151700 грн., за 2014 рік - 707898 грн. За цими операціями від постачальниками ТОВ «Топ Групп» на адресу ТОВ «ТД «Мікко» зареєстровано податкові накладні. Номенклатура поставки - фольга поліграфічна. Перелік та реквізити вказаних документів зазначено в Акті перевірки у табличному вигляді на стор. 20-22.

Стосовно вказаного контрагента ТОВ «Топ Групп» в Акті перевірки зазначається, що останнє згідно АІС «Податковий блок» зареєстровано в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 17.09.2013р. за №265513147715, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 07.02.2014р. № 200160231 анульовано 23.04.2015р. (причина - надання декларацій про відсутність поставок). Вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Стан платника - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, зареєстровані автомобілі на підприємстві відсутні. Кількість працівників - 47 чоловік.

Надалі в Акті вказується, що заявки, де вказано: «місце поставки», «асортимент», «кількість товару», до перевірки не надано. Первинних документів, а саме: сертифікатів якості товару, документів щодо зберігання фольги ТОВ «ТД Мікко» зі складів ТОВ «Топ Групп», до перевірки не надано.

Зазначається, що підприємством надано накладні на внутрішнє переміщення, відповідно реквізитів вказано: графа отправитель - склад сырья, графа получатель - склад производства (фольга), з яких не встановлено зі складів якого контрагента була переміщена фольга.

Також, відповідно АІС «Податковий блок» та поданої податкової звітності було встановлено, що на ТОВ «Топ Групп» відсутні основні засоби.

Як зазначає ДПІ, у зв'язку з наданням неповного пакету первинних документів щодо документального підтвердження господарських відносин, не має можливості дослідити умови постачання товару, місце зберігання, терміни постачання.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки позивача прийшла до висновку про відсутність фактичного постачання товарів, а саме фольги поліграфічної, а відтак і виконання договірних зобов'язань в цілому і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.

Що стосується взаємовідносин позивача із ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 36871924), то в Акті перевірки вказується, що між вказаними особами взаємовідносини здійснювалися на підставі договору оренди обладнання №7/И від 01.02.2013р., договору зберігання №1/9/2011 від 07.09.2011р. та договору поставки від 26.03.2012р. №26/03/2012.

Як зазначає ДПІ, згідно наданих документів до складу витрат, включених до розділу витрат «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» ТОВ «ТД «Мікко» віднесено акти виконаних робіт, виписаних ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» на загальну суму без ПДВ 1192820 грн., в т.ч. за 2013 рік - 1118810 грн., за 2014 рік - 74010 грн. За цими операціями від постачальниками ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» на адресу ТОВ «ТД «Мікко» зареєстровано податкові накладні. Номенклатура поставки - картон, оренда обладнання. Перелік та реквізити вказаних документів зазначено в Акті перевірки у табличному вигляді на стор. 25-27.

Відповідно до баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» за періоди з 01.2013 року, 02.2013 року та 02.2014 року виписано накладні на адресу ТОВ «ТД «Мікко» з номенклатурою товару «Картон» на загальну суму 1 192 820 грн., а саме: січень 2013 р. - 390 730 грн.; лютий 2013 р. - 728 080 грн.; лютий 2014 р. - 74 010 грн.

Стосовно вказаного контрагента ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» в Акті перевірки зазначається, що останнє згідно АІС «Податковий блок» зареєстровано в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 14.01.2010р. №100262864 анульоване 19.02.2014р. (причина - до ЄДР внесено запис про відсутність підприємства за юридичною адресою). Вид діяльності - інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами. Стан платника - 0 - платник податків за основним місцем обліку. Згідно АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, зареєстровані автомобілі на підприємстві відсутні. Кількість працівників - 1 особа.

Надалі в Акті вказується, що заявки, де вказано: «місце поставки», «асортимент», «кількість товару», до перевірки не надано. Первинних документів, а саме: щодо транспортування, зберігання товарів ТОВ «ТД «Мікко» (товарно-транспортні накладні, довіреність, складські квитанції) зі складів ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс», до перевірки не надано.

Зазначається, що підприємством надано накладні на внутрішнє переміщення, відповідно реквізитів вказано: графа отправитель - склад сырья, графа получатель - склад производства (фольга), з яких не встановлено зі складів якого контрагента був переміщений картон.

Також вказується, що аналізом Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р. встановлено, що податкові накладні по реалізації з номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД: Картон НМ 350г/м2 105см. Детальним аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено відсутність здійснення імпортних операцій по відповідній групі товару та встановлено невідповідність по номенклатурі придбаного та реалізованого товару в розрізі асортименту, що свідчить про наявну «пересортицю» товарно-матеріальних цінностей, а саме по придбанню податкові накладні зареєстровані із номенклатурою та кодом УКТ ЗЕД: Обладнання Kramer для переміщення та пересування відходів з паперу.

ДПІ зазначає, що ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» не є імпортером фольги , в свою чергу, ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» здійснювало постачання ТОВ «ТД «Мікко», по ланцюгу постачання встановлено реєстрацію податкових накладних з номенклатурою фольга , але підприємство не є імпортером картону .

Відповідно АІС «Податковий блок» було встановлено, що на підприємстві відповідно поданої звітності 1-ДФ працює 1 особа. У зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, заявок, складських квитанцій не має можливості дослідити умови постачання товару, місце зберігання, терміни постачання.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки позивача прийшла до висновку про відсутність фактичного постачання товарів, а відтак і виконання договірних зобов'язань в цілому і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.

Інших доводів та обставин Акт перевірки позивача не містить.

Таким чином, як зазначає ДПІ, на підставі вищевикладеного підприємством ТОВ «ТД «Мікко» не підтверджено витрати на придбання та перевезення товарів від ТОВ «Прінт-Сервіс», ТОВ «Топ Групп» та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс», у зв'язку з чим ТОВ «ТД «Мікко» безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість по таким операціям.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції, чинній на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами); ст.187 (щодо дати виникнення податкових зобов'язань),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі податкової накладної та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , зокрема: договорів поставки та договору оренди обладнання; видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактур; товарно-транспортних накладних щодо перевезення від ТОВ «Топ Групп» спірної продукції; актів прийому-передачі товарів; актів прийому об'єкту оренди; накладних на внутрішнє переміщення товарів; заявок на поставку товарів; сертифікатів якості; договорів оренди приміщень; пояснень контрагентів позивача; податкової звітності; калькуляцій на виробництво поліграфічної продукції; сировинних довідок; вантажно-митних декларацій; звітів по складу тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених поставок.

Що ж стосується посилання ДПІ на відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування вищевказаних товарів від ТОВ «Прінт-Сервіс» та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» до позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у т.ч. із заявок на постачання товару, товар, що був предметом за договором №5 від 21 травня 2011 року, був переміщений зі складів ТОВ «Прінт-Сервіс» за адресою м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171-Б та пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171, на склад позивача за адресою м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171, оскільки постачальник та покупець знаходилися фактично в одній будівлі та для цілей переміщення товару, які знаходяться під одним дахом, ТОВ «ТД «Мікко» використовувався внутрішньоцеховий технологічний транспорт: Автоматичний розвантажувач TR-EL 130-4, Електричний штабелер Still EGV 14.

На підтвердження наведеного до матеріалів справи залучено договір оренди №4/А/ТДМ від 01.11.2011р., укладеного між ТОВ «Поліграф Дженерал Україна» (орендодавець) та ТОВ «ТД «Мікко» (орендар), відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Мікко» орендує нежилі приміщення за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171-Б та пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171 для їх використання в господарській діяльності, а саме для розміщення виробництва, складу та офісу. До того ж, до матеріалів справи залучено договір оренди №2/А/ПС від 01.11.2011р., укладеного між ТОВ «Поліграф Дженерал Україна» (орендодавець) та ТОВ «Прінт-Сервіс» (орендар), відповідно до умов якого ТОВ «Прінт-Сервіс» орендує нежилі приміщення за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171-Б для розміщення виробництва, складу та офісу.

Стосовно ж товару, що поставлявся за договором №26/03/2012 від 26.03.2012 року від ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» до позивача, то до моменту його передачі позивачу за договором поставки він фактично вже знаходився у нього, як у зберігача, на підставі договору відповідального зберігання №1/9/2011 від 07.09.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс», за умовами якого та актами приймання-передачі, що засвідчують факт зберігання, товар, належний ТОВ «Інк-Сервіс Плюс», зберігався на території приміщення за адресою м. Харків, пр.50-річчя СРСР, буд .171, яке орендувалося ТОВ «ТД «Мікко», про що вже зазначено вище. Наведене не спростовано відповідачем.

Слід зазначити, що згідно наявної у справі виконавчої зйомки території в місті Харкові та кадастрової довідки за даними містобудівного кадастру м. Харкова вбачається, що будівлі за адресою: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171-Б та пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171 є єдиним комплексом приміщень, тобто розміщені під одним дахом. Також, до матеріалів справи залучено табелі обліку використання робочого часу та посадова інструкція водія навантажувача, з яких вбачається наявність у штаті позивача таких осіб та виконання ними навантажувально-розвантажувальних робіт в виробничо-складських приміщеннях за адресами: м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171-Б та пр. П'ятдесятиріччя СРСР, 171, а також наявність у позивача технологічного транспорту.

З наведеного у сукупності вбачається, що у даних конкретних випадках по відносинам із ТОВ «Прінт-Сервіс» та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» товар фактично знаходився за адресою складу позивача та переміщувався позивачем за допомогою власного технологічного транспорту (навантажувачів), а тому суд погоджується із доводами позивача про відсутність потреби у використанні автомобільного транспорту при переміщенні спірних товарів та, відповідно, потреби у оформленні товарно-транспортних накладних. За даних конкретних умов поставок достатнім було оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. В даному випадку до матеріалів справи надано видаткові накладні, які є достатнім первинним документом, який підтверджує факт поставки товару на склад позивача.

Відтак, викладені в акті перевірки доводи ДПІ про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Прінт-Сервіс» та ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» у зв'язку із ненаданням до перевірки документів, які підтверджують транспортування, не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкових вигод, оскільки наявність у позивача транспортних документів в даному випадку не є обов'язковою.

В контексті ж доводів ДПІ про ненадання до перевірки сертифікатів якості товару та заявок на товар суд зазначає, що під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки витребовувались такі документи, але позивач відмовився їх надати (акту, складеного у відповідності до п.85.6 ст. 85 ПК України). При цьому суд зазначає, що сертифікати на товар та заявки на нього фактично наявні у позивача, надавалися відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки та додані до матеріалів даної справи.

Матеріали справи містять накладні на внутрішнє переміщення товару, що власне підтверджує фактичну наявність на складі позивача спірного товару як сировини та його рух зі складу підприємства на виробництво, а також разом із іншими доказами у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного отримання спірного товару позивачем від контрагентів.

При цьому суд зазначає, що податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у платника документів щодо переміщення та зберігання товарів на складах постачальників, а тому ненадання позивачем таких документів, про що зазначено в Акті перевірки, не може свідчити про вчинення позивачем порушення та позбавляти його права відповідних податкових вигод.

Варто зазначити, що згідно наданих до матеріалів справи митних декларацій вбачається, що товар, який був предметом поставок за спірними операціями із ТОВ «Прінт-Сервіс» та ТОВ «Топ Групп» (фольга поліграфічна), імпортувався останніми, зокрема: ТОВ «Прінт-Сервіс» у 2010 році від постачальника Wenzhou Chenhui Packing Materials Co., LTD, а ТОВ «Топ Групп» від постачальника Foilcom ltd (Великобританія), вантажовідправник - Shanghaj Shenyong Stamping Foil Co., LTD, Китай, товар (резина поддекельна, резина штреб) був отриманий ТОВ «Топ Групп» від ПП «Інтерфоіл» згідно накладної №37/к від 27.11.2013р., а тому доводи ДПІ про те, що контрагенти позивача не є імпортерами спірного товару, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами даної справи.

Стосовно ж поставки позивачу товарів ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс», то згідно наданих суду пояснень останнє зазначає, що поліграфічні матеріали в асортименті, поставлені на ТОВ «Торговий дім «Мікко» в січні-лютому 2013 року, - це складські залишки поліграфічних виробничих матеріалів, які були придбані ТОВ «Інк-Сервіс Плюс» в 2010-2011 р.р. Постачальниками цих матеріалів були вітчизняні підприємства, зокрема: ТОВ «Друкарня Мадрид», ТОВ «Копі Трейд ЛТД», ТОВ «Папіртрейдінг», ДП «Хард Плюс», ТОВ «Енеїда», ТОВ «Мак Хаус», інші. Наведені обставини відповідачем не спростовані в ході розгляду справи.

При цьому суд враховує, що реальність та фактичне виконання операцій позивача із ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» по договору оренди обладнання №7/И від 01.02.2013р. та договору зберігання №1/9/2011 від 07.09.2011р. в ході проведення перевірки та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалась та визнавалась , жодних зауважень з боку податкового органу щодо цих відносин Акт перевірки не містить. До того ж, слід зазначити, що, як зазначено в Акті перевірки, довідкою від 17.10.2013р. №1748/26-55-22-01/37266453 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Мікко» документально підтверджено формування ТОВ «ТД «Мікко» податкового кредиту по господарським відносинам із платником податків ТОВ «Прінт-Сервіс» за липень 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Наведене свідчить про неузгодженість висновків акту перевірки, їх непослідовність та, відповідно, безпідставність.

У зв'язку із наведеним та на підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача останнім надано до матеріалів справи калькуляції на виробництво картонних коробок, упаковок, бирок, лотків, етикеток, конкретикеток, іншої поліграфічної продукції, що свідчить про використання спірного товару (картону, фарб, фольги тощо) в якості виробничої сировини, а також накладні на постачання готової поліграфічної продукції до покупців (ТОВ «Снек Експорт», ТОВ «СК Джонсон», ПАТ «Оболонь» та ін.) та сировинні довідки, калькуляції, вантажно-митні декларації щодо експорту такої готової продукції за кордон. Наведене загалом свідчить про пов'язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер.

У зв'язку із наведеним суд також зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків , письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

В силу положень ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

З метою необхідності перевірки вказаних обставин щодо наявності у контрагентів позивача ресурсів, потрібних для виконання спірних операцій, судом на підставі ст.ст. 65, 69 КАС України у судовому засіданні було допитано як свідків директорів ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» - ОСОБА_3, ТОВ «Прінт-Сервіс» - ОСОБА_4 та ТОВ «Топ Групп» - ОСОБА_5. Зазначені особи приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання чи відмову від давання показань.

ОСОБА_3 як свідок пояснила, що у 2012 році купила підприємство ТОВ «ІНК-Сервіс Плюс» і з цього часу працює на посаді директора цього підприємства. На момент призначення на посаду директора у підприємства вже були відносини із ТОВ «ТД «Мікко» щодо поставки товару. Поставка товару здійснювалася без залучення транспорту, оскільки підприємства фактично знаходилися за однією адресою в одному приміщенні. Щодо умов поставки свідок пояснила, що до них надходила заявка від ТОВ «ТД «Мікко» про поставку товарів та їх кількість, у зв'язку з чим вона готувала необхідну кількість товару та особисто його передавала ТОВ «ТД «Мікко» за актом приймання-передачі товару, який підписувався обома сторонами.

ОСОБА_4 як свідок пояснив, що з жовтня 2010 по лютий 2014 року працював директором ТОВ «Прінт-Сервіс» і позивач був їхнім клієнтом, купував у них фольгу. Договір поставки із ТОВ «ТД «Мікко» підписувався ним особисто у місті Харкові. По суті поставлених питань останній пояснив, що ТОВ «Прінт-Сервіс» займалося перепродажем фольги, яку підприємство закуповувало у великих об'ємах, оскільки цей товар мав великий попит. Поставка товару ТОВ «ТД «Мікко» здійснювалася без залучення транспорту, оскільки підприємства фактично знаходилися за однією адресою в одному приміщенні. Також зазначив, що у штаті підприємства у 2013-2014 роках приблизно працювало близько 20 осіб.

ОСОБА_5 як свідок пояснив, що раніше працював директором ТОВ «Топ Групп», яке мало взаємовідносини із ТОВ «ТД «Мікко». Свідок зазначив, що особисто знайомий із директором ТОВ «ТД «Мікко», познайомилися на виставці. Підприємство у 2013-2014 роках поставляло ТОВ «ТД «Мікко» продукції, зокрема фольгу гарячого та холодного тиснення, а також іншу. Доставка товару здійснювалася Новою Поштою, обсяги якої становили від 300 кг до 1 тонни. Також свідок пояснив, що не є виробником спірної продукції (фольги), здійснював її закупівлю в основному з Китаю у великих рулонах, які різалися на менші частини і таким чином перепродувалися, у тому числи у ТОВ «ТД «Мікко».

Окрім того, до матеріалів справи також залучено письмові пояснення третіх осіб щодо обставин взаємовідносин із ТОВ «ТД «Мікко», до яких, серед іншого, залучено штатні розклади, згідно яких, зокрема, у ТОВ «Прінт-Сервіс» у 2013 році працювало 19 чоловік, у 2014 році - 16 чоловік, а у ТОВ «Топ Групп» у період грудня 2013 - листопада 2014 року середня чисельність працівників складала 46 осіб, що в свою чергу спростовує викладені в Акті перевірки доводи ДПІ про кількість працюючих на ТОВ «Прінт-Сервіс» у вказаному періоді 1-ї особи.

В ході розгляду даної справи вказані обставини відповідачем жодним чином не спростовані.

Таким чином, враховуючи наведені пояснення директорів контрагентів та їх документальне підтвердження, а також те, що за характером спірні операції не потребували для їх організації та оформлення значної кількості працівників та інших ресурсів, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, що наявної у штаті контрагентів кількості працівників недостатньо для здійснення спірних операцій з позивачем, а також не доведено кількості працівників, яка повинна працювати у контрагентів для виконання спірних операцій, але була відсутня, не доведено суду факту не залучення контрагентами до виконання спірних операцій інших осіб тощо. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи ДПІ не наведено та не доведено структури інших ресурсів, які були необхідні на думку ДПІ для виконання спірних операцій, але були відсутні у контрагентів.

У зв'язку із наведеним слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

При цьому суд враховує, що ПК України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з ПДВ, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником ПДВ, у разі подальшого анулювання реєстрації такого контрагента-постачальника платником ПДВ, а тому викладені в Акті перевірки та у запереченнях обставини анулювання реєстрації платниками ПДВ контрагентів позивача після періоду спірних операцій не впливають на право позивача щодо формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Стосовно ж викладених в Акті перевірки доводів ДПІ про те, що в ході проведення аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що Акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.

Крім того слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж ДПІ в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мікко» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.08.2015р. №43326552208 та №43526552208, а також від 18.11.2015р. №74826552208.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Мікко» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 27 896,16 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 16 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко