Постанова

від 11.11.2016 по справі 826/2047/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2016 року № 826/2047/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Фарма Україна» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Фарма Україна» (далі - позивач, ТОВ «Омега Фарма Україна») до Київської міської митниці ДФС (далі - КММ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення КММ ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.01.2016 № 125110011/2016/010002/2.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.01.2015 між позивачем (покупець) та Омега Фарма Інтернешенал НВ (постачальник, Бельгія) укладено договір дистрибуції № 1, за яким позивачем придбано товари: косметичні та лікарські засоби, харчові продукти (всього сім позицій).

13.01.2016 позивачем подано до КММ ДФС ЕМД № 125110011/2016/000253 з визначенням вартості придбаних товарів за ціною контракту.

До зазначеної ЕМД для підтвердження митної вартості також додано наступні документи: картка обліку особи, що здійснює операції з товарами; договір дистрибуції від 01.01.2015 № 1 з додатком та генеральною специфікацією; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 11.01.2016 № 26931; рахунок (інвойс) від 11.01.2016 № 2016000180; договір про надання брокерських послуг від 02.01.2015 № 502; пакувальні листи та інші документи.

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості за ЕМД спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, у зв'язку з чим у позивача додатково витребувано наступні документи: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунок про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались; рахунок про сплату комісійних, посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця товару, що стосується оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (експорту) товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання таких вимог представником позивача надано наступні наявні додаткові документи: експортна декларація; інвойси виробника товарів; прайс-лист; сarnet TIR від 11.01.2016 №.

Водночас, 15.01.2016 КММ ДФС прийнято рішення № 125110011/2016/010002/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Омега Фарма Україна», яким підвищено митну вартість вказаних товарів.

Вказане спірне рішення аргументоване відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, наявністю у документах розбіжностей, а також тим, що позивачем не надано всіх запитуваних додаткових документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для, зокрема: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до змісту ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту оскаржуваного рішення видно, що останнє, всупереч вимогам ст. 55 МК України та ч. 3 ст. 2 КАС України, не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за основним методом, натомість зазначено лише про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність у документах розбіжностей, проте яких саме відомостей та розбіжностей не зазначено.

Вказані обставини, як видно з письмових заперечень представника відповідача, і слугували єдиною підставою для витребування додаткових документів. При цьому, будь-яких інших підстав неможливості визначення митної вартості на підставі наявних документів за основним методом оскаржуване рішення в собі не містить.

В той же час, в силу вимог ст. 55 МК України, у оскаржуваному рішенні повинна бути наведена інформація, зокрема, щодо числових значень складових митної вартості, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка і призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, проте такої інформації оскаржуване рішення, за висновком суду, не містить.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.05.2015 у справі № 21-91а12.

Водночас, незважаючи на те, що митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання, за висновком суду, повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору.

Таким чином, витребовуючи спірним рішенням додаткові документи КММ ДФС має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Витребовуючи у позивача, зокрема, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця товару, митницею належним чином не обґрунтовано, на підтвердження яких обставин мають надаватися такі докази, тобто які обставини ці докази повинні підтвердити або спростувати. Не доведено, чому інформацію, яку містять в собі витребувані документи, неможливо встановити на підставі інших поданих доказів.

Також суд не може прийняти до уваги посилання представника КММ ДФС, як на підставу неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, на те, що ТОВ «Омега Фарма Україна» та Омега Фарма Інтернешенал НВ є пов'язаними між собою особами в значенні ч. 16 ст. 58 МК України, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Водночас, відповідно до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування КММ ДФС суду не надано.

В той же час, всупереч вимогам ст. 55 МК України у оскаржуваному рішенні відповідача відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 19.11.2015 у справі № К/800/35791/15, від 14.01.2016 у справі № К/800/34834/15.

Таким чином, при визначені митної вартості за резервним методом, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 20.08.2015 у справі № К/800/31736/15, від 15.10.2015 у справі № К/800/65268/14 та від 24.11.2015 у справі № К/800/63867/13.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 244 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що КММ ДФС не надала доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи зазначене, позивачем, за висновком суду, подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли КММ ДФС визначити митну вартість товару за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, рішення КММ ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.01.2016 № 125110011/2016/010002/2, за висновком суду, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних рішення та картки.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Фарма Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2016 № 125110011/2016/010002/2, прийняте Київською міською митницею ДФС.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Фарма Україна» (код ЄДРПОУ 37063312) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко