Постанова

від 10.11.2016 по справі 820/5694/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2016 р. № 820/5694/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Баландіна Л.Л.,

представника відповідача - Гнатченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМІДА-ПРОМ" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМІДА-ПРОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001644000 від 29.09.2016 року на суму 74 834,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що податкові накладні, які використовувалися під час камеральної перевірки та вказані в Акті № 4298/20-38-40-06 від 13.09.2016 року, жодним чином не містять відомостей про дату та сам факт передачі, відпуску чи відвантаження товарів, а тому не можуть бути належним доказом їх реалізації, а тому взагалі не можуть використовуватися під час саме камеральної перевірки для встановлення факту реалізації підакцизних товарів - пального. З огляду на такі обставини позивач просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у вересні 2016 року проведено камеральна перевірка позивача з питань реалізації пального та реєстрації платником акцизного податку.

За результатами зазначеної камеральної перевірки 13.09.2016 року відповідачем складено Акт №4298/20-38-40-06, відповідно до якого відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, а саме: здійснення реалізації пального без обов'язкової реєстрації контролюючим органом як платника акцизного податку до початку здійснення реалізації пального (а.с.8-9).

Позивачем надано заперечення на акт перевірки вх. №26407/10 від 21.09.2016 року, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки 29.09.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0001644000 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 74 834,00 грн. (а.с.10).

Із наявної в матеріалах справи копії акту перевірки судом встановлено, що для підтвердження реалізації підакцизного товару відповідачем використані відомості податкових накладних, які позивач складає і реєструє у зв'язку з нарахуванням та обліком податку на додану вартість.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому згідно з приписами ст. 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Із системного аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку про те, що оскільки предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), при цьому камеральна перевірка може проводитися виключно на підставі даних, вказаних в звітності.

Податковим законодавством не передбачено витребування будь-яких документів від платника податків до початку проведення камеральної перевірки. Контролюючий орган не вправі вимагати надання будь-яких інших додаткових документів під час проведення такої перевірки.

Пунктом 14.1.212 ст.14 Податкового Кодексу України визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Тобто, реалізація - це фактичне передання палива від одного суб'єкта господарювання до іншого, підтвердженням чого є видаткова накладна або інший документ первинного бухгалтерського обліку, в якому відображено факт передачі.

Відповідачем не спростовано той факт, що під час проведення камеральної перевірки були використані виключно податкові накладні, які не є податковою звітністю у розумінні глави 2 ПК України, при цьому не досліджувались будь-які інші документи (видаткові накладні), які підтверджують факт реалізації пального.

Позивачем зазначено, що податкові накладні позивач складає і реєструє у зв'язку з нарахуванням та обліком податку на додану вартість для визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Податкова накладна складається платником податку на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів та пояснень щодо того, яким чином із відомостей податкових накладних встановлено факт порушення позивачем п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, оскільки такі накладні не містять відомостей про дату та сам факт передачі, відпуску чи відвантаження пального, та не можуть самі по собі свідчити про реалізацію позивачем пального, а також по суті не можуть використовуватися під час камеральної перевірки для встановлення факту реалізації підакцизного товару - пального.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення приписів п.п.212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0001644000 від 29.09.2016 року є протиправним, та на виконання вимог ст. 162 КАС України підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМІДА-ПРОМ" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0001644000 від 29.09.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної Державної податкової інспекції міста Харкова Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМІДА-ПРОМ" (код ЄДРПОУ 37092961) судовий збір у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2016 року.

Суддя Полях Н.А.