Рішення

від 24.02.2011 по справі 4/162/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. Справа № 4/162/10

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Українська лізингова компаніяВ» ,

вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

Відповідач ОСОБА_2 господарство В«ЛексіонВ» ,

с. Новосілка, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56560

за зустрічним позовом

Позивач ОСОБА_2 господарство В«ЛексіонВ» ,

с. Новосілка, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56560

Відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Українська лізингова компаніяВ» ,

вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

ТОВ В«Українська лізингова компаніяВ» - ОСОБА_3 довіреність № 1783 від 11.11.10р.

ФГ В«ЛексіонВ» - ОСОБА_4 голова ФГ ,

ОСОБА_5 довіреність № 38 від 10.10.10р.

СУТЬ СПОРУ: розірвання договору № 01-156/08-обл від 25.06.08р., повернення та передачу предмету лізингу, яким є зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску.

СУТЬ СПОРУ за зустрічним позовом: визнання договору фінансового лізингу № 01-156/08-обл від 25.06.08р. в частині п. 3.9 додатку № 4 до договору недійсним; визнання права власності на зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом (далі - ТОВ) звернувся до суду і просить розірвати договір фінансового лізингу № 01-156/08-обл від 25.06.08р., повернути та передати йому предмет лізингу, яким є зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску, посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором фінансового лізингу, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 526, 610, 629, ЦК України, ст. 10, ст. 11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» та п.п.8.1, 8.2 ст.8 Загальних умов фінансового лізінгу.

Відповідач за первісним позовом позов не визнав, посилаючись на те, що він повністю виконав вимоги договору фінансового лізингу № 01-156/08-обл щодо сплати предмету лізингу та винагороди (комісії), відповідно до графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 1 до договору станом на листопад 2010 року, що відповідає 28 періоду лізингу, згідно графіку лізингових платежів, ним сплачено суму 2 376 982,26 грн., що підтверджується випискою з банківського реєстру (детальніше викладено в відзиві арк.спр. 39-40).

Крім того, відповідач заявив клопотання про проведення судово-економічної експертизи, яке судом відхилено, оскільки не стосується предмету спору, а між сторонами відсутні суперечності щодо фактичної оплати лізингових платежів.

Позивач за зустрічним позовом (далі - ФГ) звернувся до господарського суду і просить визнати договір фінансового лізингу № 01-156/08-обл від 25.06.08р. в частині

п. 3.9 додатку № 4 до договору недійсним та визнати право власності на зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску, з тих підстав, що можливість коригування лізингового платежу на зміну курсу гривні до долару США суперечність нормам діючого законодавства, а саме: ч. 2 статті 189 ГК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" , п.1 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.98 , згідно яких грошові зобов'язання учасників господарських відносин на території України повинні бути виражені у гривнях. За таких обставин, на думку ФГ, коригування суми лізингового платежу, встановлене в п.3.9 додатку № 4 до договору унеможливлює визначити розмір лізингового платежу на дату укладення договору, перешкоджає виконати узгоджені між сторонами умови договору, які є істотними. Тому, на підставі ст.203, 215 ЦК України просить визнати п. 3.9 недійсним , оскільки він суперечить нормам цивільного законодавства.

Оскільки він повністю сплатив предмет лізингу, а ТОВ не визнає право власності на спірний комбайн, подавши позов про його повернення, просить визнати право власності на підставі ст.392 ЦК України

ТОВ відхилив зустрічний позов, посилаючись на його безпідставність, відповідність спірних умов договору статті 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 524, 533 ЦК України. Крім того, зазначив, що право власності може виникнути лише з урахуванням п.п. 10, 10.2, 10.3 Загальних умов фінансового лізингу, що передбачає закінчення строку лізінгу або відповідно додаткової угоди між сторонами про зменшення строку лізингу, наявність підписаного акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, відсутність будь-якої заборгованості, а підставою переходу права власності є підписаний акт приймання-передачі між сторонами (арк.спр. 14-22, т.2).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як первісного, так і зустрічного позовів задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

25 червня 2008 року сторони уклали договір № 01-156/08-обл фінансового лізингу, відповідно до умов якого ТОВ (лізингодавець) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно - предмет лізингу, а саме: зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортуванням lexion 560, 2008 року випуску, загальною вартістю 1909398,29 грн., найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а ФГ (лізингоодержувач) зобов'язувалося прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Додатком № 2 до договору було визначено найменування предмета лізингу, його модель, рік випуску, ціна з податком на додану вартість в сумі 1 909398.29 грн. та без податку на додану вартість у національній валюті України -гривні, а також визначено еквівалент вартості предмету лізингу - 252900 євро по курсу НБУ; додатком № 1 до договору встановлений графік сплати лізингових платежів.

За пунктом 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмету лізингу, що в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

В пункті 1.3 сторони передбачили, що в разі дострокового розірвання договору або якщо договором не передбачено перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача після закінчення строку лізингу в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача.

За пунктом 2.2 договору договір купівлі-продажу (поставки) укладається лізингодавцем та/або набирає чинності після сплати лізингоодержувачем авансового платежу згідно загальних умов (додаток № 4 до договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та умов статті 3 загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Відповідно до умов визначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме: зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортуванням lexion 560, 2008 року випуску на підставі акту прийому-передачі від 26 червня 2008 року (т.1 арк.спр. 20, т.1), який підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін.

Крім того, відповідач зобов'язувався вчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу лізингові платежі, згідно ст. 3 загальних умов фінансового лізингу: «Строки та порядок розрахунків і сплати лізингових платежів.

За змістом ст. 806 ЦК України одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів передбачено також ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закону).

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо розірвання договору № 01-156/08-обл фінансового лізингу, ТОВ послався на розрахунок простроченої заборгованості, згідно якого, починаючи з 20.10.2009р. відповідач має хронічну заборгованість, яка станом на 01.10.2010р. складає 84271,71 грн.

Крім того, як зазначив позивач, відповідачу 22.10.2010 року направлялось повідомлення про вилучення майна відповідно до п. 8.1. статті 8 загальних умов фінансового лізингу, згідно якого лізингодавець має право вилучити предмет лізингу в разі, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в загальних умовах. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 10 Закону лізингодавець має право: вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Відповідно до п. 8.2. загальних умов фінансового лізингу: «У випадку виникнення будь-якої із підстав, передбачених в п. 8.1.1.-8.1.3. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місцем його передачі.»

В той же час стаття 7 Закону надає право лізингодавцеві відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Між тим, після надіслання повідомлення позивачем від 22.10.10, відповідач продовжував сплачувати лізингові платежі, про що свідчать відповідні виписки банку (т.1 а.с. 130-147) та користуватися майном.

В судовому засіданні позивач зазначив, що договір діє на даний час і просить його розірвати на підставі ст.651 ЦК України.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Посилання позивача на хронічну заборгованість зі сплати лізингових платежів не може бути прийняте судом до уваги як істотне порушення відповідачем договору, оскільки позивач не довів взагалі завдану йому шкоду , а також на що він розраховував при укладенні договору і чого він позбавився в результаті неналежного, на його думку, виконання умов договору відповідачем.

До того ж, згідно розрахунку позивача простроченої заборгованості (т.1 а.с.25) -прострочка лізингових платежів на 31 день відбулась у жовтні 2009р. та травні 2010р. Після чого правовідносини між сторонами продовжувались: ФГ користувалось лізинговим майном, сплачувало платежі, а ТОВ їх отримувало без заперечень.

Згідно п.п.3.5, 3.7 загальних умов відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі кожного 20 числа місяця, а всі інші чергові платежі відповідно до графіку та загальних умов.

Між тим, пункт 3.9 загальних умов передбачає корегування платежів відносно курсу долару США. В такому випадку ТОВ направляє повідомлення ФГ, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити суму такого коригування лізингового платежу протягом 3-х робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Проте, ТОВ не довів доказів щомісячного надіслання ФГ рахунків, а наданий лист № 1505 від 30.09.10 та рахунки до нього (т.2 а.с.57-84) не можуть бути визнані доказами своєчасного повідомлення ФГ про коригування чергового лізингового платежу, а отже , і прострочки виконання ним грошових зобов'язань.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення первісного позову щодо розірвання договору та повернення лізингового майна.

Відповідно до пункту 3.6 договору лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5 загальних умов, зобов'язаний сплатити винагороду, яка визначається, виходячи з вартості предмета лізингу, кількості днів з дня підписання акта до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

Усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця .

Відповідно до пункту 3.9 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4), на дату сплати, визначену пунктом 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V 1 = Sо * k - Sо, де So -сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k -коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно пункту 3.5 Загальних умов, та збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лiзингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнту k менше одиниці, то сума V 1 не розраховується.

Сторони також передбачили коригування лізингового платежу, якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, перевищує більш, ніж на 0,6 відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, що використовується вище зазначеного коефіцієнту k, з огляду на що лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, що виникла внаслідок такого перевищення.

Як зазначалось вище, сума такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом 3-х робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

За узгодженим сторонами графіком сплати лізингових платежів лізингоодержувач повинен був сплатити лізингодавцю 2600733,80 грн., у тому числі 1909398.29 грн. відшкодування предмету лізингу, 691335.51 грн. винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет.

На підставі платіжних доручень, виписок банку, зведених розрахунків як ТОВ, так і ФГ, судом встановлено і визнано сторонами, що станом на листопад 2010р. лізингоодержувач перерахував лізингодавцю 2 376 982,26 грн., тобто 28 платіж.

За статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг -це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Господарська діяльність, що регулюється договором лізингу, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів, інших умов, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

За статтею 16 Закону України "Про лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обґрунтовуючи свої вимоги , ФГ послалось на суперечність п.3.9 договору ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" , п.1 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.98 , згідно яких грошові зобов'язання учасників господарських відносин на території України повинні бути виражені у гривнях та ч.3 ст.632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Проте, частиною 2 статті 632 ЦК України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

За статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. При цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни -граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (стаття 189 ГК України).

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Сторонам при визначенні грошового зобов'язання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі.

Отже, визначення в п.3.9 Загальних умов (додатку № 4 до договору) порядку розрахунку чергового платежу відносно долару США та виконання його в грошовій одиниці України не суперечить вимогам зазначених норм цивільного та господарського кодексів України,

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом не довів належним чином, що п.3.9 договору № 01-156/08-обл фінансового лізингу суперечать Цивільному кодексу, іншим актами цивільного законодавства, тому у суду відсутні підстави для визнання його недійсними, згідно ст.203, ст.215 ЦК України, оскільки відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Договором № 01-156/08-обл фінансового лізингу сторони передбачили можливість набуття права власності ФГ на зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску, але не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу та не пізніше дати останнього чергового лізингового платежу згідно графіку, при обов'язковій умові сплати в повному обсязі всіх лізингових платежів за цим договором, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків), підписується акт приймання-передачі предмета лізингу у власність, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. При бажанні лізингоодержувача зменшити строк лізингу укладається відповідна додаткова угода до цього договору. При цьому застосовується комісія за зменшення строку лізингу у розмірі 5 (п'яти) відсотків від невідшкодованої вартості предмета лізингу на дату підписання додаткової угоди.

Якщо в результаті порушення лізингоодержувачем умов цього договору лізингоодержувач має прострочену заборгованість за лізинговими платежами на час викупу предмета лізингу, не сплатив комісії, штрафні санкції або не відшкодував збитки (у випадках та розмірах, передбачених договором та чинним законодавством України), лізингоодержувач не має права придбати у власність (викупити) предмет лізингу на умовах, передбачених цим договором, до повної сплати цієї заборгованості (пункти 10.2, 10.3 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору).

Отже, визначеним договором обумовлена процедура та умови переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача.

Проте, як свідчать банківські виписки (т.1 а.с. 46-88) ФГ "Лексіон" не сплатив повністю вартість предмету лізингу, оскільки платежі на відшкодування вартості предмету лізингу згідно з графіком (а.с. 13-14) передбачені у 29-му, 39-му, 41-му, 51-му, 53-му та 60-му лізингових платежах, кожен з таких платежів складає 104 149,00 гривень..

Згідно з рахунками ТОВ, сума відшкодування вартості предмету лізингу виокремлювалася і вказувалася згідно графіка (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Визначеним графіком передбачено 60 лізингових платежів, строк лізингу , таким чином, становить 60 місяців або 5 років.

Договір було укладено 25 червня 2008 року, у той же день предмет лізингу був переданий , отже ФГ користується майном більше 2 років, а платіжні документи обох сторін свідчать, що ФГ виконано лише черговий 28 платіж.

Відповідно до п. 3.5 загальних умов фінансового лізингу чергові лізингові платежі сплачуються кожного 20-го числа місяця.

Відповідно до ст. 10 загальних умов фінансового лізингу передбачена можливість передачі предмету лізингу у власність лізингоодержувачу не раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу. В іншому випадку обов'язково має бути укладена додаткова угода про зменшення строку лізингу при відсутності заборгованості.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, додаткової угоди про зменшення строку лізингу між сторонами не укладалося, а дата передостаннього лізингового платежу не настала; ТОВ заперечує вимоги ФГ наявністю заборгованості; позивач за зустрічним позовом не навів правовстановлюючих документів права власності; ФГ володіє зернозбиральниим комбайном з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску на умовах лізингу (оренди), підстав для задоволення позову у суду немає.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачі як за первісним, так і за зустрічним позовами свої вимоги належним чином не довели, суд вважає, що в заявлених позовах слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок кожного з позивачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, код 30575865) до фермерського господарства "Лексіон" (с. Новосілка, Вознесенський район, Миколаївська область, код 35692782) про розірвання договору № 01-156/08-обл від 25.06.08р., повернення та передачу предмету лізингу, яким є зернозбиральний комбайну з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску, відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову фермерського господарства "Лексіон" (с. Новосілка, Вознесенський район, Миколаївська область, код 35692782) до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, код 30575865) про визнання договору фінансового лізингу № 01-156/08-обл від 25.06.08р. в частині п. 3.9 додатку № 4 до договору недійсним; визнання права власності на зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування lexion 560, 2008 року випуску, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Дубова Т.М.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 05.03.11р.