Рішення

від 24.10.2016 по справі 202/5614/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5614/16-ц

Провадження №2/202/2765/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 жовтня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого судді: Мороз В.П.

за участю секретаря: Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , Публічне акціонерне товариство ЗЛАТОБАНК , третя особа без самостійних вимог: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору застави недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа № 202/5614/16-ц за позовом заявою Компанії ГЕСІОНА ЛТД до КЛАРІТІ ГРУП С.А. , ОСОБА_3 ,Ю треті особи -Публічне акціонерне товариство ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору.

Ухвалою суду по вказаній цивільній справі ОСОБА_1 було залучено до участі у справі , як третю особу, який заявив самостійні вимоги з огляду на предмет спору між сторонами.

Під час судового розгляду, позовна заява Компанії ГЕСІОНА ЛТД до КЛАРІТІ ГРУП С.А., ОСОБА_3 ,Ю треті особи -Публічне акціонерне товариство ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій та визнання недійсним договору була залишена без розгляду згідно ухвали суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав уточнену позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач ОСОБА_1 в своїй уточненій позовній заяві просив судвизнати недійсним Договір застави № 250/1/13-KL/S-1, укладений 20 вересня 2013 року між ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", ідентифікаційний код 38358361, та ПАТ "ЗЛАТОБАНК", ідентифікаційний код 35894495.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяви, просив позов задовольнити.

Від Відповідача ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" у судовому засіданні був присутній представник за довіреністю, повноваження судом перевірені.

Позов не визнав, в обґрунтування своєї позиції надав суду усні пояснення наступного змісту: учасники товаристваОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внесли до статутного капіталу товариства певне майно, спортивне обладнання, цей внесок був прийнятий товариством, та на його оцінену вартість було збільшено статутний капітал товариства, були проведені зміни до реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо розміру статутного капіталу товариства та порядку розподілу часток його учасників.

Після цього, вважає, що товариство стало власником цього майна та мало право укладати із цим майном будь-які угоди, у тому числі передавати це майно у заставу при отриманні кредитів.

Про факти, які описав Позивач у своєму позові, тобто про наявність спору щодо майна, яке було внесено учасниками у статутний капіталтовариства, останнє не знало та не могло знати, бо вважало, що ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є належними власниками майна, та перевіряти факт належності їм майна товариство не зобов'язано та керувалося принципом довіри до своїх учасників та правомірності їхніх дій, до того часу, поки суд не визнав інше.

Вважає товариство добросовісним набувачем та належним власником спірного майна та не бачить законним підстав для визнання договору застави недійсним, так як рішення суду, на яке позивач посилається у своєму позові, було винесено після укладення договору застави, тобто товариство на той час діяло у межах закону та нічого не порушувало.

Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представники Відповідача ПАТ ЗЛАТОБАНК та третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до судового засідання не з'явилися, хоча усі сторони були повідомлені про дату та час слухання справи належним чином.

Представник Позивача та ТОВ ТЕХНО СПОРТ не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників ПАТ ЗЛАТОБАНК та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку із чим суд вважає за можливе розглянути справу у їхню відсутність.

Суд, заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача ТОВ ТЕХНО СПОРТ , вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом шляхом дослідження наявних у справі письмових доказів та аналізу усних пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, встановив наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата запису: 14.06.2010 року, номер запису: 2 266 000 0000 059587.

Позивачу на праві власності належало спортивне обладнання, зазначено у переліку цього обладнання, наданого суду у Додатку №1 до позову.

01 травня 2013 року Позивач та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу.

У відповідності із п. 1.1. договору, Позивач зобов'язався передати у власністьОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_6обладнання, останні зобов'язалися прийняти дане обладнання і сплатити за нього обумовлену грошову суму.

У відповідності з п. 2.1. договору, загальна вартість товару складає 21 452 714,46гривень (21 мільйон чотириста п'ятдесят дві тисячісімсот чотирнадцять) гривень 46 копійок.

Порядок розрахунку за майно сторони встановили у п. 3.1. договору:

п. 3.1.1. - 452 714,46 (чотириста п'ятдесят дві тисячі сімсот чотирнадцять) гривень 46 копійокповинні бути сплачені покупцями до оформлення договору.

п. 3.1.2. - залишок вартості майна сплачується покупцями кожним у своїй частині до 01 травня 2014 року у сумі 7 000 000 гривень кожний покупець, на загальну суму 21 000 000 гривень відповідно.

У відповідності з п. 3.1.5. договору, сторони погодили порядок виникнення права власності на описане майно - після повної сплати суми за товар.

При цьому, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 несплатили наступний внесок за товар у сумі 7 000 000 гривень кожний, та не сплатили цю суму коштів й на даний час, а тому згідно умов Договору купівлі-продажу обладнання з розстроченням платежу останні не набули прав на це майно, у тому числі прав користування та розпорядження майном, яке належить лише власнику майна.

При цьому, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 внесли наступне майно до статутного капіталу Відповідача, ТОВ ТЕХНО СПОРТ , а тому, навіть маючи бажання повернути це майно Позивачу, не мали можливості це здійснити, так як проти цих дій заперечувало саме товариство, вважаючи себе належним власником майна.

Це спір став предметом відповідного судового розгляду, й у результаті 08 вересня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 202/5612/16-ц, провадження № 2/202/2764/2016, було постановлено рішення, що набуло законної сили 20 вересня 2016 року, яким:

-Визнано за Позивачем право власності на майно, передане фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за Договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу від 01 травня 2013 року, перелік якого зазначений у додатку №1 до позовної заяви Перелік обладнання ;

-Визнано незаконною передачу ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майна, отриманого останніми за Договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу від 01 травня 2013 року, перелік якого зазначений у додатку №1 до позовної заяви Перелік обладнання , у якості майнових внесків до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361, що відбулася 05 липня 2013 року за Актами оцінки та прийому-передачі майна Учасника (засновника) до статутного капіталу ТОВ ТЕХНО СПОРТ .

-Визнано недійсними зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361 у формі Статуту у новій редакції, що затверджені Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361, Протокол №4 від 27 червня 2013 року, та що зареєстровані у ЄДР 05.07.2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, номер запису 10691050006029127 з часу їх затвердження.

-Визнано недійсними зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361 у формі Статуту у новій редакції, що затверджені Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361, Протокол №7 від 07 вересня 2015 року, та що зареєстровані у ЄДР 30.09.2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, номер запису 10691050006029127 з часу їх затвердження.

-Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО СПОРТ , ЄДРПОУ 38358361, та зобов'язано передати у натурі Позивачу майно за переліком згідно у додатку №1 до позову Перелік обладнання .

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Заслуговує на увагу той факт, що згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідним рішенням встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Як вбачається з рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/5612/16-ц від 08 вересня 2016 року, цим рішенням суд встановив певні обставини, які не повинні бути предметом доказування у даній справі, що розглядається, а саме наступні факти:

-Позивач є власником майна (обладнання), яке зазначено у Додатку №1до позову;

-Передача зазначеного майна учасниками до статутного капіталу ТОВ ТЕХНО СПОРТ є незаконною та товариство зобов'язано повернути це майно законному власнику, тобто Позивачу;

-Усі зміни до статутних документів ТОВ ТЕХНО СПОРТ щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок цього майна, належного Позивачу, є недійсними.

Тому суд не приймає до уваги заперечення представника Відповідача, ТОВ ТЕХНО СПОРТ , щодо того, що товариство є добросовісним набувачем та належним власником спірного майна, так суд своїм рішенням від 08 вересня 2016 року встановив протилежні цій думці обставини, зазначені вище.

Щодо вимог Позивача про визнання договору застави недійсним, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з наявних у справі письмових доказів, 20 вересня 2013 року між ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" та ПАТ "ЗЛАТОБАНК" було укладено Кредитний договір№ 250/1/13-KL, у відповідності з яким ПАТ "ЗЛАТОБАНК" зобов'язався надати ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", а останній зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови Кредитного договору.

У відповідності з п. 2.1. Кредитного договору, умовою надання кредитних коштів є також надання забезпечення кредиту у формі укладення договору застави обладнання.

20 вересня 2013 року між ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" та ПАТ "ЗЛАТОБАНК" було укладено Договір застави № 250/1/13-KL/S-1, у відповідності з п. 1.1. якого для забезпечення повного і своєчасного виконання Заставодавцем боргових зобов'язань, визначених у ст. 2 цього Договору, Заставодавець підписанням цього Договору надає Заставодержателю у заставу майно, визначене у статті 3 цього Договору. В силу цього Договору Заставодержатель має право у разі невиконання Заставодавцем боргових зобов'язань задовольнити свої вимоги за Кредитним договором за рахунок предмета застави, переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

У відповідності з ст. 2 Договору застави, застава за цим Договором забезпечує виконання таких вимог Заставодержателя: повернення основної суми кредиту за Кредитним договором з максимальним лімітом заборгованості 8 000 000 гривень не пізніше 18 вересня 2015 року; сплата процентів за користування кредитом; застосування підвищеного розміру процентної ставки; сплата неустойки (пені, штрафу) за прострочення, нецільове використання кредиту, за невиконання умов Кредитного договору; відшкодування в повному обсязі витрат пов'язаних із зверненням стягнення на предмет застави й витрати, пов'язані із збереженням предмету застави й його страхуванням.

У відповідності з п. 3.1. Договору застави, предметом застави за цим Договором є рухоме майно, а саме: обладнання згідно Додатку №1 до цього Договору.

У відповідності з п.п. 3.1.1. Договору застави, предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, підтвердженому документально, на підставі Акту оцінки та прийому-передачі майна Учасника (засновника) ОСОБА_5 до статутного капіталу Заставодавця від 05.07.2013 року; Акту оцінки та прийому-передачі майна Учасника (засновника) ОСОБА_6 до статутного капіталу Заставодавця від 05.07.2013 року; Акту оцінки та прийому-передачі майна Учасника (засновника) ОСОБА_7 до статутного капіталу Заставодавця від 05.07.2013 року; наявність предмета застави підтверджується даними бухгалтерського обліку, предмет застави обліковується на балансі Заставодавця, що підтверджується бухгалтерськими довідками Заставодавця № 01/08/10, № 01/08/11, 01/08/12, 01/08/13, 01/08/14, 01/08/15, 01/08/16, 01/08/17, 01/08/18 по рахунку № 104 "Обладнання, транспорт, нерухомість" станом на 14.08.2013 року, відповідно до яких загальна балансова вартість предмета застави складає 21 222 442,63 грн.

У відповідності з п. 3.2. Договору застави, предмет застави зберігається в приміщеннях за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9, на підставі договорів оренди відповідно до Додатку №1 до цього Договору.

Повний перелік обладнання, що є предметом застави за Договором застави, зазначений у Додатку №1 до цього Договору, та, як перевірено судом, усе зазначене у Додатку №1 обладнання повністю співпадає з тим обладнанням, право власності на яке було визнано за Позивачем судом у зазначеному вище рішенні від 08 вересня 2016 року.

Таким чином, ТОВ ТЕХНО СПОРТ було передано у заставу саме те майно, що було предметом судового спору по справі № 202/5612/16-ц, та відповідно суд визнав право власності на зазначене майно за Позивачем, а дії щодо розпорядження цим майном, у тому числі щодо внесення до статутного капіталу ТОВ ТЕХНО СПОРТ , незаконними.

Тому вбачається, що на час укладення договору застави з банком, ТОВ ТЕХНО СПОРТ по суті здійснило розпорядження майном, яке йому фактично не належало.

Так, у відповідності з ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності з ч.1 ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності з ч.1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Таким чином, предметом застави може бути тільки те майно, яке на час укладення цього договору застави може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

У відповідності з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Тому суд вважає, що так як передача майна в заставу є формою його відчуження (розпорядження), а право на відчуження (розпорядження) майном належить тільки його власнику, право на передачу в заставу будь-якого майна також належить відповідно тільки власникові майна.

На час укладення договору заставі сторони вважали, що саме ТОВ ТЕХНО СПОРТ є належним власником майна, так як сторони у п.п. 3.1.1. договору встановили, що майно належить ТОВ ТЕХНО СПОРТ на праві власності на підставі передачі цього майна його учасниками ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по Актам оцінки та прийому-передачі майна Учасника (засновника) до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" від 05.07.2013 року.

Однак, передачу вказаного майна до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" судом було визнано незаконною, а зміни до Статуту ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", що пов'язані із збільшенням статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" на суму вартості цього обладнання, недійсними.

Тому суд вважає, що на момент укладення Договору застави 20 вересня 2013 року, ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" не було належним власником майна, яке воно передало банку у якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, так як підстави виникнення прав на це майно в ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" є дефектними, що підтвердив суд, та навіть якщо саме товариство і вважало себе належним власником цього майна на час укладення угоди, та запевнило у цьому банк відповідними документальними доказами, що на той час виглядали обґрунтованими, однак цей факт ніяким чином не легалізує дії товариства по розпорядженню майном, що йому не належало.

У даному випадку суд вбачає факт помилки ТОВ ТЕХНО СПОРТ щодо своїх прав та обов'язків, які існували у нього на час укладення договору застави спірного майна, й хоча сторони цієї угоди дійсно могли й не знати про неналежність спірного майна товариству, бо зацікавлені у цьому особи свідомо могли скрити цей факт, та ввели усі сторони угоди в оману щодо цього факту, це при цьому ніяким чином не впливає на правомірність дій сторін та дійсність угоди як наслідок.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Цивільний кодекс України не містить прямого визначення щодо недійсності договору застави при передачі в заставу майна, яке не належить заставодавцю (нікчемність правочину), а тому зазначений договір може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Суд вважає, що Договір застави від 20 вересня 2013 року суперечить положенням ЦК України, а саме ст. ст. 316, 317, 319, 576 ЦК України, а саме положенням, що передбачають можливість передавати у заставу тільки те майно, яке належить заставодавцю на праві, що надає йому правомочність розпорядження майном шляхом його відчуження, тобто на праві власності, а як було встановлено судом, спірне майно ТОВ "ТЕХНО СПОРТ" як заставодавцю спірного майна на праві власності не належало.

Як встановлено судом, заставоутримувач спірного майна, ПАТ "ЗЛАТОБАНК", на даний час перебуває у процесі припинення діяльності: згідно постанови Правління НБУ від 12 травня 2015р. № 310 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗЛАТОБАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 13 травня 2015р. № 99 (зі змінами згідно Рішення №100 від 18.05.2015р.) Про початок процедури ліквідації АТ ЗЛАТОБАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ ЗЛАТОБАНК з 14 травня 2015р. та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ ЗЛАТОБАНК провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 14 травня 2015р. до 13 травня 2016р. включно.

В подальшому, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 24 березня 2016р. №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ ЗЛАТОБАНК на два роки до 13 травня 2018 року включно.

Як повідомив представник ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", в останнього дійсно існує поточна заборгованість по Кредитному договору, а тому він допускає задоволення вимог кредитора (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) шляхом звернення стягнення на майно боржника ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", що є предметом застави.

Тому суд погоджується з тим, що права та інтереси Позивача зазначеним Договором застави суттєвим чином порушуються.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 316, 317, 319, 572, 574, 576 Цивільного кодексу України; ст. ст. 11, 15, 27, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір застави № 250/1/13-KL/S-1, укладений 20 вересня 2013 року між ТОВ "ТЕХНО СПОРТ", ідентифікаційний код 38358361, та ПАТ "ЗЛАТОБАНК", ідентифікаційний код 35894495.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.П. Мороз