Постанова

від 09.11.2016 по справі 910/28521/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/28521/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Черній О.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016

у справі № 910/28521/15 (суддя Усатенко І. В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про стягнення 32 827,43 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 000 грн. за надані за договором № 15/5/01 від 15.05.2015, але неоплачені послуги, пені в сумі 2 544 грн. та штрафу в сумі 1 680 грн., розрахованих на підставі ст. 231 ГК України, пені в сумі 3650,63 грн., розрахованої на підставі п. 5.4 спірного договору, 3 % річних в сумі 208 грн. та інфляційних втрат в сумі 672 грн.

Зустрічний позов заявлено про визнання недійсним договору № 15/5/01 від 15.05.2015 та акту № 1 від 15.03.2015 як таких, які позивачем за зустрічним позовом не укладались, що свідчить про те, що відповідачем за зустрічним позовом здійснено підробку документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2016, повний текст якого складений 19.02.2016, у справі № 910/28521/15 первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 24 000 грн. основного боргу, 1 292,71 грн. пені, розрахованої згідно з п. 5.4 договору, 86,79 грн. 3 % річних, в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір №15/5/01 від 15.05.2015, а відтак, можна зробити висновок, що всі умови спірного договору суттєві та з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами, в той час як у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні вказаного договору волевиявлення позивача за зустрічним позовом не було вільним і не відповідало його внутрішній волі;

- договір №15/5/01 від 15.05.2015 підписаний з боку ТОВ Тандем Груп організатор подій директором ОСОБА_5 на підставі статуту, з боку виконавця - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, підпис директора ТОВ Тандем Груп організатор подій ОСОБА_5 скріплений печаткою підприємства;

- сторонами були вчинені дії з виконання договору, про що свідчить підписаний ними акт про надання послуг №1 та акти прийому-передачі вхідних квитків на виставку Україна Європейська , а також подані квитанції до прибуткових касових ордерів, за якими ТОВ Тандем груп організатор подій прийняті кошти від реалізації вхідних квитків;

- також на підтвердження факту виконання спірного договору позивачем за первісним позовом були надані цивільно-правові угоди з працівниками - касирами, укладені на строк з 16.05.2015 по 14.06.2015 на виконання обов'язків касира за адресою м. Київ, вул. Лаврська, 33 Співоче поле щодо продажу квитків, договору про повну матеріальну відповідальність касирів, звіти про суми нарахованої заробітної плати з відомостями про трудові відносини осіб, відомості про нарахування та виплату заробітної плати касирам за травень - червень 2015 року.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що твердження ТОВ Тандем Груп організатор подій про те, що договір №15/5/01 від 15.05.2015 не укладався з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, ТОВ Тандем Груп організатор подій не доведено наявності обставин, з якими положення ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання договору недійсним.

Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, позивачем за первісним позовом доведено факт виконання ним послуг на заявлену до стягнення суму, проте позивачем при розрахунку сум пені, розрахованої на підставі п. 5.4 спірного договору, 3 % річних та інфляційних втрат було допущено помилки, а стягнення штрафних санкцій (штрафу та пені) на підставі ст. 231 ГК України допускається лише за прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, що виключає можливість застосування їх до спірних правовідносин, у яких простроченим є грошове зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, а зустрічні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій послалося на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначеної позиції апелянт послався на те, що свідомо свого підпису та печатки підприємства на спірному договір він не ставив і наміру укладати вказаний договір не мав, в той час як суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання апелянта про проведення експертизи, не дослідив обставину єдності волі та волевиявлення під час вчинення спірного правочину.

Також апелянт послався на те, що на надання послуг, які є предметом спірного договору, ним було укладено договір з іншою особою, а саме Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який є постійним контрагентом апелянта та співпрацює з ним протягом останніх 4 років у сфері реалізації квитків, докази виконання якого були залучені до матеріалів справи, проте не враховані судом першої інстанції при вирішення спору сторін по суті.

Ухвалою від 09.03.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

05.04.2016 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання (а.с.111-112 т.2) про направлення справи до слідчого відділу Печерського ГУ НП ГУ НП України в м. Києві та зупинення провадження у справі.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з підстав, які викладені далі.

Ухвалою від 01.06.2016 у справі № 910/28521/155 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 910/28521/15 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів, оплату експертизи покладено на відповідача за первісним позовом.

07.10.2016 до канцелярії суду надійшла справа № 910/28521/15 з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 9814/9815/16-32 від 19.09.2016.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 10.10.2016 № 09-52/5448/16, у зв'язку з припиненням повноважень суддів Ропій Л.М. та Рябухи В.І., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), та відповідно до підпункту 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/28521/15.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2016 суддів Ропій Л.М. та Рябуху В.І. замінено на суддів Агрикову О.В. та Чорногуза М.Г.

Ухвалою від 10.10.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій , апеляційне провадження у справі № 910/28521/15 поновлено.

08.11.2016 до канцелярії суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він, з посиланням на те, що йому 08.11.2016 стало відомо про те, що представник ОСОБА_6, яка представляла його інтереси від початку судового процесу, по особистим причинам не зможе бути представником відповідача за первісним позовом в суді, а відтак, в судовому засіданні 09.11.2016 заявник не зможе захищати інтереси через відсутність свого представника, просить відкласти розгляд справи на інший день.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і відмовляє у задоволенні клопотання з огляду на те, що, по-перше, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується той факт, що відповідач за первісним позовом, окрім ОСОБА_6, має ще одного повноважного представника - ОСОБА_7, довіреність якого діє станом на день розгляду справи (а.с. 50 т. 1), а по-друге, заявником не надано жодного доказу не підтвердження обставин, на які він послався у клопотанні про відкладення розгляду справи.

Третя особа представників в жодне судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, представники позивача за первісними позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

15.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем Груп організатор подій як Замовник (далі Замовник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як Виконавець (далі Виконавець) уклали договір № 15/5/01 (далі Договір) (а.с. 19-20 т. 1), відповідно до умов якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання протягом терміну дії Договору надати за плату послуги з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки Україна Європейська , що діє на території Печерського ландшафтного парку за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 33, на протязі терміну дії виставки з 16 травня по 14 червня 2015 року, за що він отримає платню (винагороду) згідно п. 3.1 Договору.

За Договором Виконавець зобов'язався своєчасно, у строки, передбачені в заявці Замовника, особисто чи з залученням осіб організовувати розповсюдження та реалізацію квитків на відвідування заходу номіналом згідно додатку №___ до Договору; забезпечити реалізацію квитків шляхом їх продажу на території Печерського ландшафтного парку у строки, передбачені в заявках Замовника, а також у власних точках продажу та через мережу інтернет; квитки, що передаються на реалізацію Виконавцю, та кошти, отримані від реалізації, не переходять у власність Виконавця, а залишаються власністю Замовника; протягом п'яти днів після фактичного закінчення надавати Замовнику звіт про кількість та вартість розповсюджених квитків для відображення цих даних у податковому та бухгалтерському обліку; вносити в повному обсязі в касу Замовника грошові кошти, отримані від відвідувачів заходу як плату за квиток (п.4.1.1. - п.4.1.2, п.4.1.3, п.4.1.4 Договору).

За умовами Договору, Замовник зобов'язався забезпечити необхідну кількість робочих місць для працівників Виконавця, призначити свого представника, відповідального за виконання умов цього договору; своєчасно надати Виконавцеві усю інформацію, необхідну для виконання договору; здійснювати оплату Виконавцеві в термін та на умовах, що зазначені в Договорі (п.п. 4.3.1 - п.4.3.4. договору).

Згідно з п. 3.1 Договору за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю 800 грн. без ПДВ за кожний день надання послуг.

Загальна сума Договору складається із сукупності наданих і оплачених послуг згідно цього договору ( п.3.2 договору).

Надання послуг та приймання їх оформлюється актом наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного закінчення заходу (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору підписання акту представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Звертаючись до суду з первісним позовом, Виконавець посилається на те, що ним на виконання Договору були надані послуги на загальну суму 24 000 грн., які Замовником оплачені не були.

На підтвердження факту надання спірних послуг Виконавцем до матеріалів справи були долучені:

- складені між Замовником та Виконавцем акти прийому-передачі вхідних квитків на виставку Україна Європейська № 1 від 15.05.2015, № 2 від 10.06.2015, за якими Виконавець отримав від Замовника на реалізацію 16 000 квитків по ціні 30 грн. на суму 480 000 грн. (а.с. 83-84 т. 1);

- складені між Замовником та Виконавцем акт прийому-передачі залишків нереалізованих вхідних квитків на виставку Україна Європейська № 3 від 16.06.2015, за яким Виконавець повернув Замовнику нереалізовані вхідні квитки на виставку Україна Європейська , яка проводилась на території Печерського ландшафтного парку у місті Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року, в кількості 848 квитків по ціні 30 грн. на суму 25 440 грн. (а.с. 85 т. 1);

- квитанції до прибуткових касових ордерів, за якими Замовник прийняв від Виконавця кошти від реалізації вхідних квитків: №1 від 18.05.2015 на суму 185 400 грн. за 18 травня; №2 від 20.05.2015 на суму 20 940 грн. за 18-19 травня; №3 від 21.05.2015 на суму 13 740 грн. за 20 травня; №4 від 25.05.2015 на суму 105 240 грн. за 21-24 травня; №5 від 02.06.2015 на суму 56 670 грн. за 25-29 травня; №6 від 08.06.2015 на суму 44 190 грн. за 2-7 червня; №7 від 15.06.2015 на суму 28 380 грн. за 8-14 травня (86-87 т. 1);

- цивільно-правові угоди з працівниками - касирами, укладені Виконавцем на строк з 16.05.2015 по 14.06.2015 на виконання обов'язків касира за адресою м. Київ, вул. Лаврська, 33 Співоче поле щодо продажу квитків, договори про повну матеріальну відповідальність касирів, звіти про суми нарахованої заробітної плати з відомостями про трудові відносини осіб, відомості про нарахування та виплату заробітної плати касирам за травень - червень 2015 року (а.с. 15-36 т. 2).

На підтвердження того, що Замовник спірні послуги прийняв як належні Виконавець долучив до матеріалів справи підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою Замовника Акт № 1 про надання послуг до договору № 15/5/1 від 15.03.2015 підписаний 14.03.2015 (далі Акт № 1).

(При цьому колегія суддів відмічає протиріччя в реквізитах Акту № 1, дата складання якого зазначена як 15.03.2015, а підписання - 14.03.2015, в той час як спірний Договір датований 15.05.2015.

Втім колегія суддів вважає вказані вище помилки описками, допущеними сторонами при підписання зазначеного акту, оскільки, по-перше, з його змісту слідує, що сторонами у ньому погоджено що: з 16 травня по 14 червня 2015 року Виконавець належним чином надав послуги з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки Україна Європейська , що діє на території Печерського ландшафтного парку за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 33, на умовах, визначених у договорі №15/5/1 від 15.05.2015 (спірний договір - примітка суду). Загальна вартість коштів, що підлягають оплаті Виконавцеві складає 24 000 грн. (ціна за відпрацьований день - 800 грн., кількість відпрацьованих днів 30), тобто послуги, строк їх надання та вартість співпадають з визначеними у Договорі, а, по-друге, вказаний акт підписаний Виконавцем, який діяв на підставі виписки з ЄДРПОУ, виданої 20.04.2015 № 2710000000018965 (саме 20.04.2015 Виконавця зареєстровано як ФОП та взято на облік як платника податку і платника єдиного внеску) (виписка отримана 22.04.2015 - примітка суду), тобто станом на 14.03.2015 Виконавця взагалі не було зареєстровано як ФОП, що, відповідно, унеможливило б підписання ним будь-яких документів у зазначеному статусі.)

Отже, факт надання послуг за Договором Виконавцем та факт прийняття їх Замовником без претензій підтверджені наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Так, зі змісту наданих Виконавцем документів слідує, що на реалізацію ним було прийнято 16 000 квитків по ціні 30 грн. на суму 480 000 грн. (акти прийому-передачі вхідних квитків на виставку Україна Європейська №1 від 15.05.2015, № 2 від 10.06.2015( а.с. 83-84 т. 1), повернуто 848 квитків по ціні 30 грн. на суму 25 440 грн. (акт прийому-передачі залишків нереалізованих вхідних квитків на виставку Україна Європейська №3 від 16.06.2015 (а.с. 85 т. 1) та внесено в касу Замовника коштів від реалізації квитків в сумі 454 560 грн. (прибуткові касові ордери №1 від 18.05.2015 на суму 185 400 грн. за 18 травня; №2 від 20.05.2015 на суму 20 940 грн. за 18-19 травня; №3 від 21.05.2015 на суму 13 740 грн. за 20 травня; №4 від 25.05.2015 на суму 105 240 грн. за 21-24 травня; №5 від 02.06.2015 на суму 56 670 грн. за 25-29 травня; №6 від 08.06.2015 на суму 44 190 грн. за 2-7 червня; №7 від 15.06.2015 на суму 28 380 грн. за 8-14 травня) (а.с. 86-87 т. 1), що повністю відповідає вартості проданих квитків (15 152*30).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Відповідно до п. 3.3 Договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються Замовником протягом 7 банківських днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.

Отже, сторонами у Договорі строк оплати послуг поставлений в залежність від дати підписання сторонами акту наданих послуг.

Враховуючи, обставини, які встановлені вище, а саме те, що сторонами при підписанні Акту № 1 допущено описку у даті його підписання, що унеможливлює встановлення точної календарної дати підписання такого акту, при визначенні строку виконання Замовником обов'язку оплатити спірні послуги, слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З вимогою оплати спірні послуги Виконавець звернувся до Замовника 12.09.2015 (а.с. 25-26 т. 1) шляхом направлення досудової вимоги № 11/9 від 11.09.2015 (а.с. 22-24 т. 1).

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку місцевої є Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вказані норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, з огляду на в відсутність в матеріалах справи доказів із зазначенням конкретної дати отримання Замовником претензії, до встановленого строку - сім днів для оплати наданих послуг слід додати три днів, встановлені для пересилання рекомендованої письмової кореспонденції, а відтак, прострочення Замовником виконання свого обов'язку зі сплати грошових коштів за надані послуги настало з 22.09.2015.

Матеріали справи не містять доказів виконання Замовником зобов'язання з оплати наданих позивачем протягом спірного період послуг на загальну суму 24 000 грн., а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з Замовника основного боргу в сумі 24 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 2 544 грн. та штрафу в сумі 1 680 грн., розрахованих на підставі ст. 231 ГК України, та пені в сумі 3650,63 грн., розрахованої на підставі п. 5.4 Договору, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з положень ст. 231 ГК України, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, як то передбачено абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо за умови, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені і штрафу.

Вказану правову позицію викладено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013, в п. 2.2 якої вказано, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013).

Виходячи з приписів чинного законодавства, спірне зобов'язання є грошовим, з огляду на що застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 231 ГК України не є правомірним.

За таких обставин, вимоги Виконавця за первісним позовом про стягнення пені в сумі 2 544 грн. та штрафу в сумі 1 680 грн., розрахованих на підставі ст. 231 ГК України, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Рішення суду першої інстанції в частині відмив у вказаних позовних вимогах залишається без змін.

Водночас у п. 5.4 Договору сторонами погоджено, що за прострочення у виплаті Виконавцю передбачених Договором коштів Замовник за кожен день прострочення платежу сплачує Виконавцю пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи прострочення виконання Замовником обв'язку по оплаті спірних послуг, є підстави для застосування до нього встановленої Договором відповідальності, тобто стягнення пені в розмірі, передбаченому п. 5.4 Договору.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, при звернення до суду з первісним позовом Виконавець розраховує пеню за період з 21.07.2015 по 04.11.2015, в той час як прострочення виконання обов'язку оплатити спірні послуги фактично почалось з 22.09.2015, а отже, саме з цієї дати Виконавець має право на стягнення з Замовника пені.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок пені (з урахуванням дати початку виникнення прострочення - 22.09.2015 та дати закінчення періоду її нарахування Виконавцем - 04.11.2015) та частково задовольнив позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені, розрахованої на підставі п. 5.4 Договору, за уточненими розрахунком суду в сумі 1 292,71 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення 3 % річних в сумі 208 грн. та інфляційних втрат в сумі 672 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого Виконавцем розрахунку слідує, що 3% річних він починає нараховувати з 21.06.2015, а інфляційні втрати - з липня 2015 року, що, з огляду на викладені вище обставини, не є вірним.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та частково за уточненим розрахунком суду задовольнив позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 3 % річних в сумі 86,79 грн. та - з огляду на те, що у період з 22.09.2015 по 04.11.2015, фактично, мала місце дефляція (тобто сума інфляційних втрат має від'ємне значення - примітка суду) - відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо зустрічного позову слід зазначити таке.

Замовник просить визнати недійсними Договір та акт №1 від 14.03.2015 з посиланням на відсутність його волі та волевиявлення на вчинення оспорюваного договору у будь-якій формі і вважає, що ці обставини підтверджуються журналом реєстрації договорів та номенклатурою реєстрації договорів, а також відсутністю документів у справі, які б підтверджували виконання договору відповідачем, тому він вважає, що Виконавцем підроблено спірний договір, акти та касові ордери.

З матеріалів справи та тексту ос пореного рішення слідує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції директор Замовника ОСОБА_5 зазначила про те, що не може достовірно сказати, що особисто не підписувала спірний Договір, зо ймовірно на ньому може стояти її підпис, що вона підписувала все, що Виконавець їй давав на підпис та чисті аркуші, але вказане було наслідком того, що, оскільки Виконавець надавав Замовнику послуги з адміністрування,то мав доступ ы до печатки Замовника та давав на підпис ОСОБА_5 документи, в тому числі договори.

В судовому засіданні 10.05.2016, на запитання суду, повноважний представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 повідомив про те, що директором ТОВ Тандем груп організатор подій ОСОБА_5 спірний договір № 15/5/01 від 15.05.2015 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, так само як і всі документи, які свідчать про надання послуг за вказаним договором, не підписувались, тобто підписи, виконані від імені ОСОБА_5 на вказаний документах, виконані іншою особою.

Водночас в судовому засіданні 27.04.2016 інший повноважний представник відповідача за первісним позовом - ОСОБА_6 в наданих ним поясненнях зазначав про можливість підписання таких документів (спірний договір та всі документи, які свідчать про надання послуг за вказаним договором - примітка суду) саме директором ТОВ Тандем груп організатор подій ОСОБА_5.

Проте, в судовому засіданні 25.05.2016 щодо вказаних обставин ОСОБА_5 пояснила колегії суддів, що договір № 15/5/01 від 15.05.2015 та всі документи, які свідчать про надання послуг за вказаним договором, нею не підписувались.

З огляду на такі розбіжності щодо обставин, пов'язаних з підписанням спірного Договору з боку Замовника, ухвалою суду від 01.06.2016 у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу щодо встановлення факту підписання договору № 15/5/01 від 15.05.2015 та всіх документів, які свідчать про надання послуг за вказаним договором, ОСОБА_5.

За наслідками проведення судової експертизи, складено Висновок № 9814/9815/16-32 від 19.09.2016, з якого слідує, що підписи на договорі № 15/5/01 від 15.05.2015 та всіх документах, які свідчать про надання послуг за вказаним договором, виконані самою ОСОБА_5 рукописним способом без застосування попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів.

Щодо посилань директора Замовника на те, що Виконавець мав доступ до печатки Замовника, надавав на підпис директора Замовника чисті бланки та договори, які остання підписувала без перевірки, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, згідно з приписами чинного законодавства, саме на Замовника покладений обов'язок довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто у спірному випадку - як факт доступу Виконавця до печатки Замовника, так і те, що, що ОСОБА_5 підписувала всі надані їй Замовником документи, в тому числі договори та чисті аркуші, без перевірки їх змісту.

Жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин Замовником суду надано не було.

Крім того, колегія судді вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі надані Виконавцем на підтвердження факту надання спірних послуг документи мають підпис директора Замовника, який скріплений печаткою його підприємства, та відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Надані Замовником виписки з банківського рахунку, які підтверджують внесення ним коштів з призначенням платежу: надходження торгівельної виручки від продажу товарів, вхідних квитків (а.с. 115-166 т. 1), також не можуть бути доказом ненадання Виконавцем Замовнику спірних послуг.

Долучені Замовником до матеріалів справи квитанції до прибуткових касових ордерів (оприбуткування коштів за реалізовані квитки від ФОП ОСОБА_4 на ті ж суми, що і надані Виконавцем), видаткових касових ордерів, касова книга (перша операція з 18.05.2015), в яких не відображені первинні операції щодо отримання готівки від Виконавця, також не спростовують факт укладання та виконання спірного Договору, що доведено наявними у матеріалах справи належними документальними доказами.

Посилання Замовника на наявність у нього іншого Договору, укладеного з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на надання послуг з реалізації та розповсюдження квитків фізичним та юридичним особам в рамках діючої виставки Україна Європейська , що діє на території Печерського ландшафтного парку за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 33, на протязі терміну дії виставки з 16 травня по 14 червня 2015 року, як доказу фіктивності Договору колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність вказаного договору не спростовує та не виключає договірних відносин у сторін за Договором.

Посилання Замовника на те, що ФОП ОСОБА_4 є постійним контрагентом Замовника та співпрацює з ним протягом останніх 4 років у сфері реалізації квитків, що виключало необхідність укладення Замовником договору на надання таких послуг з іншою особою, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством встановлено принцип свободи договору, який включає в себе й свободу вибору контрагента, а відтак, наявність тривалої співпраці осіб у певній галузі не виключає можливість укладення ними договорів з іншими контрагентами.

Наданий Замовником договір №1/05-06 від 28.04.2015 (а.с. 4-7 т. 2), за умовами якого Замовник прийняв на себе зобов'язання виступити замовником організації та проведення виставково-розважального заходу Печерського ландшафтного парку в м. Києві з 16 травня по 14 червня 2015 року та отримати винагороду в розмірі 40% від отриманих коштів за проведення заходу (інші кошти перераховуються Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд , з яким укладено вказаний договір - примітка суду), також не може вважатися доказом неукладення Договору та ненадання Виконавцем спірних послуг, оскільки вказаний Договір не містить жодних посилань на особу, яка проводить реалізацію квитків.

Безпідставним є й посилання Замовника на ті обставини, що Виконавцю були сплачені 8 000 грн. за надання адміністративних послуг, оскільки факт наявності інших, окрім спірних, правовідносин між сторонами не виключає наявності одночасно і спірних правовідносин, тобто надання однією особою іншій різних послуг за різними правочинами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання Договору недійсним з підстав, зазначених ним у позовній заяві. Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову, в цій частині залишається без змін.

Водночас щодо зустрічного позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Зі змісту оспорюваного рішення слідує, що суд першої інстанції не розглядав по суті позовну вимогу за зустрічним позовом про визнання недійсним Акту № 1.

У ч. 7 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 зазначено, що якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

З огляду на вказані обставини, при перегляді справи колегією суддів розглядаються по суті і вказана позовна вимога, щодо якої слід зазначити таке.

Згідно з приписами ст. 202 ЦК України:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1);

- правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2);

- одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3);

- дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4);

- до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (ч. 5).

Акт № 1 за своєю правовою природою не є правочином, оскільки він сам по собі не породжує, не змінює і не припиняє обов'язків та прав сторін, що є невід'ємною ознакою правочину, а лише засвідчує певний факт, зокрема, приймання-передачу послуг.

Частиною 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 зазначеної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не зазначено такого способу захисту, як визнання недійсним акту приймання-передачі послуг.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто захист права іншим, ніж встановлений в ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, способом можливий за умови, якщо про це є вказівка або у законі або у договорі сторін.

Між сторонами відсутній відповідний письмовий правочин, за умовами якого на розгляд суду міг бути переданий спір про визнання недійсним Акту № 1, в той час як, як було встановлено вище, чинне законодавство України не передбачає можливості захисту прав особи шляхом визнання недійсним акту приймання-передачі послуг.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання акту приймання-передачі послуг не відповідає визначеним цивільним та господарським кодексами способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Водночас, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Акту № 1 колегією суддів відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі № 910/28521/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи (незважаючи на те, що частина вимог за зустрічним позовом судом першої інстанції розглянута не була, резолютивна частина рішення щодо вимог за зустрічним позовом про відмову у повному обсязі є вірною - примітка суду), підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на обставини, які встановлені під час розгляду справи по суті, а саме те, що висновком судової експертизи у цій справі (Висновок № 9814/9815/16-32 від 19.09.2016) встановлено, що підписи на договорі № 15/5/01 від 15.05.2015 та всіх документах, які свідчать про надання послуг за вказаним договором, виконані самою ОСОБА_5 рукописним способом без застосування попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, Замовником не надано жодних доказів на підтвердження вільного використання Виконавцем печатки Замовника та що ОСОБА_5 підписувала всі надані їй Замовником документи, в тому числі договори та чисті аркуші без перевірки їх змісту, у задоволенні клопотання Замовника, в якому він, з посиланням на те, що слідчим СВ Печерського ГУ НП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_9 було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12016100060001965 від 16.03.2016 справу по факту шахрайства ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, просив направити справу до слідчого відділу Печерського ГУ НП ГУ НП України в м. Києві та зупинити провадження у справі, колегією суддів відмовляється.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги та проведення судової експертизи покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій .

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тандем груп організатор подій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі № 910/28521/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 у справі № 910/28521/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/28521/15.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз