Постанова

від 10.11.2016 по справі п/811/763/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006,  м. Кіровоград,  вул. Велика Перспективна, 40------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 10 листопада 2016 року                                                             Справа № П/811/763/16   Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В.,  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватне підприємство “Крембітпостач” до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -          ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство “Крембітпостач” (далі – позивач, ПП “Крембітпостач”) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі – відповідач, Світловодська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2015 року №0000941500, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54066,00 грн. (43253,00 грн. – основного платежу та 10813,00 грн. – штрафна санкція). Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу. Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню. Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. На підставі відповідної ухвали від 18.10.2016 року, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків. Так, відповідно до наказу Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №578 від 09.12.2015р. та направлень від 10.12.2015р. №000473, 000474, №000475, у період з 10.12.2015р. по 11.12.2015р. податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП “Крембітпостач” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Лако Сервіс” за червень 2015 року. Виявлені податковим органом під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства зафіксовані в Акті перевірки №406/2200/37015646 від 18.12.2015 р., а саме: п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість по контрагенту – постачальнику ТОВ “Лако Сервіс” за червень 2015 року в сумі 43 253,00 грн. (т.1,а.с.13-24). На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року №0000941500, яким ПП “Крембітпостач” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 54066,00 грн. (за основним платежем – 43253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10813,00 грн.) (т.1,а.с.25-26). Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. З огляду на пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. При цьому відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Водночас своєчасність, достовірність та повнота сплати податків та зборів підлягає з'ясуванню під час проведення документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлені ст.78 та 79 Податкового кодексу України, зокрема, щодо повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення перевірки. З огляду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 р. у справі №21-425а14, невиконання вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Проте, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у Світловодської ОДПІ були правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення “Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа. З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.   Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ “Лако Сервіс” у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій. Судом з'ясовано такі обставини. 24.02.2010 року ПП “Крембітпостач” зареєстроване як юридична особа та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків. Видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема є, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31) (т.1,а.с.109-110). Судом встановлено, що 19.06.2015р. між ПП “Крембітпостач” (покупець за договором) та ТОВ “Лако Сервіс” (Продавець), укладено договір поставки №64 від 19.06.2015р., за змістом якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця товар (фракцію лігроїно-газойлеву); покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його (т.1,а.с.28-32). Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними у матеріалах справи податковою накладною (т.1,а.с.34), видатковою накладною (т.1,а.с.33), відповідними рахунком-фактурою (т.1,а.с.35), актом приймання-передачі (т.1,а.с.37), товарною книгою (т.1,а.с.38-62), паспортом якості (т.1,а.с.203). Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту в червні 2015 року віднесено 259 520,00 грн. (із них ПДВ –  43 253,33 грн.) за податковою накладною (т.1,а.с.34), виданою ТОВ “Лако Сервіс” з придбання фракції лігроїно-газойлевої на підставі договору поставки (т.1,а.с.85-108). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується картками рахунку та відомістю по рахунку (т.1,а.с.83,201-202). Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась силами позивача із залученням автомобільних перевізників (ПП"Партнер-транс"), що посвідчується відповідними товарно-транспортними накладними, договором про надання транспортних послуг, актами здачі-прийняття, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг (т.1,а.с.36,167-176). Разом з тим, суд зазначає, що за інформацією, наданою на вимогу суду Регіональним сервісним центром МВС в Кіровоградській області, автомобілі, зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних, існують в об'єктивні дійсності (т.1,а.с.204). Судом встановлено, що товар було придбано для здійснення власної господарської діяльності, з метою подальшого використання для розігріву бітуму економпальником "ЖАР-200У пневмо" (т.1,а.с.63-74). Так, позивачем надано також докази на підтвердження знаходження у власності позивача бітумних ємностей (т.1,а.с.177-192). На посвідчення факту подальшої реалізації бітуму нафтового дорожнього, позивачем надано також копії видаткових накладних (т.1,а.с.231-250;т.2,а.с.1-26). При цьому, договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання,  підписи уповноважених осіб. На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, були зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ. Крім того, ТОВ “Лако Сервіс” на момент їх виписки були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Тобто, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження. Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ПП “Крембітпостач” умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів. Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових накладних, складських квитанцій, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак – дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товару, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором поставки. У зв'язку з викладеним, суд резюмує правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ “Лако Сервіс”. Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ПП “Крембітпостач” та ТОВ “Лако Сервіс”, а відтак – і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність поставок товару та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем. Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати. Відповідно до  ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об'єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП “Крембітпостач” судові витрати у розмірі 1378,00  грн. Керуючись  ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2015 року №0000941500, яким ПП “Крембітпостач” визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54066,00 грн. ( 43253,00 грн. – основного платежу та 10813,00 грн. – штрафна санкція). 3. Стягнути на користь ПП “Крембітпостач” (код ЄДРПОУ – 37015646) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                Р.В. Жук