Ухвала

від 10.04.2017 по справі п/811/763/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2017 рокусправа № П/811/763/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Богданенка І.Ю.,

суддів:                     Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: – не з'явився,

відповідача: – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року

у справі №П/811/763/16

за позовом приватного підприємства «Крембітпостач»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року приватне підприємство «Крембітпостач» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року №0000941500, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54066,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, на підставі наказу від 09 грудня 2015 року №578, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Крембітпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКО СЕРВІС» за червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2015 року №406/2200/37015646.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 43253,00 грн.

На підставі акту перевірки від 18 грудня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року №0000941500, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54066,00 грн., в тому числі 43253,00 грн. за основним платежем та 10813,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 30 грудня 2015 року №0000941500, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішень податкового органу, якими визначено суми грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідно дослідити обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки.

Судом установлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАКО СЕРВІС».

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної податкової накладної, у передбачених законом випадках зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним підприємством «Крембітпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лако Сервіс», укладено договір поставки від 19 червня 2015 року №64, за умовами якого позивачем придбано товар (фракцію лігроїно-газойлеву). Виконання умов договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, актом приймання-передачі, товарною книгою, паспортом якості. Оплата за товар позивачем здійснено в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується картками рахунку та відомістю по рахунку.

Транспортування товару здійснювалось силами позивача із залученням автомобільних перевізників (ПП «Партнер-транс»), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, договором про надання транспортних послуг, актами здачі-прийняття, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом установлено, що факт виконання вимог договору, укладеного позивачем з контрагентом, та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, актом приймання-передачі, товарною книгою, паспортом якості, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Придбаний у контрагента товар оприбутковано приватним підприємством «Крембітпостач» та використаний позивачем у власній господарській діяльності з метою подальшого використання для розігріву бітуму економпальником «ЖАР-200У пневмо» та подальшої реалізації бітуму нафтового дорожнього контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами.

Отже, в результаті господарської операції, здійсненої між приватним підприємством «Крембітпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лако Сервіс», у позивача відбулися зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію одержану по контрагенту позивача товариству з обмеженою відповідальністю «Лако Сервіс», не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №406/2200/37015646, оскільки вона не спростовує дійсність укладеного приватним підприємством «Крембітпостач» з контрагентом правочину щодо придбання товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Також слід зазначити, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Отже, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «Крембітпостач».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                            І.Ю. Богданенко

           суддя                                                            С.А. Уханенко

           суддя                                                            Ю.М. Дадим