Постанова

від 27.04.2007 по справі 20-9/320

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-9/320

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 квітня 2007 року  

Справа № 20-9/320

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача:           Шакіної Ольги Сергіївни, довіреність №  19   від 25.04.07;

відповідача: Ковальова Анатолія Володимировича, довіреність № 8 від 11.01.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ім. В.Т. Гуца на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Рибіна С.А.) від 13.03.2007 у справі № 20-9/320

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Будмаркет" (вул. Південнобережне шосе, 45,Ялта,98600)

до           Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ім. В.Т. Гуца (вул. Радянська, 4,Дмитрівка, Київська обл.,08112); (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Радянська, 4); (99805, м. Севастополь, Севастопольська зона ПБК, № 33)

про стягнення 310047,60 грн.;

за зустрічним позовом про визнання договору недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.03.2007 року у справі № 20-9/320 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Будмаркет” задоволено. Суд стягнув з Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Г. В. Гуца на користь позивача 249565,50 грн., у тому числі 247747,50 грн. – сума основного боргу, 1700,00 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також господарський суд м.Севастополя зобов'язав відповідача повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Будмаркет” кавролін площею 100 м2.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі був укладений договір підряду, відповідно до умов якого відповідач виступав замовником, а позивач –виконавцем підрядних робіт. Також встановивши, що збоку замовника має місце заборгованість за виконані роботи, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та висновком судового експерта, господарський суд м. Севастополя прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.   

Не погодившись з цим судовим актом, Державне підприємство Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Г.В. Гуца звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „Будмаркет” відмовити.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно вивчено обставини справи та необґрунтовано прийнято у якості доказу висновок експерта №11 від 31.10.2005 року, який, на думку відповідача, надано судовим експертом з перевищенням повноважень.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 суддю Прокопанич Г. К. замінено на суддю Горошко Н.П.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.  

03.06.2003 року між Філією Лікувально-реабілітаційного центру  ім. Г. В. Гуца Санаторій „Мис „Айя” –замовник, та товариством з обмеженою відповідальністю “Будмаркет” –підрядник, був укладений договір підряду № 27/1, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник зобов'язується, відповідно до затвердженої кошторисної документації, виконати роботи з поточного ремонту замовника.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, Договірна ціна робіт складає  392257 грн. з ПДВ. Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт не пізніше 5-ти днів після пред'явлення підрядником рахунків на підставі форми КБ-2В.

21.07.2003 року сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2003 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2003 року на суму 310047,00 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень.

02.06.2004 року відповідачеві було направлено претензію з пропозицією у місячний строк погасити заборгованість по договору підряду № 27/1.  

Факт несплати замовником вартості виконаних підрядних робіт з`явився підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаркет” до господарського суду міста Севастополя із позовом до Філії Лікувально-реабілітаційного центру  ім. Г.В. Гуца Санаторій „Мис „Айя” про стягнення заборгованості за договором № 27/1 від 03.06.2003 року в сумі 310047,60 грн.  

24.09.2004 року відповідачем надано зустрічну позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаркет” про визнання договору підряду № 27/1 від 03.06.2003 року недійсним. В обґрунтування позовних вимог, позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір підряду № 27/1 підписано керівником Філії Лікувально-реабілітаційного центру  ім. Г.В. Гуца Санаторій „Мис „Айя”, яка не є юридичною особою, у зв'язку з чим договір  суперечить вимогам частини 2 статті 31 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Перевіривши у повному обсязі правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Г.В. Гуца не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог і заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Так, судом першої інстанції у якості доказу обґрунтовано прийнято довідку про вартість виконаних робіт за липень 2003 року від 21.07.2003 року в сумі 310047,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 12.11.2004 року було призначено комплексну бухгалтерську будівельно–технічну експертизу, провадження якої доручено Кримському науково–дослідному інституту судових експертиз.

Із змісту висновку експерта № 11 від 31.10.2005 року вбачається, що при огляді виконаних обсягів робіт замовником підтверджено виконання ремонтних робіт по головному корпусу філіалу Лікувально-оздоровчого центру ім. В.Т.Гуца „Мис Айя”, результати проведених досліджень дозволяють зробити висновок, що документально підтверджується факт виконання підрядником - ТОВ „Будмаркет”, робіт з ремонту головного корпусу Лікувально-оздоровчого центру ім. В.Т. Гуца „Мис Айя”, підтверджуючим документом виконання робіт є акт приймання виконаних робіт за липень 2003 року (том 1 а.с.10-21), а також довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Акти виконаних робіт і довідка про вартість виконаних робіт підписані у встановленому порядку.

На підставі Наказу від 21.06.2002 року № 237/5 Державного комітету із статистики України, Державного комітету України по будівництву і архітектурі, Акт приймання виконаних об'ємів робіт (типова форма № КБ-2в) є основним документом, який підтверджує об'єм виконаних робіт і визначає вартість виконаних об'ємів робіт.

Судовою експертизою також встановлено вартість виконаних робіт, згідно договору підряду № 27/1, та визначено її в сумі 392257,00 грн., у тому числі вартість матеріалів замовника - 82210,0 грн. Фактично виконаний ТОВ „Будмаркет” обсяг робіт, вказаний в акті приймання виконаних робіт за липень 2003 року, відповідає обсягу (у грошовому виразі), який встановлений договором підряду №27/1 від 03.06.2003 року і актом (КБ-2в) приймання виконаних робіт за липень 2003 рік.

Надаючи оцінку посиланням відповідача в апеляційній скарзі про те, що зазначений вище висновок експерта № 11 від 31.10.205 року не може являтись належним доказом у справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про судову експертизу”, судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таким чином, необхідною умовою призначення судової експертизи є потреба у застосуванні спеціальних знань для вирішення певного спірного питання.

Частиною 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Із змісту висновку експерта № 11 від 31.10.2005 року вбачається, що при проведенні дослідження експертом застосовувались методи документальної перевірки, дослідження матеріалів справи, огляд виконаних робіт на місці.

Таким чином, підставою для мотивованого відхилення висновку експерта є спростування зроблених експертом висновків на підставі спеціальних пізнань та із застосуванням методів, якими керувався експерт під час здійснення дослідження. Однак, у судової колегії відсутні підстави для відхилення висновку експерта.

Також необхідно зазначити, що здійснення експертизи було доручено судовому експерту будівельнику Барабановій В.І., яка має вищу освіту, кваліфікацію експерта за спеціальністю 10.6 „Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідної документації”. Посилаючись в апеляційній скарзі на перевищення експертом Барабановою В.І. власних повноважень, відповідачем не надано суду належних доказів того, що представлений суду висновок № 11 від 31.10.2005 року не являється дослідженням об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідної документації та, як наслідок, не відповідає спеціальності експерта а індексом 10.6.        

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, 2003 року та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004 року.  Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання законної сили Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ними законної сили.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004 року, однак на момент звернення до суду не припинені, у зв`язку з чим, застосуванню підлягають норми саме Цивільного кодексу України 2003 року та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за  договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Приймаючи до уваги те, що факт виконання позивачем будівельних робіт підтверджується матеріалами справи, факт несплати у добровільному порядку вартості виконаних позивачем робіт є встановленим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість первісних позовних вимог.  

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору підряду № 27/1 від 03.07.2003 року судова колегія вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність повноважень директора філії Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Г.В.Гуца на самостійне укладення договорів.

Однак, згідно з пунктом 5.1.4 Статуту Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  ім. Г.В. Гуца, підприємство вправі створювати філіали, представництва, відділення, торговельні організації та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і  затверджує положення про них.

Пунктом 4.2.2 Положення філії Лікувально-реабілітаційного центру  ім. Г.В. Гуца Санаторій „Мис „Айя” встановлено, що філія відповідно до укладених договорів забезпечує виконання робіт та послуг .

При цьому, у пункті 5.3 Положення філії Лікувально-реабілітаційного центру  ім. Г.В. Гуца Санаторій „Мис „Айя” також зазначено, що керівник філії діє без доручення від імені філіалу, представляє його в усіх установах та організаціях, укладає договори виробничо-господарської діяльності.

Дослідивши у повному обсязі питання відповідності спірного договору підряду вимогам статей  203 та 215 Цивільного кодексу України, судова колегія прийшла до висновку, що підстави для визнання його недійсним відсутні.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. Г.В. Гуца залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 березня 2007 року у справі № 20-9/320 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  

Судді