Рішення

від 01.11.2016 по справі 922/3078/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р.Справа № 922/3078/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 123307,93 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 16.05.2016 р.;

Представник відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Формаг", м. Одеса, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд", м. Харків, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором транспортного експедирування № 2006/13-01 від 03.06.2013р., в розмірі 13288,06 грн., з яких: 6637,39 грн. - основний борг, 6053,30 грн. - інфляційні, 597,37 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2016р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 26.09.2016р., 11.10.2016р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 01.11.2016р. представник позивача позов підтримав, через канцелярію суду надав додаткові письмові докази по справі (вх. № 35884), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" (відповідач, клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 2006/13-01 від 03.06.2013р., відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організуванням та забезпеченням перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

П. 2.1.9. договору сторони передбачили право експедитора на отримання від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта.

Відповідно до п. 2.4.13. клієнт зобов'язаний оплатити експедитору вартість зберігання в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) у відповідності з рахунками портів, морських перевізників/їх агентів.

П. 3.1 встановлено, що послуги експедитора, а також розходи, витрати та інші платежі, виконані експедитором в інтересах клієнту та пов'язані з виконанням договору, сплачується клієнтом на підставі виставлених експедитором рахунків. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов'язані з виконанням договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом.

Згідно п. 3.2. договору клієнт (відповідач) оплачує рахунки експедитора у наступному порядку:

- 50% від загальної вартості послуг передплата до прибуття судна з вантажем до порту Одеса/Іллічівськ;

- 50% від загальної вартості протягом 7 (семи) календарних днів з дати доставки вантажу у митно-вантажне відділення клієнта.

Клієнт погоджується, що експедитор має право направити рахунки з допомогою засобів факсимільного або електронного зв'язку.

Вартість послуг експедитора узгоджується сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною договору (п.3.3 договору).

Відповідно до п.п. 3.6,3.7,3.8 договору сторони погодили, що за результатами надання послуг експедитор оформлює акт прийому-передачі наданих послуг, який підписаний та завірений печаткою направляє клієнту замовним листом з повідомленням про вручення або цінним листом з повідомленням про вручення. Клієнт на протязі 3 робочих днів з дати отримання актів повинен розглянути їх та у випадку відсутності зауважень, направити експедитору належний йому екземпляр акту.

Відповідно до додатку №1 до договору транспортного експедирування № 2006/13-01 від 03.06.2013р., сторони за договором узгодили вартість транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та наданням перевезення імпортного вантажу клієнта в 1*20 контейнері TGHU0651519 за маршрутом п. Шанхай - п. Одеса - м. Харків:

1. Морський фрахт п. Шанхай (Китай) - п. Одеса (на користь судноплавної лінії) - гривневий еквівалент 1420 дол. США, у т.ч. НДС 0;

2. Комплекс послуг по вивантаженню вантажу в порту м. Одеса, транспортно-експедиторське обслуговування, автоперевезення п. Одеса - м. Харків - гривневий еквівалент 2050 дол. США, в т.ч. 20% НДС.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідно до додатку №1 до договору, 05.06.2013р. відповідач замовив позивачу доставку імпортного вантажу з п. Шанхай (Китай) до м. Харків (Україна). 06.06.2013р. відповідач замовив доставку імпортного вантажу з п. Нінгбо (Китай) до м. Харків.

Виконуючи умови договору, позивач надав відповідачу послуги по експедируванню вантажу:

- вантажу "вологі рушники" з п. Шанхай (Китай) до м. Харків (Україна) у контейнері TGHU0651519, що підтверджується коносаментом № MRFB13060529;

- "інфрачервона сауна" з п. Нінгбо (Китай) до м. Харкова (Україна) у контейнері OOLU192395 у червні - липні 2013року, що підтверджується коносаментом № NGBLEG 1306083.

За експедирування контейнеру TGHU0651519, позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- №1308114 від 12.08.2013р. на загальну суму 2992, 58 грн. (за зберігання контейнерного обладнання до 08.08.2013р. та використання контейнерного обладнання до 11.08.2013р.).

За експедирування контейнеру OOLU1192395 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- №1308115 від 12.08.2013р. на загальну суму 3644,81 грн. (за зберігання контейнерного обладнання до 09.08.2013р. та використання контейнерного обладнання до 14.08.2013р.).

Відповідач гарантійними листами гарантував здійснити оплату рахунків №№1307477 та 1307478 від 29.07.2013 р., а також оплатити всі додаткові витрати (зберігання, демередж), які можуть виникнути при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті послуг позивача, TOB "Формаг" 13.09.2013р. направило на адресу TOB Франко Трейд претензію №3887 з вимогою оплатити заборгованість до 20.09.2013р.

Дану претензію, разом з актами прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за №№ 1308492 від 02.08.2013 р., № 1308491 від 19.08.2013р., № 1308763 від 29.08.2013р., к/к СМR №№ 1519, 2395 та рахунками № 1307477, 1308115, 1307428, 1308114 було отримано замовником 18.09.2013р. о 16:08 год.

Належним чином оформлені та підписані клієнтом акти прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) без зауважень були повернуті експедитору.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Враховуючи несплату відповідачем суми заборгованості за укладеним між сторонами договором від 03.06.2013р., позивач звернувся до господарського суду із відповідною позовною заявою, за захистом свого порушеного права, та просить суд стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 13288,06 грн., з яких: 6637,39 грн. - основний борг, 6053,30 грн. - інфляційні, 597,37 грн. - 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просить суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та вважає, що перебіг строку позовної давності починається з дня укладення між сторонами спірного договору - 03.06.2013р. та закінчується - 03.06.2016р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 ЦК України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як свідчать матеріали справи, виконуючи умови укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 2006/13-01 від 03.06.2013р., позивач надав відповідачу послуги по експедируванню вантажу:

- вантажу "вологі рушники" з п. Шанхай (Китай) до м. Харків (Україна) у контейнері TGHU0651519, що підтверджується коносаментом № MRFB13060529;

- "інфрачервона сауна" з п. Нінгбо (Китай) до м. Харкова (Україна) у контейнері OOLU192395 у червні - липні 2013року, що підтверджується коносаментом № NGBLEG 1306083.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Пунктом 3.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачено, що договір про перевезення вантажів може укладатися перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

В рамках укладеного договору, експедитором також були надані додаткові витрати (зберігання, демередж), які виникли при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова.

Факт надання Позивачем послуг відповідачу та факт понесення витрат за понаднормове використання контейнеру та зберігання контейнеру OOLU1192395 підтверджується актами виконаних робіт:

- №1308492 від 02.08.2013 р. між ТОВ Формаг та ТОВ Вая Малтіма на суму 302, 21 грн.;

- №1308491 від 19.08.2013 р. між ТОВ Формаг та ТОВ Вая Малтіма на суму 604, 40 грн.;

- №1308763 від 29.08.2013 р. між ТОВ Формаг та ТОВ Вая Малтіма на суму 2336, 51 грн., а всього на загальну суму 3 243, 12 грн. (302,21 + 604,40 + 2336,51)

Факт надання послуг за зберігання контейнеру TGHU0651519 підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг

- №07971 від 06.08.2013 р. між ТОВ Формаг та ТОВ ОСОБА_3 Україна на суму 1515, 47 грн., ПДВ - 303, 09 грн. (разом з ПДВ 1 818, 56 грн.);

- № 07993 від 07.08.2013 р. між ТОВ Формаг та ТОВ ОСОБА_3 Україна на суму 143, 87 грн., ПДВ - 28, 77 грн. (разом з ПДВ 172, 64 грн.).

Крім того, ТОВ Аміті Шипінг по контейнеру TGHU0651519 виставило ТОВ Формаг рахунки за демередж (ШТРАФ за понаднормове використання контейнерного обладнання):

- Рахунок №7071 від 06.08.2013 р. - демередж з 03.08 по 09.08.2013 р. - 735, 36 грн.;

- Рахунок №7993 від 07.08.2013 р. - демередж з 10.08. по 10.08.2013 р. - 183, 84 грн.

ПДВ - 0, у зв'язку з тим, що штраф не обкладається податком на додану вартість.

Виставлені рахунки № 7071 та №7993 (включаючи оплату демереджу) були оплачені Позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ Формаг №11405 від 06.08.2013 р. та №12124 від 25.09.2013 р.

Таким чином, рахунки №1308114 та №1308115 від 12.08.2013р. були виставлені по договору транспортного експедирування за використання обладнання, зберігання та демередж контейнерів TGHU0651519, OOLU1192395 на загальну суму 6637,39 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Датою виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням того, що відповідач отримав рахунки №№ 1308114 та 1308115 від 12.08.2013р. разом з претензією №3887 від 13.09.2013 р. 18.09.2016 р., що підтверджується поштовою накладною №0134059 з відміткою одержувача TOB Франко Трейд , строк оплати рахунків №№ 1308114 та 1308115 від 12.08.2013р. сплинув через 7 днів з дня отримання відповідачем рахунків, а саме 25.09.2013 року.

Надіслана на адресу відповідача претензія щодо сплати даної суми заборгованості залишилась без відповідного реагування.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором від 03.06.2013р.

Натомість, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу та факт понесення витрат за понаднормове використання контейнеру та зберігання контейнеру OOLU1192395 на загальну суму 3243,12 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. А загальна сума наданих послуг та понесених витрат по зберіганню та демереджу контейнера TGHU0651519 складає 2910, 40 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає загальна сума наданих послуг та понесених витрат по зберіганню, понаднормовому використанню контейнеру OOLU1192395, а також зберіганню та демереджу по контейнеру TGHU0651519 в розмірі 6153, 52 грн.

Сума нарахованої відповідачеві основної заборгованості в розмірі 483,87 грн. є безпідставною та недоведеною матеріалами справи.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 2006/13-01 від 03.06.2013р. на транспортне обслуговування в розмірі 6153, 52 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 597,37 грн. та 6053,30 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.09.2013р. по 14.09.2016р., були перевірені судом та перераховані, в зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 5612, 01 грн. та сума 3% річних в розмірі 553,82 грн. В іншій частині нарахувань, суд відмовляє, як в безпідставно нарахованих.

Розглянувши заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Суд, встановив, що між сторонами був укладений та виконувався саме договір перевезення вантажу, тому до спірних правовідносин повинні застосовуватись саме норми права, що розглядають договірні відносини, пов'язані з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. З ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу дії ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа, може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.ч. І, 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.

До вимог, що випливають з договору транспортного експедирування застосовується загальний термін позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5 даної статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, рахунки №№ 1308114 та 1308115 від 12.08.2013 р. разом з претензією №3887 від 13.09.2013 р. були отримані відповідачем 18.09.2016 р., що підтверджується поштовою накладною №0134059 з відміткою одержувача TOB Франко Трейд .

Отже, керуючись частиною 2 ст. 530 ЦК України, яка встановлює строк виконання зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, строк оплати рахунків №№ 1308114 та 1308115 від 12.08.2013 р. сплинув через 7 днів з дня отримання відповідачем рахунків, а саме 25.09.2013 року.

Керуючись ч. 1 ст. 261 ЦК України вважаємо, що перебіг позовної давності почався від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто з 25.09.2013 р. та закінчився 25.09.2016 року.

Посилання відповідача на ч.6 ст. 258 ЦК України (ст.925 ЦК України) щодо встановлення до спірних правовідносин спеціальної позовної давності в один рік, є недоцільним, оскільки в рамках укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 2006/13-01 від 03.06.2013р., позивачем були надані відповідачу додаткові витрати з послуг зі зберігання контейнерного обладнання, використання контейнерного обладнання та демередж, до яких норми згаданої статті не застосовуються, а застосовується загальна позовна давність в три роки, тому позовні вимоги позову в цій частині були заявлені в межах строку позовної давності, оскільки позовна заява була направлена до господарського суду Харківської області 12.09.2016 р.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, наведені позивачем в позовній заяві, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" (61183, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34330819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 23992702) основний борг у розмірі 6153, 52 грн., інфляційні нарахування у розмірі 5612, 01 грн., 3 % річних від суми боргу у розмірі 553, 82 грн., судовий збір у розмірі 1277,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3078/16