Рішення

від 14.11.2016 по справі 910/14140/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2016 Справа № 910/14140/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 910/14140/16

за позовом - Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ , м. Одеса,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТРЕЙД-АКТИВ , м. Суми,

про розірвання договору та стягнення 10828793,07 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд: розірвати договір купівлі-продажу товарів № 23112015 від 23.11.2015 року, укладений між сторонами; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за непоставлений товар за договором купівлі-продажу № 23112015 від 23.11.2015 року в сумі 9999993,60 грн. та пеню в сумі 828799,47 грн., нараховану на підставі пункту 4.3 зазначеного договору, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 170340,00 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копії ухвал від 15.09.2016 року про призначення справи № 910/14140/16 до розгляду та від 04.10.2016 року про відкладення розгляду зазначеної справи, надіслані судом відповідачеві за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2015 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 23112015 (далі - договір). Додатковою угодою № 1 від 10.12.2015 року до договору внесено зміни.

Згідно умов договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.12.2015 року, відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар: мазут марки М-100, обсягом 1800 т на склад покупця (позивача) в строк не пізніше ніж 25 лютого 2016 року на загальну суму 999999,60 грн., а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити зазначену суму.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем на умовах 100 % попередньої оплати.

Пунктами 5.1, 5.2 договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, а пунктом 5.3 договору визначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та відповідальності за їх порушення.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі пункту 3.2 договору, відповідно до платіжного доручення № 9 від 24.11.2015 року він перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 9999993,60 грн. в рахунок попередньої оплати за договором, але відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору, товар позивачеві не поставив.

Позов обґрунтований статтями 526, 651, 662, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а статтею 526 цього ж Кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 662, 663 цього ж Кодексу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 664 названого Кодексу, обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 665 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 5.6 договору, передбачено, що договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві претензію № 13/02-626 від 14.04.2016 року про повернення грошової суми, сплаченої ним за непоставлений товар в сумі 9999993,60 грн. та упущеної вигоди в сумі 800006,40 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У зв'язку з тим, що поставка відповідачем мазуту за договором втратила для позивача інтерес, останній листом від 12.05.2016 року за № 13/10-715 направив відповідачеві примірник додаткової угоди про розірвання договору купівлі-продажу товарів № 23112015 від 23.11.2015 року та вимогу про повернення сплачених коштів за непоставлений товар. Проте зазначений лист повернуто на адресу позивача відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу товару, укладеного між сторонами у справі.

За таких обставин та приймаючи до уваги те, що відповідач, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу товарів № 23112015 від 23.11.2015 року, укладеного між сторонами, підлягають задоволенню на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що у строк, визначений договором, відповідач товар у власність позивача не передав, грошові кошти в сумі 9999993,60 грн., отримані ним в рахунок попередньої оплати, позивачеві не повернув, будь-яких заперечень щодо позову до суду не подав, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 9999993,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягаючими задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 837, 849 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до пункту 4.6 договору купівлі-продажу товарів № 21112015 від 23.11.2015 року, за затримання передачі товару відповідач (продавець за договором) зобов'язаний за вимогою позивача (покупця), сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 828799,47 грн. за період з 25.02.2016 року по 12.05.2016 року.

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 828799,47 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, приймаючи до уваги все вищезазначене, а також те, що відповідач, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу товарів № 23112015, укладений 23 листопада 2015 року між Публічним акціонерним товариством Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, ідентифікаційний код 05471158) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТРЕЙД-АКТИВ (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 12, офіс 116, ідентифікаційний код 39480395).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ТРЕЙД-АКТИВ (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 12, офіс 116, ідентифікаційний код 39480395) на користь Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, ідентифікаційний код 05471158) заборгованість в сумі 9999993,60 грн., пеню в сумі 828799,47 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 170340,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.11.2016.

Суддя ОСОБА_2